Рішення № 137552565, 10.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2026 Справа №596/215/26 Провадження №2/607/4088/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ромазана В.В.,

за участі секретаря судового засідання Бойко О.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика», Позивач) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Відповідач) у якому просить стягнути заборгованість за договором № 494076-КС-002 про надання кредиту від 16 січня 2025 року у розмірі 22 604,32 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 9 161,86 грн; суми прострочених платежів по процентах 7 269,46 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 5 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 673,00 грн, а також сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 16 січня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 494076-КС-002 про надання кредиту (далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,7 процентів за кожен день користування Кредитом.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Позивач вказав, що Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 494076-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти на загальну суму 7 880,00 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у відповідача станом на 07 січня 2026 року утворилась заборгованість за Договором № 494076-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 22 604,32 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 9 161,86 грн; суми прострочених платежів по процентах 7 269,46 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 5 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 673,00 грн., яку позивач просить стягнути у свою користь.

2.Стислий зміст відзиву та відповіді на відзив

08 травня 2026 року відповідач подала суду відзив на позов, в якому позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення з неї заборгованості в розмірі 13 744,70 грн, з яких: 8 434,70 грн заборгованість по тілу кредиту; 5 310,00 грн заборгованість за відсотками. Відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення заборгованості із неї по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 5 500,00 грн, оскільки позичальник звільняється від таких платежів відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Крім того відповідач заперечує стягнення заборгованості за комісією посилаючись на Закон України «Про споживче кредитування». ОСОБА_1 вважає, що в розрахунку заборгованості, складеному позивачем, в суму заборгованості включена заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 2 200,00 грн. Також на підтвердження своїх доводів відповідачем надано власний розрахунок заборгованості.

19 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано додаткові пояснення, у яких викладено доводи, аналогічні наведеним у позовній заяві, зокрема, те, що всі істотні умови кредитного договору, а саме: тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором, тощо встановлені в кредитному договорі, який позичальник уклав з ТОВ «Бізнес позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач здійснювала платежі за кредитним договором, знаючи про те, що вони будуть розподілятись зокрема на погашення його заборгованості за комісією за надання кредиту, та не заперечувала проти цього протягом всього строку дії кредитного договору. Крім того, вказує, що товариством не здійснювалось нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору.

3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18 лютого 2026 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 березня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 квітня 2026 року відкрито провадження у справі № 596/215/26 та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» не з`явився, однак у прохальній частині позову просив розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про день та час слухання справи була належним чином повідомлена.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини, встановлені судом

16 січня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про надання кредиту № 494076-КС-002, який підписано електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором «UA-2457».

Згідно п. 1 Договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів.

Тип кредиту кредит. Строк кредиту 24 тижні. Стандартна процентна ставка в день 0,7%, фіксована. Комісія за надання кредиту 2 200,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту 11 000,00 грн. Строк дії договору до 03 липня 2025 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 22 461,28 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дві тисячі чотириста тридцять вісім цілих дві десятих процентів. (п.п. 2.2 2.10 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору, позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2 Договору, починаючи з першого дня користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та у розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2 та додатку №1 до договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого графіком платежів протягом наступних 7 діб, починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.

Відповідно до п. 10.2 Договору, позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою починаючи з першого дня користування кредитом. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 0,7%, фіксована.

Згідно п. 11.3.1 Договору, підписуючи цей договір, позичальник підтверджує, що до укладення договору уважно ознайомився з текстом цього договору та правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2, 5 ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та ст. 9, 25 ЗУ «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

У анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) вказані анкетні дані ОСОБА_1 , серія та номер паспорта, сума бажаного кредиту, а також номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів.

Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який також підписано електронним підписом відповідача, та в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «Профітгід» підтверджує, що 16 січня 2025 року було здійснено перерахування коштів в сумі 11 000,00 грн на картку № НОМЕР_2 . Призначення переказу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 494076-КС-002 від 16 січня 2025 року.

Сторона відповідача у поданому нею відзиві визнає та не заперечує факт укладення зазначеного правочину та отримання на його виконання кредитних коштів.

