Рішення № 137552320, 19.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 червня 2026 року № 640/4233/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Шевченківського районного суду міста Києва (вул. Дегтярівська, буд.31-А, м. Київ 57, 03057, код ЄДРПОУ02896710) про визнання протиправними та нечинними засад в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Шевченківського районного суду міста Києва, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинними пункти 5.1-5.2, 5.3-5.4 та 6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Шевченківського районного суду м. Києва затвердженого Рішенням загальних зборів суддів Шевченківського районного суду міста Києва №4 від 27.06.2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 640/4233/19.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року адміністративну справу прийнято до розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року додаткові пояснення по справі повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що пункти 5.1-5.2, 5.3-5.4 та 6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Шевченківського районного суду м. Києва затвердженого Рішенням загальних зборів суддів Шевченківського районного суду міста Києва №4 від 27.06.2017 року є протиправними.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, дійшов наступного.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є підозрюваним у і кримінальному провадженні 12018230040002816 від 31.07.2018 року, яке розслідується Головним слідчим управлінням СБУ. У даному кримінальному провадженні стосовно нього Шевченківським районним судом міста Києва декілька разів розглядалися клопотання.

Під час визначення слідчого судді, який буде розглядати клопотання стосовно ОСОБА_1 автоматизований розподіл справи відбувався відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу Шевченківського районного суду міста Києва, затвердженого Загальними зборами суддів Шевченківського районного суду міста Києва 27.06.2017 року (протокол №4) із подальшими змінами та доповненнями.

Позивач вважає, що зазначені засади частково не відповідають нормативно - правовим актам вищої юридичної сили.

Так позивач вважає, що у Шевченківському районному суді міста Києва утворена система, відповідно до якої суддя стає слідчим суддею в наслідок включення до графіку чергувань, який затверджує голова або заступник голови суду. При цьому в суді встановлена спеціалізація слідчих суддів, а саме - судді, які зазвичай розглядають цивільні справи розглядають лише певні категорії, клопотань, а судді, які розглядають кримінальні справи - розглядають інші категорії клопотань, які належать до компетенції слідчих суддів.

Виходячи з вказаного, позивач вважає, що голова суду має можливість впливати на перелік слідчих суддів шляхом включення або виключення із графіку чергувань окремих суддів. Крім того, кожен із «слідчих суддів» не має повного обсягу повноважень слідчого судді, а може розглядати справи лише в певних межах. Отже. така система не відповідає чинному законодавству.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі також - Закон 1402-VIII) у судах функціонує Єдина судова інформаційна (автоматизована) система. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою у порядку, визначеному процесуальним законом.

Приписами статті 47 Прикінцевих та перехідних положень розділу ХІІ Закону 1402-VIII встановлено, що до початку функціонування Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду.

Згідно зі статтею 133 Закону 1402-VIII Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з`їзду суддів України.

Частиною восьмою статті 133 Закону 1402-VIII визначено, зокрема, що Рада суддів України розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів та здійснює інші повноваження, визначені законом.

Положення про автоматизовану систему документообігу суду затверджено Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (далі - Положення).

Рішенням Ради суддів України від 12 квітня 2018 року № 16 внесено зміни до рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року №17, виклавши його в наступній редакції: до підключення до модуля автоматизованого розподілу справ та інших підсистем, використання яких є обов`язковим для його роботи:

в судах застосовуються норми Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 15.09.2016, та Засади використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджені рішенням зборів суддів відповідного суду;

повністю зберігаються повноваження зборів суддів щодо здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями, у тому числі щодо в частині затвердження засад використання автоматизованої системи документообігу суду.

Засади використання автоматизованої системи документообігу Шевченківського районного суду м. Києва, затверджені Рішенням загальних зборів суддів Шевченківського районного суду міста Києва №4 від 27 червня 2017 року.

Так, ст.9 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачено, що закони і інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Зі ст. 35 КПК України вбачається, що у суді функціонує автоматизована система документообігу суду (далі АСДС), яка забезпечує, зокрема, об`єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді. Порядок функціонування АСДС визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (далі Положення).

Відповідно до п.2.1 рішення Ради суддів України № 16 від 18.04.201В року Розділ VIII Положення станом на теперішній час діє лише в частині п.21 Розділу VIII Положення, оскільки станом на 02 травня 2019 року модуль автоматизованого розподілу справ та інших підсистем до АСДС не підключено, а згідно п.3.1 вказаного рішення Ради суддів України до підключення до модуля автоматизованого розподілу справ та інших підсистем в судах застосовуються норми Положення у редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 15вересня 2016 року та Засади використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджені рішенням зборів суду.

Так, розділом І Положення визначено, що останнє розроблено відповідно до вимог, зокрема, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Кримінального процесуального кодексу України.

