Рішення № 137559870, 26.01.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/1720/25

Провадження № 2/643/439/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Штонди В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Державної іпотечної установи

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

про стягнення 78 431,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий зміст заявлених позовних вимог.

Державна іпотечна установа (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості в сумі 78 431,77 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 34 234,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 44 197,77 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 31 січня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Меркурій» та відповідачем-1 було укладено Договір про іпотечний кредит № 22-12-21, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу-1 кредит у розмірі 474 000,00 грн для придбання квартири. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та відповідачами було укладено Договір поруки № 22-1-05-20 від 31.01.2008, за умовами якого відповідач-2 поручився перед Банком за виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором. 28 лютого 2008 року між позивачем та Банком було укладено Договір відступлення прав вимоги № 273/08, за умовами якого позивач отримав права вимоги до відповідачів. Оскільки відповідач-1 взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, за ним утворилась заборгованість. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

2.Стислий зміст доводів відповідача-1.

Відповідач-1 направив на адресу суду електронний лист, в якому зазначив що він вже тривалий час мешкає за кордоном, однак незважаючи на це продовжував сплачувати заборгованість за кредитом. Однак у певний період доступ до сайту позивача припинив працювати, а з огляду на оприлюднену в офіційних джерелах інформацію про встановлення мораторію на стягнення кредитних зобов`язань відповідач-1 вирішив що ситуація не є критичною. Пізніше відповідач-1 спробував увійти до особистого кабінету на сайті позивача для перевірки стану рахунку, але система не дозволила авторизацію під його обліковим записом. Подібні ситуації траплялися і раніше, а тому відповідач-1 зробив висновок що проблеми з доступом не були вирішені. Відповідач-1 не ухилявся від виконання своїх зобов`язань і готовий найближчим часом внести частину заборгованості та продовжити її погашення відповідно до узгодженого з кредитором графіка.

3.Підстави для розгляду справи за відсутності відповідачів.

Відповідач-1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідача-1: АДРЕСА_1 , а також на повідомлену відповідачем-1 електронну пошту.

Відповідач-2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідача-2: АДРЕСА_2 .

Статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 223 ЦПК якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина четверта статті 223 ЦПК).

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідачів.

4.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

31 січня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Меркурій» (Кредитор) та відповідачем-1 (Позичальник) було укладено Договір про іпотечний кредит № 22-12-21 (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого Кредитор зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 474 000,00 грн, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 474 000,00 грн, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Пунктом 1.2. Кредитного договору передбачено, що кредит надається строком не пізніше 10 січня 2038 року на придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання за договором купівлі-продажу від 31.01.2008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 1.3. Кредитного договору).

Згідно з п. 2.3. Кредитного договору кредит надається шляхом зарахування Кредитором коштів на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Кредитора.

Відповідно до п. 5.3. Кредитного договору Позичальник зобов`язаний: належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за цим Договором на цілі, визначені у п. 1.2. цього Договору (п. 5.3.1.); повернути кредит в сумі, вказаній у п. 1.1. цього Договору, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим Договором сплатити штрафні санкції та інші платежі, у строки та на умовах, що визначені цим Договором (п. 5.3.2.); у разі порушення умов цього Договору та/або Іпотечного договору на вимогу Кредитора достроково повернути Кредит з одночасною сплатою нарахованих процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій, комісійної винагороди в разі, якщо дострокове погашення відбувається в межах строку, передбаченого п. 4.1. цього Договору (п. 5.3.3.).

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору Позичальник зобов`язується щомісячно до 10 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього Договору, здійснювати погашення Кредиту рівними частинами в сумі не менше 1 316,67 грн та сплачувати проценти нараховані Кредитором на залишок заборгованості за кредитом відповідно до графіку погашення кредиту шляхом внесення готівки до каси Кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок, відкритий у Кредитора. Останню сплату чергового платежу здійснити не пізніше 10 січня 2038 року.

За умовами п. 2.5. Кредитного договору нарахування процентів здійснюється починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості виходячи з фактичної кількості днів у місяці й фактичної кількості днів у році. Проценти нараховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати по останню дату поточного періоду сплати включно. Дата остаточного погашення Кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення процентів здійснюється не пізніше дня повного погашення суми Кредиту. Періодом сплати або платіжним періодом вважається період, у якому Позичальник повинен сплатити черговий платіж, згідно графіку погашення, і дорівнює одному місяцю. Якщо в межах платіжного періоду Позичальник сплачує черговий платіж в погашення кредиту раніше дня визначеного графіком, залишок суми кредиту зменшується у день погашення кредиту, передбачений графіком, незалежно від дня фактичного погашення.

Пунктом 2.6. Кредитного договору передбачено, що при надходженні від Позичальника коштів у рахунок погашення кредиту та процентів за користування ним виконання зобов`язань здійснюється у наступній черговості:

-сплата комісійної винагороди в разі дострокового погашення кредиту у випадках, визначених в розділі 4 цього Договору;

-сплата пені на прострочені нараховані проценти за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце);

-сплата пені на прострочені платежі по Кредиту (якщо прострочення буде мати місце);

-сплата прострочених нарахованих процентів за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце);

-сплата нарахованих строкових відсотків за користування кредитом;

-сплата простроченої заборгованості за кредитом (якщо прострочення буде мати місце);

-сплата строкової заборгованості за кредитом.

Згідно з п. 2.7. Кредитного договору якщо сума платежу, що надійшов в погашення кредиту, менша розміру, вказаного у п. 2.4. цього Договору та графіку погашення, то ця сума зараховується на поточний рахунок Позичальника, вказаний у п. 2.3. цього Договору, а черговий платіж, що мав бути сплачений, вважається простроченим. Наступна сума платежу повинна бути достатньою для погашення простроченого чергового платежу та нарахованої пені за прострочені платежу з урахуванням вимог п. 6.2. цього Договору, у іншому разі недостатня сума платежу знову зараховується на поточний рахунок до накопичення необхідної суми для погашення.

При цьому, відповідно до п. 5.2.4. Кредитного договору Кредитор має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких зобов`язань за цим Договором або за Іпотечним договором, в тому числі, але не виключно, у випадку, зокрема, прострочення сплати чергового платежу за кредитом та процентів за користування кредитом понад 1 (один) місяць.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 10.1. Кредитного договору).

В забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором, 31 січня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Меркурій» (Іпотекодержатель) та відповідачем-1 (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір № 22-1-05-20, відповідно до п. 1.1. якого Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з Договору про іпотечний кредит, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно житлового призначення: трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором між Кредитором, відповідачем-1 (Боржник) та відповідачем-2 (Поручитель) було укладено Договір поруки № 22-12-21 від 31.01.2008 (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1 якого Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником усіх його зобов`язань за Договором про іпотечний кредит № 22-12-21 від 31.01.2008 та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладання Договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Пунктом 1.3. Договору поруки передбачено, що зобов`язання Боржника за Договором про іпотечний кредит включають, зокрема, обов`язкові грошові зобов`язання:

-з повернення основної суми заборгованості (кредиту) у розмірі 474 000,00 грн;

-зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 12% річних;

та зобов`язання які можуть виникнути:

-зі сплати пені і штрафів у разі виникнення обставин, відповідно до Договору про іпотечний кредит та/або чинного законодавства;

-зі сплати відшкодування за дострокове погашення кредиту в розмірі = від суми дострокового погашення;

-зі сплати комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені Договором про іпотечний кредит,

термін платежу за якими настав на момент пред`явлення Кредитором вимоги про виконання Поручителем зобов`язань відповідно до цього Договору.

Згідно з п. 1.4. Договору поруки Поручитель повідомлений та згоден з тим, що права вимоги за Договором про іпотечний кредит та всіма додатковими угодами до нього можуть бути переуступлені на користь Державної іпотечної установи. У разі переуступлення прав вимоги за Договором про іпотечний кредит та всіма додатковими угодами до нього на користь Державної іпотечної установи, так само як і у разі зворотного переуступлення Державною іпотечною установою прав вимог за Договором про іпотечний кредит та всіма додатковими угодами до нього на користь Кредитора, зобов`язання Поручителя зазначені у цьому Договорі зберігають чинність.

За умовами п. 2.4. Договору поруки Поручитель зобов`язується виконати за Боржника зобов`язання за Договором про іпотечний кредит шляхом перерахування суми заборгованості Боржника, вказаної Кредитором, в рахунок погашення такої заборгованості, за реквізитами, вказаними в Договорі про іпотечний кредит, протягом 5 днів з дня одержання письмового повідомлення про невиконання Боржником зобов`язань за Договором про іпотечний кредит.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки Поручитель відповідає за зобов`язаннями згідно з Договором про іпотечний кредит перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо.

Відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною (п. 3.2. Договору поруки).

Пунктом 3.4. Договору поруки передбачено, що Поручитель та Боржник залишаються зобов`язаними перед Кредитором до того моменту, поки всі зобов`язання за Договором про іпотечний кредит не будуть виконані повністю.

Згідно з п.п. 4.2., 4.3. Договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання за Договором про іпотечний кредит. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов`язання.

На виконання умов Кредитного договору Кредитор надав відповідачу-1 кредит у розмірі 474 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1656 від 31.01.2008.

28 лютого 2008 року між позивачем (Установа) та Акціонерним комерційним банком «Меркурій» (Банк) було укладено Договір відступлення права вимоги № 273/08 (далі - Договір відступлення права вимоги), відповідно до п. 1.1. якого Банк передає, а Установа приймає всі права вимоги за:

-Договором про іпотечний кредит між Банком та ОСОБА_1 (Позичальник) № 22-12-21 від 31.01.2008;

-Іпотечним договором між Банком та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) № 22-1-05-20 від 31.01.2008;

-Договором поруки між Банком, Позичальником і ОСОБА_2 (Поручитель) № 22-12-21 від 31.01.2008.

Згідно з п. 1.2. Договору відступлення права вимоги вартість права вимоги за Кредитним договором на момент передачі прав вимоги у відповідності до п. 1.1. цього Договору, включає заборгованість за основним боргом по кредиту та складає 472 683,33 грн.

Відповідно до п. 1.3. Договору відступлення права вимоги Установа передає, а Банк приймає всі права вимоги за Договорами, вказаними у п. 1.1. цього Договору та у вимозі зворотного відступлення прав вимоги.

Пункт 1.1. цього Договору набирає чинності з моменту підписання сторонами цього Договору та його нотаріального посвідчення (п. 2.1. Договору відступлення права вимоги).

Пункт 1.3. цього Договору набирає чинності на наступний робочий день з дня отримання від установи вимоги (п. 2.2. Договору відступлення права вимоги).

03 березня 2008 року позивач направив відповідачам повідомлення № 1442/22 та № 1443/22 про відступлення прав вимоги за Кредитним договором та Договором поруки.

Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, за відповідачем-1 значиться заборгованість за тілом кредиту в сумі 34 234,00 грн та заборгованість за процентами в сумі 44 197,77 грн.

21 листопада 2024 року позивач направив відповідачам письмові вимоги № 4960/15 від 19.11.2024 та № 4953/15 від 19.11.2024 про погашення заборгованості.

Вищевказані вимоги відповідачами задоволені не були, заборгованість за кредитним договором залишилася непогашеною, у зв`язку з чим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи в суді відповідач-1 здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 5 000,00 грн 05.09.2025, що відображено позивачем в оновленому розрахунку суми боргу та підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

5. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК).

Частинами першою та другою статті 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК).

Положеннями частини першої статті 546 ЦК передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (частина друга статті 553 ЦК).

Статтею 554 ЦК передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною другою статті 517 ЦК боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).

Стаття 610 ЦК передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

6.Позиція суду.

Судом встановлено, що 31 січня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Меркурій» та відповідачем-1 було укладено Договір про іпотечний кредит № 22-12-21, відповідно до якого Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти у сумі 474 000,00 грн, а Позичальник - повернути отримані кошти та сплачувати проценти за користування ними в розмірі 12 % річних. Зазначені обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією Кредитного договору, зміст якого відповідає вимогам ЦК для даного виду правочинів.

Факт належного виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 1656 від 31.01.2008, відповідно до якого на користь відповідача-1 були перераховані грошові кошти у розмірі 474 000,00 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується фактичне отримання відповідачем-1 кредитних коштів, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли цивільні права та обов`язки, передбачені, зокрема статтями 11, 509, 1054 ЦК, а саме обов`язок позичальника повернути отриманий кредит та сплачувати проценти за користування ним у порядку і строки, визначені договором.

Дослідивши умови Кредитного договору, суд встановив, що відповідач-1 прийняв на себе обов`язок щомісячно до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитними коштами, що узгоджується з положеннями статей 526, 530 ЦК, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений договором строк.

На підтвердження забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором позивачем надано Договір поруки № 22-12-21 від 31.01.2008, укладений між кредитором, відповідачем-1 та відповідачем-2.

Аналіз змісту зазначеного договору свідчить, що відповідач-2 поручився перед кредитором за належне виконання відповідачем-1 усіх зобов`язань за Кредитним договором, включаючи повернення основної суми боргу та сплату процентів.

Положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Договору поруки прямо передбачено солідарну відповідальність поручителя та боржника перед кредитором, що повністю узгоджується із приписами статті 554 ЦК.

Отже, відповідач-2 несе солідарний обов`язок із відповідачем-1 щодо виконання спірного грошового зобов`язання.

Досліджуючи питання належності позивача як кредитора у спірному зобов`язанні, суд встановив, що 28 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Меркурій» та Державною іпотечною установою було укладено Договір відступлення права вимоги № 273/08.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору первісний кредитор передав позивачу усі права вимоги за Кредитним договором, Іпотечним договором та Договором поруки.

Таким чином, після укладення Договору відступлення права вимоги саме позивач набув усіх прав кредитора за спірним кредитним зобов`язанням.

Однак, відповідач-1, всупереч вимогам статей 526, 530, 629, 1054 ЦК та умовам Кредитного договору, належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного погашення кредитної заборгованості і сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого станом на день звернення позивача до суду утворилася непогашена заборгованість.

На підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості позивачем, в тому числі, подано розрахунок заборгованості, відповідно до якого за відповідачем-1 обліковується заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 34 234,00 грн та заборгованість за процентами у розмірі 44 197,77 грн.

При цьому відповідачами не подано жодного контррозрахунку, не надано доказів повного або часткового погашення заборгованості у більшому розмірі, ніж враховано позивачем, а також не наведено обставин, які б свідчили про неправильність здійснених нарахувань.

У свою чергу відповідач-2, який відповідно до умов Договору поруки та положень статей 553, 554 ЦК несе солідарну відповідальність перед кредитором за виконання забезпеченого порукою зобов`язання, обов`язку щодо погашення заборгованості за боржника також не виконав.

Незважаючи на направлення позивачем письмових вимог про погашення заборгованості, відповідачі належних заходів для повного виконання зобов`язання не вжили, у зв`язку з чим право позивача як кредитора на своєчасне та повне отримання виконання за кредитним договором залишилося нереалізованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що права та майнові інтереси позивача були порушені саме відповідачем-1 як позичальником шляхом неналежного виконання зобов`язань за Кредитним договором та відповідачем-2 як поручителем шляхом невиконання солідарного обов`язку з погашення заборгованості, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Разом із тим судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем-1 було здійснено платіж у розмірі 5 000,00 грн, факт отримання якого підтверджено позивачем та відображено в оновленому розрахунку заборгованості.

Відповідно до статті 599 ЦК належне виконання припиняє зобов`язання у відповідній частині.

Згідно зі статтею 534 ЦК у разі недостатності суми платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі така сума зараховується у черговості, встановленій законом або договором.

Пунктом 2.6 Кредитного договору сторони погодили, що після погашення штрафних санкцій кошти насамперед спрямовуються на погашення прострочених та строкових процентів за користування кредитом, а лише після цього - на погашення основного боргу.

Оскільки на момент здійснення платежу за відповідачем-1 обліковувалася непогашена заборгованість за процентами у розмірі 44 197,77 грн, а доказів існування непогашених платежів вищої черги матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що сплачена сума 5 000,00 грн підлягає зарахуванню саме в рахунок погашення процентів за користування кредитом.

Таким чином, з урахуванням здійсненого під час розгляду справи часткового виконання зобов`язання, фактичний розмір непогашеної заборгованості за процентами становить 39 197,77 грн, а загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача, становить 73 431,77 грн, з яких 34 234,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 39 197,77 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Представник позивача у свою чергу зазначає, що сплачені відповідачем-1 грошові кошти в сумі 5 000,00 грн були зараховані у рахунок поточної заборгованості за процентами і наполягає на задоволенні даного позову у повному обсязі.

Однак суд з даними доводами представника позивача не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 534 ЦК у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як убачається зі змісту п. 2.6 Кредитного договору, сторони погодили спеціальний порядок зарахування коштів, які надходять від позичальника. Зокрема, після погашення можливих штрафних санкцій та прострочених процентів сплачуються нараховані строкові проценти за користування кредитом, і лише після цього здійснюється погашення простроченої та строкової заборгованості за основною сумою кредиту.

Матеріали справи не містять відомостей про існування на момент здійснення відповідачем платежу заборгованості за комісійною винагородою, пенею чи іншими платежами, які відповідно до пункту 2.6 Кредитного договору мають вищу черговість порівняно з процентами за користування кредитом. Водночас встановлено наявність значної непогашеної заборгованості за процентами у розмірі 44 197,77 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідно до погодженої сторонами договірної черговості сплачені відповідачем-1 5 000,00 грн підлягають зарахуванню насамперед у рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.

Разом з тим суд відхиляє доводи представника позивача про те, що факт зарахування вказаної суми у рахунок поточних процентів не впливає на розмір заявлених позовних вимог.

Такий висновок позивача суперечить самій правовій природі виконання зобов`язання. Визначення черговості погашення боргу впливає виключно на структуру залишку заборгованості, тобто на те, яка саме складова боргу зменшується внаслідок проведеного платежу. Проте черговість погашення не може бути підставою для ігнорування факту часткового виконання боржником своїх зобов`язань.

