Ухвала суду № 137560351, 22.06.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Єдиний унікальний номер 305/1056/25

Номер провадження 1-кп/305/303/25

УХВАЛА

22.06.2026 року м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні з розгляду кримінального провадження № 12025071140000132 від 25.03.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 185 КК України, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025071140000132 від 25.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 185 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 16.06.2026 року до суду подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .

Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.4 ст.185 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 слідчим суддею Рахівського районного суду Закарпатської області застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 11.04.2025 року, який на даний час продовжений ухвалою Рахівського районного суду до 03.07.2026 року.

ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим слідством місці та часі, незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої заборонений - «PVP» та зберігав її за місцем проживання, після чого 21.01.2025, близько 17 години 55 хвилин з метою незаконного збуту особливо небезпечного психотропну речовину, обіг якого заборонено «PVP», зустрівся з ОСОБА_6 , у квартирі АДРЕСА_1 , де ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1000 грн, після чого 21.01.2025, близько 19 години 47 хвилин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, умисно, незаконно, діючи з корисливих спонукань з метою незаконного збагачення, ОСОБА_4 збув ОСОБА_6 , один згорток з вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якого заборонено «PVP», масою 0,0503 г. Окрім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 10.02.2025 року близько 16 години 43 хвилин, з метою незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено «PVP», зустрівся з ОСОБА_6 , по вул. Миру, біля будинку 37, Закарпатської області, де ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1000 грн, після чого 10.02.2025 року о 19 години 50 хвилин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, умисно, незаконно, діючи з корисливих спонукань з метою незаконного збагачення, повторно, ОСОБА_4 збув ОСОБА_6 , один згорток з вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якого заборонено «PVP» масою 0,2156 г. Крім того, ОСОБА_4 продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на безпосередню реалізацію збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у невстановленому досудовим слідством місці та часі, придбав психотропну речовину «PVP» та зберігав її при собі, з метою подальшого збуту до 10.02.2025 року, де в ході затримання у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 , під час обшуку на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, працівниками поліції було виявлено та вилучено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого заборонено «PVP» масою 0,0309 г. Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на безпосередню реалізацію збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у невстановленому досудовим слідством місці та часі, придбав психотропну речовину «PVP» та переніс до свого будинку за адресою АДРЕСА_2 , де зберігав її з метою подальшого збуту до 10.02.2025 року, де в ході проведення огляду місця події за вищевказаною адресою, працівниками поліції було виявлено та вилучено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого заборонено «PVP» масою 0,0256 г. Окрім цього встановлено, що ОСОБА_4 , 03.02.2025 близько 04:30 год, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та особистого незаконного збагачення, під час дії на території України правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, та який у подальшому неодноразово було продовжено, шляхом перелітання через паркан, проник на територію дворогосподарства за адресою: АДРЕСА_3 , звідки з підсобного приміщення викрав господарський інвентар а саме: три сокири, два молотка, та шість кінцевих частин від молотків, які належні ОСОБА_7 , чим заподіяв потерпілій, матеріальну шкоду на суму 3 620 грн. За таких обставин, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні, з метою збуту, особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно та таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 , вчинив тяжкий злочин, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років і, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. Щодо ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду відмічає, що усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , з метою уникнення покарання і затягування справи, може переховуватись від суду. Дійсним є такий ризик у розрізі того, що підозрюваний будучи обізнаним із санкцією статті, яка йому інкримінується, а саме те, що за вчинення даного злочину передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, також те, що обвинувачений не має постійного місця роботи, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду в подальшому, може виїхати зі свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то такий ризик вмотивований тим, що не всі докази у кримінальному провадженні на даній стадії досудового розслідування відшукані, тому є достатні підстави вважати що ОСОБА_4 перебуваючи на волі зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою не доказування його вини в подальшому. Також, наявний ризик щодо можливості обвинуваченого незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності, оскільки свідки на час розгляду цього клопотання, судом ще не допитані. Не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочину, у якому останній обґрунтовано підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Також наявний ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, даний ризик є вмотивований тим що підозрюваний неодноразово збував особливо небезпечну психотропну речовину - «PVP», обіг якої заборонений, за грошові кошти. Ризик того, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що він може ухилятися від виконання процесуальних обов`язків, визначених ч. 7 ст. 42 КПК України, а саме ухилятися від явки на виклик до слідчого. Отже, ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вище наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним. Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи неможливість запобігання зазначених ризиків застосуванням більш м`яких запобіжних заходів, прокурор просить продовжити строк дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 строком на 60 діб.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання. Зазначив, що ризики, які існували при обранні обвинуваченому запобіжного заходу не відпали, є реальними і триваючими та продовжують існувати. Зазначив про ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 є раніше судимим. А тому просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 діб, однак у зв`язку з неодноразовими відкладеннями судових засідань, за клопотанням сторони обвинувачення, у зв`язку з неможливістю забезпечення допиту залегендованого свідка, просив вирішити питання щодо розміру застави на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 у судовому заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу. Просили обрати інший запобіжний захід, у вигляді цілодобового домашнього арешту, а вразі задоволення клопотання прокурора просили зменшити розмір застави.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту з долученими до нього додатками, суд приходить до наступного висновку.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 03.07.2026 року з визначенням розміру застави.

