Рішення № 137561614, 19.06.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/7436/25

Провадження № 2/946/38/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі:головуючого судді Бортейчука Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 29.04.2025 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 7987010425. Згідно Договору, разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 17.11.2024 року (надалі за текстом - «Правила») складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Відповідно до Договору позики 2.2. Договору позики Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику Позику на суму у розмірі: 6 000,00 грн шляхом перерахунку на поточний рахунок Позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п.2.6.1., п.п.2.6.2. та п. 2.6.3 цього Договору, його додатків.

Основні умови Договору щодо надання коштів у позику: п. 2.4. Тип кредиту - кредит; п. 2.7. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.; п. 2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; п. 3.2. Дати надання кредиту: 29.04.2025 року або наступний за ним календарний день; п. 2.6.1. Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 цього Договору та становить: 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладання цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником право користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою, 0,87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладання цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

п. 2.7. Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту становить 0%(нуль процентів), це означає, що комісія за видачу Кредиту відсутня.

Відповідно до п. 10.6.10.7. договору Позики Позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Офертою, яка містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення Одноразового ідентифікатора для підписання Договору та Одноразового ідентифікатора для підписання Паспорту Кредиту. Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надійшло в ІКС Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлене про те, що Позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Товариства щодо укладання Договору. Моментом підписання цього Договору є використання його Сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування на дання на ознайомлення Позичальнику Оферти, а також генерація та направлення Позичальнику Одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони Позичальника є направлення Позичальником повідомлення, що містить Одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через Особистий кабінет.

Позичальник свої зобов`язання відповідно умов договору Позики не виконав, в той час як Позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав Відповідачу грошові кошти в розмірі 6 000,00 гривень.

Загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором про надання грошових коштів у позику № 7987010425 від 29.04.2025 р. складала 26 940 грн. 00 коп., з яких: 6 000 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту; 8 040 грн 00 коп - заборгованість за процентами (6 000*1,0%*134), 12 000 грн 00 коп сукупна сума пені, за порушення виконання відповідачем зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит; 900,00 грн 00 коп комісія за надання кредиту, відповідно до п.2.7 Договору. 6 000,00 - тіло позики, 1,0 % - процентна ставка, 134 - кількість днів прострочення. Разом: 26 940 грн 00 коп, проценти нараховувалися по 10.09.2025 року включно.

Отже, станом на дату підготовки позовної заяви (включно), заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 26 940,00 грн.: 6 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8 040,00 грн - заборгованість за процентами, 12 000,00 грн - пеня за порушення виконання відповідачем зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, 900,00 грн - комісія за надання кредиту .

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», тому позивач самостійно направив відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення, надавши суду докази їх надсилання.

Ухвалою суду від 03.03.2026 року було відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.(а.с.23)

03 березня 2026 року ухвалою суду витребувано докази у справі.(а.с.24)

Згідно відповіді №2407903 від 03.03.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим відправленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно відзиву на позовну заяву від 12.03.2026, відповідач не визнає заявлені вимоги, так як ознайомившись зі змістом позовної заяви та додатків до неї, заперечує проти позовних вимог в частині стягнення: 8 040 грн 00 коп заборгованості за процентами, 12 000 грн 00 коп - сукупної суми пені, 900 - грн комісії з підстав, зазначених у цьому відзиві. В тому числі, зазначає заперечення з особливих («спеціальних» норм) в частині стягнення неустойки (пені, штрафів), процентів на підставі п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Стверджує, що у Відповідача відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом, штрафів і пені (додається копія спеціального жетону №0042203 Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ НПУ «ЛЮТЬ» на ім`я капітана поліції ОСОБА_1 інспектора УПОП №2 штурмового полку «Цунамі»; додаються довідки ДЕПАРТАМЕНТУ ПОЛІЦІЇ ОСОБЛИВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ «ОБ`ЄДНАНА ШТУРМОВА БРИГАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ОСОБЛИВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ № 2 (ШТУРМОВИЙ ПОЛК «ЦУНАМІ») ВІДДІЛ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ від 06.03.2026 року). Однак існують вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що звільняють Відповідача від нарахованих відсотків.

Згідно з даними спеціального жетону №0042203 Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ НПУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », Відповідач є капітаном поліції, інспектором УПОП №2 штурмового полку « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Відповідно до змісту довідок ДЕПАРТАМЕНТУ ПОЛІЦІЇ ОСОБЛИВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ «ОБ`ЄДНАНА ШТУРМОВА БРИГАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ОСОБЛИВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ № 2 ШТУРМОВИЙ ПОЛК «ЦУНАМІ»)ВІДДІЛ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ від 06.03.2026 року:

1. Довідка дана капітанові поліції ОСОБА_1 (0042203), інспектору взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в тому, що він дійсно з 07 листопада 2015 року проходить службу в Національній поліції, та з 05 червня 2025 року призначений до управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

2. Довідка дана капітанові поліції ОСОБА_1 (0042203), інспектору взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що відповідно до Бойового розпорядження та наказу Національної поліції України (гриф «Для службового користування»), ОСОБА_1 з 12 листопада 2025 року по теперішній час знаходиться у службовому відрядження в Донецькій області, з метою виконання завдань у взаємодії з підрозділами (військовими частинами) Збройних Сил України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України та іншими складовими сектору безпеки і оборони із відсічі та стримування збройної агресії проти України.

Згідно з п. 19 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

При цьому звертає увагу, що «Інші військовослужбовці» в розумінні вимог Закону це термін, що використовується для позначення всіх осіб, які проходять службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також для розрізнення їх від інших категорій громадян, таких як військовозобов`язані запасу або цивільні особи.

Він включає військовослужбовців, які перебувають на дійсній військовій службі, незалежно від їхнього статусу (наприклад, контрактники, мобілізовані), на відміну від тих, хто перебуває в запасі.

Військові формування: Це включає військовослужбовців у складі Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та інших військових формувань.

Тобто на Відповідача, який перебуває безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області, підпадає під дію норм п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

У зв`язку з чим, Відповідач ОСОБА_1 має право на звільнення від обов`язку сплачувати неустойку, а також проценти за користування кредитом, а отже, вимоги Позивача можуть бути задоволені ВИКЛЮЧНО в частині стягнення суми основного боргу (заборгованості за «тілом» кредиту) 6 000,00 грн.

Щодо незаконності вимог по комісії, які заявлені у цій справі.

Представник відповідача, зазначає, про незаконність брати з позичальника оплату у вигляді комісії 900,00 грн за надання кредиту, тобто фактично за виконання кредитором його обов`язку по данню кредитних коштів. Так, плата саме за те, що надається кредит комісія не являється законною.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позичальник не має сплачувати за те, щоб отримати грошові кошти, тобто виходить фактично стягнення з позичальника оплати за виконання позикодавцем (кредитором) обов`язку по наданню кредитних коштів.

Уклавши з позикодавцем (кредитором) договір позичальник отримує право одержати кошти, а позикодавець обов`язок надати кредитні кошти на умовах кредитного договору і жодної додаткової оплати за виконання кредитором його зобов`язань не має вимагатися від позичальника.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/ оспорювана.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону. Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за те, що має виконуватись кредитором безкоштовно, є нікчемними.

Відтак в частині вимог комісії в сумі: 900,00 грн, просять відповідачу відмовити.

Крім того, вважають за необхідне також вказати, що навіть якби Відповідач не мав права на повне звільнення від сплати процентів (відсотків) за користування кредитом, на звільнення від сплати неустойки, заявлені Позивачем до стягнення з Відповідача суми коштів неустойки (пені та штрафів) є незаконними також з зазначених нижче підстав, а отже не мають бути задоволені незалежно від «спеціальних пільг».

Так, позичальнику (Відповідачу у справі) були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Таким чином заявлені Позивачем вимоги на суму 12 000,00 грн є незаконними незалежно від особи Відповідача та наявності чи відсутності у нього будь-яких пільг і спеціальних прав.

