Ухвала суду № 137560554, 19.06.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2751/23

Провадження № 2/309/489/23

У Х В А Л А

19 червня 2026 року м.Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого-судді Кемінь В.Д.

за участю: секретаря судового засідання Плиска А.В.

розглянувши цивільну справу за позовом Хустської окружної прокуратури Закарпатської області, в інтересах держави в особі Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Хустською окружною прокуратурою Закарпатської області, в інтересах держави в особі Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області, подано вказану позовну заяву, у якій прокурор просить витребувати на користь держави в особі Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області із незаконного володіння: ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 125383000:03:001:0002, площею 0,5 га вартістю 13850,39 грн. та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у в с. Забрідь ур. «Блидар» Хустського району Закарпатської області; 2125383000:03:001:0005, площею 0,53 га вартістю 14442,00 грн. та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у в с. Забрідь ур. «Блидар» Хустського району Закарпатської області; 2125383000:03:001:0007, площею 0,6 га вартістю 16329,06 грн. та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у в с. Забрідь ур. «Блидар» Хустського району Закарпатської області; 2125383000:03:001:0009, площею 0,53 га вартістю 14442,00 грн. та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у в с. Забрідь ур. «Блидар» Хустського району Закарпатської області; 2125382800:08:001:0031, площею 0,53 га вартістю 14442,00 грн. та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у с. Забрідь ур. «Блидар» Хустського району Закарпатської області.

Ухвалою Хустського районного суду від 25 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Хустського районного суду від 04 червня 2026 року вказану заяву залишено без руху та роз`яснено, що якщо у встановлений судом строк недоліки не будуть усунені, то заява відповідно до ст.187 ЦПК України буде залишена без розгляду.

12.06.2026 року на адресу суду надійшло клопотання керівника Хустської окружної прокуратури Деяка І. про усунення недоліків заяви, в якій зазначає, що 09.04.2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України що до посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХвід 12.03.2025 року, згідно з яким ст.390 ЦК України доповнено ч.5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві».

Розглянувши матеріали цивільної справи № 309/2751/23 та подане клопотання від 12.06.2026 року, доходжу висновку, що позивач не виконав повністю вимоги ухвали про залишення заяви без руху.

Так, 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Однак, суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Таким чином, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.

Норми, які зобов`язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача. Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.

У заяві про усунення недоліків позовної заяви зазначає про те, що вимога про внесення депозиту застосується лише до витребування у добросовісного набувача, тоді як відповідач є недобросовісним набувачем.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки, яка перебуває під посиленою правовою охороною держави, відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем на підставі ст. 387, 388 ЦК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.387ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень ст.388ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Так, згідно з ч. 5 ст. 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Тобто, означена норма закріплює презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи, яка реалізує своє суб`єктивне право, що може бути спростована лише на підставі встановлених судом обставин у відповідному процесуальному порядку. У контексті норм ЦПК України спростування зазначеної презумпції можливе виключно на стадії судового розгляду справи по суті, оскільки лише на цій стадії суд: досліджує надані сторонами докази, встановлює обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а також здійснює правову оцінку поведінки сторін у межах реалізації ними тих чи інших прав.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.

Добросовісність чи недобросовісність особи це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/20528/21.

Органом прокуратури на надано до заяви рішення суду, яким би була спростована презумпція добросовісності відповідача щодо набуття спірного об`єкта нерухомого майна у власність на даному етапі розгляду справи.

Вирішення питання про добросовісність або недобросовісність набувача у справі може розцінюватися як порушення таємниці ухвалення рішення, порушенням принципу відстороненості й може ставити під сумнів законність прийнятого рішення і судового процесу загалом.

Ігнорування презумпції добросовісності набувача під час вирішення питання про відкриття провадження у справі або зміну предмету позову нівелює норми Закону №4292-IX, оскільки, будь-який позов, поданий органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором про витребування нерухомого може визначатися як позов про витребування майна із чужого незаконного володіння, а відповідач у ньому може визначатися як недобросовісний, навіть якщо під час судового розгляду буде встановлено зворотне.

Як вже було вказано, суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Зазначена компенсація забезпечується за рахунок коштів, внесених на депозитний рахунок суду.

В таких випадках, добросовісний набувач, який був визначений позивачем як недобросовісний під час звернення до суду із позовом фактично буде позбавлений всіх гарантій, визначених Законом №4292-IX, на грошову компенсацію.

Зазначене також призведе до утворення безлічі судових процесів, що вочевидь не відповідає основним принципам судочинства.

Крім того, позивачем не долучено звіту про експертно-грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви в строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст.257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст.187 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Хустської окружної прокуратури Закарпатської області, в інтересах держави в особі Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Кемінь В. Д.