Рішення № 137553533, 19.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/18219/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

07.12.2023 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить:

визнати незаконним нарахування йому не в повному обсязі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі постанова № 168) за період проходження ним служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.04.2022 по 31.12.2022;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду в повному обсязі відповідно до постанови №168 за період з 01.04.2022 по 31.12.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач відповідач не здійснив у повному обсязі виплату йому додаткової винагороду відповідно до постанови №168 за період з 01.04.2022 по 31.12.2022; він брав участь у здійсненні заходів із збереження національної безпеки і оборони, виконуючи бойові завдання у складі прикордонного загону, у зв`язку з чим у нього існує право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168 у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 15.02.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2024, частково задовольнив позовні вимоги:

визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови №168 за період з 30.11-01.12, 02.12, 04.12 06.12, 08.12-10.12, 12.12-14.12, 16.12.-18.12, 22.12-24.12, 26.12-28.12 та 30.12 по 31.12.2022;

зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 30.11-01.12, 02.12, 04.12 06.12, 08.12-10.12, 12.12-14.12, 16.12.-18.12, 22.12-24.12, 26.12-28.12 та 30.12 по 31.12.2022, з урахуванням раніше виплачених сум;

Верховний Суд постановою від 17.04.2026 задовольнив частково касаційну скаргу ОСОБА_1 :

скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі № 620/18219/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним нарахування не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови № 168, за період проходження служби з 05.04.2022 по 29.11.2022 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в повному обсязі, відповідно до постанови № 168, за період з 05.04.2022 по 29.11.2022 з урахуванням раніше виплачених сум;

справу № 620/18219/23 у цій частині направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції Чернігівського окружного адміністративного суду;

в іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі № 620/18219/23 залишив без змін.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №620/18219/23 передана на розгляд судді Дубіній М.М.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 14.05.2026 прийнято до свого провадження справу №620/18219/23 за вищевказаним позовом в частині позовних вимог про визнання незаконним нарахування не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови № 168, за період проходження служби з 05.04.2022 по 29.11.2022 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в повному обсязі, відповідно до постанови № 168, за період з 05.04.2022 по 29.11.2022, з урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 в період з 04.04.2022 по 31.07.2022 не здійснював безпосередньої участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів участі в зазначених заходах в розумінні пункту 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі Наказ №164); у період з 01.08.2022 по 30.11.2022 позивач не здійснював безпосередньої участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів участі в зазначених заходах в розумінні пункту 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81 22 - АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі Наказ №392); рапорти від начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » щодо виплати 70 000 гривень , особовому складу підрозділу, у тому числі ОСОБА_1 в період з 01.08.2022 по 30.11.2022 до управління ІНФОРМАЦІЯ_3 - не надходили; разом з тим, відповідач зазначив, що додаткова винагорода у розмірі 30 000, 00 грн нараховувалась ОСОБА_1 за період з 01.08.2022 30.11.2022.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач у період з 24.02.2022 по 31.12.2022 проходив службу у підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 № 84, від 30.03.2022 № 101, від 01.04.2022 № 102, від 30.04.2022 № 125, від 02.06.2022 № 157, від 01.07.2022 № 184, від 01.08.2022 № 212, від 01.09.2022 № 237, від 01.10.2022 № 262, від 01.11.2022 № 282, від 02.12.2022 № 311, від 02.01.2023 № 1 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», Чернігівська область з 24.02.2022 по 31.12.2022 відносилася до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Щодо періоду з 05.04.2022 по 30.04.2022 та з 01.06.2022 по 30.06.2022 судом встановлено, що відповідно до витягів із рапортів начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » позивача включено до списку осіб на отримання збільшеної додаткової винагороди за період з 05.04.2022 по 30.04.2022 (рапорт від 02.07.2022 та № р/6-106), з 01.06.2022 по 30.06.2022 (рапорт від 02.07.2022 № р/6-103), проте доказів виплати йому збільшеної додаткової винагороди відповідачем не надано. Не надано відповідачем і доказів виплати збільшеної додаткової винагороди і за період липня-серпня 2022 року.

Згідно із витягом із журналу бойових дій за грудень 2022 року від 01.12.2022 № 4.5/29дск позивач брав участь у бойових діях 30 листопада та 1, 2, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 16, 17, 18, 22, 23, 24, 26, 27, 28, 30, 31 грудня.

Як вбачається із зошита начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ОСОБА_2 ) за період з 30.04.2022 по 31.08.2022, позивач у період 02.05.2022 по 31.08.2022 виконував чергування у складі робочої групи на кордоні (РГК), на контрольних постах (КРП), сторожевих постах (СП) та у вогневих засідках (ВЗ).

Щодо періоду з 01.09.2022 по 29.11.2022 судом встановлено, що відповідно до книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) та книги прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 позивач у період з 31.08.2022 залучався до виконання наряду «сторожовий пост» (СП).

ОСОБА_1 , вважаючи протиправним нарахування йому відповідачем не в повному обсязі додаткової винагороди відповідно до постанови №168, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.

За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Статтею 16 Закону № 661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168.

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі постанова № 793) до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

У решті зміст пункту 1 постанови № 168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин не змінювався.

31.03.2022 Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), з посиланням на Постанову № 168, видано Наказ № 164-АГ, який уведено в дію з 24.02.2022.

Пунктом 1 Наказу №164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплати здійснювати в поточному місяці за попередній місяць.

Відповідно до пункту 2 Наказу №164 -АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районах ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання польотів, пов`язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій;

виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Пунктом 3 Наказу № 164-АГ передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:

бойового наказу (бойового розпорядження);

журналу бойових дій або інших відповідних документів;

рапорту начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).

Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.

У подальшому з 01.08.2022 набув чинності Наказ № 392-АГ.

У пункті 2 Наказу № 392-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

(1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

(2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

(3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

(4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

(5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

(6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

(7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

(8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

Пунктом 4 Наказу №392/0/81-22-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

(1) бойового наказу (бойового розпорядження);

(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 Наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

Відповідно до пункту 10 Наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Відповідно до пункту 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).

Згідно з пунктом 12 Наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.

При цьому, правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

В умовах збройної агресії рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Таким чином, Україна зобов`язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.

Соціальний захист військовослужбовців це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли у зв`язку з невиплатою збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди військовослужбовцю, який проходив службу у підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_1 для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, передбачену пунктом 1 постанови № 168.

Питання матеріального та морального стимулювання військовослужбовців Збройних Сил України під час дії воєнного стану врегульовано постановою № 168, якою на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.

При цьому, виплата відрядженому військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень на місяць, передбаченої постановою № 168, здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження військовою частиною (установою), до якої відряджений військовослужбовець, безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах та повідомлення нею про це у встановленому порядку військової частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовця.

Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 констатував, що текстуальний виклад пункту 1 постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав.

У справі, що розглядається, спірним є питання застосування пункту 1 постанови № 168 у зіставленні з іншими підзаконними актами, які стосуються виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, в аспекті порядку (умов, підстав) виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану.

Під «іншими» підзаконними актами в контексті обставин цієї справи маємо на увазі згадувану Інструкцію № 188, а також, зокрема накази Адміністрації Держприкордонслужби № 164-АГ, № 392-АГ. Останні, як зазначено вище, видані для реалізації приписів пункту 2-1 Постанови № 168 і були покликані регламентувати порядок та умови виплати додаткової винагороди, яка встановлена цією постановою (пункт 1), зокрема у збільшеному розмірі до 100000,00 грн, і обумовлена участю військовослужбовця у бойових діях або здійсненням заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

При цьому, Верховний Суд постановою від 17.04.2026 направив цю справу на новий в частині нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови № 168 за період проходження служби з 05.04.2022 по 29.11.2022, тому суд ревізує лише цей період, який підпадає під дію Наказу № 164-АГ та Наказу № 392-АГ.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію щодо застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби. Зокрема, у постанові від 05.12.2024 у справі № 120/12613/23 Верховний Суд зазначив, що у переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.

Верховний Суд звернув увагу, що згідно з Наказом № 164-АГ підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3), згідно з Наказом № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів ДПСУ зобов`язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відрядженні військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток № 2).

Виходячи з наведених положень Наказу № 164-АГ, Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані позивачем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

Водночас Верховний Суд зауважив, що, зокрема Наказ № 392-АГ змінив підхід до визначення «безпосередньої участі» військовослужбовців у бойових діях, звузивши та конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань порівняно з Наказом № 164-АГ, який діяв до 01.07.2022. При цьому, хоч перелік документів для підтвердження участі у бойових діях залишився незмінним, Наказ № 392-АГ ввів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено Наказом № 164-АГ. Зокрема, Наказ № 392-АГ вимагає надання сукупності документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та додаткової довідки за встановленою формою.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 наголосив, що безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або заходах не має тлумачитись надмірно вузько, а перелік завдань може охоплювати широкий спектр бойової діяльності як у районах ведення бойових дій, так і поза ними. За Наказом № 164-АГ достатньо було одного документа (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт командира), тоді як, зокрема, Наказ № 392-АГ запроваджує додаткові або конкретизовані вимоги і до підтвердження «безпосередньої участі» (конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань) і до кількості, необхідних для підтвердження участі у бойових діях чи заходах, документів сукупність (альтернатива). Суд підкреслив, що за наявності формальних недоліків у документах, але при фактичному встановленні участі військовослужбовця у бойових діях, відмова у виплаті додаткової винагороди є необґрунтованою. Водночас необхідно керуватися оновленими критеріями, ураховуючи вимоги нових наказів, і ретельно оцінювати кожен наданий доказ, аби визначити, чи дає він підстави для отримання додаткової виплати.

У справі, яка розглядається судом встановлено із зошита начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ОСОБА_2 ) за період з 30.04.2022 по 31.08.2022 те, що позивач у період 02.05.2022 по 31.08.2022 виконував чергування у складі робочої групи на кордоні (РГК), на контрольних постах (КРП), сторожевих постах (СП) та у вогневих засідках (ВЗ); у період з 01.09.2022 по 29.11.2022 судом встановлено, що відповідно до книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) та книги прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 позивач у період з 31.08.2022 залучався до виконання наряду «сторожовий пост» (СП).

У постанові від 06.03.2025 у справі № 620/18189/23 Верховний Суд підкреслив, що в умовах воєнного стану аналіз виконуваних військовослужбовцем завдань не можна проводити виключно на підставі Положення про відділ прикордонної служби, адже воно не враховує специфіку виконання таких завдань під час бойових дій. Якщо в мирний час певне завдання може виглядати як складова звичайної «оперативно-службової діяльності», то в контексті відсічі збройної агресії воно може означати безпосередню участь у бойових діях або заходах. Тому висновки про те, що виконання завдання «вогнева засідка» належить лише до службових обов`язків військовослужбовця і не дає права на збільшену винагороду, визнаються необґрунтованими, оскільки вони не враховують специфіку виконання таких завдань позивачем в умовах воєнного стану.

Зокрема, Верховний Суд указав, що завдання на кшталт «вогневої засідки» не можна вважати просто черговим службовим обов`язком, при визначенні його суті слід ретельно перевірити, чи фактично воно не прирівнюється до бойових завдань, виконуваних у районах або умовах, наближених до бойових дій. Відсутність формальних документів, які б чітко встановлювали зону бойового зіткнення, не повинна автоматично виключати можливість визнання такої діяльності безпосередньою участю у бойових діях. Якщо докази свідчать про те, що військовослужбовець, діючи в умовах воєнного стану, виконував фактично бойові функції, це має бути взято до уваги для визначення права на додаткову винагороду.

Таким чином в результаті, Верховний Суд у справі № 620/18189/23 дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки обставинам виконання позивачем завдання «вогнева засідка» саме в умовах війни, використавши підстави, що стосуються мирного часу. Тож для об`єктивної перевірки права особи на додаткову винагороду треба детально з`ясувати, в який період і під дію якого наказу підпадало спірне завдання, чи входить воно за своїм змістом до переліку бойових (безпекових) заходів та чи підтверджене воно відповідними документами згідно з актуальними нормами (що діяли на той момент). Якщо відповіді на ці запитання є позитивними, відмова у виплаті не може ґрунтуватися лише на доводах про «звичайну службову діяльність» або через формальні прогалини в оформленні документів.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про те, що чергування у складі робочої групи на кордоні (РГК), на контрольних постах (КРП), сторожевих постах (СП) та у вогневих засідках (ВЗ) є частиною безпосередніх службових обов`язків позивача, визнаються необґрунтованими, оскільки вони не ураховують специфіку виконання таких завдань позивачем в умовах воєнного стану.

Отже, суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору під час оцінки завдань, які виконував позивач у період дії воєнного стану, передчасно дійшли висновку щодо характеру виконуваних позивачем завдань та не урахували, що якщо в умовах повсякденної служби певні обов`язки можуть уважатися звичайною службовою діяльністю, - у період реальних бойових дій вони можуть набувати характеру безпосередньої участі у бойових діях або заходах, спрямованих на відсіч та стримування збройної агресії.

У цьому контексті ключовим є з`ясування, чи підпадало виконання завдань, зокрема «вогнева засідка», під визначення «безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки, відсічі і стримування збройної агресії», визначене зазначеними наказами. Також необхідно установити, чи виконував військовослужбовець ці завдання безпосередньо в районі бойових дій, у визначений цими наказами період і умовами та чи підтверджено це документами, визначеними відповідними наказами.

Основні завдання, права, обов`язки та порядок організації служби прикордонних нарядів з охорони державного кордону і під час виконання завдань, спрямованих на реалізацію функцій Державної прикордонної служби України визначені Інструкцією про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261 (далі - Інструкція №1261 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 12 глави 5 розділу II Інструкція №1261 контрольний пост - прикордонний наряд у складі трьох та більше прикордонників, який призначається для виявлення і затримання правопорушників, здійснення контролю за дотриманням правил прикордонного режиму та виконання інших завдань у межах ділянок відповідальності підрозділів охорони кордону, спрямованих на запобігання вільному переміщенню в межах контрольованого прикордонного району зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон, та засобів терору, блокування та ізоляції визначених районів.

Контрольний пост несе службу на обладнаних стаціонарних постах або у визначеному місці, для чого може забезпечуватися переносним комплектом шлагбаумів і дорожніх знаків, засобами для примусової зупинки транспортних засобів, диском з червоним світлоповертачем (для зупинки транспортних засобів), жилетами зі світлоповертаючими стрічками, сигналізаційними приладами для недопущення обходу місця несення служби, мобільним автоматизованим комплексом, засобами радіаційного, хімічного, біологічного захисту, службовою документацією.

Під час виконання завдань контрольний пост зобов`язаний:

з прибуттям до місця несення служби прийняти ділянку під охорону та облаштувати місце несення служби (встановити переносні дорожні знаки та шлагбаум, привести в готовність до застосування пристрій примусової зупинки транспортних засобів, установити сигналізаційні прилади, розгорнути мобільний автоматизований комплекс);

вести спостереження за транспортними засобами і прилеглою місцевістю;

здійснювати перевірку документів у визначеної категорії осіб, які перебувають у транспортному засобі, наявності і дійсності реєстраційних документів на транспортний засіб, огляд транспортних засобів з метою виявлення правопорушників, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон, інших підозрілих предметів;

вживати заходів щодо недопущення спроб осіб обминути місце несення служби прикордонного наряду;

підтримувати зв`язок з підрозділом охорони кордону, сусідніми прикордонними нарядами, нарядами від взаємодіючих органів державної влади та громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону;

своїми діями безпідставно не перешкоджати господарській діяльності підприємств, установ та організацій в прикордонній смузі і в смузі місцевості, що знаходиться між державним кордоном і лінією прикордонних інженерних споруд;

суворо дотримуватись заходів безпеки під час зупинки та перевірки транспортних засобів.

Відповідно до пункту 15 глави 5 розділу ІІ Інструкції №1261 засідка - прикордонний наряд у складі п`ятьох та більше прикордонників, який призначений для затримання правопорушників за завчасно отриманими даними.

Залежно від умов обстановки та місцевості склад наряду посилюється груповою зброєю і додатковим запасом боєприпасів, протитанковими та зенітними засобами.

