Рішення № 137552685, 09.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2026 Справа №607/4866/26 Провадження №2/607/3730/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (далі за текстом ТОВ «ФК «Технофінанс») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.08.2024 ТОВ «ФК «Технофінанс» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 3495006044-039037 (далі за текстом Договір).

За умовами Договору відповідачу надано грошові кошти у сумі 9000 грн на строк 360 днів, з датою повернення 17.08.2025. Визначена процентна ставка у розмірі 0,95% від суми кредиту за 1 день користування кредитом.

Позивач виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі.

Відповідач покладені Договором зобов`язання не виконала, унаслідок чого станом на 11.02.2026 наявна заборгованість у загальному розмірі 36072,76 грн, а саме: тіло кредиту 8977 грн; проценти за користування кредитом 21785,76 грн; штраф 5310 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь указану заборгованість.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористалася наданим ст. 174, 178 ЦПК України правом та відзив із запереченнями проти позову до суду не подала.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

06.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

21.04.2026 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні

09.06.2026 у судове засідання уповноважений представник позивача ТОВ «ФК «Технофінанс» адвокат Кшуташвілі В.О. належним чином повідомлена про дату, час і місце цього засідання, не з`явилася без повідомлення про причини неявки. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від позивача до суду не надходили.

09.06.2026 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час і місце цього засідання, повторно не з`явилася без повідомлення про причини неявки. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Приймаючи до уваги повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд дійшов переконання про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів (постановлення заочного рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

23.08.2024 ТОВ «ФК «Технофінанс» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 3495006044-039037, невід`ємними частинами якого є: Графік платежів (Додаток 1 до Договору); Інформаційна згода на взаємодію з третіми особами при врегулюванні проблемної заборгованості (Додаток 2 до Договору).

Договір підписано кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора 6zQ3n7.

Підписанням Договору відповідач підтвердила, що до укладення цього Договору отримала від позикодавця інформацію, що визначена у ч. 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», а також всю необхідну інформацію про споживчий кредит, умови кредитування відповідно до норм чинного законодавства України (в т.ч. відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування») (п. 11.5 Договору).

Позикодавець надає позичальнику, а позичальник приймає в позику грошові кошти в сумі 10620 гривень (десять тисяч шістсот двадцять гривень 00 копійок) на умовах строковості, оплатності та поверненності, а позичальник, у встановлений цим Договором строк та на визначених цим Договором умовах, зобов`язується повернути позику, сплатити проценти та комісії за користування позиченими коштами. Зазначена сума позики складається з двох частин: одна частина (чиста сума позики) в розмірі 9000 гривень видається позичальнику шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_1 , а інша частина в розмірі 1620 гривень утримується позикодавцем із суми позики в порядку зарахування однорідних зустрічних грошових вимог в рахунок оплати комісії за видачу позики відповідно до положень п. 2.6.2 цього Договору. Дата надання кредиту: 23.08.2024 (п. 2.1, 2.2 Договору).

Строк кредитування (строк Позики) за цим Договором складає 360 (триста шістдесят) календарних днів та складається з пільгового періоду кредитування з 23.08.2024 по 21.09.2024, та поточного періоду кредитування з 22.09.2024 по 17.08.2025. По закінченню вказаного терміну позика має бути повернута у повному обсязі у термін до 17.08.2025 включно. У разі невнесення (або недовнесення) суми грошових коштів для виконання грошового зобов`язання до зазначеної дати невнесена (недовнесена), сума грошового зобов`язання вважається простроченою заборгованістю, та до Позичальника застосовується відповідальність за порушення умов цього Договору, визначена розділом 6 Договору (п. 2.3 Договору).

Сторони визначили, що пільговий період користування сумою позики складає 30 календарних днів та включає період від дати видачі суми позики до 21.09.2024 дата першого обов`язкового платежу. Поточний період складає 330 календарних днів та починає свій перебіг з дня наступного за днем першого обов`язкового платежу і закінчується 17.08.2025 (дата повернення). При цьому, поточний період строку кредитування містить дати чергових обов`язкових платежів, які обов`язкові для позичальника та визначені в Графіку платежів (п. 2.3.1 Договору).

У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором, Позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю неустойку у вигляді штрафу, що нараховується в такому порядку:

- на 2 день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 1062 грн (з розрахунку: сума позики * 10%);

- на 5 день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 1593 грн (з розрахунку: сума позики * 15%);

- на 10 день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 2655 грн (з розрахунку: сума позики * 25%) (п. 6.4 Договору).

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк», наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітована картка № НОМЕР_3 до рахунку НОМЕР_4 .

