Рішення № 137561548, 16.06.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/9014/25

№ провадження 2/495/1766/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

16 червня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Чибукової О.В.

справа № 495/9014/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород Дністровському цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Білгород Дністровськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення,-

,

В С Т А Н О В И В:

Представник Комунального підприємства «Білгород Дністровськтеплоенерго», звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення, просить суд: стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за теплову енергію у розмірі 73 608,97 грн, а також судовий збір у розмірі 3028 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Свої вимоги обґрунтовує тим, що КП ««Білгород Дністровськтеплоенерго» є суб`єктом, який надає централізоване теплопостачання мешканцям міста Білгород Дністровського, зокрема і відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачем надані їй послуги належним чином не сплачуються.

Квартира відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, який приєднано до системи централізованого теплопостачання, а також між КП «БДТЕ» та відповідачем встановлені договірні відносини з приводу надання послуг з теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку та укладений договір № 8215 від 15.03.2017 про надання послуг з централізованого опалення.

Позивачем свої зобов`язання виконуються вчасно, якісно, однак відповідачем свої зобов`язання виконуються недобросовісно, з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем за наданні послуги виникла заборгованість за період з травня 2013 року по жовтень 2025 року в сумі 73 608,97 грн.

За період надання послуг від абонента скарг та заяв не надходило.

На підставі вищевикладеного позивач і звернувся до суду за захистом своїх прав.

06.02.2026 представник відповідача надала відзив на позовні вимоги позивача, відповідно до якого просить суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що з даним позовом представник позивача звернувся в листопаді 2025, тобто з попуском встановленого трирічного строку, представник об`єктивно знав про обставини порушення його прав.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

10 грудня 2025 року Ухвалою судді позовна заява прийнята до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з викликом, повідомленням сторін.

Сторони у судове засіданні не з`явилися, були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити, на заочний розгляд справи згодний.

Матеріали справи містять відзив відповідача.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Вивчивши матеріали справи і оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що дійсно КП «Білгород Дністровськтеплоенерго» є суб`єктом, який надає централізоване теплопостачання мешканцям міста Білгород Дністровського, зокрема і відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Квартира відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, який приєднано до системи централізованого теплопостачання, а також між КП «БДТЕ» та відповідачем встановлені договірні відносини з приводу надання послуг з теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку.

15.03.2017 між позивачем та відповідачем укладений договір № 8215 про надання послуг з централізованого опалення. (а.с. 8-13)

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, заборгованість відповідача за період з травня 2013 по жовтень 2025 р.р. складає 73 608,97 грн. (а.с. 6-7)

За період надання послуг від абонента скарг та заяв не надходило.

Нормативне обґрунтування.

Між сторонами склалися відносини щодо забезпечення надання житлово-комунальних послуг та здійснення споживачем оплати за отримані послуги.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно ст. 9 ЗУ «Про житлово комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

У висновку Верховного суду України викладеним у постанові від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13 зазначається, про те що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.02.2022 у справі № 953/24063/19, зазначено, що правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, споживачі та виконавці комунальних послуг.

Пунктом 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про житлово комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.5 Закону України «Про житлово комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживачів. Так, правом споживача є одержання вчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами укладених договорів, а обов`язком оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, а також укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання», теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Жодної письмової відмови від отримання послуг з централізованого опалення у встановленому законом порядку відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності, про який письмово заявлено представником відповідача, з огляду на наступне.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30 березня 2020 року.

Положеннями п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, і спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на всій території України.

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року.

До 04.09.2025 року, тобто до набрання чинності ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» де було виключено п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003, №№ 40-44, ст. 356) згідно зазначеного пункту у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк його дії.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача утворилась з травня 2013 року до жовтня 2025 року .

Позовна заява надійшла до суду 25 листопада 2025 року.

Враховуючи встановлені обставини та вказані норми, позов в частині вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка охоплюється періодом з травня 2017 до жовтня 2025 року підлягають задоволенню, оскільки враховує три роки до введення карантину, період дії карантину та період воєнного стану.

Виходячи із наданого позивачем розрахунку нарахувань і оплат за вказаний період з травня 2017 до жовтня 2025 року позивачем було нараховано борг у сумі 61 868,47 грн.

Сума боргу нарахована за період з травня 2013 року до квітня 2017 року у розмірі 11 740, 50 грн заявлена з пропуском строку позовної давності, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Вирішення питання щодо сплати судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з частковою обґрунтованістю позовних вимог вимоги щодо стягнення з відповідача суми судового збору на користь позивача підлягають частковому задоволенню, пропорційно розміру задоволених вимог у загальному розмірі 2545,039 грн, що вираховується наступним чином: 73608,97 грн /заявлені позовні вимоги/: 61868, 47 грн /задоволені позовні вимоги/= 1,189765482; 3028,00 грн/ сума сплаченого судового збору/:1,189765482 = 2545,039 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 64, 66, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 264, 509, 526, 527, 530 ЦК України, ст. ст. 12,13,81, 265, 268, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Білгород Дністровськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Білгород Дністровськтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з теплопостачання у загальному розмірі 61868,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Білгород Дністровськтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2545,039 грн.

В іншій частині в задоволені позовних вимог Комунального підприємства «Білгород Дністровськтеплоенерго» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство "Білгород - Дністровськтеплоенерго", код ЄДРПОУ: 32132501, адреса: 67700, Одеська область, Білгород Дністровський район, місто Білгород-Дністровський, вулиця Перемоги, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 22 червня 2026 року.

Суддя: