Ухвала суду № 137559425, 15.06.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5516/25

Провадження № 1-кп/204/3/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження №12025042140000508, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Чечелівський районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.

Прокурором було подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 . Крім того, прокурор просив, відповідно до ст.183 КПК України, визначити обвинуваченій розмір застави у вигляді сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, усвідомлюючи невідворотність покарання та його наслідки, з метою уникнення відповідальності за вчинене, може переховуватися від суду. Крім того, на думку прокурора, існує ризик незаконного впливу обвинуваченою на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 відоме їх місце проживання. Також прокурор вказує на існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України щодо вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, оскільки у відношенні у останньої 24 січня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра спрямований обвинувальний акт за ч.2 ст.307 КК України, що свідчить про схильність останньої до вчинення кримінальних правопорушень. На підставі викладеного, прокурор вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, можливо лише при продовженні застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також враховуючи особу обвинуваченої, запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Обвинувачена ОСОБА_5 просила змінити їй запобіжний захід на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, або зменшити розмір визначеної розмір застави, оскільки він є непомірним. Мотивуючи свої вимоги вказала, що на її думку, вона необґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, адже будь-які докази того, що вона збувала наркотичні засоби та психотропні речовини відсутні.

Захисник ОСОБА_4 підтримав думку своєї підзахисної. Заперечував щодо наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, посилаючись на те, що обвинувальний вирок щодо його підзахисної у кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді у Амур-Нижньодніпровському районному суді міста Дніпра відсутній, а тому вона не може вважатися винною у вчиненні іншого кримінального правопорушення. Крім того, обвинувачена має постійне місце проживання та дітей. Просив змінити обвинуваченій запобіжний захід на домашній арешт.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, дійшов наступних висновків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 КПК України.

У частині 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 20 червня 2026 року включно, а також було визначено розмір застави.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченої до вчинення кримінального правопорушення. При цьому, слід зауважити, що зважаючи на стадію кримінального провадження, суд позбавлений можливості давати оцінку сукупності доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, а також правильності кваліфікації інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачена може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачена з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

У даній справі, суд виходить з того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Дане кримінальне правопорушення у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого у разі визнання ОСОБА_5 винуватою, останній загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від шести до десяти років. Тому, розуміючи наслідки судового розгляду кримінального провадження, обвинувачена може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

Надаючи оцінку ризику переховування, судом враховується, що наявність у обвинуваченої постійного місця проживання та реєстрації не є таким, що суттєво зменшує ризик переховування особи у співставленні з суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченій.

Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_5 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченої.

Перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_5 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на свідків існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом.

Хоча судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні й розпочато, однак на даний час не допитаним залишається свідок ОСОБА_6 , а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченої на нього, він може надавати неправдиві покази або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачена раніше судима, що свідчить про антисоціальну спрямованість її особи та стійкість її протиправної поведінки, не працює і не має легального джерела доходу, що вказує на ризик того, що з метою забезпечення життєдіяльності може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, слід зазначити, що обвинуваченій інкримінується вчиненні дій у даному кримінальному провадженні під час того, як у Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська відносно неї вже перебувало кримінальне провадження №12024041570000596 від 30.09.2024 року, за яким ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Що також свідчить на користь обґрунтованості існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Отже, встановлені під час розгляду клопотань обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а більш м`які запобіжні заходи нездатні забезпечити її належну процесуальну поведінку.

Крім того, наявність у обвинуваченої неповнолітніх дітей, безспірно заслуговує на увагу, однак значним чином ризики у кримінальному провадженні не зменшує. Адже, як уже зазначалося у попередніх ухвалах суду про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, сам факт наявності дітей не може свідчити про їх знаходження на утриманні у обвинуваченої, оскільки як повідомляла обвинувачена в попередніх судових засіданнях двоє старших дітей проживають з бабусею, а троє молодших перебувають в дитячому будинку, та докази наявності у обвинуваченої легального доходу на момент її затримання за підозрою у вчиненні інкримінованого їх кримінального правопорушення відсутні.

Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 5 ст. 182 КПК України, передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З огляду на те, що застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави має стимулюючий характер дотримання покладених на неї обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, враховуючи кількість покладених на обвинувачену процесуальних обов`язків та співвідношення з існуючими ризиками їх невиконання, а також особу обвинуваченої ОСОБА_5 , суд вважає, що розмір застави на цій стадії кримінального провадження слід зменшити до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840,00 гривень, що на переконання суду, відповідатиме критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить справедливий баланс інтересів особи та суспільства, не суперечитиме Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Що стосується клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, суд вважає, що інший більш м`який запобіжний захід є таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_5 та усунути ризики, які наявні та є дійсними на даний час, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Тому ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченої, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу і продовження існування ризиків, а тому обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м`які запобіжні заходи не в змозі гарантувати її належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів, із визначенням розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193-194, 197, 369- 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 13 серпня 2026 року включно.

Визначити відносно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно складає 99840,00 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачена ОСОБА_5 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1