Відповідно до виписки за договором б/н за період з 23.08.2024 до 28.08.2024 на картку № НОМЕР_3 23.08.2024 зараховані кошти у сумі 9000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 3495006044-039037 від 11.02.2026 наявна заборгованість у загальному розмірі 36072,76 грн, а саме: тіло кредиту 8977 грн; проценти за користування кредитом 21785,76 грн; неустойка 5310 грн.

2. Норми права, які застосував суд

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням договору позики, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

Суд встановив, що відповідно до наведених вище положень законодавства сторони уклали в електронній формі договір позики № 3495006044-039037 від 23.08.2024. Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та договір підписано сторонами, у тому числі відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відтак у сторін Договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із договору позики.

Позивач довів суду, що виконав умови Договору та надав відповідачу кредит у сумі 10620 грн, з яких 9000 грн перераховано на картковий рахунок відповідача, а 1620 грн стягнуто в рахунок оплати комісії за договором.

Відповідач покладені Договором зобов`язання у повному обсязі не виконала, не повернула кредитні кошти та не сплатила проценти за користування кредитом. Докази зворотного суду не надано. Також відповідач не спростувала розрахунок суми заборгованості, заявленої позивачем до стягнення.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховано за період з 23.08.2024 до 03.06.2025 за процентною ставкою, що відповідає умовам Договору.

Також з матеріалів справи встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості не виходить за межі умов Договору та враховує внесені відповідачем оплати.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у сумі 8977 грн (сума кредиту) та 21785,76 грн (проценти за користування кредитом) доведено позивачем належними та достатніми доказами.

Щодо стягнення штрафу суд зазначає таке

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан, який в подальшому неодноразово був продовжений та діє станом на даний час.

Як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості, штраф у сумі 5310 грн нарахований позивачем у період після 23.08.2024.

Відтак з урахуванням п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України такий штраф підлягає списанню кредитодавцем.

Покликання позивача на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», суд відхиляє, оскільки відповідні зміни до п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України не вносилися та дана норма закону є чинною.

Також Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

У постановах Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 та від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 суд зауважив, що тлумачення п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється в періоді існування особливих правових наслідків та у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошового зобов`язання. Таким періодом є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Договорами, на які поширюються специфічні правові наслідки, є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит.

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022, такі платежі підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

З урахуванням викладеного суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Технофінанс» заборгованості за договором позики «ТехноПрофі» від 23.08.2024 на загальну суму 29142,76 грн, з яких: заборгованість за кредитом 8977 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом 21785,76 грн.

Вимоги про стягнення штрафу у сумі 5310 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 2985 від 26.02.2026.

Позов задоволено частково у сумі 29142,76 грн, що становить 80,79% від заявленої суми.

Судовий збір у сумі 2150,95 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судовий збір у сумі 511,45 грн (19,21% від заявленої суми) необхідно покласти на позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають

розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З договору про надання правової допомоги № 03/01 від 03.01.2024 встановлено, що адвокат Кшуташвілі В.О. та ТОВ «ФК «Технофінанс» дійшли згоди, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 4.1, 4.2 договору оплата послуг адвоката здійснюється на підставі наданих актів виконаних робіт. Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 04.03.2026 та детальним описом наданих послуг сторони засвідчують, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: аналіз документів з метою подачі позову до суду ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , вартістю 1000 грн; складання та подача позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, вартістю 4000 грн.

Суд враховує, що відповідач не подавала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки розгляд справи здійснювався шляхом постановлення заочного рішення.

Разом з тим суд приймає до уваги незначну складність та характер даної справи, сталу судову практику з розгляду справ даної категорії, невеликий обсяг наданих суду доказів, відсутність значної кількості процесуальних документів, поданих під час розгляду даної справи, та відсутність представника позивача у судових засіданнях під час розгляду справи.

При цьому при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

З урахуванням викладеного суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн, які позивач поніс у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а також відповідають критеріям співмірності, реальності та справедливості.

Ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у сумі 3231,60 грн. Витрати у сумі 768,40 грн необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» заборгованість за договором позики «ТехноПрофі» № 3495006044-039037 від 23.08.2024 у сумі 29142 (двадцять дев`ять тисяч сто сорок дві) гривні 76 копійок.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» судові витрати у виді судового збору у сумі 2150 (дві тисячі сто п`ятдесят) гривень 95 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3231 (три тисячі двісті тридцять одна) гривня 60 копійок.

Судовий збір у сумі 511 (п`ятсот одинадцять) гривень 45 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс».

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс», місцезнаходження: вул. Глобинська, буд. 2, офіс 207/2, м. Дніпро; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43868852.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя І. В. Марциновська

Повне судове рішення складено 15.06.2026.