Рішення № 137558934, 22.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3098/26

Справа №754/14286/23

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Гринчак О.І.,

за участю секретаря судових засідань Головач О.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», Товариство з обмеженою відповідальністю «УБЕР Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 , через представника - адвоката Богуцького Івана Олександровича, звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 160 875,32 грн, судовий збір у розмірі 1 608,76 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.07.2021 близько 12:20 год у м. Києві на вул. Мілютенка, 17-В відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Hyundai Accent», р.н. НОМЕР_1 (перебуває у власності позивачки - ОСОБА_1 ), під керуванням водія ОСОБА_2 (відповідачка) та «Land Rover Range Rover», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Унаслідок вищевказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, відтак позивачці як власниці ТЗ «Hyundai Accent», р.н. НОМЕР_1 , було завдано майнової шкоди.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 05.08.2021 у справі № 754/11237/21 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, що призвело до вищевказаної ДТП, та притягнуто її до адміністративної відповідальності.

Станом на день пред`явлення позову відповідачкою так і не було відшкодовано завдану позивачці шкоду у повному обсязі.

Згідно зі Звітом № 20210813/1Ф від 16.08.2021 вартість відновлювального ремонту КТЗ «Hyundai Accent», р.н. НОМЕР_1 , у зв`язку з його пошкодженням внаслідок ДТП становить 160875,32 грн.

Тому, позивачка просить стягнути з відповідачки відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 160 875,32 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відзиві на позовну заяву йдеться про те, що 03.05.2021 відповідачка - ОСОБА_2 почала працювати в компанії UBER, що серед іншого підтверджується скріншотом листування з представником даної компанії.

У цей же день компанією UBER відповідачці була надана для роботи автівка Hyundai Accent р.н. НОМЕР_1 . Тобто, даний транспортний засіб був переданий позивачкою до служби UBER в платне орендне користування. Відповідачка отримала дане авто для виконання роботи - пасажирських перевезень (таксі) вже безпосередньо від компанії UBER. Відповідачка ніколи не зустрічалась з позивачкою та жодних документів з нею не укладала.

За партнерською програмою, розміщеною на офіційному сайті UBER за посиланням https://www.uber.com/ua/uk/ обов`язковою умовою використання транспортного засобу компанією є наявність страхового полісу, що серед іншого підтверджується офіційною інформацією з сайту, яка є в загальному доступі.

Тобто, в момент передачі транспортного засобу позивачкою до компанії UBER, позивачка була зобов`язана надати компанії договір страхування цивільної відповідальності. З метою отримання документів, які б підтверджували або спростовували дані відомості представник відповідачки направляв адвокатський запит на отримання копій відповідних документів. Проте станом на поточну дату жодних документів з боку позивачки надано не було.

Як вбачається з наданих позивачкою до суду документів (а.с. 8) постраждала автівка все ж таки була застрахована в Страховій компанії «Кредо» договір страхування №204021918. Але позивачка не надала до суду жодних відомостей стосовно отриманої суми страхового відшкодування.

Як відомо відповідачці з листування між нею та представником компанії UBER - страхове відшкодування було отримано позивачкою та фактично використано на ремонт даного транспортного засобу. Проте позивачка умисно не повідомила суду той факт, що вона зверталась із заявою про виплату страхового відшкодування до страхової компанії.

Так, у позовній заяві від 04.10.2023 позивачка просить стягнути з відповідачки майнову шкоду в розмірі 160 875,32 гривень, проте умисно не надає інформацію про отриману страхову виплату. Позивачка не наводить жодних належних та допустимих доказів належної передачі даного транспортного засобу до відповідачки та/або третіх осіб з правом користування або передачі у користування третім особам, не надає договору, в якому передбачена відповідальність під час такого користування.

Суду не надано жодних доказів оплати за ремонт свого автомобіля позивачкою.

Додаткові пояснення позивачки

У додаткових поясненнях представник позивачки зазначає, що відповідно до п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у чинній на час укладення договору ОСЦПВВНТЗ, час ДТП та час виникнення спірних редакції Закону № 1961-IV) страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Таким чином, оскільки дорожньо-транспортна пригода була спричинена якраз відповідачкою як водієм ТЗ «Land Rover Range Rover», р.н. НОМЕР_3 , то страховик цивільно-правової відповідальності за шкоду, спричинену водієм цього ж транспортного засобу в силу прямих положень закону не відшкодовує, зокрема завдану власнику такого транспортного засобу (позивачці) шкоду у зв`язку зі спричиненням механічних пошкоджень автомобілю позивачки з вини відповідачки.

Висновки про наявність права у потерпілої сторони на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, без підтвердження оплати проведеного відновлювального ремонту автомобіля, сформульовані також у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, а також у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року №61-1836св17, від 28 лютого 2018 року № 61-134св18. Верховним Судом не встановлено підстав відступити від зазначених правових висновків.

Окрім того, у заяві, поданій на виконання вимог ухвали суду, представник позивачки надав наявну копію Договору № 431/21-Т/К/01 від 06.02.2021 «ALL RISKS» добровільного страхування наземного транспорту «Hyundai Accent», р.н. НОМЕР_1 , зауваживши, що ні позивачка, ні жодна інша особа фактично не отримувала страхову виплату на підставі цього договору. Так, вигодонабувачем як страхувальником за договором був визначений попередній власник (на день укладання договору) автомобіля, при цьому відсутність такої виплати як на користь такого вигодонабувача як страхувальника за договором, так і на користь позивачки (новий власник автомобіля на момент ДТП), а також відсутність правових підстав для отримання позивачкою страхової виплати на підставі цього договору встановлено рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 760/28849/21.

Також представник позивачки повідомив, що не може надати наявний витяг із Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо укладеного Договору (Полісу) № 204021918 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника ТЗ «Hyundai Accent», р.н. НОМЕР_1 , чинного станом на дату ДТП 10.07.2021, оскільки ЦБД МТСБУ обмежена в технічній можливості видати інформацію про договори (поліси) ОСЦПВВНТЗ, укладені до 01.01.2022, а оригінал Договору (Полісу) № 204021918 у сторони Позивача не зберігся. Водночас представник зауважує, що позивач не отримувала страхову виплату на підставі цього договору, оскільки взагалі не має на це жодних правових підстав.

Представник позивачки повідомив, що між позивачкою та ТОВ «УБЕР УКРАЇНА» чи жодною іншою особою не укладався договір оренди транспортного засобу «Hyundai Accent», р.н. НОМЕР_4 , чинний станом на дату ДТП 10.07.2021.

Так, ТОВ «УБЕР УКРАЇНА» є агрегатором (посередником), що виступає суто як платформа замовлень. ТОВ «УБЕР УКРАЇНА» не бере в оренду і не видає водіям автомобілі для користування. Водії, що надають послуги з перевезення, реєструються на платформі, мають доступ до замовлень зі здійснення пасажирських перевезень, за виконання яких сплачують агрегатору (посереднику) встановлену комісію, що і становить зміст відносини ТОВ «УБЕР УКРАЇНА» і зареєстрованих на платформі водіїв. Водії самостійно реєструються на платформі на підставі наявних правовстановлюючих документів на автомобіль та посвідчення водія відповідної категорії і після реєстрації отримують доступ до замовлень.

Відсутні правові відносини щодо власне передання позивачкою автомобіля ТОВ «УБЕР УКРАЇНА» на певній правовій підставі для наступної його передачі у користування відповідачці з метою подальшого використання як таксі. Ні з відповідачкою, ні з ТОВ «УБЕР УКРАЇНА» сторона позивача не укладала договори оренди, а лише передала відповідачці право користування і керування транспортним засобом шляхом передачі свідоцтва про його реєстрацію і власне самого автомобіля для здійснення керування (на підставі п. 2.2 Правил дорожнього руху), а відповідачка вже у подальшому самостійно зареєструвалася на платформі ТОВ «УБЕР УКРАЇНА» відповідно до їх публічної оферти і почала надавати послуги з перевезення пасажирів на цьому авто.

Представник позивачки повідомив, що стороною позивача самотужки було повністю відновлено автомобіль «Hyundai Accent», р.н. НОМЕР_1 , ремонтом після пошкоджень внаслідок ДТП від 10.07.2021 - до того ж ще у той же час після дорожньо-транспортної пригоди. З огляду на наведене, документи, які підтверджують проведення відновлювальних робіт, їх обсяг, вартість та оплату у сторони позивача фактично відсутні.

Пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Убер Україна»

У письмових поясненнях третя особа-2 звертає увагу суду на таке:

1. Третя особа-2 не надає послуг таксі та не укладала жодних договорів з позивачкою чи відповідачкою;

2. Третя особа-2 не несе відповідальності за шкоду транспортному засобу, завдану відповідачкою.

Основним видом діяльності Третьої особи-2 є КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування. Серед інших видів діяльності Третьої особи-2 також немає надання послуг таксі, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11 травня 2026 року.

Третя особа-2 не надає послуг таксі, не укладала договори з водіями, включаючи відповідачку, та не укладала жодних договорів щодо Транспортного засобу.

Третя особа-2 не володіє жодною інформацією щодо оренди транспортного засобу, існування чи умов такого договору, умов залучення відповідачки до надання послуг таксі, тощо.

Позивачка є власницею транспортного засобу і саме їй має бути відшкодована шкода, завдана транспортному засобу.

Повідомлення учасників про розгляд справи

Всі учасники справи та їх представники повідомлялися про дату, час та місце судового засідання шляхом надсилання судових повісток до електронних кабінетів, що підтверджується відповідними довідками.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З 13.05.2021 ОСОБА_1 є власницею автомобіля «Hyundai Accent», р.н. НОМЕР_1 (підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ).

10.07.2021 близько 12:20 год у м. Києві на вул. Мілютенка, 17-В ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Hyundai Accent», р.н. НОМЕР_1 , не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем «Land Rover Range Rover», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який зупинився попереду.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 05.08.2021 у справі № 754/11237/21 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно зі Звітом № 20210813/1Ф від 16.08.2021, складеного ТОВ «Експертплюс», вартість відновлювального ремонту КТЗ «Hyundai Accent», р.н. НОМЕР_1 , у зв`язку з його пошкодженням внаслідок ДТП становить 160875,32 грн (з ПДВ за винятком вартості робіт).

28 жовтня 2021 року позивачка звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, у якому просила стягнути з відповідача на користь позивачки невиплачене страхове відшкодування у розмірі 160875,32 грн, оскільки 06 лютого 2021 року між ОСОБА_4 (попереднім власником транспортного засобу) та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №431/21-Т/К/01 «all risks» щодо страхування транспортного засобу - Hyundai Accent, днз НОМЕР_6 , кузов НОМЕР_7 на строк від 06 лютого 2021 року до 05 лютого 2022 року у межах страхової суми 310000,00 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року у справі №760/28849/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення невиплаченого страхового відшкодування відмовлено, оскільки судовим розглядом встановлено факт неповідомлення позивачкою та/ або вигодонабувачем за Договором добровільного страхування наземного транспорту №431/21-Т/К/01 «all risks» від 06 лютого 2021 року ОСОБА_4 про зміну з 13 травня 2021 року власника застрахованого транспортного засобу Hyundai Accent, днз НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_7 .

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 11.11.2025, складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Волошиним А.А., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з НОМЕР_1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а саме 10.07.2021, складала 179 716,67 грн.

Норми права та мотиви суду

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За приписами статті 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (у чинній на час ДТП та час виникнення спірних правовідносин редакції) страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 910/12722/18 йдеться про те, що:

- звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17;

- визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

У цій справі суд встановив, що:

-відповідачка, керуючи транспортним засобом позивачки, скоїла ДТП, унаслідок чого транспортний засіб позивачки було пошкоджено, тому відповідачка своїми неправомірними діями (порушення Правил дорожнього руху) заподіяла позивачці збитків у зв`язку із пошкодженням належного позивачці на праві власності майна (автомобіль) та є винною у завданні відповідної шкоди;

-завдана позивачці матеріальна шкода не може бути відшкодована ні за договором обов`язкового страхування, ні за договором добровільного страхування. Зокрема, за приписами п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (у чинній на час ДТП та час виникнення спірних правовідносин редакції) страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Позивачка не укладала договір добровільного страхування наземного транспорту №431/21-Т/К/01 «all risks» від 06 лютого 2021 року, та не є вигодонабувачем за ним, не отримувала страхової виплати;

-за клопотанням відповідачки судом була призначена експертиза. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 11.11.2025, складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Волошиним А.А., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з НОМЕР_1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а саме 10.07.2021, складала 179 716,67 грн. Водночас, позивачка після надходження висновку експерта не збільшувала позовних вимог та просить стягнути з відповідачки 160 875,32 грн, тобто меншу суму збитків, ніж встановлено висновком експерта.

З огляду на зазначене, оскільки відповідачка не спростувала доводів позивачки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», Товариство з обмеженою відповідальністю «УБЕР Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 160 875,32 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».

На підтвердження надання правничої допомоги представник позивача надав копію договору про надання правової допомоги від 27 березня 2023 року, укладеного між позивачкою та адвокатом Богуцьким Іваном Олександровичем, копію акта виконаних робіт від 24.08.2023 до договору про надання правової допомоги на суму 10 000,00 грн, платіжну інструкцію від 27.03.2023 на суму 5000,00 грн, платіжну інструкцію від 13.09.2023 на суму 5000,00 грн, копію довіреності від 11.02.2022, ордер від 04.10.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 12.09.2022, копію посвідчення адвоката.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачка не заявляла.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені судом повністю, тому з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та судовий збір в розмірі 1 608,76 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», Товариство з обмеженою відповідальністю «УБЕР Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 160 875,32 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, а також судовий збір у сумі 1 608,76 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ЄДРПОУ 13622789, адреса: 69068, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, Шевченківський район, просп. Моторобудівників, 34.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «УБЕР Україна», ЄДРПОУ:40330429, адреса: м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, 45, офіс 803.

Суд підписує повне рішення без його проголошення. Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2026.

Суддя Деснянського районного

суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК