Рішення № 137561301, 22.06.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/246/26

Провадження 2/438/283/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 червня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі судді Дудар О.В.,

за участі секретаря Валькович Г.К.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулось до Бориславського міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних позивач посилається на те, що 20 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачем укладено кредитний договір № 155219947 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на суму 5000,00 грн. Відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між вВідповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора QPD455F9. У подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 9000,00 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 20 жовтня 2019 року № 155219947. 5 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 20 жовтня 2019 року № 155219947. 11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, згідно з яким до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 9443,77 грн, яка складається з: 7066,68 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12377,09 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 лютого 2026 року вказана позовна заява (справа № 438/246/26) передана судді Бориславського міського суду Львівської області Дудар О.В.

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 438/246/26. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано в АТ «ПриватБанк» докази. Призначено судове засідання на 10 березня 2026 року.

У судові засідання представник позивача не прибув, подавши клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «ЕЙС», наголосивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти винесення заочного рішення не заперечує.

4 травня 2026 року від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, у якій з посиланням на положення статті 257 та частину 4 статті 267 ЦК України, просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності до вимог позивача. Відмовити у задоволенні позову у даній справі.

8 травня 2026 року від представника позивача надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, в яких вказує, що відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, а саме: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого карантину». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23. Тобто, виходячи з вищесказаного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.Отже, строки позовної давності в Україні були зупинені на період карантину (з 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року) та на період дії воєнного стану (з 17 березня 2022 року до 3 вересня 2025 року). Починаючи з 4 вересня 2025 року, перебіг цих строків було відновлено згідно із Законом № 4434-IX, який виключив відповідні норми з ЦК України. Позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20 жовтня 2019 року № 155219947 подана до суду 16 лютого 2026 року.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Конверти з рекомендованими повідомленнями з судовими повістками про судові засідання, направлені на зареєстровану адресу відповідача, повернулись до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18 березня 2021 року у справі № 443/3142/24, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17) є достатніми для того, щоб вважати повідомлення належним. Крім того, відповідач зареєстрована в електронному суді, і у відповідності до довідок про доставку електронного документу повідомлена про судові засідання 12 лютого та 3 березня 2026 року.

Оскільки відповідач обізнаний про те, що на розгляді суду перебуває дана справа та враховуючи положення статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 20 жовтня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 155219947 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Зокрема, відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, де ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику.

У подальшому, подавши відповідну заявку, вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора QPD455F9, який введено 20 жовтня 2019 року о 14:01:50.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів.

Кредит надається строком на 30 днів (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,97 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (далі - «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в пункті 1.3 цього договору.

З урахуванням положень пункту 1.4 договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 354,05 відсотків річних (пункт 1.5 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - «Правила»). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua.

Пунктом 4.2 договору визначено. що сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений пунктом 1.3 договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена пунктом 1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною пунктами 1.4-1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту.

У пункті 4.3 сторони погодили, що зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого пунктом 1.3 договору.

Сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно пунктом 4.2 та пунктом 4.3. договору після закінчення строку кредиту, визначеного в пункті 1.3 цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України (пункт 4.4 договору).

12 листопада 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору від 20 жовтня 2019 року № 155219947, в якій сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором від 20 жовтня 2019 року № 155219947 на 23 дні. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 19 листопада 2019 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,62 відсотків в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 19 листопада 2019 року. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання.

11 грудня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору від 20 жовтня 2019 року № 155219947, в якій сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором від 20 жовтня 2019 року № 155219947 на 29 днів. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 12 грудня 2019 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,62 відсотків в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 12 грудня 2019 року. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання.

25 грудня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору від 20 жовтня 2019 року № 155219947, в якій сторони дійшли згоди збільшити суму кредиту на суму 4000,00 грн з 25 грудня 2019 року на строк дії договору від 20 жовтня 2019 року № 155219947 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Сторони домовилися викласти графік розрахунків (додаток №1 до договору) в новій редакції (додаток № 1 до цієї додаткової угоди) та відобразити у графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму, зазначену пунктом 1 додаткової угоди. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання.