Згідно вимог ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Як зазначено у пункті 3 рішення Конституційного суду України від 23.11.2017 №1-р/2017, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; його репутація; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Як вбачається з обвинувального акту та досліджених в судовому засіданні доказів, судом встановлено наступне.

Ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 12.02.2025 (справа №305/375/25, провадження 1-кс/305/58/25) до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11.04.2025 року з визначенням розміру застави.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 09.04.2025 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжено до 07.06.2025. А також ухвалами Рахівського районного суду Закарпатської області обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжено до 03.07.2026 року, з визначенням застави в розмірі шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень.

Згідно довідки №25043617152051776512, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судимий, в тому числі за ст. 185, ч.1 ст. 309 КК України, судимість не знята і не погашена.

Суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, як зазначалось вище, ОСОБА_4 є раніше судимим за кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, а також за кримінальні правопорушення у сфері власності.

Проте, суд не погоджується з доводами прокурора щодо існування інших ризиків, на думку суду, вони є лише припущеннями прокурора.

Оскільки на даний час ризик, передбачений ст. 177 КПК України, який став підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, не зменшився, не відпав, є реальним і триваючим та продовжує існувати, застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою буде виправданим та необхідним для забезпечення його належної процесуальної поведінки, а також оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, та тяжкість діяння, в якому він обвинувачується, суд дійшов висновку про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 діб.

Судом встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Разом з тим, суд зауважує, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації таких дій.

Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачена особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Згідно з ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - є однією з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Щодо неможливості більш м`яких запобіжних заходів запобігти існуючим ризикам, суд зазначає таке.

Такими більш м`якими запобіжними заходами порівняно з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання.

Враховуючи те, що домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов`язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного, обвинуваченого.

Так, домашній арешт є менш жорсткою формою ізоляції особи та, зокрема, не запобігає можливості вільного спілкування обвинуваченого як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з іншими обвинуваченими та свідками, з метою схилити їх змінити свої показання в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення.

Зважаючи на викладене, на думку суду, застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не зможе ефективно запобігти зазначеним прокурором ризикам.

Таким чином, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, враховуючи неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів суд приходить до висновку, що клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на цілодобовий домашній арешт не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Рішення про суму застави має прийматися з урахуванням обставин справи, особи підозрюваного та його майна (справа «Маргаретич проти Хорватії» п. 92).

Так, відповідно до положень ст. 182 КПК України розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, раніше судимий, строк протягом якого до нього застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку про зміну розміру застави.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, про зменшення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_4 та визначення застави в межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави. Саме такий розмір застави, на думку суду, достатньою мірою може гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.4 ст.185 КК України, відомості про які 25.03.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071140000132, на строк 60 (шістдесят) діб, а саме з 22 червня 2026 року по 20 серпня 2026 року, включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити про це суд та прокурора.

З моменту звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 20 серпня 2026 року включно.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1. прибувати до суду за першою вимогою;

2. не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачений зареєстрований та проживає, без дозволу суду;

3. повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4. здати на зберігання до Головного управління ДМС в Закарпатської області, свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну;

5. утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по кримінальному провадженню.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк два місяці з моменту внесення застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому та прокурору негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9».

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1