Рішення № 137554557, 26.05.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/3423/25

Провадження №2/523/2429/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючого судді Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання Дяченко Т.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу №523/3423/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника -адвоката Гаспарянц Д.М. звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, яким просить :

1. Визнати недійсними транзакції з переказу грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , платіжна картка № НОМЕР_3 , відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», що здійснені: - 05.11.2024 року о 23:19 - у розмірі 40000,00 грн., а також комісії - у розмірі 1200,00 грн.; - 05.11.2024 року о 23:21 - у розмірі 40000,00 грн., а також комісії - у розмірі 1200,00 грн.; - 05.11.2024 року о 23:24 - у розмірі 35000,00 грн., а також комісії - у розмірі 1050,00 грн.

2. Визнати недійсною транзакцію з переказу грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , IBAN НОМЕР_5 , платіжна картка № НОМЕР_6 , відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», що здійснена 05.12.2024 року о 23:26 у розмірі 30000,00 грн.

3. Визнати недійсною транзакцію з переказу грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , платіжна картка № НОМЕР_7 , відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», що здійснена 01.01.2025 року о 00:00 у розмірі 8098,11 грн.

4. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 156548,11 грн. для відновлення залишку грошових коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , до стану, який існував до здійснення транзакцій з переказу грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , платіжна картка № НОМЕР_3 , відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», що здійснені: 05.11.2024 року о 23:19 - у розмірі 40000,00 грн., а також комісії - у розмірі 1200,00 грн.; 05.11.2024 року о 23:21 - у розмірі 40000,00 грн., а також комісії - у розмірі 1200,00 грн.; 05.11.2024 року о 23:24 - у розмірі 35000,00 грн., а також комісії - у розмірі 1050,00 грн., а також з переказу грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , платіжна картка № НОМЕР_7 , відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», що здійснений 01.01.2025 року о 00:00 у розмірі 8098,11 грн., тобто станом на 23:18 05.11.2024 року.

5. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 5847,91 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 , будучи пенсіонером та отримуючи пенсію, є клієнтом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», мав у ньому три карткових рахунки з наступними реквізитами:

1) № НОМЕР_4, IBAN НОМЕР_5 , платіжна картка № НОМЕР_6 (пенсійна);

2) № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , платіжна картка № НОМЕР_3 (універсальна);

3) № НОМЕР_8 IBAN НОМЕР_9 , платіжна картка № НОМЕР_10 (зарплатна).

05.11.2024 року о 19:00 годині невідома особа чоловічої статі зателефонувала ОСОБА_1 на мобільний телефон Samsung НОМЕР_11 -M315F/DSN (IMEI НОМЕР_12 ) на номер НОМЕР_13 з номеру мобільного телефону НОМЕР_14 , та на екрані мобільного телефону за вказаним номером був логотип «Банк». Вказана невідома особа представилась співробітником АТ КБ «Приватбанк» та державною мовою запитала позивача про те, чи отримував він соціальну допомогу від держави в розмірі 1000 грн. Позивач відповів, що не отримував. Після цього через нібито технічні несправності мобільного зв`язку позивач та вищевказана особа продовжили спілкування через мобільний додаток «Telegram», що вбачається з доданої до позову роздруківки.

Під час телефонного спілкування вказана невідома особа запропонувала ОСОБА_1 для отримання допомоги у розмірі 1000 грн. активувати певні функції у мобільному додатку «Приват-24» мобільного телефону позивача для того, щоб вказані гроші були зараховані на картку позивача.

Зловживаючи довірою позивача, під приводом надання йому грошових коштів у розмірі 1000 гривень через мобільний додаток «Приват-24» вказана невідома особа дистанційно отримала доступ до вищевказаних банківських рахунків ОСОБА_1 .

В подальшому вищенаведена невідома особа повідомила позивача, що усі необхідні дії вона зробила та вранці ОСОБА_1 отримає відповідну соціальну допомогу від держави у розмірі 1000 грн.

06.11.2024 року Преображенський побачив, що у його мобільному телефоні вже відсутній мобільний додаток «Приват-24».

Позивач завантажив його знову та авторизувався під своїми персональними даними. Після цього у мобільному додатку «Приват-24» прийшло повідомлення про зарахування на рахунок позивача через платіжну картку № НОМЕР_6 грошових коштів у розмірі 30000,00 грн.

