Рішення № 137552302, 19.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 р. № 520/6440/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №187 від 24.01.2026 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов за мобілізацією ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки 24.01.2026 року представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було здійснено самостійне та незаконне затримання Позивача без уповноважених працівників поліції та того ж дня поставлено на облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 . У надзвичайно стислі терміни позивач змушений був пройти ВЛК без можливості надати повний пакет медичних документів та без належного медичного обстеження. Представник позивача зауважив на Медичний «прискорений» огляд ВЛК проводився в порушення вказаних норм без особової справи Позивача, оскільки особова справа Позивача знаходилася в ІНФОРМАЦІЯ_5 (де Позивач до моменту затримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на військовому обліку) та без врахування медичних довідок з діагнозами, клінічними показання та дослідженнями, які підтверджують сукупні проблеми та розлади здоров`я Позивача. Рішенням ВЛК Позивач був визнаний придатним до військової служби. В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_6 взяв Позивача на військовий облік та в подальшому Позивача було знято з військового обліку, як мобілізованого та в результаті чого Позивач набув статусу військовослужбовця (підтверджується ВОД сформованим у за стосунку «Резерв+») та вже проходить військову службу. Позивач вважає що прийнятий наказ начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов на військову службу не за місцем реєстрації та перебування на військовому обліку суперечить положенням частини 3 статті 33, частини 1, 3, 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, пунктів 15, 16, абзацу 18 пункту 56 Порядку організації та ведення обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921. Додаткову увагу суду представник позивача звернув на тому, що позивач під час вчинення щодо нього неправомірних дій щодо мобілізації мав право на відстрочку від призову на військову службу, оскільки здійснює догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка має II (другу) групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серія ХАР-06 №017827 та Висновком ЛКК №97 щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи 11 групи внаслідок психічного розладу, виданим КНП Харківської обласної ради «Психоневрологічний диспансер №3».

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечив проти позовних вимог та зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Свою правову позицію підтвердив висновками ВСУ, які викладені в постанові 05.02.2025 року по справі № 160/2592/23.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм /внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією (надалі - ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_9 та за результатами медичного огляду, проведеного у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра Оборони України від 14.08.2008 №402, визнаний придатним до військової служби. Зазначене підтверджується довідкою ВЛК № 2026-0124-1316-1446-3 від 24.01.2026 року .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 24.01.2026 р. №187 громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та направлений до військової частини НОМЕР_1 .

Вважаючи протиправним оскаржуване рішення, а також порушення відповідачем частини 3 статті 33, частини 1, 3, 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, пунктів 15, 16, абзацу 18 пункту 56 Порядку організації та ведення обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921, позивач звернувся до суду із даним позовом. Додаткову увагу суду представник позивача звернув на тому, що позивач під час вчинення щодо нього неправомірних дій щодо мобілізації мав право на відстрочку від призову на військову службу, оскільки здійснює догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка має II (другу) групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серія ХАР-06 №017827 та Висновком ЛКК №97 щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи 11 групи внаслідок психічного розладу, виданим КНП Харківської обласної ради «Психоневрологічний диспансер №3».

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232) військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону №2232 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543).

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Згідно п. 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Отже, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Позивачем не надано доказу наявності у нього документу про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період або щодо його бронювання.

Щодо посилання позивача на те, що медичний «прискорений» огляд ВЛК проводився з порушеннями чинного законодавства та без особової справи позивача та врахування медичних довідок з діагнозами, клінічними показаннями та дослідженнями, які підтверджують сукупні проблеми та розладу здоров`я позивача, суд вважає зазначити наступне.

Розділ І гл. 2 п. 2.4.10. Положення № 402 передбачає, що постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Таким чином, у випадку, якщо позивач вважає, що його права, як особи, яка призивається на військову службу за мобілізацією, порушені фактом незабезпечення проходження медичного огляду, то в такому випадку належним способом захисту є оскарження відповідної постанови військово-лікарської комісії, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії.

В рамках даної справи позивач не заявляв будь-яких вимог до військово-лікарської комісії, а перевірка дій останньої не може бути охоплена інститутом виходу за межі позовних вимог в даній справі, так як по суті підмінює первинний предмет позову.

Таким чином, відповідач, отримавши чинну довідку військово-лікарської комісії з висновком про придатність позивача до військової служби, не міг діяти в інший спосіб окрім прийняття Наказу № 187 від 24.01.2026 року про мобілізацію ОСОБА_1 .

Також, при зверненні до суду із даним позовом позивачем не надано жодного документального підтвердження щодо наявності у нього документів про непридатність до військової служби.

З приводу пояснень позивача про ненадання відповідачем йому часу для подачі лікарських документів для підтвердження у нього наявності права на відстрочку, оскільки він здійснює догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка має II (другу) групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серія ХАР-06 №017827 та Висновком ЛКК №97 щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи 11 групи внаслідок психічного розладу, виданим КНП Харківської обласної ради «Психоневрологічний диспансер №3», суд зазначає наступне.

Згідно з Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються відповідні комісії.

Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок №1487) військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Приписами п.п. 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, що є додатком № 2 до Порядку № 1487, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Отже, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.

Разом з тим, статтею 23 Закону № 3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Так, приписами з п. 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Відомості про таку відстрочку вносяться відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів протягом трьох робочих днів з дня отримання документів, зазначених у переліку згідно з додатком 5.

За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (п. 59 Порядку №560).

Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Однак, позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом не надано доказів звернення з відповідною заявою про відстрочку з документами, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановлений семиденний строк.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено надання військовозобов`язаним, під час призову, часу для збирання та подання документів для отримання відстрочки.

Як вже було зазначено, такий обов`язок щодо вчасного (7 днів з дня настання обставин, які надають право на відстрочку) повідомлення ТЦК та СП було покладено на військовозобов`язаних та позивач його не виконав.

Суд звертає увагу позивача на те, що якщо він вважає, що в нього наявні правові підстави для звільнення з військової служби в порядку ст. 26 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», його не позбавлено права звернутися із відповідним рапортом та необхідним переліком документів до відповідної військової частини де позивач проходить військову службу.

Суд додатково звертає увагу позивача, що процес відстрочки від мобілізації регулюється Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та здійснюється до призову військовозобов`заного на військову службу, тобто існує певний алгоритм дій, які вчиняюється заздалегідь, для військовозобов`язаного, який вважає, що має право на таку відстрочку.

А тому, позивач помилково ототожнює за своїми правовими наслідками порушення порядку призову на військову службу та відстрочку від мобілізації, оскільки за своєю правовою природою ці питання є взаємопов`язані, однак за результатом розгляду питання щодо надання чи ненадання відстрочки від мобілізації, вже вирішується питання щодо призову на військову службу.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у позові.

Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ГОРШКОВА