Згідно наданого розрахунку заборгованості, який надав позивач, позичальником частково здійснювалися платежі на погашення кредиту, на загальну суму 7 880,00 грн., що визнається стороною Відповідача.

Позивач вказав, що станом на 02 лютого 2026 року залишок заборгованості за Кредитом у Відповідача складає 22 604,32 грн, з яких: за кредитом 9 161,86 грн, по відсотках 7 269,46 грн, комісія 673,00 грн, заборгованість по штрафам 5 500,00 грн.

2.Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) . Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Із матеріалів справи вбачається, що договір №494076-КС-002 про надання кредиту від 16 січня 2025 року ОСОБА_1 підписала електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «UA-2457», що підтверджується візуальними формами послідовності дій Клієнта.

На виконання вказаного правочину, ОСОБА_1 здійснювала платежі за кредитом, при цьому на загальну суму 7 880,00 грн., чим вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору.

Крім цього, у вищевказаному договорі наявна інформація про умови кредитування, зокрема порядок та умови надання кредиту, періодичність внесків, строк дії договору, процентна ставка за користування кредитом та порядок повернення кредиту, а також наявний графік платежів.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснено позичальником в межах строку кредитування, тобто із 16 січня 2025 року по 03 липня 2025 року (24 тижні), за узгодженою сторонами процентною ставкою в розмірі 0,7%, що стверджується розрахунком заборгованості за кредитом.

Відтак, суд доходить до переконання про наявність у Відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у частині тіла кредиту та нарахованих відсотків.

Водночас, вирішуючи вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 673,00 грн, суд дійшов до наступного висновку.

Суд звертає увагу, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у кредитному договорі №494076-КС-002 від 16 січня 2025 року, містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 2 200,00 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, ОСОБА_1 нарахована комісія, яка становить 2 200,00 грн, Окрім того, відповідачем сплачено кошти на виконання умов договору, які зараховано Позивачем у рахунок сплати платежів за комісією в розмірі 1 527,00 грн.

суд звертає увагу, що в кредитному договорі, в тому числі п. 2.5 Договору, для споживача ОСОБА_1 від 16 січня 2025 року не міститься зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які фінансовою установою встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту.

ТОВ «Бізнес Позика» не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які встановлена комісія.

Відтак, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд вважає, що кошти, які були зараховані позивачем на погашення заборгованості за комісією в сумі 1 527,00 грн, слід віднести, згідно графіку платежів, на погашення його заборгованості за відсотками (7 269,46 1 527,00 = 5 742,46).

Також суд, із наведених вище підстав вважає, що вимога Позивача у частині стягнення із Відповідача заборгованість зі сплати комісії в сумі 673,00 грн. не підлягає до задоволення.

Також, вирішуючи позов, суд зауважує, що в період дії воєнного стану, який введений на території України з 24.02.2022 та діє на даний час, в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не може нараховуватися та підлягають списанню суми передбачені статтею 625 цього Кодексу, а також неустойка (штраф, пеня) за таке кредитного зобов`язання.

Більше того, як видно із наданого розрахунку, відповідачем нараховано відсотки згідно статті 625 ЦК України у період строку кредитування, разом із відсотками за користування кредитом.

Разом з тим, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

Відтак, враховуючи наведене, суд вважає, що не підлягає до задоволення вимога Позивача у частині стягнення із Відповідача процентів, нарахованих останньому на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 5 500,00 гривень.

Щодо інших доводів позивача та відповідача у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для вказаного висновку.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Суд оцінивши та дослідивши докази, а також у їх сукупності, вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 494076-КС-002 від 16 січня 2025 року в розмірі 14 904,32 грн, з яких: 9 161,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5 742,46 грн - заборгованість за відсотками. У решті вимог, слід відмовити за наведених вище підстав.

Також на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1 755,46 грн (14904,32 * 2 662,40 : 22604,42), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273,352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 494076-КС-002 про надання кредиту від 16 січня 2025 року у сумі 14 904 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот чотири),32 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1 755 (одна тисяча сімсот п`ятдесят п`ять),46 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239, адреса місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя В. В. Ромазан