В подальшому ОСОБА_1 у період часу приблизно з 11:00 до 13:00 звернувся до відділення АТ КБ «Приватбанк» за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, з питання підстав зарахування йому вищевказаних грошових коштів.

На це питання співробітники Банку повідомили позивачу, що це не нарахування коштів, а нібито використаний кредитний ліміт позивача. Також співробітники Банку вказали, що з карткових рахунків позивача списано грошові кошти. При цьому, позивачем у відділенні Банку з`ясовано, що вищевказані кошти були переведені з належних позивачу карткових рахунків на інші невідомі позивачу карткові рахунки:

Зокрема, з виписки від 28.01.2025 року по картці/рахунку № НОМЕР_6 ( НОМЕР_5 ) за період 05.11.2024-05.11.2024 в АТ КБ «Приватбанк» та виписки від 28.01.2025 року по картці/рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) за період 05.11.2024 - 05.11.2024 в АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що було здійснене списання коштів у загальній сумі 148450,00 грн. відбулося чотирма платежами:

- 05.11.2024 року о 23:19 - у розмірі 40000,00 грн., а також комісія - у розмірі 1200,00 грн. (з рахунку НОМЕР_2 );

- 05.11.2024 року о 23:21 - у розмірі 40000,00 грн., а також комісія - у розмірі 1200,00 грн. (з рахунку НОМЕР_2 );

- 05.11.2024 року о 23:24 - у розмірі 35000,00 грн., а також комісія - у розмірі 1050,00 грн. (з рахунку НОМЕР_2 );

- 05.11.2024 року о 23:26 - у розмірі 30000,00 грн. (з рахунку НОМЕР_5 ).

Здійснення вказаних операцій відбулося за рахунок кредитних коштів. При цьому, кредитний ліміт по рахунку НОМЕР_2 у розмірі 130000,00 грн. був встановлений Банком самостійно. Оскільки виконання транзакцій було здійснено з використанням кредитних коштів, Банк також списав з позивача комісію у розмірі 1200,00 грн., 1200,00 грн. та 1050,00 грн. відповідно. Всього було списано з рахунків клієнта 148450,00 грн. (40000,00 грн. + 40000,00 грн. + 35000,00 грн. + 1200,00 грн. + 1200,00 грн. + 1050,00 грн. + 30000,00 грн.), що є загальною сумою списаних коштів в результаті несанкціонованих транзакцій (операцій).

При цьому, що жодних запитів/дзвінків/тощо на мобільний телефон Samsung НОМЕР_15 /DSN (IMEI НОМЕР_12 ) за номером НОМЕР_13 позивач від АТ КБ «Приватбанк» не отримував за для підтвердження як нібито використання кредитного ліміту, так і здійснення інших вищенаведених операцій зі списання коштів та їх подальшого перерахування на інший невідомі позивачу карткові рахунки.

Позивач не ініціював збільшення кредитного ліміту, не здійснював вищевказані грошові перекази, а також про ці операції його навіть не було повідомлено у момент їх вчинення.

В подальшому співробітники Банку запропонували позивачу заблокувати вищевказані платіжні картки та звернутися до поліції.

06.11.2024 року платіжна картка № НОМЕР_6 та платіжна картка № НОМЕР_3 були заблоковані Банком за зверненням позивача.

За фактами шахрайських дій відносно ОСОБА_1 останній звернувся до відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області із заявою від 28.11.2024 року про вчинення кримінального правопорушення. За вказаною заявою слідчим відділенням відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області порушене кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024163490000779 від 03.12.2024 року з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України. В подальшому 04.12.2024 року позивач був допитаний як потерпілий у встановленому законом порядку, що вбачається з протоколу допиту потерпілого від 04.12.2024 року.

З питання протиправного використання кредитного ліміту та списання з карткових рахунків відповідних грошових коштів та з метою скасування вищенаведених транзакцій, ОСОБА_1 звернувся до Національного Банку України, який надав відповідь листом від 03.02.2025 року № 14-0005/8255, у якому фактично відмовив у вирішенні порушеного позивачем питання.

Також позивач звернувся і до АТ КБ «ПриватБанк» із відповідним зверненням, на яке останнє надало відповідь листом від 14.01.2025 року № 20.1.0.0.0/7-241227/797, фактично відмовивши у вирішенні порушеного позивачем питання та обмежившись лише посиланням на намагання «максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду даної справи».

Перекази коштів з рахунків позивача відбулися без його розпорядження та виявивши безпідставні перекази коштів, позивач повідомив про цей факт Банк та звернувся до правоохоронних органів.

Незважаючи на відсутність вини позивача у списанні та перерахуванні спірних грошових коштів, Банк продовжує вживати заходів зі списання нібито існуючої простроченої заборгованості позивача за незаконно використаним кредитним лімітом, а саме:

- 18.12.2024 року - списано 1945,97 грн. (платіжна картка № НОМЕР_10 );

- 09.01.2025 року - списано 8,00 грн. (платіжна картка № НОМЕР_10 );

- 17.01.2025 року - списано 1937,97 грн. (платіжна картка № НОМЕР_10 );

- 20.02.2025 року - списано 1945,97 грн. (платіжна картка № НОМЕР_10 );

- 26.02.2025 року - списано 10,00 грн. (платіжна картка № НОМЕР_10).

Таким чином, станом на сьогодні Банком незаконно списано з рахунків позивача його власні грошові кошти у розмірі 5847,91 грн. (1945,97 грн. + 8,00 грн. + 1937,97 грн. + 1945,47 грн. + 10,00 грн.). Крім того, з виписки від 02.01.2025 року по картці/рахунку № НОМЕР_7 ( НОМЕР_2 ) за період 31.12.2024-01.01.2025 в АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що о 00:00 01.01.2025 року також було здійснене списання кредитних коштів у розмірі 8098,11 грн. в рахунок списання відсотків за використання кредитного ліміту.

Позивач вважає, що транзакції з переказу грошових коштів є недійсними, залишки грошових коштів на картковому рахунку позивача підлягають відновленню, а також підлягають стягненню з Банку грошові кошти, списані в рахунок погашення простроченої заборгованості за незаконно використаним кредитним лімітом.

16 червня 2025 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що після подання позову Банком додатково незаконно списано з рахунків позивача його власні грошові кошти у розмірі - 21508,62 грн. (1945,97 грн. + 8,00 грн. + 1937,97 грн. + 1945,47 грн. + 10,00 грн. + 15357,37 грн. + 303,34 грн.), а тому 5 (п`ятим ) пунктом просить:

5. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 21508,62 грн.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 06 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2025 року за клопотанням представника відповідача було витребувано докази по справі.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 21 травня 2025 року за клопотанням представника відповідача до участі у справі було залучено у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 .

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року витребувано докази по справі.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року, закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 20 січня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

20 травня 2025 року представником відповідача подано до суду письмові пояснення в яких зазначено, що позивач звертаючись до суду із даним позовом не правдиво та не повно описав обставини, оскілки відповідно до Протоколу допиту потерпітолого від 04.12.24 р. позивач перебувючи в стані алгольного сп`яніння зв`язавшись з невідомою особою по відео дзвінку ввімкнув демонстрацію екрану свого мобільного телефону та під керівництвом невідомого абоненту заходив в налаштування мобільного додатку "Приват24" та робив все за його вказівками. Куди саме заходив та натискав не пом`ятає. Таим чином, саме Позивач здійснив свідомо повідомлення третім особам своїх персональних даних (номер мобільного телефону, пароль входу до власного Приват24, номер кредитної картки, термін її дії та іншу інформацію), що забезпечило третім особам доступ до її рахунків в ПриватБанку. Із наведеного не зрозуміло яким чином Банк порушив права позивача, якщо позивач особисто робив дії щодо отримання кредиту та переказу коштів на карту іншої особи.

Стосовно заперечень Позивача з приводу транзакцій по його рахункам, які здійснені 05 листопада 2024 року, то слід зазначити те, що правовідносини, які склалися між сторонами діють у сфері функціонування платіжних послуг в Україні. Зокрема, відповідно до ч. 1 статті 1071 ЦК України Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Відповідно до п. 54 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Ініціатор в свою чергу це особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач (п.21 Закону України «Про платіжні послуги»). Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи" (стаття 41 Закону України «Про платіжні послуги»). Відповідно до пунктів 1-3 розділу IV Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів Банк має право здійснювати емісію електронних платіжних засобів у вигляді мобільного платіжного інструменту та обслуговування операцій з їх використанням.

Як вбачається з матеріалів справи всі фінансові операції з переказу коштів за 05 листопада 2024 року здійснені через мобільний застосунок Приват24 та проведені з належною автентифікацією (авторизацією) всіх необхідних даних. Саме дії Позивача призвели до здійснення платіжних операцій через свій мобільний застосунок Приват24 з коректним введенням логіну та паролів, які надходили на фінансовий мобільний номер телефону Позивача, що підтверджує належне проведення автентифікації (авторизації) клієнта Банку.

Постановою НБУ №22 від 21.01.2004р, та ст. 1212 ЦК України, чітко визначено, що відповідальність за незаконне отримання грошових коштів несе отримувач, а не особа яка їх обслуговує.

В даному випадку позивачу необхідно було звернутись с позовом до ОСОБА_2 про повернення незаконно отриманих коштів.

Щодо позовних вимог про стягнення коштів на користь позивача, то дана вимога є безпідставною, оскільки кошти, які переведені на іншу картку не є власністю позивача, а являються кредитними коштами. А отже вимога позивача фактично повторно стягнути кошти з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (оскільки спочатку шахраї отримали кошти належні банку, а потім позивач бажає отримати кошти банку), які були отримані в кредит, не може бути задоволена.

Враховуючи вищевикладене, Позовні вимоги є не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

16 червня 2025 року представником позивача подано заперечення на письмові пояснення представника відповідача, якими зазначив, що перекази коштів з рахунків позивача відбулися без його розпорядження та виявивши безпідставні перекази коштів, позивач вчасно повідомив про цей факт Банк та звернувся до правоохоронних органів. Тому доводи Пояснень про те, що позивач нібито несвоєчасно повідомив Банк про вчинення шахрайських операцій з його рахунками слід відхилити.

Крім того, сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У свої поясненнях Банк визнав, що саме шахраї отримали кошти, належні Банку, що у сукупності свідчить про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення спірних перерахувань коштів.

Також слід відхилити посилання Банку на те, що невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг (далі - Умови), розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет, а також посилання на нібито зміст цих Умов в обґрунтування позиції Банку. Слід наголосити, що позивач не підписував ці Умови, не ознайомлений із їх змістом, не погоджувався на застосування їх умов до правовідносин між ним і Банком, а тому відсутні докази взяття позивачем на себе зобов`язань Клієнта згідно із Умовами, а також взагалі їх поширення на ОСОБА_1 .

Також не підлягають до уваги доводи відповідача що позивачу слід було звернутися з позовом до особи, якій шахрайським шляхом було зараховано кошти, а саме до ОСОБА_2 , оскільки заявлені позовні вимоги спрямовані на фактичне відновлення стану, який існував до здійснення транзакцій з переказу грошових коштів з карткових рахунків позивача, зокрема, внаслідок визнання недійсним відповідних транзакцій та повернення коштів для нівелювання помилково виниклого кредиту. В обґрунтування позову покладено те, що саме Банком незаконно списано з рахунків позивача його власні грошові кошти, а тому Банк і повинен відповідати за позовом. Факт же перерахування коштів одержувачу -«номіналу» - ОСОБА_2 лише підтверджує безпідставне перерахування коштів Банком. У той же час, звернення з позовними вимогами до ОСОБА_2 в порядку ст. 1212 ЦК України у спірних правовідносинах жодним чином не відновить порушені права позивача та вочевидь не буде ефективним, а також не дозволить відновити стан кредитних правовідносин між Банком та позивачем, що виникли безпідставно та на припинення яких і спрямований позов.

Позивач в судове засідання не з`явилася. Представником позивача подано до суду заяву в які він позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу у їх із позивачем відсутність. Прийнявши участь у попередніх судових засіданнях, представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача також надав до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», мав у ньому три карткових рахунки з наступними реквізитами:

1) № НОМЕР_4, IBAN НОМЕР_5 , платіжна картка № НОМЕР_6 (пенсійна);

2) № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , платіжна картка № НОМЕР_3 (універсальна);

3) № НОМЕР_8 IBAN НОМЕР_9 , платіжна картка № НОМЕР_10 (зарплатна).

Як зазначено у позовній заяві, 05.11.2024 року о 19:00 годині невідома особа чоловічої статі зателефонувала ОСОБА_1 на мобільний телефон Samsung НОМЕР_15 /DSN (IMEI НОМЕР_12 ) на номер НОМЕР_13 з номеру мобільного телефону НОМЕР_14 , та на екрані мобільного телефону за вказаним номером був логотип «Банк». Вказана невідома особа представилась співробітником АТ КБ «Приватбанк» та державною мовою запитала позивача про те, чи отримував він соціальну допомогу від держави в розмірі 1000 грн. Позивач відповів, що не отримував. Після цього через нібито технічні несправності мобільного зв`язку позивач та вищевказана особа продовжили спілкування через мобільний додаток «Telegram», що вбачається з доданої до позову роздруківки.

Під час телефонного спілкування вказана невідома особа запропонувала ОСОБА_1 для отримання допомоги у розмірі 1000 грн. активувати певні функції у мобільному додатку «Приват-24» мобільного телефону позивача для того, щоб вказані гроші були зараховані на картку позивача.

Зловживаючи довірою позивача, під приводом надання йому грошових коштів у розмірі 1000 гривень через мобільний додаток «Приват-24» вказана невідома особа дистанційно отримала доступ до вищевказаних банківських рахунків ОСОБА_1 .

В подальшому вищенаведена невідома особа повідомила позивача, що усі необхідні дії вона зробила та вранці ОСОБА_1 отримає відповідну соціальну допомогу від держави у розмірі 1000 грн.

06.11.2024 року Преображенський побачив, що у його мобільному телефоні вже відсутній мобільний додаток «Приват-24».

Позивач завантажив його знову та авторизувався під своїми персональними даними. Після цього у мобільному додатку «Приват-24» прийшло повідомлення про зарахування на рахунок позивача через платіжну картку № НОМЕР_6 грошових коштів у розмірі 30000,00 грн.

В подальшому ОСОБА_1 у період часу приблизно з 11:00 до 13:00 звернувся до відділення АТ КБ «Приватбанк» за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, з питання підстав зарахування йому вищевказаних грошових коштів.

На це питання співробітники Банку повідомили позивачу, що це не нарахування коштів, а нібито використаний кредитний ліміт позивача. Також співробітники Банку вказали, що з карткових рахунків позивача списано грошові кошти. При цьому, позивачем у відділенні Банку з`ясовано, що вищевказані кошти були переведені з належних позивачу карткових рахунків на інші невідомі позивачу карткові рахунки:

Зокрема, з виписці від 28.01.2025 року по картці/рахунку № НОМЕР_6 ( НОМЕР_5 ) за період 05.11.2024-05.11.2024 в АТ КБ «Приватбанк» та виписки від 28.01.2025 року по картці/рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) за період 05.11.2024 - 05.11.2024 в АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що було здійснене списання коштів у загальній сумі 148450,00 грн. відбулося чотирма платежами:

- 05.11.2024 року о 23:19 - у розмірі 40000,00 грн., а також комісія - у розмірі 1200,00 грн. (з рахунку НОМЕР_2 );

- 05.11.2024 року о 23:21 - у розмірі 40000,00 грн., а також комісія - у розмірі 1200,00 грн. (з рахунку НОМЕР_2 );

- 05.11.2024 року о 23:24 - у розмірі 35000,00 грн., а також комісія - у розмірі 1050,00 грн. (з рахунку НОМЕР_2 );

- 05.11.2024 року о 23:26 - у розмірі 30000,00 грн. (з рахунку НОМЕР_5 ).

Здійснення вказаних операцій відбулося за рахунок кредитних коштів. При цьому, кредитний ліміт по рахунку НОМЕР_2 у розмірі 130000,00 грн. був встановлений Банком самостійно. Оскільки виконання транзакцій було здійснено з використанням кредитних коштів, Банк також списав з позивача комісію у розмірі 1200,00 грн., 1200,00 грн. та 1050,00 грн. відповідно. Всього було списано з рахунків клієнта 148450,00 грн. (40000,00 грн. + 40000,00 грн. + 35000,00 грн. + 1200,00 грн. + 1200,00 грн. + 1050,00 грн. + 30000,00 грн.), що є загальною сумою списаних коштів в результаті несанкціонованих транзакцій (операцій).

