Рішення № 137559459, 22.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5255/26

№ 2/183/5698/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованості за Кредитним договором №3864539 від 19 серпня 2020 року у розмірі 34 550,00,

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» (надалі позивач, ТОВ «ФК «Солвентіс») звернулося до суду з цим позовом, у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Самарівському (Новомосковському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (надалі ТОВ «Алекскредит», Кредитодавець, Товариство) та ОСОБА_1 (надалі відповідач, Позичальник) укладено Договір про надання кредиту № 3864539 (надалі Кредитний договір, Договір). ТОВ «Алекскредит» направлено відповідачеві електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору № 3864539 від 19 серпня 2020 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Таким чином відповідач уклав Кредитний договір № 3864539 від 19 серпня 2020 року з ТОВ «Алекскредит» та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5 000,00 грн.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» (надалі ТОВ «Секвоя Капітал»), відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № 29/10-2025 (надалі Договір факторингу-1). 31 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» (надалі ТОВ «Секвоя Капітал») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (надалі ТОВ «ФК «Солвентіс»), відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № ДФ-31102025 (надалі Договір факторингу-2). Згідно з Договором факторингу-1 від 29 жовтня 2025 року та Договором факторингу-2 від 31 жовтня 2025 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 3864539 від 19 серпня 2020 року.

Позивач указує, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання. Сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «Солвентіс») є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 34 550,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн; заборгованість за відсотками 29 550,00 грн.

05 травня 2026 року судом отримано відповідь № 2694526 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, з якої встановлено відсутність довідок ВПО у ОСОБА_1 .

Постановленою суддею ухвалою від 06 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Окрім іншого, встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позов.

06 травня 2026 року, з огляду на зареєстроване місце проживання відповідача на тимчасово окупованій території України, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128, ч. 10 ст. 187 ЦПК України на вебпорталі «Судова влада України» опубліковане відповідне оголошення про розгляд цієї цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, а тому відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи. Станом на 19 червня 2026 року відзиву на позов, будь-яких заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 19 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №3864539. За умовами Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом (п. 2.34. Правил) та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні. Сума кредиту складає 5 000,00 гривень. Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п.1.3. цього Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника. За цим Договором Позичальник сплачує Кредитодавцю суму кредиту та Проценти за користування кредитом, Неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує Позичальник /а.с.23-24/.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» укладено Договір факторингу № 29/10-2025, відповідно до умов якого ТОВ «Алекскредит» відступило на користь ТОВ «Секвоя Капітал» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги /а.с.25-27/. 30 жовтня 2025 року ТОВ «Секвоя Капітал» оплачено грошову вимогу /а.с.38/. Відповідно до акту прийому-передачі документів до Договору факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року /а.с.10/ та витягу з реєстру боржників /а.с.14/, ТОВ «Секвоя Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 3864539 від 19 серпня 2020 року.

31 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено Договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до умов якого ТОВ «Секвоя Капітал» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги /а.с.29-31/. 05 листопада 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» оплачено грошову вимогу /а.с.39/. Відповідно до акту прийому-передачі документів до Договору факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року /а.с.11/ та витягу з реєстру боржників /а.с.15/, ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 3864539 від 19 серпня 2020 року.

З наданого суду розрахунку заборгованості за Договором № 3864539 від 19 серпня 2020 року, станом на 29 жовтня 2025 року, встановлено, що заборгованість становить 34 550,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн; заборгованість за відсотками 29 550,00 грн /а.с.16-18/.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положенням статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Так, на підтвердження доводів позовної заяви в частині надання відповідачеві грошових коштів на виконання умов Кредитного договору, позивачем надано суду: розрахунок заборгованості за Договором про надання кредиту № 3864539 від 19 серпня 2020 року /а.с.16-18/ та довідку ТОВ «ФК «Елаєнс» про проведення платежу 19 серпня 2020 року в сумі 5 000,00 грн /а.с.34/.

При цьому, як установлено, суду не надано доказів про перерахування, видачу ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі, передбаченому положеннями спірного Кредитного договору. Надана позивачем довідка ТОВ «ФК «Елаєнс» про проведення платежу 19 серпня 2020 року в сумі 5 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 не є первинним бухгалтерським документом та допустимим доказом отримання Позичальником кредитних коштів за умовами Кредитного договору від 19 серпня 2020 року, не доводить факту перерахування коштів на рахунок, відкритий у банківській установі на ім`я ОСОБА_1 . Клопотання про витребування доказів позивачем не заявлено.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В той же час розрахунок заборгованості не є належним доказом, що підтверджує наявність та розмір боргу, оскільки не містить даних про видачу та отримання кредитних коштів, або за яким банківським рахунком зроблено цей витяг, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку). Також не є доказом на підтвердження розміру заборгованості й витяг з реєстру боржників, оскільки вказаний витяг складений в межах інших цивільно-правових відносин та підтверджує передачу права вимоги між двома юридичними особами, а не розмір заборгованості відповідача.

Більш того, не надано суду й доказів на підтвердження правових підстав видачі ТОВ «ФК «Елаєнс» довідки (договір № 41346335_18/10/17, розпорядження Кредитодавця про перерахування, тощо).

Відсутність вказаних документів позбавляє суд можливості, використовуючи принцип сукупності доказів, перевірити надані суду розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників, визначитися з питанням дійсності невиконання кредитного зобов`язання.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач як сторона у справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суми боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кредитні кошти за Договором про надання кредиту від 19 серпня 2020 року були отримані відповідачем, з урахуванням наведених вище норм права, суд висновує про наявність підстав для відмови у задоволенні позову через недоведеність позовних вимог.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи відмову у позові, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 22 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код в ЄДРПОУ 43657029; ІBАN: НОМЕР_2 у АТ «Сенс Банк»; місцезнаходження за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов