Єдиний державний реєстр судових рішень
1Справа № 336/8636/25 2/335/870/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А. В., за участю секретаря судового засідання Доновської А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором позики. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 жовтня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір надання коштів у кредит № 73272399 (далі - Кредитний договір). Згідно з умовами зазначеного договору, Відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000,00 грн зі строком кредитування 30 днів та відсотковою ставкою 0,250% на день. Кошти були перераховані на банківський рахунок Відповідача за допомогою платіжних реквізитів електронного засобу платежу.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 14/06/21. Відповідно до Реєстру боржників № 44 від 21 лютого 2025 року до даного Договору факторингу, Позивач набув права грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 73272399. Позивач вказує, що Відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за Кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 31 липня 2025 року в нього перед позивачем утворилася заборгованість у загальному розмірі 14 671,02 грн, яка складається з: 7 496,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 750,00 грн - заборгованість за відсотками; 4 925,02 грн - заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом; 1 500,00 грн - комісія за надання кредиту. Позивач зазначає, що заборгованість Відповідачем не погашена, що стало підставою для звернення до суду. У позові ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить суд стягнути з Відповідача вказану суму заборгованості, а також покласти на нього судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 09.09.2025 позовну заяву було передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя. Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.10.2025 позовну заяву було передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя. Ухвалою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 26.11.2025 позовну заяву було передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя. 18.12.2025 згідно з протоколом автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Стеценку А.В. Ухвалою судді від 19.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з`явився. Разом з позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», в якій представник позивача також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення судової повістки на адресу реєстрації його місця проживання як внутрішньо переміщеної особи, в судові засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав. Надіслані відповідачеві судові повістки, ухвала судді про відкриття провадження в справі та копія позовної заяви з додатками були повернуті поштою неврученими з відміткою про відсутність адресата за адресою.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Пунктом 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
Днем вручення судової повістки відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Відповідач не повідомляв суду іншої адреси свого місця проживання чи перебування. Отже, судові повістки вважаються врученими відповідачеві в день проставлення працівником пошти відмітки про відсутність відповідача за адресою місця проживання.
Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України). З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
16 жовтня 2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) у формі електронного документа із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором було укладено Договір надання коштів у кредит № 73272399, за умовами якого позичальнику надано грошові кошти (кредит) у розмірі 10 000,00 грн строком на 30 днів з фіксованою процентною ставкою 0,250% на день. Положеннями вказаного договору та додатку № 1 до нього також передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1 500,00 грн (15% від суми кредиту) та встановлено, що у разі виникнення понадстрокового користування кредитом проценти нараховуються за ставкою 2,7% на день. З таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором вбачається, що проценти за користування кредитом становлять 750,00 грн (а.с. 13). Отже, при розрахунку розміру процентів за користування позикою сторонами використана процентна ставка 0,01% на день. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «58338».
Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, а також погодився, що до моменту підписання договору кредиту вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у кредит, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на вказаному сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін, наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого Клієнт відступає Фактору за плату належні йому права грошової вимоги до боржників, включаючи суми основного зобов`язання, проценти та інші платежі, а Фактор набуває відповідних прав вимоги з моменту підписання сторонами реєстру боржників та відповідного акту прийому-передачі. Відповідно до Додаткової угоди № 48 від 21 лютого 2025 року та Акту прийому-передачі Реєстру боржників № 44 від того ж числа до вказаного Договору факторингу, Позивач набув права грошової вимоги до Відповідача за Договором надання коштів у кредит № 73272399 від 16 жовтня 2024 року в загальному розмірі 14 671,02 грн, що включає заборгованість за основною сумою боргу, відсотками, процентами за понадстрокове користування та комісією.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини дозволяє вважати договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язується здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором за період з 21.02.2025 до 31.07.2025 вбачається, що надані кредитні кошти відповідач у строк, визначений кредитним договором (до 14.11.2024), не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив (а. с. 25). Відповідач доказів належного виконання зобов`язання за кредитним договором суду не надав, правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором не спростував.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 7 496,00 грн, заборгованості за процентами в сумі 750,00 грн та комісією за надання кредиту в сумі 1 500,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Натомість, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.
Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору строк кредитування/строк договору становить 30 днів - до 14.11.2024, з можливістю продовження, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п. 7 договору (а.с. 9).
Відповідно до п. 7 Договору позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується одноразовим ідентифікатором кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без зміни умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку із продовженням строку кредитування, обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті.
Доказів того, що відповідач звертався до первісного кредитора з пропозицією продовження строку кредитування, а ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» акцептувало таку пропозицію, позивачем суду не надано. З огляду на викладене, судді дійшов висновку, що нарахування первісним кредитором процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору (за понадстрокове користування кредитом) є безпідставним.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 7 496,00 грн, процентами у розмірі 750,00 грн та комісією за надання кредиту в розмірі 1 500,00 грн. Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Позивачем за подання до суду позову сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн. Доказів понесення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивачем суду не надано.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 011,51 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ідентифікаційний код 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) 11 757,51 грн, з яких 9 746,00 грн - заборгованість за Договором надання коштів у кредит № 73272399 від 16 жовтня 2024 року (тіло кредиту - 7 496,00 грн, відсотки - 750,00 грн, комісія - 1 500,00 грн), 2 011,51 грн - судовий збір.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 19 червня 2026 року.
Суддя А. В. Стеценко
Судове рішення № 137561175, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 02.06.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 336/8636/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: