Рішення № 137554269, 18.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/20261/26

Провадження № 2-о/947/319/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 ,

за участі заінтересованої особи

Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області,

про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2026 року заявницею ОСОБА_1 сформовано в електронній формі в підсистемі Електронний суд та скеровано до Київського районного суду міста Одеси заяву, за участі заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить суд встановити факт належності їй - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) наступних документів: диплому НОМЕР_2 , виданого 21 червня 1990 року про закінчення Одеського технологічного інституту харчової промисловості ім. М.В. Ломоносова за спеціальністю «Технологія виноробства»; трудової книжки НОМЕР_3 .

В обґрунтування заяви заявниця посилається на те, що 28.04.2026 року вона - ОСОБА_1 звернулась до Відділу обслуговування громадян № 8 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням про відмову у призначенні пенсії від 05.05.2026 № 155250040780, складеним Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж.

Як зазначає заявниця, підставами для прийняття такого рішення стало незарахування заінтересованою особою до страхового стажу: періодів роботи за записами трудової книжки від 02.12.1983 НОМЕР_3 , оскільки ім`я заявниці в трудовій книжці зазначено як « ОСОБА_2 » (рос. мова), що не відповідає паспорту « ОСОБА_2 » (рос. мова); періоду навчання за дипломом від 21.06.1990 НОМЕР_2 з 01.09.1985 по 18.06.1990, оскільки ім`я заявниці зазначено, як: « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорту, де її ім`я зазначено - « ОСОБА_2 ».

Заявниця вказує, що різне написання її ім`я у документі що посвідчує особу та трудовій книжці і дипломі обумовлено різним написанням її ім`я під час перекладу с російської на українську мову.

У зв`язку із наявністю вказаних розбіжностей, як зазначає заявниця, вона не має можливості оформити пенсію, а усунути вказані розбіжності в досудовому порядку неможливо.

З посиланням на вказані обставини, заявниця звернулась до суду з даною заявою.

Зазначена заява зареєстрована судом 15.05.2026 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 19.05.2026 року вказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання призначене на 18.06.2026 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином.

Однак, 18.06.2026 року від представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Нестеренко С.В. надійшла заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи без участі.

Представник заінтересованої особи про причини неявки суд не повідомив, заперечення проти задоволення заяви не надав.

Судом підстав для відкладення судового засідання у відповідності до положень статті 223 ЦПК України не встановлено.

Судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 18.06.2026 ркоу за відсутності сторін по справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає заяву підлягаючою до задоволення, виходячи з наступного.

Судом на підставі наданих до суду доказів встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданого 04.04.1966 року, в якому відомості про особу зазначені рос. мовою як: « ОСОБА_3 ».

02 грудня 1983 року заповнено трудову книжку серії НОМЕР_3 , у відповідності до якого дані особи зазначені рос. мовою, як: « ОСОБА_3 », що в перекладі на українську становить « ОСОБА_3 », з зазначення дати народження особи ІНФОРМАЦІЯ_3 .

01.03.1985 року на ім`я « ОСОБА_3 » видано диплом з відзнакою НОМЕР_5 , яким засвідчено, що « ОСОБА_3 » у 1981 році вступила до Бердянського технікуму виноградарства та виноробства і в 1985 році закінчила повний курс названого технікуму по спеціальності «технологія виноробства».

15.11.1986 року Відділом ЗАГСу Київського РВК м. Одеси зареєстровано шлюб між « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », та ОСОБА_4 , про що складено актовий запис №1441, під час чого ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 15.11.1986 року, в якому відомості про особу нареченої зазначені рос. мовою як: « ОСОБА_3 ».

Судом встановлено, що після реєстрації вказаного шлюбу, до трудової книжки серії НОМЕР_3 , за датою заповнення 02 грудня 1983 року, внесено 15.11.1986 року запис про зміну прізвища « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 » на підставі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого Відділом ЗАГСу Київського РВК м. Одеси 15.11.1986 року. Також у зазначеній трудовій книжці серії НОМЕР_3 , внесено зміни до прізвища особи шляхом прочерку прізвища « ОСОБА_6 » та зазначення прізвища « ОСОБА_5 ».

21.06.1990 року на ім`я « ОСОБА_1 » видано диплом серії НОМЕР_2 про те, що вона в 1985 році вступила до Одеського технологічного інституту харчової промисловості ім. М.В.Ломоносова і в 1990 році закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю «технологія виноробства».

Також судом встановлено, що у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , за датою заповнення 02 грудня 1983 року на ім`я, мовою оригіналу рос.: « ОСОБА_6 », в подальшому « ОСОБА_1 », що в перекладі на українську мову становить: « ОСОБА_6 », в подальшому « ОСОБА_1 », наявний запис про зарахування 21.08.1985 року особи на ім`я якої заповнено трудову книжку до першого курсу денної форми навчання.

12.09.1996 року Київським РВ УМВС України в Одеській області видано на ім`я « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , який містить на 2 аркуші переклад даних про особу російською мовою, як: « ОСОБА_1 », та на 10 аркуші відбиток штемпелю про реєстрацію 15.11.1986 року шлюбу з ОСОБА_4 , про що складено актовий запис №1441.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що у документах: трудовій книжці серії НОМЕР_3 , заповненій 02.12.1983 року на ім`я мовою оригіналу: « ОСОБА_1 », що в перекладі на українську становить « ОСОБА_1 », з зазначенням дошлюбного прізвища « ОСОБА_6 »; дипломі серії НОМЕР_2 виданому 21.06.1990 року на ім`я « ОСОБА_1 » про закінчення Одеського технологічного інституту харчової промисловості ім. М.В.Ломоносова за спеціальністю «технологія виноробства»; паспорті громадянина України серії НОМЕР_7 , виданим 12.09.1996 року Київським РВ УМВС України в Одеській області на ім`я « ОСОБА_1 »; наявні розбіжності в написання ім`я особи: « ОСОБА_2 », « ОСОБА_2 », « ОСОБА_2 », з одночасною відповідністю інших даних відносно особи.

У зв`язку з наявністю розбіжностей у написанні ім`я у вказаних документах, заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з даною заявою.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 (із змінами), при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, ; не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Частиною 1 ст. 319 ЦПК України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У відповідності до ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Одночасно судом враховується, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Досліджуючи вищевказані докази, судом встановлено, що у документах: трудовій книжці серії НОМЕР_3 , заповненій 02.12.1983 року на ім`я мовою оригіналу: « ОСОБА_1 », що в перекладі на українську становить « ОСОБА_1 », з зазначенням дошлюбного прізвища « ОСОБА_6 »; дипломі серії НОМЕР_2 виданому 21.06.1990 року на ім`я « ОСОБА_1 » про закінчення Одеського технологічного інституту харчової промисловості ім. М.В.Ломоносова за спеціальністю «технологія виноробства»; паспорті громадянина України серії НОМЕР_7 , виданим 12.09.1996 року Київським РВ УМВС України в Одеській області на ім`я « ОСОБА_1 »; наявні розбіжності в написанні ім`я особи: « ОСОБА_2 », « ОСОБА_2 », « ОСОБА_2 », з одночасною відповідністю інших даних відносно особи заявниці.

Судом ураховується, що всі наявні у справі документи, видані на ім`я заявниці у різні періоди її життя, з урахуванням дошлюбного прізвища, містять однакові відомості щодо її прізвища, по батькові, дати її народження, є послідовними між собою у часі та зазначенні даних після настання відповідних подій.

Докази якими підтверджуються вищевказані обставини є належними, допустимими, достовірними та достатніми, які узгоджуються між собою та не суперечать один одному.

Одночасно судом враховується, що відповідні докази на підтвердження заявлених вимог, надані заявницею у належним чином завірених копіях, що свідчить про їх засвідчення з оригіналів цих документів.

Оцінивши усі докази наявні в матеріалах справах в їх сукупності, суд вважає доведеним, що: трудова книжка серії НОМЕР_3 , заповнена 02.12.1983 року на ім`я мовою оригіналу: « ОСОБА_1 », що в перекладі на українську становить: « ОСОБА_1 », з зазначенням дошлюбного прізвища як « ОСОБА_6 »; диплом серії НОМЕР_2 виданий 21.06.1990 року на ім`я: « ОСОБА_1 » про закінчення Одеського технологічного інституту харчової промисловості ім. М.В.Ломоносова за спеціальністю «технологія виноробства»; стосуються однієї тієї самої особи і належать заявниці у справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особа якої підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_7 , виданим 12.09.1996 року Київським РВ УМВС України в Одеській області, а різне написання її імені обумовлено допущенням технічної помилки при оформлені текстів документів і перекладу даних про особу заявниці з російської на українську мови, за наслідком чого суд вважає, що заявлений заявницею до встановлення факт є підтвердженим і встановленим.

Будь-яких доказів на підтвердження наявності спору про право за наслідком заявлених вимог, матеріали справи не містять, як не містять доказів, як і не містять доказів, що встановлення факту належності правовстановлюючого документа заявниці може порушити права, свободи чи законні інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що встановлення факту належності правовстановлюючого документа заявниці не суперечить вимогам закону та має істотне юридичне значення для забезпечення реалізації заявницею її права на підтвердження свого трудового стажу під час оформлення пенсійних виплат.

Ухвалюючи рішення суду за наслідком розгляду даної справи судом враховується положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Досліджуючи вищевказані докази, оцінюючи їх належність, допустимість, достовірність окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає встановленим заявлений факт, що підтверджується належними і допустимими доказами, за наслідком чого заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в межах заявлених вимог.

При ухваленні судом рішення, судом у відповідності до положень ч. 7 ст. 294 ЦПК України, судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 77, 81, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), за участі заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (місцезнаходження: 08500, м. Київ, вул. Андрія Саєнка, 10), про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити юридичний факт, що трудова книжка серії НОМЕР_3 , заповнена 02.12.1983 року на ім`я мовою оригіналу: « ОСОБА_1 », що в перекладі на українську становить: « ОСОБА_1 », дошлюбне прізвище якої зазначено як « ОСОБА_6 », належить - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , виданий 12.09.1996 року Київським РВ УМВС України в Одеській області.

Встановити юридичний факт, що диплом серії НОМЕР_2 виданий 21.06.1990 року на ім`я: « ОСОБА_1 » про закінчення Одеського технологічного інституту харчової промисловості ім. М.В.Ломоносова за спеціальністю «технологія виноробства», належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , виданий 12.09.1996 року Київським РВ УМВС України в Одеській області.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко