Рішення № 137553516, 19.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/5176/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури до Козелецької селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

07.05.2026 до Чернігівського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява керівника Козелецької окружної прокуратури, у якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Козелецької селищної ради щодо оформлення за територіальною громадою Козелецької селищної ради права комунальної власності (речового права на майно) на нерухоме майно приміщення сільської ради, приміщення сараю, туалет, колодязь, які знаходяться по вул. Каштанова, 3, с. Берлози, Чернігівського району, Чернігівської області, шляхом здійснення державної реєстрації права власності;

зобов`язати Козелецьку селищну раду вжити заходів щодо оформлення за територіальною громадою Козелецької селищної ради права комунальної власності (речового права на майно) на нерухоме майно приміщення сільської ради, приміщення сараю, туалет, колодязь, які знаходяться по вул. Каштанова, 3, с. Берлози, Чернігівського району, Чернігівської області, шляхом здійснення державної реєстрації права власності. .

На обґрунтування своїх вимог керівник Козелецької окружної прокуратури зазначає, що Козелецькою селищною радою не проведено державної реєстрації права власності на об`єкти комунальної власності, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує режим використання комунального майна, обліку майна і може призвести, у разі її негайного неусунення, до настання тяжких наслідків, зокрема втрати цього нерухомого майна, протиправної приватизації, передачі у власність, проведення без погодження будівельних робіт тощо.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 11.05.2026 позовну заяву керівника Козелецької окружної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на вказану позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» у Чернігівській області утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій Березнянської селищної, Гончарівської селищної, Городнянської міської, Деснянської селищної, Добрянської селищної, Іванівської сільської, Киїнської сільської, Киселівської сільської, Кіптівської сільської, Козелецької селищної, Куликівської селищної, Любецької селищної, Михайло- Коцюбинської селищної, Новобілоуської сільської, Олишівської селищної, Остерської міської, Ріпкинської селищної, Седнівської селищної, Тупичівської сільської, Чернігівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Берлозівська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Козелецької селищної ради Чернігівського району.

Рішенням Козелецької селищної ради від 20.02.2026 № 46-54/VIII затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади Козелецької селищної ради, які знаходяться в безпосередньому управлінні Козелецької селищної ради станом на 01.01.2026 згідно додатку 1, до якого увійшло приміщення сільської ради (рік введення в експлуатацію 1969, початкова вартість 50424,30 грн), приміщення сараю (рік введення в експлуатацію 1980, початкова вартість 4175,62 грн), туалет (рік введення в експлуатацію 1969, початкова вартість 377,00 грн), колодязь (рік введення в експлуатацію 1968, початкова вартість 700,00 грн), які розташовані по вул. Каштанова, 3 с. Берлози.

Також вказані об`єкти включені до Переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади Козелецької селищної ради, які знаходяться в безпосередньому управлінні селищної ради, затвердженого рішенням 12 сесії 8 скликання Козелецької селищної ради від 18.01.2018.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно видно, що право власності на вищевказані об`єкти нерухомості за Козелецькою селищною радою не зареєстровано.

Судом встановлено, що з 2018 року по цей час Козелецькою селищною радою реальних заходів щодо проведення державної реєстрації права власності на об`єкти комунальної власності приміщення сільської ради, приміщення сараю, туалет, колодязь, не вжито.

На запит прокуратури Козелецькою селищною радою надано відповідь від 27.04.2026 № 1171/0309, з якої вбачається, що правовстановлюючі документи на нежитлову будівлю колишньої сільської ради, будівлю сараю, туалету та колодязь, що знаходяться по вул. Каштанова, 3, с. Берлози, не оформлювалися, в зв`язку з обмежим фінансуванням. Технічний паспорт на вказані будівлі не виготовлявся. Разом тим, з`ясовано, що під вказаними нерухомими об`єктами сформована земельна ділянка з кадастровим номером 7422080901:86:049:0042 площею 0,0811 га, власником якої є Козелецька селищна рада, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.04.2026.

Керівник Козелецької окружної прокуратури, вважаючи, що Козелецька селищна рада зобов`язана вчинити відповідні дії щодо комунальної власності (речового права на майно) на нерухоме майно приміщення сільської ради, приміщення сараю, туалет, колодязь, які знаходяться по вул. Каштанова, 3, с. Берлози, Чернігівського району, Чернігівської області, шляхом здійснення державної реєстрації права власності, звернувся до суду з даним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

З цього приводу у Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Так, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 806/602/18, від 13.03.2019 у справі № 815/1139/18, від 15.10.2019 у справі № 810/3894/17, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 03.12.2019 у справі № 810/3164/18 та від 01.06.2022 у справі № 260/1815/21.

Частиною третьою статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон №1697-VII) визначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статті 169 цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дають підстави для висновків, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №810/2763/17 дійшла висновку про те, що за загальним визначенням «публічним інтересом» є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації.

Тобто, публічний інтерес є нічим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави». У вказаних правовідносинах бездіяльність відповідача порушує інтереси держави, оскільки не вживаються передбачені законом заходи для збереження споруди.

Слід зазначити, що питання щодо оформлення права власності на приміщення сільської ради, приміщення сараю, туалет, колодязь має важливе значення, оскільки визначає як особу, яка відповідає за організацію її утримання в належному стані, так і джерела коштів на її утримання. Відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про законного власника нерухомого майна створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття такого майна з власності територіальної громади, інтереси якої рада має представляти, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади. Належне утримання, обслуговування та фінансування видатків на обслуговування вищевказаних об`єктів права комунальної власності, а також забезпечення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, також вимагає забезпечення реєстрації права комунальної власності територіальної громади.

Окрім того, така ситуація порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності та, відповідно, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною майна. Ефективна та сумлінна реалізація, передбачених статтями 182, 334 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правових механізмів, надає Козелецькій селищній раді можливість збільшити в інтересах територіальної громади матеріальну базу місцевого самоврядування та використовувати ці об`єкти для задоволення її економічних, соціальних, культурних та інших потреб, надати в оренду або продати у власність, чим поповнити місцевий бюджет та скерувати отримані кошти на розвиток територіальної громади.

З іншої сторони бездіяльність органу місцевого самоврядування може призвести до реальних ризиків руйнації та знищення вказаного майна, що може відбуватися через тривалу відсутність власника, відповідального за його належне утримання і збереження. Вищезазначене являється виключним випадком та дає підстави для захисту Козелецькою окружною прокуратурою інтересів держави в судовому порядку.

Звернення прокурора до суду з цим позовом зумовлена необхідністю захистити інтереси держави, забезпечення належного правового статусу та охорони об`єкта.

Поряд із державним наявний також і суспільний інтерес. Щодо безпосереднього визначення змісту поняття «суспільний інтерес», то ЄСПЛ зазначає, що «національні органи влади користуються певною свободою розсуду під час визначення того, що є спільним інтересом суспільства».

На підставі аналізу положень статей 13, 23, 41, 43, 89 та 95 Конституції України Верховний Суд дійшов висновку, що хоча в Основному Законі не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 240/401/19.

У даному випадку, порушення допущено самою Козелецькою селищною радою, що є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим прокурор звертається до суду самостійно, як позивач. Чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом до Козелецької селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій.

Таким чином, у даних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а бездіяльність відповідача порушує норми діючого законодавства про місцеве самоврядування, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Слід зазначити, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.

Таким чином, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 440/6596/18, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18.

Бездіяльність відповідача сприяє порушенню основних засад державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, забезпеченню безпеки експлуатації об`єктів нерухомості, належних територіальній громаді, раціонального використання таких об`єктів, що у свою чергу є порушенням загальнодержавних інтересів та відповідно до статті 131-1 Конституції України надає прокурору здійснювати захист таких інтересів у суді.

У цьому випадку Козелецькою окружною прокуратурою встановлено причини та достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки Козелецька селищна рада відповідно до статті 10 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) покликана захищати права територіальної громади, а інтереси останніх порушуються внаслідок бездіяльності вказаного органу місцевого самоврядування.

З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено протиправною бездіяльністю відповідача, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, вважаю, що Козелецькою окружною прокуратурою доведено наявність підстав для захисту інтересів держави у суді та підтверджено наявність права реалізувати надані законом представницькі повноваження, з метою захисту порушених інтересів держави, звернутись до суду з цим позовом від імені держави повноваження по захисту державних інтересів і, відповідно до частини п`ятої статті . 53 КАС України, є самостійним позивачем у справі.

Щодо суті спору, який виник у цій справі, суд зазначає таке.

Відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 № 333, формування ефективного місцевого самоврядування повинно стати запорукою створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для громадян.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, частини третьої статті 24 Закону №280/97-ВР органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Частиною першою статті 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Як передбачено частиною першою статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування: управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відтак, відповідно до Закону №280/97-ВР право комунальної власності це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 327 ЦК України унормовано, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

У частині першій статті 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Приписами частин першої та другої статті 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Тож, нерухоме майно є об`єктом цивільних правовідносин.

Відповідно до частин першої статті 10, частин першої та третьої статті 16, пункту 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Так, відповідачем, як суб`єктом комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальних громад відповідні права комунальної власності, понад 8 років фактично не здійснено жодних юридично значимих обов`язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на приміщення сільської ради, приміщення сараю, туалет, колодязь.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 ЦК України.

Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом (стаття 318 ЦК України).

Частинами першою та третьою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс тощо). Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання. Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і таке інше).

Відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону №280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. До відання виконавчих органів, зокрема селищних рад, належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (підпункт 1 пункту «а» статті 29 Закону №280/97-ВР).

Статтею 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Так, частиною другою статті 60 Закону №280/97-ВР визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Частиною п`ятою статті 60 Закону №280/97-ВР передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об`єкти права комунальної власності в оренду відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 5 Закону №1952-IV визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону №1952-IV).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №1952-IV, державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.

Відповідно до частини третьої статті 182 ЦК України, ухилення від реєстрації права на нерухомість, окрім іншого, можуть бути оскаржені до суду.

Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до пунктів 6, 7, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до державного реєстратора або нотаріуса.

Для державної реєстрації права власності заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, які передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими актами законодавства, цим Порядком.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України (пункт 5 частини другої) визначений такий спосіб захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав як примусове виконання обов`язку в натурі.

Таким чином, вжиття заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності на приміщення сільської ради, приміщення сараю, туалет, колодязь є обов`язком Козелецької селищної ради, в силу положень статті 172, 327 ЦК України, частини першої статті 10, частина п`ята статті 16, частини перша та п`ята статті 60 Закону №1952-IV реалізує повноваження власника такого нерухомого майна з метою його належного утримання та використання за цільовим призначенням.

Проте, всупереч вищенаведеним законодавчим вимогам, відповідачем, як суб`єктом комунальної власності, що реалізує від імені та в інтересах відповідної територіальної громади правомочності власника, не вчинено дій щодо державної реєстрації права комунальної власності на вказані будівлі.

Законність, пропорційність та своєчасність є одними із критеріїв, за яким адміністративний суд надає оцінку діям чи бездіяльності відповідача, відповідно до яких суттєвим є дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), дії повинні бути вчинені протягом розумного строку, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження причин невиконання своїх повноважень у розумний строк.

З огляду на викладене, відповідач, проявляючи бездіяльність, не діє на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, своєчасно, тобто протягом розумного строку, пропорційно, що є порушенням частини другої статті 2 КАС України.

Таким чином, наведене свідчить про невиконання селищною радою законодавства про місцеве самоврядування, законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та, в підсумку, бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Усупереч наведеного, відповідачем не здійснюється оформлення за територіальною громадою Козелецької селищної ради права комунальної власності (речового права на майно) на нерухоме майно приміщення сільської ради, приміщення сараю, туалет, колодязь, які знаходяться по вул. Каштанова, 3, с. Берлози, Чернігівського району, Чернігівської області, шляхом здійснення державної реєстрації права власності, чим допущено протиправну бездіяльність, яка продовжує тривати.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо оформлення за територіальною громадою Козелецької селищної ради права комунальної власності (речового права на майно) на нерухоме майно приміщення сільської ради, приміщення сараю, туалет, колодязь, які знаходяться по вул. Каштанова, 3, с. Берлози, Чернігівського району, Чернігівської області, шляхом здійснення державної реєстрації права власності, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов виконуючого обов`язки керівника Козелецької окружної прокуратури підлягає задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов керівника Козелецької окружної прокуратури до Козелецької селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Козелецької селищної ради щодо не оформлення за територіальною громадою Козелецької селищної ради права комунальної власності (речового права на майно) на нерухоме майно приміщення сільської ради, приміщення сараю, туалет, колодязь, які знаходяться по вул. Каштанова, 3, с. Берлози, Чернігівського району, Чернігівської області, шляхом здійснення державної реєстрації права власності.

Зобов`язати Козелецьку селищну раду вжити заходів щодо оформлення за територіальною громадою Козелецької селищної ради права комунальної власності (речового права на майно) на нерухоме майно приміщення сільської ради, приміщення сараю, туалет, колодязь, які знаходяться по вул. Каштанова, 3, с. Берлози, Чернігівського району, Чернігівської області, шляхом здійснення державної реєстрації права власності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Козелецька окружна прокуратура (унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02910114, вул. Євгена Лоскота, 1, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000).

Відповідач Козелецька селищна рада (вул. Соборності, 27, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000, унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04412419).

Суддя Марія ДУБІНА