Ухвала суду № 137558508, 21.05.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8658/25

Провадження № 1-кс/202/2835/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

21 травня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу, подану адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_7 , на бездіяльність слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024,

У С Т А Н О В И В:

21 квітня 2026 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_7 звернулася через «Електронний суд» до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність органу досудового розслідування СУ ГУНП в Дніпропетровській області щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024 року.

Скарга обґрунтована тим, що 17 лютого 2026 року в межах цього кримінального провадження був проведений обшук в пункті обміну валют « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено з рюкзака ОСОБА_7 грошові кошти номіналом 200 грн на загальну суму 315 600 грн, номіналом 500 грн на загальну суму 450 500 грн, номіналом 100 грн на загальну суму 17 100 грн, номіналом 20 грн на загальну суму 3140 грн, грошові кошти в сумі 63 952 доларів США та 7 855 Євро, а також із касового приміщення грошові кошти на загальну суму 821 300 грн, 47 300 доларів США, 2410 Євро, 50 фунтів.

24 лютого 2026 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра за клопотанням прокурора накладено арешт на вищевказані грошові кошти шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ними.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року скасовано та постановлено нову, якою у накладенні арешту на грошові кошти, що були вилучені з рюкзака ОСОБА_7 , відмовлено.

10.04.2026 року представником власника майна було подано клопотання про негайне повернення тимчасово вилученого майна.

20.04.2026 року отримано відповідь від прокурора ОСОБА_4 про те, що клопотання прийнято до уваги та долучено до матеріалів кримінального провадження.

Водночас грошові кошти в арешті яких судом відмовлено, не були повернуті.

На підставі вищевикладеного, адвокат ОСОБА_3 просить зобов`язати слідчого повернути ОСОБА_7 грошові кошти в сумі номіналом 200 грн на загальну суму 315 600 грн, номіналом 500 грн на загальну суму 450 500 грн, номіналом 100 грн на загальну суму 17 100 грн, номіналом 20 грн на загальну суму 3140 грн, грошові кошти в сумі 63 952 доларів США та 7 855 Євро.

В судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримала у повному обсязі та наполягала на її задоволенні.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що вилучені у ОСОБА_7 грошові кошти йому, ОСОБА_5 , не належать та спору щодо цих коштів немає.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні проти скарги не заперечувала.

Натомість прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні проти скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що вищевказані грошові кошти визнані речовим доказом в іншому кримінальному провадженні №12026040000000808 від 08.04.2026, тому підстави для їх повернення відсутні.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги, доходить до висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.

В цьому кримінальному провадженні 17 лютого 2026 року на підставі ухвали слідчого судді був проведений обшук в пункті обміну валют «ТМТ», який перебуває у користуванні підозрюваного ОСОБА_5 ..

Під час обшуку виявлено та вилучено з рюкзака ОСОБА_7 грошові кошти номіналом 200 грн на загальну суму 315 600 грн, грошові кошти номіналом 500 грн на загальну суму 450 500 грн, грошові кошти номіналом 100 грн на загальну суму 17 100 грн, грошові кошти номіналом 20 грн на загальну суму 3140 грн, грошові кошти на загальну суму 63 952 доларів США, грошові кошти на загальну суму 7 855 Євро, а також з касового приміщення: грошові кошти на загальну суму 821 300 грн, грошові кошти на загальну суму 47 300 доларів США, грошові кошти на загальну суму 2410 Євро, грошові кошти на загальну суму 50 фунтів.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року задоволено клопотання прокурора та накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти, вилучені під час обшуку 17.02.2026 у приміщенні пункту обміну валют під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: вилучені з рюкзака, що знаходився у ОСОБА_7 : грошові кошти номіналом 200 грн на загальну суму 315 600 грн, номіналом 500 грн на загальну суму 450 500 грн, номіналом 100 грн на загальну суму 17 100 грн., номіналом 20 грн на загальну суму 3140 грн, а також грошові кошти в сумі 63 952 долари США та 7 855 Євро; з касового приміщення: грошові кошти на загальну суму 821 300 грн, 47 300 доларів США, 2410 Євро, 50 фунтів.

В подальшому ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора ОСОБА_4 задоволено частково, а саме накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти, вилучені з касового приміщення пункту обміну валют «ТМТ» в сумі 821 300 грн, 47 300 доларів США, 2 410 Євро та 50 фунтів.

Водночас у накладенні арешту на грошові кошти номіналом 200 грн на загальну суму 315 600 грн, грошові кошти номіналом 500 грн на загальну суму 450 500 грн, грошові кошти номіналом 100 грн на загальну суму 17 100 грн, грошові кошти номіналом 20 грн на загальну суму 3 140 грн, грошові кошти на загальну суму 63 952 долари США та 7 855 Євро відмовлено.

Після цього прокурор повторно звернувся до слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра з клопотанням про арешт майна, а саме грошових коштів, вилучених 17.02.2026 року у ОСОБА_7 під час проведення обшуку в приміщенні пункту обміну валют під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошових коштів у сумі 315 600 грн, 450 500 грн, 17 100 грн, 3 140 грн, 63 952 долари США, 7 855 Євро.

Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 21 травня 2026 року у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна відмовлено.

Звернувшись зі скаргою на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна, представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_3 посилається на те, що, незважаючи на рішення апеляційного суду від 01 квітня 2026 року, яким відмовлено в арешті вилучених у ОСОБА_8 грошових коштів, клопотання про повернення цих коштів органом досудового розслідування та прокурором проігноровано, чим порушуються його права на володіння своїм майном.

При розгляді скарги слідчий суддя керується тим, що відповідно до вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Зазначені положення спрямовані на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, а також зобов`язують державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Згідно зі статтею 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно з частиною 2 статті 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до частини 7 статті 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор мають, зокрема оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Частиною 1 статті 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Отже, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 169 КПК України вилучене майно підлягає поверненню особі, у якої воно було вилучено, за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Згідно з частиною 3 статті 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Слідчий суддя враховує, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року відмовлено в арешті грошових коштів, які були вилучені 17.02.2026 року у ОСОБА_7 під час проведення обшуку в приміщенні пункту обміну валют під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошових коштів у сумі 315 600 грн, 450 500 грн, 17 100 грн, 3 140 грн, 63 952 долари США, 7 855 Євро.

Відмовляючи в накладенні арешту на це майно, апеляційний суд виходив із того, що арешт з метою збереження речових доказів не накладався, у кримінальному провадженні ОСОБА_7 не є підозрюваним чи обвинуваченим, підстав вважати, що дані грошові кошти набуті за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість і особа знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України, матеріали клопотання не містять. Апеляційний суд вважав, що висновки слідчого судді про те, що грошові кошти могли бути передані ОСОБА_7 з касового приміщення не підтверджуються, прокурором не надано доказів, що грошові кошти, вилучені у ОСОБА_7 , мають відношення до кримінального провадження. Тому в частині накладення арешту на вилучені грошові кошти у ОСОБА_7 слід відмовити.

Вказане судове рішення є остаточним та набрало законної сили, відповідно з урахуванням приписів ч. 1 ст. 169, ч. 3 ст. 173 КПК України грошові кошти підлягає поверненню особі, у якої вони були вилучені, а саме ОСОБА_7 .

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні "Смирнов проти Росії" від 07.06.2007 року, при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи; для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Між тим подальше утримання майна, щодо якого судом вже прийнято остаточне рішення про відмову в арешті, не відповідає засадам кримінального провадження та порушує права особи, в якої воно було вилучене.

Слідчий суддя вважає, що початок досудового розслідування іншого кримінального провадження № 12026040000000808 від 20.04.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, в межах якого здійснено тимчасовий доступ до документів, які стосуються вилучення 17.02.2026 грошових коштів у ОСОБА_7 , визнання таких грошових коштів постановою від 11 травня 2026 року речовими доказами у такому кримінальному провадженні, звернення прокурора до суду про арешт цього майна, само по собі не може бути законною підставою для подальшого утримання майна, щодо якого відсутнє судове рішення про його арешт.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора в частині арешту грошових коштів, вилучених у ОСОБА_7 , але такі грошові кошти до теперішнього часу останньому слідчим та/або прокурором не повернуто, скаргу необхідно задовольнити, зобов`язавши слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024, повернути це майно ОСОБА_7 .

Керуючись ст. 169, 172, 303, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу задовольнити.

Зобов`язати слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024, повернути ОСОБА_7 грошові кошти, які були вилучені під час обшуку 17.02.2026 та в арешті яких відмовлено ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року, а саме: номіналом 200 грн на загальну суму 315 600 грн, номіналом 500 грн на загальну суму 450 500 грн, номіналом 100 грн на загальну суму 17 100 грн, номіналом 20 грн на загальну суму 3140 грн, грошові кошти на загальну суму 63 952 долари США, грошові кошти на загальну суму 7 855 Євро.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_9