Рішення № 137561276, 22.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/7141/25

Провадження №: 2/336/359/2026

22.06.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участю секретаря судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

без участі сторін, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Тимошенко А.В., через підсистему «Електронний суд», звернувся до суду з означеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов обґрунтовано тим, що 12.12.2024 о 17:45 год. у м. Запоріжжі по вул. Перемоги, буд. 65, водій ОСОБА_2 (далі відповідач 2), керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo», д/н НОМЕР_1 , рухаючись на дозволений сигнал світлофора, не надав можливості закінчити проїзд перехрестя транспортному засобу «Dacia Logan», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 (далі позивач), який вже знаходився на перехресті, та допустив із ним зіткнення.

Постановою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя №335/13903/24 від 04.02.2025 ОСОБА_2 визнано винним за ст.124 КУпАП. Станом на сьогоднішній день вищевказана постанова не оскаржена та набрала законної сили.

Внаслідок вищевказаного ДТП, автомобіль «Dacia Logan» НОМЕР_2 який належить позивачу на праві приватної власності і знаходився під його керуванням зазнав механічних ушкоджень, чим останньому було завдано матеріальних збитків

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі полісу обов`язкового страхування ЕР.218898211 від 16.01.2024, ліміт страхового відшкодування складає 160 000,00 гривень.

У передбачені законом строки, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 звернулись до страховика ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявами про настання страхового випадку та здійснення страхового відшкодування. У результаті чого, після проведення огляду транспортних засобів страховиком складено страховий акт, відповідно до якого ОСОБА_1 нараховано та виплачено страхове відшкодування у розмірі 21 343,78 грн.

Не погоджуючись із рішенням прийнятим страховою компанією позивач ОСОБА_1 замовив висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного йому як власнику транспортного засобу «Dacia Logan» НОМЕР_2 у ФОП « ОСОБА_3 », відповідно до якого розмір витрат на проведення відновлюваного ремонту пошкодженого КТЗ «Dacia Logan» НОМЕР_2 з урахуванням зносу, зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату ДТП 12.12.2024, становить 52 834,15 грн.

Зазначений висновок разом із заявою про доплату страхового відшкодування, 04.07.2025 направлено до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», однак страхова компанія повідомила про відсутність підстав для перегляду рішення та проведення доплати страхового відшкодування.

Проте, не зважаючи на негативну відповідь, 23.07.2025 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило доплату ОСОБА_1 на суму 9 711,23 грн., загальна сума виплаченого страхового відшкодування становить 31 055,01 гривень з якою позивач не погоджується, а тому просить стягнути зі страхової компанії недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 21 779,14 гривень (52834,15грн.-21055,01 грн.).

Крім того, позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що в наслідок ДТП він зазнав значеного стресу, його життєвий устрій порушено, користування транспортним засобом є неможливим у зв`язку з відсутністю коштів на його ремонт, тому просить стягнути з винуватця ДТП ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 гривень.

Крім означених сум, просить стягнути судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 968,96 гривень, витрат за проведення оцінки матеріального збитку у розмірі 5 000,00 гривень, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 гривень.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздової Н.С.

04.08.2025 на виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом скеровано запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 , відповідь надійшла 08.08.2025.

Ухвалою суду від 11.08.2025 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

21.08.2025 відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами цивільної справи, з якими він ознайомився 01.09.2025 про що свідчить його особистий підпис (а.с. 63).

25.09.2025 на адресу суду через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшли пояснення від представника відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» Павлюка В.С. за змістом яких зазначено, позов не визнає у повному обсязі, вважає що страхова виплата ОСОБА_1 здійснена у відповідності до чинного законодавства у повному обсязі, наданий позивачем висновок проведений ФОП « ОСОБА_3 » не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки при проведені дослідження включені пошкодження автомобіля «Dacia Logan» НОМЕР_2 , які не відносяться до ДТП, яке сталось 12.12.2024, тому цей висновок є неналежним доказом вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Крім того, представником позивача заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки їх розмір є завищеним та неспівмірним із наданими послугами адвоката.

Погоджуючись із запереченнями представника страхової компанії 01.10.2025 представником позивача адвокатом Тимошенком А.В. подано клопотання про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

В свою чергу представником ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» подані заперечення щодо задоволення клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою суду від 11.12.2025 клопотання представника позивача задоволено, призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Провадження у справі зупинено.

06.01.2026 на адресу суду надійшло клопотання експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про надання матеріалів цивільної справи, квитанцію про сплату за проведення експертного дослідження.

