Вирок № 137559417, 12.06.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4312/21

Провадження № 1-кп/0203/145/2026

В И Р О К

іменем України

12 червня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

потерпілої - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілої - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041030000579 від 14.06.2021 року, стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новогречанівка Тайиншинського району Північноказахстанської області Республіки Казахстан, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 23 червня 2023 року Луцьким міським судом Волинської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік;

- 29 вересня 2023 року Київським районним судом міста Одеси за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 5 років;

- 01 грудня 2023 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців;

- 24.10.2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 7 місяців;

- 23.09.2025 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ст. 391, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 12.05.2026 року Подільським районний судом м. Києва за ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 152 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

14.06.2021 року приблизно о 00 годині 30 хвилин, у парку імені «Лазаря Глоби», розташованому за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 95, у ОСОБА_8 , який раніше судимий за корисливі злочини, виник умисел на відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно. Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи з корисливих мотивів, шляхом ривка він відкрито викрав у малознайомої йому ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Iphone X» вартістю 18 359 гривень, який у той час знаходився в руках потерпілої, після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд.

Крім того, 14.06.2021 року приблизно о 00 годині 40 хвилин, у ОСОБА_8 , який проходив разом з малознайомою йому ОСОБА_6 біля будівлі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, розташованої за адресою: м. Дніпро пр. О. Поля, 1 виник умисел на зґвалтування, тобто на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_6 , з використанням геніталій, без добровільної згоди останньої. Реалізовуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_8 , погрожуючи застосувати фізичне насильство, наблизився до ОСОБА_6 , зухвало, грубо та різко схопив її за праву руку та затягнув до поляни, огородженої кущами. Далі, висловлюючи з метою залякування та подолання опору погрозу, яку остання сприйняла як погрозу, яку буде реалізовано, та тримаючи потерпілу ОСОБА_6 за шию своєю рукою, тим самим подавивши можливість її до спроби покликати на допомогу, повалив останню на спину. Після чого ОСОБА_8 зняв з ОСОБА_6 правий кросівок, праву штанину джинсів та труси, які були одягнені на ній, приспустивши з себе штани та труси одягнені на ньому, та вступив з ОСОБА_6 у насильницький половий акт природним способом, який продовжувався близько 10 хвилин, після чого з місця вчинення злочину зник.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 у потерпілої ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: ділянки осаднення на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу з частковим переходом на стегно, садна на передній поверхні правого колінного суглобу по нижньому полюсу, синця на передньо-зовнішній поверхні правої гомілки на межі верхньої та середньої третини, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 152 КК України, не визнав, відмовився відповідати на запитання сторони обвинувачення. Пояснив, що точну дату подій не пам`ятає. В день інкримінованих подій перебував у місті Дніпрі. Знаходячись на площі біля магазину, познайомився з потерпілою, яка сама підійшла до нього. Представився як ОСОБА_9 , пояснивши, що таке ім`я йому дали при хрещенні, саме так його називають знайомі та друзі. Після нетривалого спілкування потерпіла попросила провести її додому. При цьому друзі потерпілої пропонували їй поїхати разом із ними на таксі, однак вона відмовилася та вирішила залишитися з ним. Зазначив, що потерпіла не повідомляла йому точної адреси проживання, а сам він маршруту не визначав, оскільки вперше перебував у цьому місті та не знав місцевості. Спочатку вони прийшли до парку, де сіли на лавку. Саме там між ними виник перший фізичний контакт. Він пояснив, що вони цілувалися та проявляли взаємну близькість, в ході якої потерпіла торкалась його статевого органу. Потім потерпіла повідомила, що в цьому місці людно та добре освітлено, після чого вони вирішили піти далі. Під час прогулянки потерпіла постійно користувалася мобільним телефоном та комусь писала повідомлення. Це викликало у нього занепокоєння, оскільки він перебував у незнайомому місці, не знав, з ким вона спілкується і що це може створити для нього небезпеку. Він попросив показати телефон, щоб подивитися, хто їй пише. Потерпіла добровільно передала йому телефон, який він переглянув та побачив, що вона листується зі своєю матір`ю. Стверджував, що телефон із рук потерпілої не виривав та будь-якого примусу не застосовував. Після передачі телефону вони ще приблизно 30-40 хвилин перебували разом, гуляли містом, відвідували різні місця, переходили з одного парку до іншого, були на дитячому майданчику. Потерпіла не намагалася втекти, не кликала на допомогу та не висловлювала заперечень щодо того, що телефон знаходиться у нього, лише запитувала, коли він його поверне, на що він відповідав, що поверне телефон після завершення прогулянки. ОСОБА_8 пояснив, що місце, де в подальшому відбувся статевий контакт, знаходилося в іншому парку, приблизно за 15-20 хвилин ходьби від місця, де між ними виник перший фізичний контакт. За його словами, рішення перейти до цього місця виникло спонтанно та було взаємним. Він не пам`ятає будь-яких конкретних слів чи домовленостей щодо цього, однак вважає, що таке рішення було прийняте ними спільно. Стосовно обставин статевих зносин обвинувачений пояснив, що між ним та потерпілою відбувся один вагінальний акт. При цьому він наполягав, що всі дії відбувалися добровільно та за взаємною згодою. Зазначив, що прямо про згоду потерпілу не запитував і будь-яких словесних домовленостей між ними не було. За його словами, він сприймав поведінку потерпілої як згоду на подальший розвиток близьких стосунків. Також стверджував, що потерпіла сама проявляла до нього інтерес та ініціативу. Статевий акт тривав приблизно 10-15 хвилин. За його словами, протягом цього часу потерпіла не висловлювала заперечень, не кричала та не просила припинити його дії. Пояснив, що через значний проміжок часу вже не пам`ятає всіх деталей події та положення учасників, однак зазначив, що потерпіла перебувала під ним до нього обличчям. Також повідомив, що засобами контрацепції не користувався, сем`явиверження відбулось поза тілом потерпілої. Походження тілесних ушкоджень пояснити не зміг. За словами обвинуваченого, після завершення статевого контакту потерпіла чомусь раптово почала кричати. Почув поблизу голоси сторонніх людей та вирішив залишити місце події, оскільки усвідомлював, як ситуація могла виглядати для оточуючих. При цьому безпосередньо людей він не бачив. Також повідомив, що, залишаючи місце події, не повернув потерпілій її мобільний телефон, про який згадав пізніше та у нього виник намір продати цей телефон. Зазначив, що телефон був захищений паролем, тому він не мав можливості зв`язатися з потерпілою. Телефон залишався увімкненим до повного розрядження акумулятора, після чого наступного дня був ним проданий. При цьому він зазначив, що до моменту розрядження телефону дзвінків не надходило, хоча надходили повідомлення, зміст яких він не переглядав. Обвинувачений також звернув увагу на те, що, окрім телефону, при потерпілій знаходилися інші особисті речі та грошові кошти, які він не забирав.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини в інкримінованих йому злочинах, його вина була підтверджена в ході судового розгляду на підставі зібраних у встановленому порядку доказів, досліджених в судовому засіданні, які є належними, допустимими, достатніми та узгоджуються між собою.

Так допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що 13.06.2021 ввечері разом зі знайомими перебувала на Європейській площі у місті Дніпрі біля торгового центру. Там вона звернула увагу на хлопця, який дивився на неї. У певний момент у неї перестала працювати запальничка, після чого хлопець покликав її до себе та вони познайомились, коротко поспілкувалися, хлопець тоді назвався ОСОБА_9 . Це ім`я її ніяк не здивувало, оскільки в компанії, в якій вона перебувала, також був хлопець із таким ім`ям, після чого вона повернулася до друзів. Пізніше ще декілька разів підходила до нього. Згодом хлопець запропонував їй прогулятися, а коли друзі почали розходитися додому та викликати таксі, вона погодилася, щоб він провів її. Потерпіла пояснила, що разом з ОСОБА_8 вони пішли від Європейської площі проспектом ОСОБА_10 у напрямку парку Глоби. Зайшовши до парку, ОСОБА_8 повів менш освітленою дорогою та сіли на лавку, на якій почали цілуватись, потім ОСОБА_8 взяв її руку і примусово поклав на свій статевий орган. Після цього вона зрозуміла, що їй уже потрібно йти додому. Розмов про можливий статевий акт між ними не було, своєї згоди на будь-які сексуальні дії вона не надавала. У цей час потерпіла листувалася з матір`ю у Viber, оскільки мати хвилювалася через її пізнє повернення додому. Коли вони почали виходити з парку, потерпіла продовжувала відповідати матері на повідомлення. Приблизно на середині сходинок ОСОБА_8 вихопив у неї телефон з рук та сказав, щоб вона не відволікалася на телефон, а спілкувалася з ним. Телефон був новий, марки iPhone XR білого кольору, без паролю. Спочатку він говорив, що поверне телефон пізніше. Потерпіла неодноразово просила повернути телефон, пояснюючи, що їй необхідно відповісти матері, однак він не віддавав його. У той момент ще не розуміла, що він здатен викрасти її телефон, оскільки він розташовував до себе, жартував та говорив, що поверне його, тому і не зверталась за допомогою до людей, які проходили повз. Після того, як сторонні особи пройшли далі, ОСОБА_8 сказав, що телефон він віддасть, але їй потрібно «відпрацювати». Після цього він схопив потерпілу за руку та потягнув у кущі біля лавки, де були висаджені великі хвойні дерева. ОСОБА_8 почав погрожувати їй фізичною розправою. Він сказав, що якщо вона буде кричати або чинити опір, то він її вб`є та задушить. Потерпіла пояснила, що дуже злякалася, плакала, просила цього не робити, говорила, що вона цього не хоче. ОСОБА_8 повалив її на землю, частково зняв з неї одяг, а саме з правої ноги штанину, нижню білизну та взуття - усе з однієї сторони. Тілесні ушкодження на ногах утворилися від падіння. Спочатку ОСОБА_8 примусив її до орального акту, а потім було вагінальне проникнення. Статевий акт тривав приблизно 10 хвилин. Під час події поруч проходили люди, однак ОСОБА_8 придушував її правою рукою та наказував мовчати, погрожуючи, що задушить. Через це потерпіла не могла кричати. Після того, як люди пройшли далі, ОСОБА_8 різко підвівся, сказав, що вона більше ніколи не побачить свій телефон, висловився на її адресу образливо, після чого посміявся та втік з місця події. Лише після того, як він встав та відійшов, потерпіла почала голосно кричати. На крики прибігли люди - дві дівчини та хлопці, які допомогли їй одягнутися, викликали поліцію та швидку допомогу. Потерпіла одразу зателефонувала батькам. Спочатку приїхала мама, а батько дізнався про подію пізніше. Реакція батьків для неї була болючою, оскільки вони говорили, що вона стала «позором сім`ї» та що її ніхто не прийме. Потерпіла повідомила, що про зґвалтування одному з працівників поліції вона повідомила усно одразу в ніч події, саме тому її повезли на судово-медичну експертизу. В лікарні її оглянули, вона надала згоду на проведення всіх аналізів, а також надала свій одяг для проведення експертиз. У цю ж ніч у поліцейському відділку вона написала заяву, в якій зазначила про напад та викрадення телефону. Скільки саме разів писала заяви, не пам`ятає. Потерпіла пояснила, що заява про всі обставини була написана нею одразу, однак спочатку вона не наважувалася «давати хід» заяві саме щодо зґвалтування, оскільки її релігія та переконання про те, що це є «позором», не дозволяли надавати цьому розголосу. Приблизно через 2-3 тижні вона приїхала до лікарні, де їй зробили УЗД та повідомили, що вона вагітна. Після цього було прийнято рішення про медикаментозне переривання вагітності. Потерпіла повідомила, що батько дізнався про вагітність уже тоді, коли розпочався процес прийому медикаментів для переривання вагітності. Після цього було прийнято рішення написати заяву. Потерпіла зазначила, що телефон її у подальшому знайшли, однак так і не повернули. Вона наголосила, що крадіжка телефону сама по собі не мала для неї такого значення, як вагітність та штучне переривання вагітності. Після вказаних подій потерпіла перебувала у постійному стресі, почувалася психічно приниженою, почала відвідувати психолога, приймати антитривожні та заспокійливі препарати і до теперішнього часу продовжує проходити терапію та відвідувати лікаря. До цієї події статеві відносини у неї були один раз у 17 років.

Допитаний свідок ОСОБА_11 суду показав, що 14.06.2021 року близько 14 години, коли він знаходився біля ломбарду, в якому працював, до нього підійшов раніше незнайомий чоловік та запропонував придбати мобільний телефон iPhone XR білого кольору, обсягом пам`яті 128 GB. Чоловік повідомив, що телефон належить йому особисто. За телефон він просив 7000 гривень, однак у подальшому вони домовилися про продаж за 6000 гривень. ОСОБА_11 зазначив, що документів на телефон він не перевіряв, оскільки чоловік повідомив, що це його телефон, а сам телефон перебував у розблокованому стані. Перед придбанням телефону свідок перевірив його через мережу Інтернет у базі даних за IMEI-кодом. ОСОБА_11 пояснив, що придбав телефон за власні кошти. Однак через нестачу грошей він вирішив передати телефон під заставу до іншого ломбарду - «Благо», який знаходився поруч, з ломбардом, де працював свідок. Саме через відсутність достатньої кількості коштів у своєму ломбарді він звернувся до іншого ломбарду для передачі телефону під заставу. Свідок повідомив, що телефон був переданий до ломбарду «Благо» з предявленням його паспорту. За телефон він отримав 9000 гривень. Працівники ломбарду також перевіряли телефон, і жодних зауважень щодо його походження чи законності не виникало. Про можливе кримінальне походження телефону він дізнався лише після того, як до нього звернулися працівники поліції. ОСОБА_11 підтвердив, що особою, яка продала йому телефон, був саме обвинувачений ОСОБА_8 , однак на той момент він був без бороди та щетини.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала, що подія відбувалася влітку 2021 року, у нічний час. Того вечора вона разом зі своїми знайомими - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та дівчиною ОСОБА_14 на ім`я ОСОБА_15 - перебувала у дворі, після чого вони вирішили поїхати до міського парку. До парку вони прибули автомобілем ОСОБА_14 приблизно близько першої години ночі. Перебуваючи у парку, вони деякий час знаходилися біля дитячого майданчика. Свідок пам`ятає, що ОСОБА_15 звернула увагу на невідомого чоловіка, який ходив територією парку та розмовляв по телефону. На той момент вони не надали цьому значення, однак після події припустили, що це міг бути чоловік, про якого надалі повідомляла потерпіла. Коли компанія йшла до виходу з парку повз фонтан та меморіальні фотографії, вони почули дуже гучний жіночий крик про допомогу. Свідок першою побігла на голос та біля кущів побачила потерпілу, яка перебувала на колінах, була у вкрай наляканому та пригніченому стані, плакала, мала розтріпане волосся, її штани були спущені, нижня білизна знаходилася приблизно на рівні колін, одна нога була оголена, а один кросівок лежав осторонь. Зовнішній вигляд потерпілої та її емоційний стан свідчили про те, що незадовго до цього щодо неї було вчинено насильницькі дії. Свідок разом із ОСОБА_15 підійшла до потерпілої. Після того як потерпіла вказала напрямок, у якому побіг чоловік, хлопці побігли туди, сподіваючись його наздогнати, однак нікого не виявили. Надалі потерпілу посадили на найближчу лавку, намагалися її заспокоїти та допомогли привести себе до ладу. З телефону свідка телефонували батькам потерпілої. У розмові потерпіла повідомила, що познайомилася з чоловіком у центрі міста, після чого він запропонував провести її додому, оскільки було пізно, темно і самій іти через парк було небезпечно. На запитання свідка, чому потерпіла не кликала на допомогу раніше, остання пояснила, що чоловік душив її та погрожував задушити, якщо вона буде кричати. ОСОБА_12 зрозуміла, що потерпіла могла бачити людей у парку, однак через погрози та дії чоловіка не мала можливості покликати на допомогу до того моменту, поки він її не відпустив. Після цього свідок разом з іншими особами залишалася поруч із потерпілою до приїзду поліції, швидкої медичної допомоги та батьків потерпілої. Свідок також зустріла матір і батька потерпілої.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що він разом з друзями та однокласницею ОСОБА_17 гуляли в парку. Коли вони вже направлялись у сторону АДРЕСА_2 ) до ракет, почули з кущів гучний крик дівчини про допомогу. Почувши крик, вони одразу побігли в той бік. Коли підбігли до кущів, побачили дівчину, яка перебувала у дуже тяжкому емоційному стані, плакала, її волосся було розпатлане, у неї були спущені штани та нижня білизна, а одного кросівка на нозі не було. За її зовнішнім виглядом було видно, що над нею було вчинено насильство. Вона пояснила, що її зґвалтували та пограбували. Після цього потерпіла показала рукою у напрямку, куди, як зрозумів свідок, побіг нападник. ОСОБА_16 зазначив, що він одразу побіг у вказаному напрямку та намагався наздогнати чоловіка, однак нікого не побачив. Згодом, коли вони чекали приїзду поліції та швидкої допомоги, дівчата допомогли потерпілій одягнутися. Свідок пам`ятає, що на потерпілій