Під час виконання завдань особовий склад прикордонного наряду зобов`язаний:

після отримання наказу приховано висунутись до місця несення служби на напрямку ймовірного руху правопорушників та уникати свого виявлення в процесі несення служби;

вести спостереження за ймовірними маршрутами руху правопорушників, прослуховувати місцевість, здійснювати контроль за роботою контролюючих засобів (за наявності);

при підході правопорушників до місця розташування засідки здійснити їх затримання та доставлення до підрозділу охорони державного кордону;

суворо дотримуватись заходів маскування.

Відповідно до пункту 27 глави 5 розділу ІІ Інструкції №1261 робоча група на кордоні (далі - робоча група) - прикордонний наряд у складі двох і більше прикордонників, який призначений для виконання робіт з утримання державного кордону, створення (будівництва, облаштування), удосконалення та підтримання в робочому стані інженерних споруд та загороджень, лінійної частини технічних засобів охорони кордону на державному кордоні, а також охорони державного кордону в місці проведення робіт.

Прибувши до місця виконання завдання, робоча група повинна оглянути місцевість, перевірити сигналізаційні і контролюючі засоби на визначеній під охорону ділянці.

Під час несення служби робоча група зобов`язана:

здійснювати технічне обслуговування, ремонт, облаштування і утримання інженерних споруд і загороджень, усувати виявлені несправності і пошкодження, будувати нові споруди і загородження;

вести спостереження за місцевістю, суворо дотримуватися слідового режиму і не залишати на ділянці інструментів, будівельних матеріалів та інших сторонніх предметів, які можуть бути використані правопорушниками для подолання інженерних споруд та загороджень;

самостійно або у взаємодії з іншими прикордонними нарядами переслідувати і затримувати виявлених правопорушників.

Під час відбиття збройного вторгнення, припинення збройних провокацій та відбиття збройних нападів прикордонний наряд виконує завдання із застосуванням зброї та бойової техніки (за наявності). (пункт 1 глави 1 розділу ІІІ Інструкції №1261).

При виявленні підготовки збройного вторгнення або збройної провокації прикордонний наряд, до переходу супротивником державного кордону, приховано займає вигідну позицію або наявну оборонну споруду, готується до бою, здійснює доповідь черговому підрозділу охорони кордону (старшому зміни прикордонних нарядів або начальнику підрозділу охорони кордону) та веде спостереження. Старший наряду визначає спостерігача та ставить йому завдання, вживає заходів з укриття службових собак та транспортних засобів (за наявності). (пункт 2 глави 1 розділу ІІІ Інструкції №1261)

При раптовому нападі озброєного противника або виявленні засади прикордонний наряд негайно готується до бою, доповідає (подає сигнал) про необхідність допомоги та вражає противника вогнем з наявної зброї, не допускаючи проведення ним маневру або захвату прикордонників. (пункт 6 глави 1 розділу ІІІ Інструкції №1261).

При обстрілі прикордонного наряду з території суміжної держави склад прикордонного наряду займає вигідну позицію та, спостерігаючи за діями противника, готується до відбиття можливого збройного вторгнення. Вести вогонь у відповідь через державний кордон заборонено, крім випадків, визначених чинним законодавством України (пункт 7 глави 1 розділу ІІІ Інструкції №1261).

Враховуючи викладене вище суд вважає, що виконання завдань з охорони та оборони державного кордону в нарядах, зокрема, робоча група на кордоні, вогнева засідка, сторожовий пост, контрольний пост на території Чернігівської області, яка у спірний період, наказами Головнокомандувача, була визнання районом ведення бойових дій, не можна вважати просто черговим службовим обов`язком, а фактично виконання таких завдань прирівнюється до бойових завдань, виконуваних у районах бойових дій.

Тому, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним нарахування не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови № 168, за період проходження служби з 05.04.2022 по 29.11.2022 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункт 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним нарахування не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови № 168, за період проходження служби з 05.04.2022 по 29.11.2022.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити в частині позовних вимог про визнання незаконним нарахування не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період проходження служби з 05.04.2022 по 29.11.2022.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період проходження ним служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.04.2022 по 29.11.2022.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 05.04.2022 по 29.11.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ).

Суддя Марія ДУБІНА