Нормами вказаного Положення передбачено наступне:

Положення визначає порядок функціонування АСДС в судах загальної юрисдикції, яка забезпечує, зокрема, об`єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження) (пункт 1.3.1.);

збори суддів відповідного суду мають визначені цим Положенням повноваження щодо розгляду питань стосовно порядку функціонування АСДС. За результатами такого розгляду рішенням зборів суддів затверджуються Засади використання автоматизованої системи документообігу суду (далі Засади) і вносяться до АСДС. У разі внесення змін до Засад збори суддів відповідного суду новим рішенням затверджують відповідні зміни. Засади (зі змінами та доповненнями) вносяться до АСДС та оприлюднюються на веб - порталі судової влади України (пункт 1.4.9.);

визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється АСДС шляхом, зокрема, автоматизованого (в тому числі пакетного) розподілу судових оправ під час їх реєстрації, розподілу судових справ шляхом їх передачі раніше визначеному у судовій справі судді. Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням (пункт 2.З.2.);

збори суддів відповідного суду мають право запроваджувати спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій судових справ. Спеціалізація суддів визначається із розрахунку розподілу не менше двох суддів на одну спеціалізацію (2.3.10.);

збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості здійснення автоматизованого розподілу судових справ, зокрема, у випадках виявлення значної різниці в навантаженні на суддів (пункт 2.3.13.);

за допомогою автоматизованого розподілу визначається також слідчий суддя (2.3.20);

визначення слідчого судді здійснюється за правилами автоматизованого розподілу, згідно з вимогами підпункту 2.3.4 пункту 2.3. цього Положення (тобто, із загального списку суддів визначаються судді, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу; для відповідних уповноважених суддів, здійснюється розрахунок коефіцієнтів навантаження, а потім із їх числа з урахуванням визначених АСДС коефіцієнтів навантаження здійснюється визначення судді для розгляду конкретної судової справи за принципом випадковості). Кількість слідчих суддів у суді визначається зборами суддів (п. 2.3.40.);

Клопотання та скарги по одному кримінальному провадженню передаються раніше визначеному слідчому судді, якщо інший порядок не визначений зборами суддів (п.2.3.45.).

Так, зборами суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року (Протокол №4) затверджено Засади використання автоматизованої системи документообігу Шевченківського районного суду м. Києва (далі Засади), якими було визначено, зокрема, порядок розподілу справ між слідчими суддями, тобто з дотриманням вимог Положення та КПК України. Вказані Засади прийнято з урахуванням необхідності вирівнювання навантаження на суддів та з метою забезпечення можливості максимального дотримання визначених КПК України строків розгляду слідчими суддями відповідних клопотань, заяв чи скарг, поданих в межах до судового розслідування в певному кримінальному провадженні. На території, на яку розповсюджується юрисдикція Шевченківського районного суду м. Києва розташовано дев`ять органів досудового слідства, а саме: Шевченківське управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві, Київська місцева прокуратура №10, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, Головне управління ДФС в м. Києві, ДФС України, Служба безпеки України, ГУ Національної поліції в м. Києві, ГУ Національної поліції в Київській області, Державне бюро розслідувань, а також знаходиться велика кількість головних управлінь комерційний банків, державних установ та організацій. А також, Шевченківський район м. Києва є одним з найбільших районів столиці за загальною чисельністю зареєстрованих у ньому фізичних осіб, що є одним із основних критеріїв для визначення підсудності справ Шевченківському районному суду м. Києва.

При цьому, в межах одного кримінального провадження на стадії досудового розслідування в залежності від його складності до суду може бути подано в стислі терміни від 1 до кількох сотень відповідних заяв, скарг та клопотань. Так, з урахуванням кількості органів досудового розслідування в межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Києва до останнього в рамках різних кримінальних проваджень надходить близько 150-250 таких клопотань в день, що, в разі їх розподілу в межах одного кримінального провадження на одного слідчого суддю, повністю унеможливить їх своєчасний розгляд та розгляд відповідним суддею справ решти інших категорій (цивільні справи, адміністративні справи, справи про адміністративні правопорушення, кримінальні провадження по суті, тощо). А тому, Засадами врегульовано дотримання принципу рівномірності навантаження на суддів саме з Метою забезпечення можливості своєчасного розгляду справ слідчими суддями (з урахуванням реалізації їх повноважень як суддів) та забезпечення дотримання відповідними органами строків проведення досудового розслідування.

В подальшому зборами суддів приймались зміни та доповнення до Засад (протоколи №7 від 15.12.2017 №1 від 23.01.2018 та №7 від 13.11.2018), які разом з Засадами оприлюднені на офіційному веб -порталі суду за посиланням https://sh.ki.court.gov.ua/sud2610/zas/zad shl/ та є загальнодоступними для ознайомлення.

Засади розроблено та затверджено у відповідності до вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (останні зміни від 15.09.2016р. № 58), Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Цивільного процесуального кодексу України, кримінального процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення. Даними Засадами регульовано окремі питання, що стосуються порядку функціонування автоматизованої системи документообігу у Шевченківському районному суді м. Києва, віднесені до Компетенції зборів суддів згідно з вимогами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення.

Відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ Засад встановлено повноваження зборів суддів щодо здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями.

Таким чином, прийняття Засад використання автоматизованої системи документообігу суду Шевченківського районному суді м. Києва є виключними повноваженнями зборів суддів Шевченківського районному суді м. Києва.

Положеннями частини першої статті 24 Закону 1402-VIII визначено повноваження голови суду до яких, зокрема, віднесено забезпечення виконання рішення зборів суддів місцевого суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 804/4177/17 сформулювала правовий висновок відповідно до якого збори суддів відповідного суду, які обговорюють питання внутрішньої діяльності суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань, не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України. Встановлена правова природа діяльності органу суддівського самоврядування унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання незаконним та скасування його рішення, а тому вказаний позов не може розглядатися в судах. Отже, суд адміністративної юрисдикції не має компетенції щодо розгляду такого спору з огляду на те, що відповідні скарги розглядаються самим органом суддівського самоврядування згідно із Законом № 1402- VIII та внутрішнім актом, який регламентує діяльність такого органу.

Статтею 130-1 Конституції України визначено, що для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

Положеннями частин першої, четвертої статті 126 Закону 1402-VIII визначено, що суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями та визначено перелік питань, вирішення яких є завданням суддівського самоврядування.

За приписами статті 127 Закону 1402-VIII, організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, з`їзд суддів України.

Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через: 1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду (а у передбачених цим Законом випадках - апеляційної палати вищого спеціалізованого суду), Пленум Верховного Суду; 2) Раду суддів України; 3) з`їзд суддів України.

Порядок здійснення суддівського самоврядування визначається відповідно до Конституції України цим Законом та іншими законами, а також регламентами і положеннями, що приймаються органами суддівського самоврядування згідно з Конституцією України та цим Законом.

Збори суддів - зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань (частина перша статті 128 Закону 1402-VIII).

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 128 Закону 1402-VIII, збори суддів: 1) обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов`язковими для суддів та працівників цього суду; 2) визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ; 3) визначають рівень навантаження на суддів відповідного суду з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов`язків; 4) заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому суді, та керівника апарату суду; 5) звертаються з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката, прокурора, посадової особи органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за вчинення дій або бездіяльності, що порушують гарантії незалежності суду та судді; 6) здійснюють інші повноваження, визначені цим Законом.

Отже, положення Засад використання автоматизованої системи документообігу Шевченківського районного суду м. Києва затвердженого Рішенням загальних зборів суддів Шевченківського районного суду міста Києва №4 від 27.06.2017 року, які оскаржує позивач стосуються внутрішньої організаційної діяльності суду.

Суд враховує і застосовує при вирішенні цієї справи висновки Великої Палати Верховного Суду щодо оскарження рішення зборів суддів, викладені у постанові 20 березня 2019 року у справі № 804/4177/17.

При цьому, необхідно зазначити, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед учасників справи суб`єкта владних повноважень, але й здійснення ним у відповідних відносинах владних управлінських функцій. Останні необхідно розуміти як напрямки діяльності суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи Законами України завдань і обов`язків.

Затвердження графіку чергувань та списку чергових слідчих суддів наказом голови Шевченківського районного суду м. Києва, не є владною управлінською діяльністю, яка створює безпосередньо для нього будь-які правові наслідки.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач фактично незгоден із визначенням слідчого судді для розгляду клопотання, учасником якої є позивач, і як наслідок вважає незаконним пункти 5.1-5.2, 5.3-5.4 та 6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Шевченківського районного суду м. Києва затвердженого Рішенням загальних зборів суддів Шевченківського районного суду міста Києва №4 від 27.06.2017 року. Виходячи з аналізу позовної заяви, позивач вважає, що оскаржуваними підпунктами Засад, на думку позивача, порушено його право на розгляд клопотань у його справі належними суддями.

З цього приводу, суд зазначає, що оцінка незгоді особи із визначенням слідчого судді для розгляду клопотань, може бути надана в межах порядку, визначеного кримінальним процесуальним законом, в тому числі позивач не позбавлений права заявити відвід слідчому судді, якщо вважатиме, що мало місце порушення порядку визначення слідчого судді для розгляду конкретного процесуального питання.

У разі, якщо позивач вважає, що суд допустив порушення норм права під час розгляду його справи, він має можливість оскаржити ухвалені судові рішення у цій справі до судів вищих (апеляційної чи касаційної) інстанцій у порядку та з підстав, зокрема і з підстав незгоди з визначеним складом суду для розгляду заяв і клопотань у його справі, визначених у відповідному процесуальному законі.

Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення, якщо позивач вважатиме, що такі дії чи рішення призвели до порушення судом норм матеріального чи процесуального права, можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.

У контексті оцінки доводів позивача, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішенням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку порушення прав позивача відступі, отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення задовольнити частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.