були джинси, кросівки та футболка. Зі слів потерпілої свідок зрозумів, що вона познайомилася з цим чоловіком у центрі міста. Було вже пізно, громадський транспорт не ходив, і чоловік запропонував провести її додому. Вони дійшли до парку, де чоловік її зґвалтував. Також потерпіла розповідала, що чоловік душив її руками, лише після того, як він її відпустив, вона змогла кричати та покликати на допомогу. Свідок уточнив, що місце події знаходилося у парку біля фонтану, якщо йти від фонтану в напрямку ракет, поблизу алеї Героїв, у кущах. Саме там, зі слів потерпілої, і відбулися події. Після цього свідок викликав поліцію. Він разом з іншими особами залишався поруч із потерпілою до приїзду поліції, швидкої допомоги та батьків потерпілої. Поки вони чекали, дівчата розмовляли з потерпілою та заспокоювали її. Щодо викраденого телефону свідок повідомив, що потерпіла казала про телефон марки iPhone, однак конкретну модель він не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду показав, що в червні 2021 року приблизно о 21:00 він разом із ОСОБА_9 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 перебував на Європейській площі біля магазину «Варус» орієнтовно до півночі. ОСОБА_18 зазначив, що неподалік від їхньої компанії тривалий час перебував чоловік невисокого зросту, одягнений у чорну кепку, чорний одяг та чорні кеди з білими смугами, із чорним рюкзаком чи портфелем. ОСОБА_20 періодично підходила до цього чоловіка, брала у нього цигарки та спілкувалася з ним, однак свідок не цікавився, хто це та про що вони говорили. Близько 23:00-00:00 компанія вирішила їхати додому на таксі. ОСОБА_20 запропонували поїхати разом, однак вона відмовилась, пояснивши, що її проведе знайомий. Свідок зазначив, що особисто не бачив, аби ОСОБА_20 з кимось пішла, оскільки вона самостійно залишилась на площі, коли вони поїхали. ОСОБА_18 повідомив, що наступного дня ОСОБА_20 написала йому в соціальній мережі та запитувала, чи пам`ятає він чоловіка, який перебував поруч із нею того вечора. Згодом вона повідомила, що її побили та забрали телефон і гроші. Свідок зазначив, що запам`ятав зовнішність вказаного чоловіка, оскільки той видався йому підозрілим, та упізнав обвинуваченого. Також свідок пояснив, що у ОСОБА_20 був телефон марки «iPhone», ймовірно моделей X або XR, у чохлі фіолетового або рожевого кольору. ОСОБА_21 як добру, порядну та неконфліктну людину.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні суду показав, що 14 червня 2021 року у вечірній час перебував на Європейській площі разом із друзями ОСОБА_23 та ОСОБА_19 . Згодом до них приєдналася ОСОБА_20 . За словами свідка, приблизно о 22:00 неподалік від компанії з`явилися двоє невідомих чоловіків, один із яких був одягнений повністю у чорне: чорна кепка, чорний жакет або футболка із білим малюнком, чорні штани чи шорти, чорний рюкзак та чорні кросівки з білими елементами. Інший чоловік був у бірюзовому одязі. Свідок зазначив, що згодом другий чоловік пішов, а перший залишався поруч із ними приблизно до півночі. Свідок повідомив, що ОСОБА_20 періодично відходила від компанії, говорила по телефону, а також підходила до чоловіка у чорному одязі, спілкувалася з ним, брала цигарки чи просто розмовляла. Змісту їхніх розмов свідок не чув. За словами свідка, близько 23:50-00:00 приїхало таксі, яке він викликав для компанії. ОСОБА_20 запропонували поїхати разом, однак вона відмовилась та пояснила, що її забере знайомий. Свідок зазначив, що переконував її не залишатися самій у пізній час, однак вона залишилася на площі. Свідок повідомив, що наступного дня отримав повідомлення від знайомих про те, що ОСОБА_20 побили, у неї викрали телефон. Пізніше, уже через певний час, наприкінці літа, свідок зустрів ОСОБА_20 на дні народження спільного знайомого. Тоді він запитував її про обставини події. ОСОБА_20 повідомила йому, що чоловік, який це вчинив, назвався ім`ям ОСОБА_9 та казав, що займається тим самим, чим займався свідок, тобто професійним спортом. Свідок пояснив, що того вечора на площі він розповідав друзям про свої заняття спортом, і припустив, що чоловік у чорному міг чути цю розмову та надалі використати почуту інформацію при спілкуванні з ОСОБА_20 , щоб привернути до себе. ОСОБА_22 зазначив, що чоловіка у чорному одязі він запам`ятав за загальними рисами обличчя, зокрема за скулами та носом. У судовому засіданні свідок упізнав обвинуваченого як того чоловіка, який перебував того вечора на Європейській площі неподалік від їхньої компанії та до якого підходила ОСОБА_20 . Свідок зазначив, що впізнає його за загальними рисами обличчя, скулами та носом. Також повідомив, що телефон ОСОБА_20 був марки «iPhone», можливо моделі XR. Колір чохла він точно не пам`ятає, однак припускає, що він міг бути рожевого кольору. Охарактеризував ОСОБА_20 як хорошу, відкриту, доброзичливу та неконфліктну людину.