9 січня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору від 20 жовтня 2019 року № 155219947, в якій сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором від 20 жовтня 2019 року № 155219947 на 29 днів. Починаючи з 10 січня 2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,45 відсотків в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 20 січня 2020 року. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання.

17 січня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору від 20 жовтня 2019 року № 155219947, в якій сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором від 20 жовтня 2019 року № 155219947 на 8 днів. Починаючи з 8 лютого 2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,45 відсотків в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 8 лютого 2020 року. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання.

2 лютого 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору від 20 жовтня 2019 року № 155219947, в якій сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором від 20 жовтня 2019 року № 155219947 на 16 днів. Починаючи з 16 лютого 2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,45 відсотків в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 16 лютого 2020 року. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання.

28 лютого 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору від 20 жовтня 2019 року № 155219947, в якій сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором від 20 жовтня 2019 року № 155219947 на 23 дні. Починаючи з 3 березня 2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,45 відсотків в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 3 березня 2020 року. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання.

18 квітня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору від 20 жовтня 2019 року № 155219947, в якій сторони дійшли згоди, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору та зверненням позичальника, товариство надає позичальнику розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 12596,36 грн на 28 днів. Загальна сума заборгованості, вказана в пункті 1 додаткової угоди, є фіксованою, а будь-які нарахування по договору призупиняється. Позичальник сплачує товариству суму заборгованості, вказану у пункті 1 додаткової угоди, частками в розмірі не менше ніж 25% (двадцять п`ять) відсотків від її загальної суми за наступним графіком: 25 квітня 2020 року - 3150,00 грн; 2 травня 2020 року - 3150,00 грн; 9 травня 2020 року - 3150,00 грн; 16 травня 2020 року - 3146,36 грн. При порушенні позичальником графіку сплати заборгованості, визначеного пунктом 3 цієї додаткової угоди, дана додаткова угода втрачає чинність з моменту її укладення, а договір продовжує діяти без урахування її умов.

На підтвердження факту отримання відповідачем коштів за вказаним кредитним договором позивачем надано платіжні доручення від 20 жовтня 2019 року № e7ce806b-44d3-4595-836b-09e7bf561d06 на суму 5000,00 грн (призначення платежу «Переказ коштів згідно договору № 155219947 від 20.10.2019, ОСОБА_2 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer») та від 25 грудня 2019 року № 5078f5d1-d158-4c47-b7d6-dfd3c8f0182c на суму 4000,00 грн (призначення платежу «Переказ коштів згідно договору № 155219947 від 20.10.2019, ОСОБА_2 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer»).

Згідно інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_3 , фінансовий номер телефону НОМЕР_4 . На вказану карту, згідно з виписками зараховано 5000,00 грн 20 жовтня 2019 року та 4000,00 грн 25 грудня 2019 року.

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором від 20 жовтня 2019 року № 155219947 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 26 грудня 2025 складає 19443,77 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7066,68 грн, прострочена заборгованість за процентами - 12377,09 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за плату та на умовах, визначених договором.

Згідно із пунктом 2.1 вказаного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.3. договору факторингу визначено, що під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Строк дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 закінчується 28 листопада 2019 року (пункт 8.2 договору).

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2020 року сторони уклади додаткову угоду № 26 за умовами якої строк дії договору закінчується 31 грудня 2021 року.

31 грудня 2021 року сторони уклади додаткову угоду № 27 за умовами якої строк дії договору закінчується 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року сторони уклади додаткову угоду № 31 за умовами якої строк дії договору закінчується 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року сторони уклади додаткову угоду № 32 за умовами якої строк дії договору закінчується 31 грудня 2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 1 червня 2020 року № 81 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в загальному розмірі 17882,08 грн.

З акта звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2020 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги від 1 червня 2020 року № 81 за договором факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 вбачається, що сторони підтвердили, що фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за вказаним реєстром прав вимоги.

5 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу строк дії договору закінчується 4 серпня 2021 року.

3 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої строк дії договору факторингу від 5 серпня 2020 року № 05/0820-01 продовжено до 31 грудня 2022 року включно.

30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду № 3, відповідно до якої строк дії договору факторингу від 5 серпня 2020 року № 05/0820-01 продовжено до 30 грудня 2024 року включно.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 31 серпня 2023 року № 11 до договору факторингу від 5 серпня 2020 року№ 05/0820-01, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 19443,77 грн.

Сплата ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» коштів ТОВ «Таліон Плюс» підтверджується платіжною інструкцією від 31 серпня 2023 року № 4586 (призначення платежу «Оплата за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023р. та Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року. Без ПДВ»).

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до реєстру божників від 11 липня 2025 року до договору факторингу від 11 липня 2025 року № 11/07/25-Е до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в загальному розмірі 19 443,77 грн.

Сплата ТОВ «ФК «ЕЙС» коштів ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підтверджується платіжною інструкцією від 24 вересня 2025 року № 360 на суму 1177850,80 грн, призначення платежу: «Часткова Оплата фінансування за відступлення Права Вимоги згідно Договору факторингу № 11/07/25-E від 11.07.2025 року, без ПДВ».

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 вказаного Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нарахувало відповідачу заборгованість за кредитним договором від 20 жовтня 2019 року № 155219947 в розмірі 17761,95 грн, з яких тіло кредиту - 7066,68 грн, заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом - 10815,40 грн.

До вказаної заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» нарахувало відповідачу проценти за користування кредитними коштами за період з 1 по 14 червня 2020 року, з урахуванням чого загальна сума кредиту складає 19443,77 грн.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до пункту1.3 договору від 20 жовтня 2019 року № 155219947 кредит надається строком на 30 днів, тобто до 18 листопада 2019 року.

Додатковими угодами до договору від 20 жовтня 2019 року № 155219947продовжено строк, на який наданий кредит за цим договором в сукупності до 16 травня 2020 року.

Згідно з розрахунком ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 16 травня 2020 року заборгованість відповідача становила 15960,00 грн, з яких 7066,68 грн - заборгованість по тілу кредиту та 8893,32 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Враховуючи наведене, та зміст пункту 4.4 кредитного договору, яким передбачено, що сторони погоджуються, що проценти нараховані згідно пункту 4.2 та пункту 4.3 договору після закінчення строку кредиту, визначеного в пункті 1.3 цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України, а також те, що вимоги порядку частини 2 статті 625 ЦК України позивач не заявляв, суд дійшов висновку, що кредитор у спірних правовідносинах має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, розрахованих в межах строку кредитування, тобто з 20 жовтня 2019 року по 16 травня 2020 року в сумі 15960,00 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Відповідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором від 20 жовтня 2019 року № 155219947,суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в розмірі 15960,00 грн, з яких 7066,68 грн - заборгованість по тілу кредиту та 8893,32 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: на 82,08 % (15960,00 грн (задоволена частинна вимог): 19443,77 грн (ціна позову)) х 100 = 82,08 %, з позивача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2185,30 грн (82,08 % від 2662,40 грн).

Доводи відповідача про те, що позивач звертаючись із позовом про стягнення кредитної заборгованості після закінчення строку позовної давності, є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із частиною 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року.

2 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, строк позовної давності за вимогами, які виникли після 02 квітня 2020 року, продовжено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Починаючи з 4 вересня 2025 року перебіг цих строків було відновлено згідно із Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX, який виключив відповідні норми з ЦК України

Кредитний договір № 155219947 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено 20 жовтня 2019 року, а суду позивач звернувся 16 лютого 2026 року, а тому суд приходить до висновку, що строк позовної давності для звернення до суду не закінчився.

У зв`язку з наведеним відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності, у тому числі і щодо необхідності витребування у позивача графіку надходжень коштів та дату останнього зарахування коштів на його рахунок.

Щодо вимог позивача у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1-3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд у постанові 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначив, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 20 серпня 2025 року № 20/08/25-01 укладений позивачем та Адвокатським об`єднанням «Соломко і партнери» та додаткова угода до нього від 1 вересня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг.

За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд враховує, що дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5745,60 грн (пропорційно задоволених позовних вимог) не є цілком співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатським об`єднанням робіт (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Таким чином, з врахуванням обсягу виконаної адвокатськими об`єднанням роботи, враховуючи категорію справи, а також беручи до уваги принципи пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором від 20 жовтня 2019 року № 155219947 в розмірі 15960,00 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2185,30 грн сплаченого судового збору та 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02090, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена ДУДАР