Оскільки на момент звернення до суду позивач просив стягнути заборгованість за процентами у сумі 44 197,77 грн, а в ході судового розгляду отримав від відповідача-1 5 000,00 грн, які відповідно до статті 534 ЦК та пункту 2.6 Кредитного договору підлягають зарахуванню саме у рахунок погашення прострочених процентів, розмір заборгованості за процентами зменшився до 39 197,77 грн.

Отже, станом на момент ухвалення рішення вимога позивача про стягнення процентів у первісно заявленому розмірі 44 197,77 грн не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується доказами часткового виконання відповідачем-1 свого грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що здійснений відповідачем платіж у сумі 5 000,00 грн повинен бути зарахований у рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, у зв`язку з чим заявлена до стягнення сума прострочених процентів підлягає зменшенню на відповідний розмір, а позов може бути задоволений лише в частині фактично непогашеної заборгованості.

Що стосується доводів відповідача-1, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі статтею 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, уклавши Кредитний договір, відповідач-1 прийняв на себе обов`язок своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі у порядку та строки, визначені його умовами, а також нести ризик несприятливих наслідків, пов`язаних із невиконанням або неналежним виконанням таких обов`язків.

Посилання відповідача-1 на відсутність доступу до особистого кабінету на сайті позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки особистий кабінет є лише одним із способів отримання інформації про стан заборгованості та здійснення комунікації між сторонами, проте його тимчасова недоступність сама по собі не припиняє зобов`язання та не звільняє позичальника від необхідності вживати розумних заходів для його виконання.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач-1 звертався до позивача із письмовими заявами, електронними повідомленнями, телефонними зверненнями чи будь-якими іншими способами для отримання інформації щодо актуального стану кредитної заборгованості, реквізитів для здійснення платежів або усунення технічних перешкод доступу до особистого кабінету.

Так само відсутні докази того, що відповідач-1 вчиняв будь-які дії, спрямовані на внесення чергових платежів поза межами особистого кабінету або на з`ясування причин неможливості авторизації в системі позивача.

Натомість із наведених відповідачем-1 пояснень убачається, що останній фактично припинив належне виконання договірних зобов`язань, виходячи з власного припущення про те, що відсутність доступу до особистого кабінету та наявність певної інформації у відкритих джерелах нібито свідчать про відсутність необхідності здійснювати платежі у встановлені договором строки.

Суд зазначає, що суб`єктивне сприйняття стороною правового режиму виконання зобов`язань не може замінювати положення закону або договору. Будь-які правові наслідки у сфері цивільних правовідносин можуть ґрунтуватися виключно на нормативно-правових актах, умовах договору або інших належних юридичних фактах, а не на особистих припущеннях учасника правовідносин.

Саме по собі існування певних законодавчих обмежень щодо способів примусового стягнення заборгованості або особливостей захисту окремих категорій боржників не припиняє кредитне зобов`язання та не звільняє позичальника від обов`язку належного виконання умов договору, якщо інше прямо не встановлено законом.

Суд також враховує, що відповідач-1 фактично погодився з наявною заборгованістю, оскільки у своїх поясненнях зазначає про готовність найближчим часом внести частину боргу та продовжити його погашення відповідно до узгодженого графіка. Такі твердження свідчать про усвідомлення відповідачем-1 існування невиконаного грошового зобов`язання та не спростовують доводів позивача щодо факту прострочення виконання договору.

Відповідачем-1 не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що невиконання ним умов кредитного договору було зумовлене обставинами, які об`єктивно унеможливлювали здійснення платежів або відповідно до закону звільняли його від виконання взятих на себе зобов`язань.

Таким чином суд дійшов висновку, що наведені відповідачем-1 пояснення свідчать лише про його власне розуміння причин виникнення прострочення, однак не спростовують встановленого факту неналежного виконання умов Кредитного договору та не є підставою для звільнення від обов`язку погашення заборгованості, яка виникла внаслідок такого порушення.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

7.Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державної іпотечної установи задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за тілом кредиту в сумі 34 234 (тридцять чотири тисячі двісті тридцять чотири) грн 00 коп, заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 39 197 (тридцять дев`ять тисяч сто дев`яносто сім) грн. 77 коп.

3. В іншій частині позов залишити без задоволення.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи витрати по сплаті судового збору в сумі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи витрати по сплаті судового збору в сумі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.

6. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Позивач: Державна іпотечна установа (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34; код ЄДРПОУ 33304730).

8. Відповідач-1: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

9. Відповідач-2: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ).

Повне рішення складено 01.06.2026 року.

Суддя Н.В. Новіченко