Окрім показань потерпілої та свідків, наданих у судовому засіданні, вина ОСОБА_8 також підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:

-з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення вбачається, що ОСОБА_6 повідомила про те, що 14.06.2021 року близько 00 год. 30 хв. у парку «Героїв» по проспекту О. Поля у м. Дніпрі малознайомий чоловік на ім`я ОСОБА_9 відкрито заволодів її мобільним телефоном марки «IPhone XR 128 Gb», після чого з місця події зник у невідомому напрямку (Том №3 а.с.88);

-відповідно до протоколу огляду місця події від 14.06.2021 року у період часу з 00 год. 30 хв. по 02 год. 10 хв. проведено огляд ділянки місцевості, розташованої на території парку «Героїв» по проспекту О. Поля у м. Дніпро. В ході огляду зафіксовано, що оглянута ділянка місцевості знаходиться біля меморіальних фотографій та хвойних насаджень, описано прилеглу територію, розташування доріжок, зелених насаджень та інших об`єктів місцевості. До протоколу огляду місця події додано ілюстративну таблицю, на якій зафіксовано оглянуту ділянку місцевості у темну пору доби за адресою: м. Дніпро, проспект О. Поля, 1, (Том №3 а.с.89-93);

-довідкою чергового лікаря КП «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» ДОР, за якою 14.06.2021 року ОСОБА_6 пройшла гінекологічний огляду безпосередньо після події, гострої гінекологічної патології не виявлено (Том №3 а.с.94);

-заявою про дозвіл на огляд речей від 14.06.2021 року підтверджується, що потерпіла ОСОБА_6 добровільно надала працівникам поліції для огляду та вилучення труси світло-сірого кольору з написом «Diesel», які були одягнені на ній під час події кримінального правопорушення. (Том №3 а.с.97);

-відповідно до протоколу огляду речей від 14.06.2021 року у період часу з 11 год. 00 хв. по 11 год. 20 хв. у приміщенні ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-А, проведено огляд речей потерпілої ОСОБА_6 , а саме трусів світло-сірого кольору з написом «DIESEL» (Том №3 а.с.98-99);

Суд враховує доводи сторони захисту про те, що у вказаному протоколі не зазначено номер кримінального провадження, в межах якого проводилась слідча дія, що є порушенням вимог ст.104 КПК України. Проте, цей недолік не викликає сумнівів у тому, де, коли і за яких обставин проводилася дія, оскільки зі змісту протоколу вбачається, що огляд проводився щодо речей потерпілої ОСОБА_6 , добровільно наданих нею після події від 14.06.2021 року.

Крім того, зміст протоколу узгоджується із заявою ОСОБА_6 про надання речей для огляду та вилучення, що у сукупності підтверджує зв`язок проведеної слідчої дії з обставинами даного кримінального провадження.

-рапортом від 14.06.2021 року, складеним оперуповноваженим ВКП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ст. лейтенантом поліції ОСОБА_24 , встановлено, що за фактом повідомлення про грабіж здійснено виїзд до скверу у м. Дніпро поблизу монументу «Ракета». Під час виїзду працівниками поліції було обстежено прилеглу територію, зібрано первинний матеріал та встановлено потерпілу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів потерпілої, вона прогулювалася з невідомим чоловіком, який представився на ім`я « ОСОБА_9 », на вигляд близько 26 років, зріст приблизно 175 см, одягненим у темний одяг та з чорним рюкзаком. Вони зустрілися на Європейській площі у м. Дніпрі, після чого прогулювалися проспектом Дмитра Яворницького, через парк ім. Глоби та вул. Старомостову до скверу Героїв у напрямку монументу «Ракета», де зупинилися біля алеї АТО. Також на вказаному маршруті наявні камери відеоспостереження (Том №3 а.с.102);

-фотознімками, отриманими з камер відеоспостереження, зафіксовано потерпілу ОСОБА_6 разом з чоловіком, який за зовнішніми ознаками відповідає опису, зазначеному у рапорті оперуповноваженого ОСОБА_25 , а саме: чоловік молодого віку, одягнений у темний одяг, кепку, мав чорний рюкзак. На фотознімках відображено їх спільне пересування пішохідною зоною у нічний час. (Том №3 а.с.103-104);

-висновком експерта №9С/е від 29.06.2021 року, складеним судово-медичним експертом ОСОБА_26 за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , встановлено, що у потерпілої виявлено тілесні ушкодження у вигляді ділянки осаднення на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу з частковим переходом на стегно, садна на передній поверхні правого колінного суглобу та синця на передньо-зовнішній поверхні правої гомілки. Зазначені ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета або внаслідок удару об тупу тверду поверхню, в тому числі при падінні з висоти власного зросту; були спричинені у короткий проміжок часу. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, не є небезпечними для життя та могли утворитися до 1-ї доби до моменту огляду, у тому числі у строк, зазначений потерпілою, а саме 14.06.2021 року. Крім того, при судово-імунологічному дослідженні у мазках та на тампоні зі вмістом піхви потерпілої виявлено сперматозоїди. Також встановлено, що цілісність дівочої перетинки була порушена у минулому, про що свідчить наявність старих розривів, давність яких визначити не представилось можливим (Том №3 а.с.105-108);

-листом ПТ «Ломбард Донкредит ТОВ "Інтер-Ріелті" і компанія» від 25.06.2021 року, наданим на запит органу досудового розслідування у межах кримінального провадження №12021041030000579 від 14.06.2021 року, повідомлено, що 14.06.2021 року ОСОБА_11 отримав у ломбарді фінансовий кредит під заставу мобільного телефону марки Apple моделі IPhone XR 128 GB. У листі також зазначено серійний номер (IMEI) вказаного телефону. який співпадає з даними, отриманими під час проведення оперативно-розшукових заходів, щодо ІМЕІ мобільного терміналу, яким користувалась потерпіла. До листа долучено копію договору про надання фінансового кредиту та застави (Том №3 а.с.109, 122-123);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.06.2021 року, за яким свідку ОСОБА_27 було пред`явлено чотири фотознімки осіб чоловічої статі, серед яких за загальними рисами обличчя впізнав особу, зображену на фотознімку №3, зазначивши, що саме цю особу він бачив 13.06.2021 року на Європейській площі у м. Дніпро неподалік компанії, в якій перебував, та до якої підходила його знайома ОСОБА_28 . Згідно з довідкою від 24.06.2021 року, складеною старшим слідчим СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 , на фотознімку №3 був зображений ОСОБА_8 (Том №3 а.с.110-112);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.06.2021 року, встановлено, що свідку ОСОБА_18 було пред`явлено для впізнання чотири фотознімки осіб чоловічої статі. У ході впізнання свідок повідомив, що серед пред`явлених фотознімків за загальними рисами обличчя впізнає чоловіка, зображеного на фотознімку №2, зазначивши, що саме цю особу він бачив 13.06.2021 року на Європейській площі у м. Дніпро неподалік від його компанії, та до якого неодноразово підходила його знайома ОСОБА_30 (Том №3 а.с.113-115);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.06.2021 року, за яким потерпілій ОСОБА_31 було пред`явлено для впізнання чотири фотознімки осіб чоловічої статі та вона впізнала чоловіка, зображеного на фотознімку №4, який 14.06.2021 року приблизно о 00 годині 30 хвилин, перебуваючи у сквері Героїв, у м. Дніпрі, відкрито заволодів її мобільним телефоном та зґвалтував її (Том №3 а.с.119-121) ;

Суд відхиляє доводи захисника щодо недопустимості протоколів пред`явлення особи для впізнання, оскільки вказана слідча дія була проведена відповідно до ст.228 КПК України, особи на фотознімках були тієї ж статті та не мали різких відмінностей з особою, яка підлягала впізнанню. Крім того свідки засвідчили, що особу, яка знаходилась біля компанії, в якій була потерпіла та яка підходила до нього, впізнали за рисами обличчя та формою носу.

Також свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_18 у судовому засіданні підтвердили, що бачили на Європейській площі чоловіка у темному одязі та кепці, до якого неодноразово підходила потерпіла, та впізнали ОСОБА_8 як саме ту особу, яка перебувала поблизу їх компанії у ніч події та відповідно до протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.06.2021 року свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_18 впізнали ОСОБА_8 за загальними рисами обличчя як особу, яку вони бачили разом із потерпілою незадовго до вчинення кримінального правопорушення.

-протоколом отримання зразків для експертизи від 13.08.2021 року, в якому зафіксовано отримання зразків крові ОСОБА_8 (Том №3 а.с.134);

-протоколом отримання зразків для експертизи від 16.08.2021 року, з якого вбачається що у ОСОБА_6 були відібрані зразки букального епітелію (Том №3 а.с.136);

-висновком експерта №784 від 29.09.2021 року, складеним за результатами проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи змішаних біологічних слідів зі спермою на тампоні з вмістом піхви потерпілої ОСОБА_6 , а також зразків крові підозрюваного ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_6 , встановлено генотип потерпілої та генотип підозрюваного. З біологічних слідів зі спермою на тампоні з вагінальним вмістом потерпілої отримано препарати змішаної ДНК чоловічої та жіночої статевої належності з переважанням жіночої ДНК, та встановлений генотип має ознаки суміші ДНК двох осіб. Проведеним порівняльним молекулярно-генетичним аналізом виявлено співпадіння змішаного генотипу біологічних слідів зі спермою на тампоні з вагінальним вмістом потерпілої з генотипами ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_8 з переважанням ДНК потерпілої. За результатами дослідження експерт дійшов висновку, що ДНК змішаних слідів на тампоні може походити від потерпілої ОСОБА_6 за рахунок клітин піхвового епітелію та від підозрюваного ОСОБА_8 за рахунок сперматозоїдів (Том №3 а.с.139-141);

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.09.2021 року встановлено, що ОСОБА_6 звернулася до органу досудового розслідування із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 , який, зі слів заявниці, 14.06.2021 року приблизно о 00 годині 30 хвилин у сквері Героїв у м. Дніпрі, вчинив щодо неї дії сексуального характеру, пов`язані з проникненням у її тіло без добровільної згоди. Також у заяві потерпіла зазначила, що щодо неї застосовувалось фізичне насильство, їй були заподіяні тілесні ушкодження, а особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, є ОСОБА_8 , якого вона може впізнати(Том №3 а.с.142);

-висновком експерта №4401-21 від 06.09.2021 року, складеним за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12021041030000579, встановлено ринкову вартість мобільного телефону «IPhone XR» 128 Gb станом на 14.06.2021 року, яка складає 18 359 гривень (Том №3 а.с.146-148);

-протоколом ультразвукового дослідження органів малого таза від 04.07.2021 року, проведеним лікарем-сонологом ОСОБА_32 у клініці «Медексперт», встановлено наявність у ОСОБА_6 вагітності у порожнині матки строком до 2 тижнів (Том №3 а.с.164);

-довідкою лікаря ОСОБА_33 від 17.09.2021 про вагітність ОСОБА_34 5 тижнів станом на 14.07.2021 та видачу 14.07.2021 препаратів для медикаментозного переривання вагітності. Також протоколом ультразвукового дослідження від 14.07.2021 року, проведеним у КНП «МКЛ №9» ДМР, встановлено наявність у потерпілої вагітності строком 5 тижнів (Том №3 а.с.165-167);

Суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що строк вагітності, визначений під час ультразвукового дослідження від 04.07.2021 року як «до 2 тижнів», нібито не узгоджується з датою події 14.06.2021 року, оскільки зазначений у медичному документі строк є орієнтовним та визначений лікарем на момент обстеження. Сам по собі вказаний строк не спростовує обставин, на які посилалася потерпіла, та не виключає можливості настання вагітності у зазначений нею період.

При цьому подальші медичні документи, а саме протокол ультразвукового дослідження від 14.07.2021 року та довідка від 17.09.2021 року, узгоджуються між собою та підтверджують факт вагітності у потерпілої і проведення медикаментозного переривання вагітності.

Суд також відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності окремої печатки лікаря на довідці про медикаментозне переривання вагітності, оскільки вказаний документ містить підпис лікаря «Медичного центру ПП Пономаренко» ОСОБА_33 та наявність в ньому лише печатки приватного підприємця не зумовлює визнання вказаного доказу недопустимим.

Крім того, потерпіла у судовому засіданні пояснила, що ультразвукове дослідження вона проходила у медичному закладі поряд із місцем проживання, тоді як для отримання препаратів для переривання вагітності зверталась до іншого лікаря. За таких обставин відсутність окремої печатки лікаря та проведення окремих медичних процедур різними лікарями самі по собі не свідчать про недопустимість чи недостовірність медичних документів.

В судовому засіданні за клопотанням сторони захисту також було досліджено протокол оперативної наради при керівнику Центральної окружної прокуратури м.Дніпра від 21.09.2021, на якій обговорювався стан кримінального провадження щодо ОСОБА_8 .

