Рішення № 137552674, 19.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2026 Справа №607/8145/26 Провадження №2/607/4608/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради, третя особа приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Підгайна Інна Валеріївна, про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Великоберезовицької селищної ради, третя особа приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Підгайна Інна Валеріївна, в якому просить:

- встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 є внучкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,20 га, кадастровий номер 6125285400:02:001:1065, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина.

До складу спадкового майна входить земельна ділянка площею 0,20 га, кадастровий номер 6125285400:02:001:1065, яка належала чотирьом співвласникам на праві спільної сумісної власності без визначення часток кожного із співвласників.

Позивачка прийняла спадщину шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Інші спадкоємці першої черги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали заяви про відмову від прийняття спадщини.

При зверненні до нотаріуса для оформлення спадкових прав останній відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності без визначення частки спадкодавця; у поданих документах наявні розбіжності щодо імені спадкодавця: у свідоцтві про народження матері позивачки ім`я матері зазначено як « ОСОБА_5 », тоді як у документах спадкодавця зазначено ім`я « ОСОБА_6 », що унеможливлює підтвердження родинного зв`язку між позивачкою та спадкодавцем.

У зв`язку з цим позивачка звернулася до суду за захистом своїх спадкових прав.

Відповідач відзиву на позов не надав, свого представника в судове засідання не направив.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 21.05.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник просив розглядати справу в його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, не повідомив про причини неявки, відзиву на позов не надав.

Приватний нотаріус Підгайна І.В. в судове засідання не з`явилася, звернулася в суд із заявою, в якій просила розглядати справу в її відсутності.

Розглянувши справу, суд дослідив такі докази та встановив такі обставини.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що видно із свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 10.09.2025.

Після її смерті заведена спадкова справа №16/2026 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Підгайною І.В. за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом та за заповітом.

За матеріалами спадкової справи, дочка померлої ОСОБА_3 та внук померлої ОСОБА_4 подали нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини за законом та за заповітом.

За життя померла 24.04.2017 склала заповіт, який посвідчений секретарем Мишковицької сільської ради 24.04.2017, відповідно до якого належну їй частину житлового будинку з надвірними спорудами в селі Мишковичі заповіла ОСОБА_1 , а земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_4 .

Згідно з Рішенням Мишковицької сільської ради Тернопільського району №359 від 18 липня 2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою...», земельну ділянку площею 0,2000 га (кадастровий номер 6125285400:02:001:1065) за адресою: АДРЕСА_1 було передано безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування було здійснено державну реєстрацію права власності, що підтверджується чотирма Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексні номери витягів: 171471949, 171472242, 171475722, 171471659 від 24.06.2019). Відповідно до вказаних витягів, право приватної спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за кожним із чотирьох співвласників без визначення часток.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №68/02-31 від 17 березня 2026 року, винесеною приватним нотаріусом Підгайною І.В., Хитрій І.М. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом після смерті баби ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю встановити факт родинних відносин через розбіжності в документах, а також через те, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності без визначення часток.

Крім того, як видно із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.06.2007, ОСОБА_2 належала 1/6 частка домоволодіння по АДРЕСА_1 . Також, позивачці належить 1/3 частка вказаного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.08.2018 та свідоцтва про право власності від 06.06.2007, 1/3 ОСОБА_3 та 1/6 ОСОБА_4 .

Згідно зі Свідоцтвом про народження позивачки ОСОБА_7 , народжена ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , її батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

Згідно зі Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 07.11.1981, ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_8 .

Згідно зі Свідоцтвом про народження ОСОБА_10 (мати позивачки) серії НОМЕР_4 від 12.07.1967, її батьком вказано ОСОБА_11 , а матір`ю записано ОСОБА_12 .

Водночас, за наявним у справі Свідоцтвом про народження спадкодавця серії НОМЕР_5 , остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 і її ім`я записано як ОСОБА_13 (батько ОСОБА_14 .

При цьому, згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 ОСОБА_15 одружилася із ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Дослідивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до статтей 1216-1219 Цивільного Кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Із змісту статей 1217, 1223 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За нормами статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За життя померла ІНФОРМАЦІЯ_5 склала заповіт, який посвідчений секретарем Мишковицької сільської ради 24.04.2017, відповідно до якого належну їй частину житлового будинку з надвірними спорудами в селі Мишковичі заповіла ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину.

Разом із тим, належна померлій частка у праві власності на земельну ділянку площею 0,20 га, кадастровий номер 6125285400:02:001:1065 не охоплена заповітом, а тому, на неї спадщина відкрилася за законом.

Як видно із матеріалів спадкової справи, єдиною особою, яка прийняла спадщину після померлої є позивачка ОСОБА_1 .

Із постанови нотаріуса та досліджених судом документів про реєстрацію актів цивільного стану встановлено наявність розбіжностей у відомостях щодо імені матері ОСОБА_3 . Так, у свідоцтві про народження ОСОБА_3 матір зазначена як « ОСОБА_5 », тоді як у свідоцтві про народження та свідоцтві про смерть спадкодавця її ім`я зазначено як « ОСОБА_6 ».

Разом з тим із свідоцтва про народження позивачки встановлено, що її матір`ю є ОСОБА_3 . Зі свідоцтва про народження ОСОБА_3 вбачається, що її батьками зазначені ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 . З інших досліджених судом документів, зокрема свідоцтва про смерть спадкодавця, документів щодо права власності на спірне майно та матеріалів спадкової справи, вбачається, що особою, яка фактично є матір`ю ОСОБА_3 , була саме ОСОБА_2 , а зазначення імені « ОСОБА_5 » у свідоцтві про народження є розбіжністю у записі акта цивільного стану.

Таким чином, сукупністю досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , тобто внучкою ОСОБА_2 .

Факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_12 є однією і тією ж особою, а ОСОБА_1 є її рідною внучкою, підтверджується копією Заповіту від 24.04.2017 року, посвідченого секретарем Мишковицької сільської ради Гладкою У.Р. за №25. У тексті вказаного заповіту ОСОБА_2 розпорядилася власним майном на випадок смерті та прямо зазначила про заповідання належної їй частини житлового будинку по АДРЕСА_1 саме ОСОБА_1 , що свідчить про визнання спадкодавцем за життя близьких родинних стосунків із позивачкою.

Разом із тим, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, Велика Палата виснувала, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Зважаючи на те, що факт родинних відносин встановлений в мотивувальній частині судового рішення, позовна вимога про встановлення факту не є належним способом захисту, а тому, позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом п`ятої черги, у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті бабусі.

Нормами статті 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до пункту «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Частиною першою статті 131 ЗК України також передбачена можливість набуття права власності на земельну ділянку на підставі успадкування.

Згідно частини першої статті 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Разом з тим, положенням статті 372 ЦК України встановлено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно частини першої статті 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом, (частини друга-п`ята статті 89 ЗК України).

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Згідно статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Разом із тим, суд зазначає, що враховуючи принцип superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею) та принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі N 910/18560/16 (провадження N 12-143гс18)).

Суд враховує, що спірна земельна ділянка площею 0,2000 га, кадастровий номер 6125285400:02:001:1065, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а тому її правовий режим нерозривно пов`язаний із правовим режимом розташованого на ній житлового будинку.

Оскільки спірна земельна ділянка була надана саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, її правовий режим є похідним від правового режиму розташованого на ній об`єкта нерухомості. Тому при визначенні частки спадкодавця у праві власності на земельну ділянку суд виходить не з формальної презумпції рівності часток співвласників, встановленої статтею 372 ЦК України, а з фактичного співвідношення часток співвласників у праві власності на житловий будинок, для обслуговування якого ця земельна ділянка була надана.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 належала 1/6 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16, земельна ділянка слідує юридичній долі розташованого на ній об`єкта нерухомості (принцип superficies solo cedit), а право власності на будинок та право на земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, не можуть існувати окремо.

З огляду на наведене, при визначенні обсягу спадкових прав позивачки суд виходить не лише із формального режиму спільної сумісної власності на земельну ділянку, а й з того, що частка спадкодавця у праві на земельну ділянку має відповідати частці спадкодавця у праві власності на житловий будинок, для обслуговування якого така земельна ділянка була надана.

Оскільки ОСОБА_2 належала 1/6 частина житлового будинку, то і право на земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, переходить до спадкоємця у відповідному обсязі, тобто в розмірі 1/6 частини земельної ділянки.

Тому суд доходить висновку, що за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 підлягає визнанню право власності саме на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер 6125285400:02:001:1065.

Власник майна, як це передбачає стаття 392 ЦК України, може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тому, суд вважає, що оскільки позивачка позбавлена можливості оформити право спадкування на вказану частину земельної ділянки та зареєструвати своє право власності на земельну ділянку, яка перейшла до неї у власність у зв`язку із набуттям права власності на частку будинку, про що свідчить постанова приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому її право підлягає захисту.

Суд враховує, що позивачка також є співвласником земельної ділянки у частці пропорційно належній їй права власності на житловий будинок на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.08.2018 та свідоцтва про право власності від 06.06.2007, разом із тим, у цій справі підставою та предметом позову є саме спадкування частини земельної ділянки, яка належала співвласнику ОСОБА_2 , пропорційно її частці у праві власності на житловий будинок.

Тому, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 263, 265, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,20 га, кадастровий номер 6125285400:02:001:1065, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 .

Відповідач: Великоберезовицька селищна рада, Місцезнаходження: 47724, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Велика Березовиця, вул. Степана Бандери, буд. 26; Код ЄДРПОУ: 04393462;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Підгайна Інна Валеріївна, місцезнаходження: Тернопільська область, Тернопільський район, смт Велика Березовиця, провулок Микулинецький, буд. 8, прим. 58;

Головуючий суддя В. М. Позняк