Рішення № 137560546, 11.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41226/23-ц

пр. 2-1865/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

відповідача-1: не з`явилась,

відповідача-2: не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 1» (далі - позивач, ТОВ «Рада 1») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2, ОСОБА_2 ), у якому просить стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі основного боргу 16 769,01 грн, інфляційна складова - 3 253,78 грн, 3 % річних - 642,28 грн, пені - 13 348,42 грн та судові витрати у розмірі 2 684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 165,7 кв. м.

ТОВ «Рада» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 14.09.2001 року.

У відповідачів утворилась заборгованість за період з 01.03.2022 року по 30.06.2023 року за надану житлову послугу у розмірі 16 769,01 грн, інфляційної складової боргу - 3 253,78 грн, 3 % річних - 642,28 грн, пені - 13 348,42 грн, судового - 2 684,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст.ст. 509, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), 151, 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2023 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ТОВ «Рада 1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.01.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2024 року відкладено розгляд справи на 16.04.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2024 року відкладено розгляд справи на 15.07.2024 року.

22.04.2024 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ТОВ «Рада 1» про визнання порушення прав споживача житлово-комунальних послуг, у якому просив визнати недійсним договір «Про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території» від 14.09.2001 року та договір 130/01/к від 20.02.2012 року в зв`язку з набуттям чинності з 29.04.2020 року договору «Про надання послуги управління багатоквартирним будинком від 28.04.2020 року»; визнати незаконними солідарне нарахування ТОВ «Рада 1» заборгованості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за житлову послугу за умовами недійсного договору «Про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території» від 14.09.2001 року за період з 01.03.2022 року по 30.06.2023 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ТОВ «Рада 1» безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 61 433,68 грн, сплачені за період з 08.05.2020 року по 10.01.2022 року опосередковано через ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» (код ЄДРПОУ 38809727) на користь ТОВ «Рада 1» (код ЄДРПОУ 32070503) за умовами недійсного договору 130/01/к від 20.02.2012 року; 23 240,27 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок інфляційних процесів, 4 829,00 грн розміру 3% річних з неповернутої суми, судового збору 1 211,20 грн.

23.05.2024 року до суду надійшла від ТОВ «Рада 1» відповідь на відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , у якому просить ухвалити рішення про задоволення позову ТОВ «Рада 1», зазначало, що презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідачі володіють по 1/2 частці квартири кожний. Відповідно до ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Таким чином, кожен з відповідачів є боржником половини суми заборгованості та нарахувань штрафних санкцій, заявлених позивачем у позовній заяві.

23.05.2024 року до суду надійшло заперечення ОСОБА_2 на відповідь на відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову ТОВ «Рада 1» відмовити. Зазначав, що позивач, починаючи з 29.04.2020 року жодного разу не виставляв відповідачам рахунки за послугу з управління будинком за умовами договору про надання послуги з управління будинком від 28.04.2020 року. Натомість, в період з 08.05.2020 року по 10.01.2022 року, відповідач 2 сплатив в обсязі 61 433,68 грн рахунки за послуги з утримання будинку та прибудинкової території та вивіз ТПВ за умовами недійсного з 29.04.2020 року договору 130/01/к від 20.02.2012 року на рахунок ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» (код ЄДРПОУ 38809727), який є уповноваженою належним чином позивачем організацією на виставлення рахунків та отримання грошових коштів від членів ОСББ «Ковпака17», відповідно до довіреностей від 01.10.2022 року № 01-21 та від 01.10.2019 року № 07/20. Виконавець житлової послуги, ТОВ «Рада 1», на підставі вищезазначених довіреностей уповноважило ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» від імені товариства: виставляти рахунки та квитанції на оплату послуг; отримувати грошові кошти від споживачів послуг. Між ТОВ «Рада 1» (довіритель) та ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» (повірений) укладено договори доручення № 01/01/10/19/Р1 та № 01/01/10/22/Р1. Відповідно до п. 1.1 договорів довіритель доручає, а повірений зобов`язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя вчинити наступні юридичні дії: виставляти від імені довірителя рахунки та квитанції на оплату послуг споживачами; отримувати грошові кошти від споживачів послуг.

Позивачем порушено права відповідача як споживача на отримання житлово-комунальної послуги відповідної вартості, перевірки її кількості і якості та можливості своєчасно сплачувати за її надання в законний спосіб.

З метою можливості перевірки судом невідповідності переліку послуг, їх вартості і призначення платежу та на підтвердження порушення прав відповідачів а саме того, що позивач виставляв та продовжує виставляти рахунки до сплати за неіснуючі послуги з призначенням платежу згідно недійсного договору № 130/01/к від 20.02.2012 року позивачі надають суду зразок квитанції №4 за квітень 2024 року яку було отримано від позивачами як чергову вимогу оплати за недійсним договором за неіснуючі послуги за неіснуючими тарифами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.07.2024 року відкладено розгляд справи на 07.10.2024 року.

07.10.2024 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано до суду відповідь на відзив на зустрічний позов.

07.10.2024 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано до суду заяву, у якій просив відмовити у задоволенні позову. Указував, що доданий позивачем розрахунок заборгованості за умовами недійсного договору, наданої ним житлової послуги лише для одного з співвласників,- ОСОБА_1 взагалі не відповідає позовним вимогам пропорційно до частки власності відповідачів. Розрахунок заборгованості для ОСОБА_2 позивачем надано не було. Позивачем не надано доказів надання відповідачам відповідних рахунків на сплату житлової послуги відповідно до позовних вимог за вказаними банківськими реквізитами позивача.

24.10.2024 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано до суду заяву про існування правової невизначеності у справі, у якій просили встановити, які саме житлово-комунальні послуги, за умовами яких договорів, якої вартості, періодичності надання та вимог до якості було надано позивачем відповідачу за визначений у позовній заяві період.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2025 року відкладено розгляд справи на 27.03.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2025 року долучено постанову апеляційного суду до матеріалів справи та оголошено перерву.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.07.2025 року оголошено перерву до 01.10.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.10.2025 року відкладено розгляд справи на 21.01.2026 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2026 року у прийнятті до спільного розгляду з первісним позовом зустрічної позовної заяви у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовлено.

11.03.2026 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано до суду заяву про часткове задоволення позовних вимог, у якій просили стягнути із кожного співвласника житлового приміщення по 8 324,80 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідачі у судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином; подали заяву про розгляд справи без їх участі, в якій просили відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Рада 1» є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 22.10.2001 року квартира АДРЕСА_3 , зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у рівних частинах.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва станом на 26.09.2023 року у квартирі АДРЕСА_3 , відповідачі зареєстровані у спірній квартирі.

Управителем, що обслуговує даний будинок, є ТОВ «Рада 1», що підтверджується Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, зареєстрованого за № 143 від 29.06.2001 року в Управлінні Держархбудконтролю м. Києва. Між ТОВ «Рада 1» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 14.09.2001 року.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору відповідач взяла на себе зобов`язання вносити передбачену Договором плату за послуги не пізніше 1-го числа місяця.

Разом з цим, зобов`язання, передбачене зазначеним положенням Договору, не виконуються відповідачами належним чином.

Позивач, виконуючи свої зобов`язання перед мешканцями квартир, за адресою: АДРЕСА_2 надає послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, здійснення функцій управління будинком, проте відповідач не виконує умови договору належним чином.

У відповідача утворилась перед ТОВ «Рада 1» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі у розмірі 16 769,01 грн за період з 01.03.2022 року по 30.06.2023 року.

Відповідно до ст. 10 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Згідно з ч. 2 ст. 24 ЖК УРСР, житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території.

За положеннями ст. 162 ЖК УРСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Пунктом 10 частини 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку, зобов`язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із наведеними нормами чинного законодавства споживачі зобов`язані оплатити надані їм житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надає житлово-комунальні послуги у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі у квартирі АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності відповідачам, які є співвласником цієї квартири, та не в повному обсязі оплачували вартість отриманих житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

За приписами ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто ця стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, незалежно від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому прав володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку з утримання належного йому на праві власності майна може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, у зв`язку з несплатою відповідачами у повному обсязі грошових коштів за житлово-комунальні послуги у відповідачів утворилась перед ТОВ «Рада 1» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі у розмірі 16 769,01 грн за період з 01.03.2022 року по 30.06.2023 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язанням. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язанням.

Передбачена п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 20.06.2012 року в справі № 6-68цс12, від 30.10.2013 року в справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 року в справі № 6-2023цс15.

Таким чином, у зв`язку з простроченням відповідачем оплати за житлово-комунальні послуги, вимоги позивача про застосування ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних є обґрунтованими.

Водночас, 05.03.2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанов № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», абзацом 1 пункту 1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

29.12.2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15.05.2015 р. № 285). Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30 грудня 2023 року.

Тобто, основні зміни полягають в тому, що з 30.12.2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Так, м. Київ не відноситься до територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій, отже право на нарахування штрафних санкцій у зв`язку з неоплатою житлово-комунальних послуг у позивача виникає лише з 30.12.2023 року, а тому ТОВ «Рада 1» не мало право нарахування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 інфляційної складової, трьох процентів річних та пені у спірний період, тому позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки саме ОСББ «Ковпака 17» з моменту реєстрації наділене правом нараховувати плату за утримання будинку та прибудинкової території та вимагати своєчасної оплати від співвласників багатоквартирного будинку не заслуговують на увагу, й спростовуються умовами договору «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» від 14.09.2001 року. Вказаний договір є чинним і в установленому Законом порядку недійсним не визнавався.

Щодо тверджень позивача про незаконність отримання грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

01.10.2022 року між ТОВ «Рада 1» (довіритель) та ТОВ «ІОЦ «Рада» (повірений) укладено договір доручення № 01/01/10/22/РІ, за умовами якого довіритель доручив, а повірений зобов`язався за винагороду від імені і за рахунок довірителя вчинити наступні юридичні дії: виставляти від імені довірителя рахунки та квитанції на оплату послуг споживачам; отримувати грошові кошти від споживачів; ініціювати переказ грошових коштів, отриманих від споживачів на рахунки одержувачів; укладати правочини (договори) з банками про розрахункове обслуговування споживачів; укладати правочини (договори) з еквайринговими установами про надання послуг технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків споживачів за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів та з іншими установами про здійснення прийому платежів від споживачів через мережу Інтернет. Споживачем у цьому договорі вважається фізична особа, з якою у довірителя укладений договір про надання послуг (чи будь-якій інший договір), згідно з умовами якого довіритель виконує певні зобов`язанням, внаслідок чого у споживача виникає обов`язок по оплаті грошових коштів на користь довірителя. Строк зазначеного договору встановлено з моменту його підписання сторонами до 30.09.2025 року.

Таким чином, судом обставини щодо наявності повноважень ТОВ «ІОЦ «Рада» виставляти рахунки та квитанції на оплату житлово-комунальних послуг та отримувати грошові кошти від споживачів послуг, на підставі вищевказаних договору доручення та довіреностей від ТОВ «Рада 1», можна стверджувати що кошти, сплачені споживачами цих послуг на підставі повідомлень/квитанцій, виставлених ТОВ «ІОЦ «Рада», набуто відповідачем за наявності правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн. що підтверджується платіжними дорученнями від 17.05.2023 року № 1429 у розмірі 946,00 грн та від 08.04.2023 року № 1387 у розмірі 1738,00 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, що становить 49,3 % від заявлених вимог позивача, судові витрати, які підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог у вигляді судового збору у становлять 1 323,21 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 509, 526, 527, 530, 610, 615, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 264, 265, 273, 280, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1» суму боргу у розмірі 16 769 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн. 01 коп.

У решті позову - відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 323 (одна тисяча триста двадцять три) грн. 21 коп.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 1»: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3; код ЄДРПОУ 32070536.

Відповідач-1 - ОСОБА_1 : АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач -2 - ОСОБА_2 : АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено та підписано 11.06.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