08.01.2026 матеріали цивільної справи направлено до Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

11.03.2026 надійшов висновок експерта № СЕ-19/108-25/28301-АВ від 27.02.2026 разом з матеріалами цивільної справи.

16.03.2026 провадження у справі відновлено.

23.03.2026 від представника позивача адвоката Тимошенка А.В. надійшла заява про збільшення позовних вимог з урахуванням проведеного експертного дослідження, просив стягнути суму страхового відшкодування у розмірі 24 481,38 гривень.

Відповідачем ОСОБА_2 відзив на позов чи будь-які заперечення на позов не подано.

Враховуючи, що розгляд справи проводиться без виклику сторін, фіксування процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" л змінами та доповненнями) при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної незалежно від форм власності, судам належить виходити з положень ст. 453 ЦК, статей 51, 52, 54, 56, 57 Закону України "Про власність".

Потерпілому відшуковуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 12.12.2024 о 17:45 год. у м. Запоріжжі по вул. Перемоги, буд. 65, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo», д/н НОМЕР_1 , рухаючись на дозволений сигнал світлофора, не надав можливості закінчити проїзд перехрестя транспортному засобу «Dacia Logan», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який вже знаходився на перехресті, та допустив із ним зіткнення.

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди.

Постановою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя №335/13903/24 від 04.02.2025 ОСОБА_2 визнано винним за ст.124 КУпАП. Станом на сьогоднішній день вищевказана постанова не оскаржена та набрала законної сили.

Внаслідок вищевказаного ДТП, автомобіль «Dacia Logan» НОМЕР_2 який належить позивачу на праві приватної власності і знаходився під його керуванням зазнав механічних ушкоджень, чим останньому було завдано матеріальних збитків

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі полісу обов`язкового страхування ЕР.218898211 від 16.01.2024, ліміт страхового відшкодування складає 160 000,00 гривень.

13.01.2025 позивач ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та надав усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі заяву про страхове відшкодування.

Після отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, страхова компанія на виконання вимог ст. 34 Закону №1961-ІУ протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направив свого представника до місцезнаходження пошкодженого автомобіля для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. За результатами проведених дій було оформлено Протокол технічного огляду КТЗ від 15.01.2025 р.

В протоколі технічного огляду КТЗ зазначені всі пошкодження автомобіля Dacia Logan, д.н.з. НОМЕР_2 , які були па момент огляду, в тому числі і ті, що не відносяться до ДТП, яка сталася 12.12.2024 р, позивач погодився із зазначеним протоколом шляхом його підписання без зауважень.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з вимогами ст. 29 Закону №1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З метою оцінки завданої позивачу шкоди внаслідок ДТП, на підставі даних Протоколу технічного огляду КТЗ від 15.01.2025 р., на замовлення ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було складено Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №26-07-25. Згідно Звіту №26-07-25 вартість відновлювального ремонту автомобіля Dacia Logan, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 49 031,09 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини), а вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 32 298,96 грн. (включаючи ПДВ за запасні частини).

Розмір страхового відшкодування становить 32 298,96 грн. - 1 1. грн. = 31 103,81 грн., де:

32 298,96 грн. - вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнт фізичного зносу включаючи ПДВ на запасні частини;

1 195,15 грн. - ПДВ на запасні частини.

На підставі Звіту №26-07-25 відповідачем-1 складені Страхові акти №52284/. №52284/2 відповідно до яких на користь позивача сплачено страхове відшкодував в сумі 31 103,81 грн., яке ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило двома платежами, тобто в повному обсязі.

Доводи позивача стосовно здійснення йому доплати суми страхового відшкодування у розмірі 9 711,23 грн. є безпідставними та не обґрунтованими.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон про оцінку майна) оцінка майна та майнових прав це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановлено нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результат практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно ст. 29 Закону №1961-ІУ у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонт транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у поряд-встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 29, п. 33.3 ст. 33, п. 34.2 ст. 34 Закону №1961-14 обов`язок визначає, розмір заподіяного збитку (оціненої шкоди із урахуванням зносу) покладено згаданого Закону №1961-ІУ саме на Страховика.

Пункт 2.1. ст. 2 Закону №1961-ІУ прямо визначає пріоритет даного Закону по положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Таким чином, страховиком виконано своє зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування у відповідності до Звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №26-07-25.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В якості обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №38/06-25 від 09.06.2025, виконання якого замовив у ФОП ОСОБА_3 . Згідно означеного висновку вартість відновлювального ремонту складає 54 314,96 гривень.