Позивач у позові зазначає, що жодних запитів/дзвінків/тощо на мобільний телефон Samsung НОМЕР_15 /DSN (IMEI НОМЕР_12 ) за номером НОМЕР_13 позивач від АТ КБ «Приватбанк» не отримував за для підтвердження як нібито використання кредитного ліміту, так і здійснення інших вищенаведених операцій зі списання коштів та їх подальшого перерахування на інший невідомі позивачу карткові рахунки. Позивач не ініціював збільшення кредитного ліміту, не здійснював вищевказані грошові перекази, а також про ці операції його навіть не було повідомлено у момент їх вчинення.

В подальшому, співробітники Банку запропонували позивачу заблокувати вищевказані платіжні картки та звернутися до поліції.

06.11.2024 року платіжна картка № НОМЕР_6 та платіжна картка № НОМЕР_3 були заблоковані Банком за зверненням позивача.

За фактами шахрайських дій відносно ОСОБА_1 , останній звернувся до відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області із заявою від 28.11.2024 року про вчинення кримінального правопорушення. За вказаною заявою слідчим відділенням відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області порушене кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024163490000779 від 03.12.2024 року з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

04.12.2024 року позивач був допитаний як потерпілий у встановленому законом порядку, що вбачається з протоколу допиту потерпілого від 04.12.2024 року.

З наданої на виконання ухвали суду відповіді слідчого СВ Відділення поліції № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області Ю. Дєлієргієва, вбачається, що в кримінальному проваджені № 12024163490000779 було проведено слідчі дії, а саме, допитано в якості потерпілого ОСОБА_1 який пояснив, що 05.11.2024 року він знаходився дома де приблизно 18:54 йому зателефонував раніше невідомий номер телефону НОМЕР_16 який представився співробітником «ПриватБанку» та запитав чи подавав він заяву на отримання соціальної виплати від держави, на що ОСОБА_1 відповів, що не подавав, на це він запропонував отримати цю виплату на що останній погодився, далі вони неодноразово намагались зв`язатись по мобільному зв`язку але через технічні несправності телефону це не вдалось, тому вищезазначений номер подзвонив ОСОБА_1 через меседжер «Телеграм» де зв`язок вже був стабільний і все було добре чутно. Вищезазначений абонент повідомив, що для того щоб отримати соціальну виплату від держави ОСОБА_1 потрібно зайти в налаштування мобільного додатку «Приват 24» та натиснути декілька позицій, оскільки на той момент ОСОБА_1 був в стані алкогольного сп`яніння він не зміг зрозуміти, що він саме каже, тому вищезазначений абонент запропонував йому переключитись на відеозвязок де ОСОБА_1 ввімкне демонстрацію екрану свого мобільного телефону для того щоб він міг правильно скорегувати його дії, на що останній погодився. Далі, зв`язавшись по відео дзвінку ОСОБА_1 ввімкнувши демонстрацію екрану свого мобільного телефону під керівництвом цього абоненту заходив в налаштування мобільного додатку «Приват 24» та робив все за його вказівками, куди саме заходив та натискав ОСОБА_1 не пам`ятає, оскільки минуло багато вищезазначеного абоненту він повідомив, що все гаразд та завтра зранку ОСОБА_1 прийде соціальна виплата від держави, після цього вони попрощалися. 06.11.2024 ОСОБА_1 прокинувся приблизно о 07:30 та побачив відсутність на його телефоні додатку «Приват 24», одразу його завантажив та авторизувався під своїми даними та побачив, що йому прийшло повідомлення про зарахування на його пенсійну картку № НОМЕР_6 в розмірі 30 000 грн., але його це одразу збило з пантелику та ОСОБА_1 вирішив піти до відділення «ПриватБанку» за адресою м. Одеса вул. Мала Арнуатська 88. Приблизно в обід він завітав до відділення банку та повідомив про ситуацію, на що співробітники банку відповіли що це не нарахування а кредитний ліміт, також повідомили що з його кредитної картки № НОМЕР_17 було списано кошти на загальну суму 118 650 грн. трьома платежами 41 000 о 23:19, 41 000 о 23:21 та 36 050 о 23:24. Таким чином загальна сума матеріального збитку складає 148 650 гр.

Також слідчим було подано клопотання про дозвіл на тимчасовий доступ до документів, які містить охоронювану законом таємницю до АТ КБ «ПриватБанк». На підставі ухвали Пересипського районного суду міста Одеси №523/20020/24, провадження №1-кс/523/3 808/24 в відділені АТ КБ «ПриватБанк» в м. Одесі вилучено інформацію згідно зазначеної ухвали на носій інформації а саме DVD-R диск, після чого надано доручення співробітникам УКБ НПУ в Одеській області оглянути вищезазначений диск. Після огляду вказаного диску слідчому надійшов рапорт від УКБ в Одеській обл. де зазначено, що в ході огляду диску встановлено що потерпілий ОСОБА_1 здійснив переказ 05.11.2024 року з 23:19:45 по 23:24:42 годин коштів з свого банківського карткового рахунку емітованого АТ КБ «Приват банк» № НОМЕР_17 на банківський картковий рахунок емітований АТ КБ «Приват банк» № НОМЕР_18 в сумі 40000 гривень, 40000 гривень та 35000 гривень, власником якої є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З питання протиправного використання кредитного ліміту та списання з карткових рахунків відповідних грошових коштів та з метою скасування вищенаведених транзакцій, ОСОБА_1 звернувся до Національного Банку України, який надав відповідь листом від 03.02.2025 року № 14-0005/8255, у якому фактично відмовив у вирішенні порушеного позивачем питання.

Також з питання протиправного використання кредитного ліміту та списання з карткових рахунків відповідних грошових коштів позивач звернувся і до АТ КБ «ПриватБанк» із відповідним зверненням, на яке останнє надало відповідь листом від 14.01.2025 року № 20.1.0.0.0/7-241227/797, фактично відмовивши у вирішенні порушеного позивачем питання та обмежившись лише посиланням на намагання «максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду даної справи».

Так у поданій позовній заяві позивач зазначає, що перекази коштів з його рахунків відбулися без його розпорядження та вважає їх як безпідставні перекази коштів.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»:

- банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів;

- банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів;

- розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.

Згідно зі ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

При виконанні розрахункової операції банк зобов`язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Згідно ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»:

1) автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг;

2) авторизація діяльності - визначена цим Законом процедура допуску до провадження діяльності з надання платіжних послуг, обмежених платіжних послуг, допоміжних послуг, що здійснюється шляхом видачі ліцензії та/або включення до Реєстру платіжної інфраструктури;

3) безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів;

4) вразливі платіжні дані - дані (їх сукупність), включаючи індивідуальну облікову інформацію, за допомогою яких можуть вчинятися шахрайські дії;

36) надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій;

39) неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди;

44) неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно);

69) помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі;

82) споживач - фізична особа, яка отримує або має намір отримати платіжну послугу для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю;

85) суб`єкти платіжних операцій - користувачі (платники, отримувачі) та відповідні надавачі платіжних послуг;

87) схема виконання платіжних операцій - єдиний набір правил, стандартів та/або процедур, що розроблені та використовуються для виконання платіжних операцій (у тому числі в платіжній системі) і визначають порядок ініціювання, виконання та завершення платіжних операцій, платіжні інструменти, що використовуються для виконання платіжних операцій, порядок їх емісії та еквайрингу;

88) технологічний оператор платіжних послуг (далі - технологічний оператор) - юридична особа, що надає послуги процесингу, клірингу або виконує операційні, інформаційні та інші технологічні функції, пов`язані з наданням платіжних послуг, без залучення коштів за платіжними операціями на свій рахунок;

90) унікальний ідентифікатор - комбінація цифр або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції;

Згідно з ч. 3 ст. 32 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту, помилкових, неналежних, неакцептованих платіжних операцій, ініційованих з використанням такого платіжного інструменту, надавати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, встановлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень (скарг) громадян.

Відповідно до ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний:

1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором;

2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом;

3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права;

4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції;

5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Відповідно до ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» емітент має право:

1) заблокувати електронний платіжний засіб користувача після надходження повідомлення про втрату чи загрозу втрати електронного платіжного засобу або в інших випадках відповідно до умов договору та/або законодавства;

2) розблокувати електронний платіжний засіб, якщо втрата електронного платіжного засобу користувачем не підтвердилася або в інших випадках відповідно до умов договору та/або законодавства;

3) зупинити або припинити право користувача на використання електронного платіжного засобу у разі порушення користувачем умов його використання, визначених договором та/або законодавством. Зупинення або припинення права користувача на використання електронного платіжного засобу не припиняє зобов`язань користувача і емітента, що виникли до зупинення або припинення зазначеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані здійснювати моніторинг платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації неакцептованих, помилкових та неналежних платіжних операцій, суб`єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.