Представника відповідача, вважає, що вимоги Позивача можуть бути задоволені ВИКЛЮЧНО в частині стягнення суми основного боргу (заборгованості за «тілом» кредиту) 6 000,00 грн., у зв`язку з чим просят відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів (відсотків) та неустойки (пені, штрафів), комісії повністю на підставі п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і норм чинного законодавства України, та винести рішення про стягнення заборгованості за кредитом («тілом кредиту») в розмірі: 6 000,00 грн.(а.с.59-72)

10.03.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що 10 березня 2026 року Позивачу надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат КРАВИНСЬКА ЮЛІЯ ВІКТОРІВНА.

29 квітня 2025 року між ТОВ ІННОВА ФІНАНС (нова назва товариства - «ІННОВА НОВА») (далі Позивач або Позикодавець) та ОСОБА_1 ( далі Відповідач або Позичальник) було укладено Договір надання грошових коштів у позику № 7987010425 (далі Договір).

Відповідно до умов даного Договору Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику Позику у розмірі 6 000 грн 00 коп шляхом їх безготівкового перерахунку на рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою.

Отже, Договір про надання грошових коштів № 7987010425 від 29.04.2025 укладений сторонами у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 11 Цивільного Кодексу України (далі- ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. А у ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Щодо доводів відповідача про застосування положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У своєму відзиві відповідач посилається на пункт 15 статті 14 зазначеного Закону та зазначає, що він нібито має право на звільнення від сплати процентів та неустойки за кредитним договором.

Разом з тим такі твердження є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже саме на відповідача покладається обов`язок довести наявність правових підстав для застосування передбачених законом пільг.

Надані відповідачем матеріали не підтверджують належним чином факту проходження ним військової служби у розумінні законодавства, яке регулює соціальний і правовий захист військовослужбовців. Із поданих документів вбачається лише те, що відповідач є працівником Національної поліції, що саме по собі не свідчить про набуття статусу військовослужбовця та не є підставою для автоматичного застосування пільг, передбачених зазначеним Законом.

Норми пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюються саме на військовослужбовців, які проходять військову службу у Збройних Силах України або інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України. Водночас служба в органах Національної поліції регулюється окремим законодавством і не тотожна військовій службі.

Крім того, навіть у випадку наявності підстав для застосування зазначених норм, відповідачем не надано доказів того, що на момент виникнення заборгованості або на момент нарахування процентів він перебував на військовій службі та що відповідні нарахування здійснювалися саме в період проходження такої служби.

Отже, доводи відповідача про звільнення від сплати процентів та інших платежів є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Щодо доводів про незаконність нарахування процентів та інших платежів за кредитним договором.

У відзиві відповідач також посилається на положення законодавства про захист прав споживачів та зазначає, що нібито кредитодавець не має права встановлювати окремі платежі за кредитним договором. Зазначені твердження не відповідають дійсності.

Відповідно до статей 1048, 1054 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі та на умовах, визначених договором.

Кредитний договір, укладений між сторонами, містить чітко визначені умови щодо розміру процентної ставки, строків повернення кредиту та інших платежів. Вказані умови були прийняті відповідачем під час укладення договору, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося позивачем виключно відповідно до умов укладеного договору та норм чинного законодавства.

Крім того, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, прийнявши умови кредитного договору та отримавши кредитні кошти, взяв на себе обов`язок належним чином виконувати умови договору, зокрема щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Щодо доводів про недоведеність позовних вимог.

У відзиві відповідач фактично намагається поставити під сумнів обґрунтованість заявленої позивачем заборгованості. Проте такі твердження не відповідають матеріалам справи.

Разом із позовною заявою позивачем було надано всі необхідні докази, які підтверджують як факт укладення кредитного договору, так і факт отримання відповідачем кредитних коштів, а також розрахунок заборгованості станом на дату подання позову.

Зокрема, до матеріалів справи подано копію кредитного договору, документи щодо надання кредитних коштів відповідачу, а також детальний розрахунок заборгованості. Надані докази є належними та допустимими у розумінні статей 7680 ЦПК України та підтверджують заявлені позовні вимоги.

Водночас відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок або підтверджували інший розмір заборгованості.

Таким чином, доводи відзиву є лише припущеннями відповідача та не підтверджені жодними належними доказами.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» є законними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, тоді як доводи відзиву не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, та не містять правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Статтями 1048 - 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У Договорі визначена дата у яку мала бути повернута позика: 06.12.2023 р., але станом на дату підписання Позовної заяви свій обов`язок Позичальник не виконав та кошти не повернув.

Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.(а.с.73-82)

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.04.2025 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання грошових коштів у позику № 7987010425, відповідно до умов якого, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 6 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків зі стандартною процентною ставкою 1,0 % в день.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора.

Як вбачається із змісту Договору позики, разом із Правилами надання споживчих кредитів, затверджених 17.11.2024 року складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.

Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України Про електронну комерцію.

ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» умови за кредитним договором виконало, переказавши відповідачу на картковий рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн., що підтверджується Квитанцією до платіжної інструкції № 19983-1354-14306678 від 17.09.2024 року.

Відповідно до п.2.1. Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери).

Згідно пункту 2.2. на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Після підписання такими електронними підписами Договору його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним. Зазначені умови договору Позики повністю відповідають вимогам ст. 11, 12 Закону України Про електронну комерцію. На підтвердження укладання договору Позики між Кредитодавцем та Позичальником у додатку до позовної заяви позивач надав роздруківку з підтвердженням відправлення на номер відповідача - +30982325625 одноразовий ідентифікатор для підпису договору позики № 7987010425 та паспорту споживчого кредиту.

Без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі 127/33824/19.

У відповідності до п. 2.5, 2.5.1., 2.6.3, Договору Позики: періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів.

Протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Позичальника у випадку та на умовах: визначених в п. 2.6.2 Договору та/або умовами Програми лояльності та/або умовами Правил та/або умовами окремих акцій та/або умовами індивідуальних пропозицій Позичальнику, зокрема у випадку отримання Позичальником знижки на стандартну процентну ставку.

Перерахування Позичальнику кредитних коштів у розмірі 6 000,00 гривень, в рамках виконання умов Договору, було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладання Договору, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів, виданою ТОВ ФК «Контрактовий Дім», з яким у ТОВ «Іннова-Нова» укладено договір №160523/1 від 16 травня 2023 року, відповідно до якого ТОВ «Іннова-Нова» доручає ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» здійснювати перекази коштів (Платежів) з використанням Реєстру виплат на користь Отримувачів відповідно до правил МПС для сервісів Visa Direct/Master Card Money Send.

На виконання ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). На рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зараховано кошти на суму 6000,00 UAН за період 29.04.2025-30.04.2025 року: - від 29.04.2025 року, призначення СASH2CARD A2C EASYCASH, Unavailable.

Тобто докази перерахування коштів за вказаним договором суду надані.

ТОВ «Іннова-Нова», як Позикодавець, свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав Відповідачу грошові кошти у розмірі 6 000 грн 00 коп В той же час відповідач всупереч умовам договору Позики та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму Позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.

Відповідно до п. 7.4 Договору, За порушення Позичальником строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, Позикодавець має право стягнути з Позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу.

На підставі рішення загальних зборів учасників змінено найменування юридичної особи: Товариство з обмеженою відповідальністю з «ІННОВА ФІНАНС» на «ІННОВА-НОВА», у зв`язку із чим 08.09.2025р. відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо позивача, що підтверджено Виписками з ЄДР.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 ЦК).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлено договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Як встановлено при розгляді справи, банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на дату підготовки позовної заяви у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 26 940 грн 00 коп, яка складається з наступного: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8 040 грн 00 коп - заборгованість за процентами, 12 000 грн 00 коп - пеня за порушення виконання відповідачем зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, 900 грн 00 коп комісія за надання кредиту, відповідно до п.2.7 Договору що підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, не підлягає стягненню пеня за порушення виконання відповідачем зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит в розмірі 12 000,00 грн.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за прострочені платежі у сумі 900 грн., то суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до умов Договору про надання грошових коштів у кредит № 7987010425 від 29.04.2025 року, комісія за надання Кредиту грошові кошти, які Позичальник зобов`язується сплатити Товариству згідно умов цього Договору, як плату за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту). Комісія за надання Кредиту нараховується одноразово в день надання Кредиту, якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту.