Оцінюючи вказаний доказ, суд не бере до уваги доводи захисника про те, що саме прокурор наполягав на врученні підозри за ст.152 КК України та потерпіла звернулась з відповідною заявою під натиском батьків та осіб, які здійснювали досудове розслідування, оскільки ОСОБА_6 пояснила, що через релігійні переконання, тяжкий психологічний стан та страх осуду з боку батьків і оточення вона певний час не наважувалася офіційно наполягати на розслідуванні саме факту зґвалтування, хоча одразу погодилася на проходження медичних оглядів, освідування та проведення необхідних експертних досліджень з метою фіксації слідів кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, здійснювалося у формі приватного обвинувачення.

Частиною 4 ст. 26 та ст. 477 КПК України передбачено, що обов`язковою умовою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є волевиявлення потерпілої особи щодо притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.

Як зазначено у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 20 грудня 2018 року у справі № 761/6142/15-к, у разі якщо під час досудового розслідування виникли підстави для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, слідчий та прокурор зобов`язані з`ясувати волевиявлення потерпілого та мають право здійснювати таке провадження лише за наявності письмової заяви потерпілого про вчинення щодо нього кримінального правопорушення.

Судом установлено, що потерпіла ОСОБА_6 добровільно надала письмову згоду на проведення медичних оглядів, вилучення речей, отримання біологічних зразків та проведення судово-медичних експертиз, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Зокрема, заявою від 14.06.2021 року підтверджується, що потерпіла добровільно надала для огляду та вилучення нижню білизну, в якій перебувала під час події. При цьому суд враховує, що вказані процесуальні дії, які проводились у межах уже розпочатого кримінального провадження за фактом відкритого викрадення майна потерпілої з застосуванням насильства. Коли остання була вимушена перервати вагітність, яка настала після зґвалтування, зауважуючи на тому, що приховувала злочин раніше через страх зганьбити честь родини, але після втрати дитини вирішила домагатися покарання кривдника та написати заяву про вчинення вказаного злочину, 21.09.2021 були внесені відомості до ЄРДР за № 12021041030001084 за ст.152 КК України та постановою були прокурора від 21.09.2021 року матеріали досудового розслідування за ч.2 ст.186 КК України були об`єднанні в одне провадження з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні за ч.1 ст.152 КК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги ст. 477 КПК України органом досудового розслідування дотримані, волевиявлення потерпілої ОСОБА_6 щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності було належним чином виражене, всі процесуальні дії, спрямовані на фіксацію слідів кримінального правопорушення і його наслідків, здійснювалися за добровільною згодою потерпілої, у зв`язку з чим підстав для визнання доказів на підтвердження зґвалтування недопустимими суд не вбачає.

Розглядаючи клопотання захисника про перекваліфікацію дій ОСОБА_8 з ч.2 ст.186 на ч.1 ст.190 КК України, оскільки потерпіла добровільно надала обвинуваченому телефон на його прохання, висловлене через те, що він її листування в телефоні сприйняв як загрозу для нього, а потім вирішив не повертати його, суд зазначає наступне.

Вказані склади кримінальних правопорушень проти власності розмежовуються за способом заволодіння майном. Головною ознакою шахрайства є обман або зловживання довірою, внаслідок яких потерпіла особа, перебуваючи під впливом помилки, добровільно передає майно або право на нього винній особі. Натомість грабіж полягає у відкритому викраденні чужого майна, що вчиняється всупереч волі потерпілого та в умовах очевидності правопорушення для останнього.

Допитана в судовому засіданні потерпіла послідовно та категорично показала, що обвинувачений ОСОБА_8 вирвав мобільний телефон безпосередньо з її рук, діючи раптово та всупереч її волі. Фізичний ривок речі з рук володільця за своєю юридичною природою повністю виключає ознаку добровільності передачі майна та є формою відкритого заволодіння ним.

Версія ОСОБА_8 про те, що він вилучив телефон виключно з метою припинення листування потерпілої, оскільки припускав, що її повідомлення можуть становити небезпеку для нього в чужому місті, визнається судом неспроможною. Вказані доводи повністю спростовуються подальшою поведінкою самого обвинуваченого, який після вилучення телефона не вживав жодних заходів для припинення зустрічі чи уникнення ймовірної загрози, натомість тривалий час продовжував перебувати поруч із потерпілою. При цьому з показань обвинуваченого вбачається, що він побачив, що дівчина спілкувалась по телефону з матір`ю, однак чомусь вирішив не віддавати телефон до кінця прогулянки.

Крім того, сам обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечив наявність у нього умислу на заволодіння майном шляхом обману на момент його вилучення, зазначивши, що корисливий мотив виник у нього лише після того, як він залишив місце події.

Оскільки ОСОБА_8 , маючи реальну можливість повернути телефон потерпілій, свідомо та відкрито утримував його, залишив місце події та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, суд приходить до переконання, що умисел обвинуваченого був спрямований саме на відкрите викрадення чужого майна.

За таких обставин, дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування правомірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, а підстави для перекваліфікації його дій на ч. 1 ст. 190 КК України відсутні.

Суд надає перевагу саме показанням потерпілої ОСОБА_6 у судовому засіданні, яка послідовно та детально показала про обставини знайомства з ОСОБА_8 , їх спільного перебування на Європейській площі, подальшої прогулянки до парку ім. Лазаря Глоби, а також обставини відкритого викрадення її мобільного телефону та вчинення щодо неї сексуального насильства без її добровільної згоди. Потерпіла детально описала поведінку обвинуваченого, його висловлювання, застосування фізичної сили та погроз, а також свій психоемоційний стан під час події та після неї. Її показання узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, зокрема показаннями свідків, письмовими доказами, результатами оглядів, висновками судових експертиз, фотознімками з камер відеоспостереження та іншими матеріалами кримінального провадження. При цьому її показання в частині орального зґвалтування не оцінюються, оскільки вказані дії обвинуваченому не інкримінуються. Разом з цим версія обвинуваченого щодо добровільного статетевого контакту та добровільної передачі потерпілою телефону спростовуються вищепереліченими доказами та розцінюються судом як спроба уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення майна, вчинене повторно, та за ч.1 ст.152 КК України, як зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд керується вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також необхідність і достатність покарання для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення проти власності та статевої свободи і статевої недоторканості особи, передбачені ч. 2 ст. 186 та ч. 1 ст. 152 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким і нетяжким злочином відповідно, раніше судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Крім того, суд враховує, що під час судового розгляду ОСОБА_8 вину не визнав, критичного ставлення до своїх дій не висловив, будь-якого співчуття потерпілій не виявив, що свідчить про відсутність належних висновків щодо протиправності власної поведінки та небажання ставати на шлях виправлення.

З огляду на характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що його виправлення без ізоляції від суспільства є неможливим, а тому підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання: за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 152 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_8 вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.05.2026 року був засуджений за ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Оскільки кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні, були вчинені до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання за даним вироком слід призначити за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненим ОСОБА_8 кримінальним правопорушенням, а саме: матеріальної шкоди у розмірі 18 359 гривень та моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, потерпіла зазначила, що внаслідок вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке виразилось у відкритому заволодінні та подальшому викраденні мобільного телефону марки «Iphone X», вказане майно їй повернуто не було, а матеріальна шкода у добровільному порядку не відшкодована, що знайшло підтвердження в судовому засіданні.

Крім цього, відповідачем потерпілій спричинено моральну шкоду, яка, як обґрунтувала позивачка, полягає у перенесеному стресі, нервових розладах, душевних та фізичних стражданнях, яких зазнала ОСОБА_6 внаслідок протиправних дій відповідача. У позивачки погіршився стан здоров`я внаслідок злочинних дій відповідача, що призвело до ранньої та небажаної вагітності, у зв`язку з чим вона була змушена звернутись за медичною допомогою та перенести медичне втручання шляхом медикаментозного переривання вагітності. Вказані обставини підтверджуються відповідними медичними документами, долученими до позову.

Також внаслідок протиправної поведінки відповідача у позивачки порушено звичний уклад життя, змінено її спосіб життя та спосіб життя її родини. Потерпіла вимушена проходити лікування у психолога, відвідувати відповідні групи терапії для відновлення звичного способу життя, вести відлюдькуватий спосіб життя та обмежувати себе у спілкуванні з особами чоловічої статі. Крім того, вона змушена боротися за захист своїх прав та відновлення справедливості.

Моральну шкоду, завдану протиправною поведінкою відповідача, позивачка оцінює у 200 000 гривень, що полягає у розладі душевного здоров`я, моральних переживаннях та стражданнях, спричинених вчиненим щодо неї кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вартість викраденого майна у даному кримінальному провадженні встановлена органом досудового розслідування та підтверджується висновком товарознавчої експертизи № 4401-21 від 06.09.2021 року, відповідно до якого вартість викраденого телефону станом на 14.06.2021 року становить 18 359,00 грн. Зазначений розмір матеріальної шкоди жодним із учасників судового провадження не оспорюється.

Статтею 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За нормами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України, а у випадку неврегульованості процесуальних відносин застосовуються норми ЦПК України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 ст. 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, ступеня вини особи, яка завдала шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п.п. 4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер та обсяг страждань потерпілого, характер немайнових втрат, їх тривалість та можливість відновлення порушених прав.

При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить із принципів розумності, виваженості та справедливості, а також із достатньо переконливих пояснень потерпілої щодо характеру завданих їй моральних страждань.

Судом встановлено, що внаслідок вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення потерпілій ОСОБА_6 завдано моральної шкоди, яка полягає у глибоких, тривалих психологічних та духовних стражданнях, спричинених як самим фактом статевого насильства, так і вимушеним перериванням вагітності. Для потерпілої, яка є глибоко віруючою особою, необхідність аборту стала катастрофічним ударом по її релігійних переконаннях, що призвело до гострої духовної кризи, нестерпного почуття провини та страху релігійного осуду. Зазначений психоемоційний стан потерпілої чітко проявлявся під час судових засідань: надаючи пояснення суду, вона не могла стримати сліз та хвилювання, що свідчить про високий рівень переживання протягом тривалого часу та щирість її страждань.

Наведені обставини перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із протиправними діями обвинуваченого та заподіяною потерпілій шкодою.

Виходячи із вимог розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідки для психічного та емоційного стану потерпілої, глибину її моральних та душевних страждань, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення цивільного позову.

У зв`язку із наведеним, з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 18 359,00 грн. та моральна шкода у розмірі 200 000 грн.

Питання речових доказів вирішується у відповідності до ст.100 КПК України.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в даному кримінальному провадженні.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді від 26.07.2021 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався. У ході судового розгляду вказаний запобіжний захід було змінено на цілодобовий домашній арешт з 11.01.2023 року. Разом з тим, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.05.2023 року ОСОБА_8 у межах іншого кримінального провадження було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

З огляду на наведене, у даному кримінальному провадженні питання щодо обрання, зміни чи продовження запобіжного заходу судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 368 - 371, 373- 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 152 КК України, та призначити покарання:

?за ч. 2 ст. 186 КК України - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

?за ч. 1 ст. 152 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення більш суворим покаранням за даним вироком менш суворого покарання за вироком Подільського районного суду м. Києвавід 12.05.2026 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 слід рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_8 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення за даним кримінальним провадженням з 26.07.2021 року по 11.01.2023 року, а також строк, фактично відбутий ним за попереднім вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.05.2026 року, за період з 23.09.2025 року по день набрання цим вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_8 в дохід держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової товарознавчої експертизи №4401-21 від 06.09.2021, які складають 343 (триста сорок три) гривні 22 копійки (т.3 а.с. 149).

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 18359 гривень (вісімнадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 гривень (двісті тисяч) гривень.

Речові докази:

-вилучені у ході огляду потерпілої ОСОБА_6 14.06.2021 року труси, які передані до камери схову Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до квитанції №260 упаковані SUD3016196, - знищити;

-вилучені 13.08.2021 зразки крові підозрюваного ОСОБА_8 та вилучені 16.08.2021 зразки букального епітелію потерпілої ОСОБА_6 , які передані до камери схову Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до квитанції №259 упаковані в конверт, - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1