Статтею 86 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій і зокрема зазначене наступне.

1. Надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.

2. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

3. Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

4. Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.

8. Надавачі платіжних послуг платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання:

1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача;

2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника;

3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.

11. Платник, з рахунку якого внаслідок помилки неналежного стягувача без законних підстав списано кошти, має право на стягнення суми такої платіжної операції з неналежного стягувача у судовому порядку.

18. Надавач послуг з ініціювання платіжної операції у разі невиконання або неналежного виконання платіжної операції з його вини зобов`язаний відшкодувати надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку на вимогу останнього всі понесені збитки та суми, відшкодовані користувачам. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку несе передбачену цим Законом відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій, ініційованих через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції.

19. Надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний відшкодувати надавачу платіжних послуг платника заподіяну шкоду внаслідок незастосування посиленої автентифікації у випадках, якщо її застосування вимагається відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

20. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за дії або бездіяльність своїх працівників, залучених комерційних агентів та надавачів платіжних послуг - посередників, у тому числі за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій та/або за заподіяну шкоду.

21. Надавачі платіжних послуг несуть передбачену законодавством відповідальність за недотримання встановлених вимог щодо обробки персональних даних користувачів під час надання платіжних послуг.

22. Надавачі платіжних послуг несуть передбачену законодавством відповідальність за порушення прав та інтересів споживачів.

Відповідно до ч. 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до Умов і правил надання банківських послуг АТ КБ «Приват Банк»:

1.1.5.5. Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в SMS - повідомленні ПІН - коді, Ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24 або проведених Клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів.

1.1.5.13. Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування картки / рахунку / на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.

1.1.5.14. Клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват-24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації.

2.1.4.7. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі якщо його дії або бездіяльності призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

2.1.1.7.4. Держатель Карти несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення Власника Картки і за всі операції,які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в стоп лист платіжної системи.

2.1.1.7.3. У разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесеними на карті даними.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи матеріали справи і обставини викладені в заявах по суті справи, суд доходить таких висновків.

Матеріалами справи встановлено, що 05.11.2024 року о 19:00 годині невідома особа чоловічої статі зателефонувала ОСОБА_1 на мобільний номер телефону НОМЕР_13 з номеру мобільного телефону НОМЕР_14 та запропонував останньому активувати певні функції у мобільному додатку «Приват-24» мобільного телефону позивача за для нарахування державної допомоги 1000 грн, на що позивач погодився, чим надав змогу невідомій особі отримати несанкціонований доступ до рахунків позивача та здійснити перерахування грошових коштів з його банківських рахунків.

Обставини вказаного правопорушення розслідуються ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області кримінальне провадження № № 12024163490000779 за ч. 4 ст. 190 КК України.

В матеріалах справи відсутні і позивачем суду не надані належні, допустимі й достатні докази того, що списання грошових коштів позивача сталося з вини відповідача.

Доводи позову про причетність до вказаного правопорушення відповідача є бездоказовими і ґрунтуються на припущеннях.

Сам тільки факт списання грошових коштів з банківського рахунку позивача, поза його волею невідомими особами, шляхом вчинення шахрайських дій на протиправні дії відповідача і наявність його вини в цьому вказувати не може.

Обставини викладені в позовній заяві не можна вважати помилковою платіжною операцією в розумінні вимог Закону України «Про платіжні послуги», оскільки списання грошових коштів сталося внаслідок шахрайських дій, та з використанням даних для інтернет платежів, а не внаслідок помилок надавача платіжних послуг, та не внаслідок винних протиправних дій або бездіяльності співробітників банку, що могли призвести до безпідставного списання грошових коштів.

Отже, підстави для покладення цивільної відповідальності на відповідача передбаченої ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» та ст. 1073 ЦК України, внаслідок списання грошових коштів з рахунку позивача останнім в суді не доведено і судом не встановлено.

За таких умов підстав для визнання транзакцій недійсними, стягнення з відповідача суми списаних грошових коштів, суд не вбачає.

Таким чином позов є необґрунтованим і недоведеним, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про захист прав споживачів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 08.06.2026 року.

Суддя К.О. Далеко