Ухвала суду № 137558651, 22.01.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/10/26

ун. № 759/8628/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді П`ятничук І.В., при секретарі Кульбовській В.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали скарги директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» Костюченко Марії Ігорівни, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Святошинський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) на дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

10.06.2025 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла скарга директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» Костюченко Марії Ігорівни, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Святошинський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) на дії державного виконавця.

В заявлених вимогах скарги скаржник просить:

- визнати поважними пропуск строку на подання скарги та поновити скаржнику строк на подання скарги на дії державної виконавчої служби

- визнати незаконними дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Компанійця Р. В., під час визначення залишку боргу при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 52355238.

- скасувати постанову ВП № 52355238 від 23.05.2025 року про повернення виконавчого документу стягувачу,

- зобов`язати Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.І ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідності з вимогами Закону та Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджено Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5).

В обгрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року по цивільній справі № 759/8628/13 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 37.3/АА-012.08.2 в розмірі 10292 доларів США 53 центів, 1071650 грн. 68 коп., та судовий збір в розмірі 3441 грн. 00 коп.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.04.2021 року замінено вибулого стягувача Публічне акціонерне товариства «Родовід Банк» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».\10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» було укладено договір № 10-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «Кампсіс Фінанс» перейшло право вимоги за кредитами, в тому числі і за кредитним договором № 37.3/АА-012.08.2 від 26.02.2008 року.

15.05.2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» було укладено договір № 15-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Фінанс» відступило ТОВ «Дебт Форс», а ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 37.3/АА-012.08.2 від 26.02.2008 року.

Відповідно до ухвали від 20 листопада 2023 року 759/8628/13-ц (провадження 6/759/481/23), змінено стягувача на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС».

23.05.2025 року головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Компанійцем Р. В., винесено постанову у ВП № 52355238 про повернення виконавчого документу стягувану на підставі п.1 ч.І ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», крім іншого виконавцем в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено залишок нестягненої суми за виконавчим документом 1502128,75 грн., сума стягнутого виконавчого збору суми стягненої винагороди приватного виконавця 0 грн.

Вважаючи вказані обставини порушенням та посилаючись на обставини справи викладені в скарзі просили заявлені вимоги задовольнити.

У відповідності до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ухвали від 07.07.2025 р. вказана скарга прийнята до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні.

В судове засідання двічі скаржник, боржник, та особа, дії якої оскаржуються не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, тому суд вважає можливим розглянути скаргу в їх відсутності.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року по цивільній справі № 759/8628/13 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 37.3/АА-012.08.2 в розмірі 10292 доларів США 53 центів, 1071650 грн. 68 коп., та судовий збір в розмірі 3441 грн. 00 коп.

На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.04.2021 року замінено вибулого стягувача Публічне акціонерне товариства «Родовід Банк» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» було укладено договір № 10-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «Кампсіс Фінанс» перейшло право вимоги за кредитами, в тому числі і за кредитним договором № 37.3/АА-012.08.2 від 26.02.2008 року.

15.05.2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» було укладено договір № 15-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Фінанс» відступило ТОВ «Дебт Форс», а ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 37.3/АА-012.08.2 від 26.02.2008 року.

Відповідно до ухвали від 20 листопада 2023 року 759/8628/13-ц (провадження 6/759/481/23), змінено стягувача на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС».

23.05.2025 року головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Компанійцем Р. В., винесено постанову у ВП № 52355238 про повернення виконавчого документу стягувану на підставі п.1 ч.І ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», крім іншого виконавцем в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено залишок нестягненої суми за виконавчим документом 1502128,75 грн., сума стягнутого виконавчого збору суми стягненої винагороди приватного виконавця 0 грн.

Як зазначає стягувач, перерахування стягувачеві суми боргу у національній валюті, аніж валюті, зазначеній у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. Крім того, зазначення в оскаржуваній постанові про суму стягнутого виконавчого збору у розмірі 0,00 грн свідчить про відсутність стягнень за виконавчим документом, а тому державним виконавець не повинен був вказувати залишок боргу.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено обов`язковість виконання судових рішень, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Одним із принципів цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення. Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішення покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У справі, яка розглядається, встановлено що виконавче провадження відкрито за виконавчим листом, на підставі рішення суду, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором у валюті -долари США, та суми боргу визначеної в гривневому еквіваленті.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому, апеляційним судом взято до уваги, що Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до вимог ст. 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому, правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч.1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18 Велика Палата Верховного Суду, викладаючи свої висновки щодо норми права, зазначила, що у ст. 53 Закону № 606-XIV (ст. 49 чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження») закріплено особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

При цьому, відповідно до постанови від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду України щодо застосування п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1445цс17.

На згадану правову позицію акцентує увагу Велика Палата Верховного Суду також у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом мало здійснюватися в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження». Так, у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого переказування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Тому, державний виконавець був зобов`язаний під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями указаної статті, оскільки між стягувачем та боржником існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом також в іноземній валюті.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що судове рішення не може змінювати змісту договірного зобов`язання, яке існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених законодавством що регулює виконання. Погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що боржник, виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі №6-1063цс17. Таким чином, у справі, яка розглядається, під час виконавчого провадження виконання зобов`язання за судовим рішенням у національній валюті, а не у валюті кредиту, без прив`язки до офіційного курсу валют НБУ зумовило невиконання судового рішення у повному обсязі.

Як визначено ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника (ч. 5 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пункт 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, визначений ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Про повернення стягувачу виконавчого документа виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч.ч. 4, 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до п. 22 розділу III «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції, при закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Із матеріалів справи вбачається, що визначаючи характер грошового зобов`язання, судом стягнуто з боржника суму боргу саме в іноземній валюті.

У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавцем ВДВС зазначено залишок заборгованості боржника в гривневому еквіваленті заборгованості за кредитним договором.

Однак, враховуючи наведене вище, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта. У разі ж ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті із вказівкою про гривневий еквівалент станом на день проведення стягнення заборгованості, стягувачу повинна перераховуватись сума у національній валюті за офіційним курсом НБУ у день відповідного стягнення. Проте валюта зобов`язання боржника у виконавчому провадження залишається такою, якою її визначив суд долари США.

Ані органом державної виконавчої служби, ані боржником у встановленому законом порядку доводів скаржника щодо порушення його прав не спростовано, доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, суд не може погодитись з діями та рішенням головного державного виконавця щодо виду визначення суми залишку заборгованості боржника, яка зазначена у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 травня 2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог скаржника та задоволення скарги ТОВ «Дебт Форс».

Крім іншого, вказана скарга подана до суду 06.06.2025 р. і оскільки вручена оскаржувана постанова 29.05.2025 р., тому суд визнає поважними причини пропуску строку оскарження постанови ВП № 52355238 від 23.05.2025 р.

Керуючись ст.258-260,352,353-355,447,451 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» Костюченко Марії Ігорівни, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Святошинський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) на дії державного виконавця - задовольнити.

Визнати поважними пропуск строку на подання скарги та поновити скаржнику строк на подання скарги на дії державної виконавчої служби.

Визнати незаконними дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Компанійця Р. В., при винесенні постанови про повернення виконавчого документа Стягувачу у виконавчому провадженні № 52355238 в частині визначення валюти та залишку нестягненої суми.

Скасувати постанову ВП № 52355238 від 23.05.2025 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

Зобов`язати Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.І ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідності з вимогами Закону та Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджено Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В.П`ятничук