Висновок №38/06-25 складений на підставі протоколу технічного огляду КТЗ, складеного оцінювачем позивача 09.06.2025 р., до якого включені пошкодження автомобіля Dacia Logan, д.н.з. НОМЕР_2 , які не відносяться до ДТП, яке сталося 12.12.2024 р„ а саме в: бічний покажчик повороту лівий; задній бампер, передні ліві двері.

Позивач погодився з тим, що наданий ним звіт на підтвердження заявлених вимог виконаний не коректно та заявив клопотання про призначення судової транспортно- товарознавчої експертизи.

На виконання ухвали суду експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Євгеном Середою проведено дослідження та надано висновок № СЕ-19/108-25/28301-АВ від 27.02.2026 за змістом якого:

- Ринкова вартість автомобіля марки Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_2 станом на дату ДТП 12.12.2024 без урахування аварійних пошкоджень, може складати: 132702 грн. 32 кой. (сто тридцять дві тисячі сімсот дві грн. 32 коп.).

- Матеріальний збиток, завданого власнику транспортного засобу Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_2 станом на дату ДТП 12.12.2024, може складати: 55536 грн. 39 коп. (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот тридцять шість грн. 39 коп.).

- Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_2 без урахування фізичного зносу вузлів та деталей станом на дату ДТП 12.12.2024, може складати: 72917 грн. 77 коп. (сімдесят дві тисячі дев`ятсот сімнадцять грн. 77 коп.).

- Визначити вартість витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_2 з урахуванням зносу вузлів та деталей, зменшена на суму ПДВ на дату ДТП 12.12.2024 не надається можливим.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_2 з урахуванням зносу вузлів та деталей, зменшена на суму ПДВ на дату ДТП 12.12.2024, може складати: 50 022,70 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, виходячи із висновку експерта № СЕ-19/108/25/28301-АВ від 27.02.2026 вбачається, що експертом не надано чітких відповідей на постановлені судом питання, визначення сум відновлювального ремонту зазначено із словосполученням «може складати», що свідчить про приблизну вартість відновлювального ремонту. Чітка відповідь міститься у пункті 4 цього висновку - Визначити вартість витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_2 з урахуванням зносу вузлів та деталей, зменшена на суму ПДВ на дату ДТП 12.12.2024 не надається можливим. Усі останні суми визначені приблизно і не можуть свідчити про дійсну вартість ремонтних робіт щодо відновлення транспортного засобу.

Таким чином, згідно вимог ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №38/06-25 є неналежним та недопустимим доказом на підтвердження вимог позивача.

Враховуючи, що обидва звіти, які містяться в матеріалах цивільної справи визнані судом неналежними доказами, суд не вбачає підстав для задоволення позову у зв`язку з його недоведеністю в частині стягнення суму страхового відшкодування у розмірі 21 779,14 гривень.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач зазначив, що його автомобіль є єдиним засобом пересування, тому його пошкодження завдало душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан.

Тому, з огляду на вищевказане, суд приймає доводи позивача про те, що через пошкодження транспортного засобу у нього дійсно змінився звичайний ритм життя, пошкодження автомобіля негативно вплинуло на моральний стан позивача, що призвело до душевних страждань.

При чому відповідачами не спростовані факти наявності нематеріальних втрат, наведені позивачем, отже, суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода у контексті обставин встановлена під час розгляду справи.

Однак суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. на його користь оцінені суб`єктивно і є дещо завищеними, у зв`язку з чим вважає за необхідне задовольнити їх частково у розмірі 5 000 грн., виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (ч.1 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст.135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч.4 ст.137, ч.7 ст.139 та ч.3 ст.141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Приписами ч.1 ст.26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, позивачем заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України).

Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через непропорційність обсягу наданих позивачу послуг та їх вартості.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Суд звертає увагу, що дана справа є нескладною, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, що вказані вище, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати на суму до 4 000,00 грн.

Витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).

Позивачем при звернені до суду було проведено оцінку вартості матеріального збитку заподіяного транспортного засобу та надано звіт, вартість такого дослідження становить 5 000,00 гривень, які він просив стягнути зі страхової компанії.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 51,84 грн. з кожного, а всього 103,68 грн.

Витрати пов`язані із залученням експерта у розмірі 5 000,00 гривень не підлягають стягненню з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», оскільки такі витрати не входять до суму страхового відшкодування, тому страхова компанія не несе за них відповідальність.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 гривень.

Стягнути пропорційно з ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 51,84 гривень з кожного, а всього 103,68 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Січових стрільців, 40.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , останє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Наталія Звєздова