Рішення № 137558998, 04.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16955/26

Провадження № 2-а/127/172/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2026 р.м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Волошина С.В.,

секретаря судового засідання Мар`янко О.І.,

представника позивача Семенчук О.А.,

представника відповідача Грінченка Д.М.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №7159369 від 08.05.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

18.05.2026 до Вінницького міського суду Вінницької області від представника позивача Семенчук Оксани Антонівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла позовна заява до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №7159369 від 08.05.2026 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позов мотивовано тим, що 08.05.2026 року поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядовим поліції Лєтовальцевою Тетяною Володимирівною винесено постанову серії ЕНА №7159369 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно з якою до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 340,00 грн.

Позивач зазначив, що вказану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Сторона позивача звертає увагу суду на те, що у постанові зазначено, що ОСОБА_1 08 травня 2026 року о 12:51 год. в місті Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 120, керуючи транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п. 18.1. ПДР. Відповідно до п. 18.1. ПДР, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Тобто, згідно доводів позивача, Правила дорожнього руху не зобов`язують водія в усіх без виключення випадках, зупинятися перед нерегульованим пішохідним переходом, а лише у випадку наявності пішоходів. При цьому, із аналізу п. 18.1. ПДР вбачається, що правопорушення «не пропустив пішохода» (ненадання переваги в русі) вважається здійсненим, якщо дії водія змусили пішохода змінити напрямок руху, швидкість або зупинитися. Порушення має місце лише у разі, якщо автомобіль змусив пішохода прискорити крок, зупинитися посеред дороги або відсахнутися через наближення транспортного засобу. Так, в оскаржуваній постанові не зазначено ні про наявність пішоходів на нерегульованому пішохідному переході, ні, відповідно, про те, що пішоходу довелось зупинитись, прискорити чи уповільнити крок тощо. У постанові відсутні посилання на отримані пояснення свідків (пішоходів) тощо, також такі документи не були надані на запит адвоката. За таких умов, оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення, не містить чіткого опису обставин та інших відомостей, встановлених при розгляді даної справи, хоча такий опис повинен бути обов`язково викладений у постанові про адміністративне правопорушення, що прямо передбачено ч.2 ст.283 КУпАП.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зазначено, що нібито позивач порушив правила обгону, однак, на підтвердження даного факту відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження нібито вчинення позивачем правопорушення.

На підставі вищевикладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити та скасувати постанову серії ЕНА №7159369 від 08.05.2026, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою суду від 19.05.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №7159369 від 08.05.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Також відповідачу було запропоновано протягом трьох днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.

28.05.2026 року, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, представником відповідача надіслано суду відзив, додатками до якого долучено відеозаписи з портативних відеореєстраторів працівників поліції №467729 та №472974, та відео з автомобільного відеореєстратора. На переконання представника відповідача, вимоги позивача є безпідставними. Так, 08.05.2026 року нарядом УПП у Вінницькій області ДПП під час несення служби по вул. Хмельницьке шосе, 120, в м. Вінниця, близько 12 год. 51 хв. виявлено транспортний засіб - Volkswagen Passat д.н.з НОМЕР_1 , водій якого наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився чим створив перешкоду для пішохода, який в той час перебував на пішохідному переході. Цим самим, водій даного ТЗ порушив пункт 18.1 ПДР України.

Встановивши всі обставини справи та факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень. Позивачу роз`яснено порядок виконання та оскарження даного рішення.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що факт вчинення адміністративного правопорушення та розгляд справи було зафіксовано на портативний відеореєстратор №467729 та №472974, а також на автомобільний відеореєстратор, відеозаписи з яких додано до відзиву. Момент проїзду пішохідного переходу зафіксовано на автомобільний відеореєстратор, вмонтований в салоні службового ТЗ поліції. Крім того, з наданого відповідачем відеозапису вбачається, що розміщення транспортних засобів та інших об`єктів в зоні пішохідного переходу, розташовані у такий спосіб, що жодним чином не обмежують оглядовість ділянки пішохідного переходу та зон тротуару, з якого пішоходи можуть здійснювати перехід проїжджої частини.