Відповідно до п. 2.7. Договору, комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту становить 0% (нуль процентів), це означає, що комісія за видачу Кредиту відсутня.

Положення пунктів 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з подальшими змінами, у взаємозв`язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України, треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про дання споживчого кредиту, що виникають як підчас укладення, так і виконання такого договору.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання оживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Встановлюючи в договорі комісію, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію даються відповідачу.

Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, поверненої кредитодавцю, надає витяг з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором споживчого кредиту.

Тобто, чинним законодавством чітко визначено, що інформація про поточний розмір кредитної заборгованості, розмір суми кредиту, поверненої кредитодавцю, витяг з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, інформація про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди часі та умови сплати таких сум, іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором споживчого кредиту надається позичальнику безкоштовно.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України у справі №6- 1746цс16 від 16.11.2016 року, у постанові Верховного Суду у справі №357/9562/15-ц провадження 61 -20825св18) від 16.05.2018 року, у постанові Верховного Суду у справі №204/224/21 від 06.11.2023 року.

Фактично позивач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.

Така позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі № 583/3343/19 та у справі №766/8096/20.

Таким чином, суд вважає, що відповідні умови договору про надання споживчого кредиту щодо сплати комісії не відповідають вимогам закону, відповідно до ст.215 ЦК України та ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», тому є нікчемними, а позовні вимоги в частині стягнення комісії безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з чим, суд вважає можливим позов задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 7987010425 від 29.04.2025 року в розмірі 14 040 грн., з яких 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8 040 грн 00 коп - заборгованість за процентами.

У відзиві на позов представник відповідача посилається на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як на підставу для звільнення відповідача від сплати відсотків за користування грошовими коштами за договорами позики.

Щодо застосування у даній справі положень ч. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

При цьому, застосування приписів п. 15ст. 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку (фінансової установи) щодо наявності в особи спеціального статусу.

Згідно наданих представником відповідача ОСОБА_1 -адвокатом Кравинською Ю.В. копій довідок Департаменту поліції особливого призначення від 06.03.2026 № 7410-2026, від 06.03.2026 № 7410-2026 з 05 червня 2025 року перебуває на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1батальону №3 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

З червня 2025 року до особливого розпорядження та з листопада 2025 року по теперішній час він знаходиться у службовому відрядженні в Донецькій області, з метою виконання завдань у взаємодії з підрозділами (військовими частинами) Збройних Сил України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України та іншими складовими сектору безпеки і оборони із відсічі та стримування збройної агресії проти України.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінивши надані стороною відповідача докази, вважає, що правові підстави для звільнення відповідача від сплати процентів за договором позики № 7987010425 від 29.04.2025 року на підставі ч. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні, оскільки суду не надано належних доказів на підтвердження, що відповідач ОСОБА_1 на момент укладення спірних договорів позики був військовослужбовцем та проценти за користування позикою, які підлягають до стягнення, а саме в межах строку дії договорів, були нараховані в період безпосередньої участі відповідача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

Таким чином на користь позивача з відповідача слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі (52,12 %) 1 262,55 грн.

Керуючись ст.12, 13, 18, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, ст. 526, 536, 610, 628, 629, 1048, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд.10 до ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 44127243, місце реєстрації юридичної особи: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд.10), у погашення заборгованості за Договором про надання грошових коштів у позику № 7987010425 від 29.04.2025 року, грошові кошти в сумі 14 040 (чотирнадцять тисяч сорок) гривень 00 копійок, яка складається з: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8 040,00 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 44127243, місце реєстрації юридичної особи: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд.10) судовий збір в розмірі 1 262 (одна тисяча двісті шістдесят дві) гривні 55 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Ю.Ю.Бортейчук