Крім того, сторона відповідача звертає увагу суду на наявність іншого ТЗ, який рухався в лівій смузі в попутному напрямку із позивачем. Вказаний ТЗ, зупинився перед пішохідним переходом та пропускав пішохода, тому позивач наближаючись до цього ж пішохідного переходу, крім дорожньої розмітки та знаків, мав би врахувати наявність вказаного вище ТЗ, який зупинився перед пішохідним переходом. Водночас, на даній ділянці дороги наявний встановлений дорожній знак 5.38.1 ПДР «Пішохідний перехід», який інформує учасників дорожнього руху про наявність пішохідного переходу на визначеній ділянці проїжджої частини. Відповідно до пункту 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Крім того, за приписами пункту 8.2 ПДР дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та зі змінною інформацією. До того ж, вимогами підпункту «б» пункту 2.3 ПДР на учасників дорожнього руху покладено обов`язок бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Інших заяв по суті спору матеріали справи не містять.

В судовому засіданні представник позивача Семенчук О.А. позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Грінченко Д.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав, що наведені у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.05.2026 року поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядовим поліції Лєтовальцевою Тетяною Володимирівною винесено постанову серії ЕНА №7159369, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 08 травня 2026 року о 12:51 год. в місті Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 120, керуючи транспортним засобом наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п. 18.1. ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень.

Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст. ст. 122, 126 КУпАП). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.

Аналогічне положення міститься і в підпунктах 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було вчинено поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядовим поліції Лєтовальцевою Тетяною Володимирівною.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі передбачені частиною першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП.

За приписами частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 08.05.2026 року о 12:51 год. в місті Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 120, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п. 18.1. ПДР.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух

Відповідно до пункту 18.1. ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Пунктом 18.4. ПДР України визначено, що якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до підпункту 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 вказаного закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Суд звертає увагу на те, що на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові серії ЕНА №7159369, представником відповідача надано суду компакт-диск з записами з місця події.

Так, з наявного відеозапису під назвою «Відео з автомобільного відеореєстратора», зокрема на перших секундах відеозапису, що міститься в матеріалах справи, з відеореєстратора, встановленого в службовому автомобілі працівників поліції, слідує, що позивач керуючи автомобілем марки та моделі Volkswagen Passat д.н.з НОМЕР_1 , перед нерегульованим пішохідним переходом, не зменшив швидкість, і не зупинився та не продовжив (відновив) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, разом з тим, на вказаному відеозаписі зафіксовано наявність іншого ТЗ, який рухався в лівій смузі в попутному напрямку із позивачем та зупинився перед пішохідним переходом і пропускав пішохода, тому в позивача була об`єктивна можливість передбачити наявність пішоходів на пішохідному переході. Таким чином, факт вчинення правопорушення позивачем є доведеним, зокрема представленим стороною відповідача відеоматеріалом.

Водночас у судовому засіданні представник позивача Семенчук О.А. на запитання суду чи повністю автомобіль позивача проїхав пішохідний перехід, в той момент коли на ньому перебуває пішохід зазначила, що транспортний засіб позивача повністю пішохідний перехід не перетнув.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Поряд з тим, позивач у позовній заяві зазначив, що в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зазначено, що нібито позивач порушив правила обгону, однак, на підтвердження даного факту відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження нібито вчинення позивачем правопорушення. Суд, дослідивши оскаржувану постанову, звертає увагу, що в ній не зазначено, що позивач порушив правила обгону, тому дане твердження позивача судом до уваги не приймається.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, всупереч вимогам даної статті позивачем не доведено належними засобами доказування того, що адміністративне правопорушення ним не вчинялось.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, будь-яких відомостей, які б підтверджували зазначені позивачем обставини, позивачем суду не надано, як і не було надано належних доказів, які б спростовували докази відповідача про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач порушив вимоги Правил дорожнього руху України, що зафіксовано на відеозаписі. Працівником УПП у Вінницькій області, як уповноваженою особою Національної поліції, було правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП України. При цьому, поліцейський 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядовий поліції Лєтовальцева Тетяна Володимирівна з`ясувала всі обставини, які підлягають з`ясуванню та діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами. Відтак, винесена постанова серії ЕНА №7159369 від 08.05.2026 року винесена в межах повноважень та у спосіб встановлений законом.

Частиною третьою статтею 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналіз зазначених норм права та встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому її необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовну заяву позивача залишено без задоволення, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору та витрати для надання правової допомоги адвокатом, слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 122, 222, 251, 258, 276, 280 КУпАП, ст.ст. 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-243, 246, 250, 271, 286 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №7159369 від 08.05.2026 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Повний текст рішення суду складено 09.06.2026 року.

Суддя: