Рішення № 137552047, 18.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року № 520/8696/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1612-ОД від 07.03.2026 року про результати службового розслідування відносно солдата ОСОБА_2 ;

2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести службове розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

3. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) видати наказ за результатами проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), яким визнати зниклим безвісти за особливих обставин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

4. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) видати сповіщення сім`ї про зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1612-ОД від 07.03.2026 року про результати службового розслідування відносно солдата ОСОБА_2 є протиправним, оскільки за результатами проведеного службового розслідування солдата ОСОБА_2 (сина ОСОБА_1 ) визнано як особу, яка самовільно залишила місце служби, хоча в наказі належним чином не доведено вчинення ОСОБА_2 таких дій.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без виклику учасників справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування відносно солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з письмовими поясненнями стосовно спірних правовідносин.

Також, витребувано у Координаційного штабу з питань поводження із військовополоненими (Консультаційний центр Східного регіону (Харківська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Сумська області), Національного комітету Товариства Червоного Хреста України належним чином засвідчені копії відомостей чи перебуває ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у полоні Російської Федерації, у разі підтвердження - з якої дати, у тому числі станом на теперішній час.

На виконання вимог ухвали суду від 03.06.2026 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено про те, що 13 січня 2026 року від командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_3 надійшла доповідь про те, що 13 січня 2025 року о 08 годині 30 хвилин в районі н.п. Котлине Покровського району Донецької області, в районі виконання завдань, згідно бойового розпорядження, встановлено, що солдат ОСОБА_4 із закріпленою за ним зброєю (автомат АКМ 7.62 ГО 3437-62) самовільно покинув позицію «ТОРОНТО» та місце розташування підрозділу. Пошукові заходи позитивних результатів не дали. Того ж для подано рапорт №1399 з проханням призначити службове розслідування. В рамках даного розслідування встановлено, що стрілець-санітар 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , діючи в умовах воєнного стану, в порушення вимог статей 6, 11, 12, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 13 січня 2025 року самовільно залишив місце служби - місце тимчасового розташування НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 (у районі населеного пункту АДРЕСА_1 ), перебуваючи поза місцем проходження військової служби понад три доби (з 13 січня 2025 року до теперішнього часу), використовує службовий час на свій власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв. У діях солдата ОСОБА_2 убачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби вчинене в умовах воєнного стану. 07 березня 2025 року за результатами розгляду матеріалів проведеного службового розслідування командиром військової частини було видано наказ №1612-ОД «Про результати службового розслідування відносно солдата ОСОБА_2 ». За результатами розгляду матеріалів проведеного службового розслідування командиром військової частини прийнято рішення: притягнути ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності одразу після повернення його на службу; здійснити повідомлення правоохоронним органам про кримінальне правопорушення за фактом самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану ОСОБА_2 , що й було відображено в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 07 березня 2025 року наказ №1612-ОД. Відповідач вважає, що доводи позивача про протиправність наказу відповідача спростовуються фактичними обставинами справи та положеннями чинного законодавства України. Відповідно відсутні підстави для проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих умов. У зв`язку з чим, просив суд позовну заяву залишити без задоволення.

Від Координаційного штабу з питань поводження із військовополоненими (Консультаційний центр Східного регіону (Харківська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Сумська області), Національного комітету Товариства Червоного Хреста України витребувані ухвалою суду від 03.06.2026 року відомості у встановлений судом строк до суду не надходили.

Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 жовтня 2024 року №214 солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , освіта середня спеціальна, громадянин України, призваний на військову службу по мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" та призначений на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 17 жовтня 2024 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19 грудня 2024 року №284 солдат ОСОБА_2 призначений на посаду стрільця-санітара 3 стрілецького відділення стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 з 19 грудня 2024 року зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважається таким, що з 19 грудня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .

13 січня 2026 року від командира НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_3 надійшла доповідь, якою попередньо встановлено, що 13 січня 2025 року о 08 годині 30 хвилин в районі н.п. Котлине Покровського району Донецької області, в районі виконання завдань, згідно бойового розпорядження, встановлено, що солдат ОСОБА_4 із закріпленою за ним зброєю (автомат АКМ 7.62 ГО 3437-62) самовільно покинув позицію «ТОРОНТО» та місце розташування підрозділу. Пошукові заходи позитивних результатів не дали.

Того ж дня подано рапорт №1399 з проханням призначити службове розслідування.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2025 року №419АГД призначено проведення службового розслідування відносно стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 за фактом самовільного залишення військової частини, який мав місце 13 січня 2025 року.

У рамках проведеного службового розслідування встановлено, що стрілець-санітар 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , діючи в умовах воєнного стану, в порушення вимог статей 6, 11, 12, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 13 січня 2025 року самовільно залишив місце служби - місце тимчасового розташування НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 (у районі населеного пункту АДРЕСА_1 ), перебуваючи поза місцем проходження військової служби понад три доби (з 13 січня 2025 року по теперішній час), використовує службовий час на свій власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв. У діях солдата ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби вчинене в умовах воєнного стану.

07 березня 2025 року за результатами розгляду матеріалів проведеного службового розслідування командиром військової частини видано наказ №1612-ОД «Про результати службового розслідування відносно солдата ОСОБА_2 » та прийнято рішення: притягнути ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності одразу після повернення його на службу; здійснити повідомлення правоохоронним органам про кримінальне правопорушення за фактом самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану ОСОБА_2 , що й було відображено в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 07 березня 2025 року наказ №1612-ОД.

Із наявного в матеріалах справи повідомлення правоохоронним органам про кримінальне правопорушення та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за фактом самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану ОСОБА_2 .

Не погодившись із вищевказаним наказом, позивачем через свого представника подано заяву від 21.11.2025 року до військової частини НОМЕР_1 з проханням провести службове розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , визнати зниклим безвісти за особливих обставин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , видати сповіщення сім`ї про зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

Листом військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025 року за №22384 у задоволенні заяви від 21.11.2025 року відмовлено.

Позивач, уважає рішення командування військової частини НОМЕР_1 у вигляді наказу №1612-ОД від 07.03.2025 року про результати службового розслідування відносно солдата ОСОБА_2 незаконним та таким, що не відповідає діючому законодавству, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут №548-XIV).

Положення пункту ст. 3 Статуту №548-XIV, військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 11 Статуту №548-XIV визначає, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ст.ст. 26, 27 Статуту №548-XIV, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення.

Згідно ст. 49 Статуту №548-XIV військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня1999 року № 551-XIV, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статей 1-2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно з частинами 1-3 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Розділ ІІІ Дисциплінарного статуту визначає стягнення за порушення військової дисципліни.

Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.

Так, згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 87 цього ж Статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, статтями 96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.

Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок № 608). Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Згідно з абзацем 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

За приписами пункту 3 Розділу II Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

Згідно із п. 1 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Пунктом 6 розділу V Порядку №608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акту службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Згідно із пунктом 1 розділу VI Порядку №608, за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проєкт відповідного наказу.

У спірних правовідносинах, із рапорту командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 13 січня 2025 року №1399, пояснень оператора відділення радіоелектронної боротьби НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , номера обслуги 1 зенітно-ракетного відділення 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 , стрільця-зенітника 3 зенітно-ракетного відділення НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_7 , інших зібраних у ході розслідування матеріалів встановлено, що 13 січня 2025 року о 08 годині 30 хвилин у районі населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області, в районі виконання завдань, виявлено відсутність стрільця-санітара 3 стрілецького відділення стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , який самовільно покинув розташування підрозділу НОМЕР_4 стрілецького батальйону, зі зброєю. Пошукові заходи, проведені на місці тимчасового розміщення підрозділу та в околицях населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області, позитивних результатів не дали, місцезнаходження солдата ОСОБА_2 невідоме, на телефонні дзвінки він не відповідав. Законних підстав відсутності солдата ОСОБА_2 у місці тимчасового розташування підрозділу (район населеного пункту АДРЕСА_1 ), в районі виконання завдань, відомо не було.

З метою встановлення місцезнаходження солдата ОСОБА_2 та повернення його на службу посадові особи НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 здійснювали спроби зв`язатися із солдатом ОСОБА_2 через мобільний телефон, але згідно інформації оператора зв`язку абонент перебував поза зоною досягнення. Для встановлення місцезнаходження солдата ОСОБА_2 , була налагоджена взаємодія із родичами військовослужбовця. Однак, проведені заходи до позитивного результату не привели, встановити місцезнаходження солдата ОСОБА_2 та повернути його на службу не представилось за можливе.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16 січня 2025 року №419АГД призначено проведення службового розслідування відносно стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 за фактом самовільного залишення військової частини, який мав місце 13 січня 2025 року.

В рамках проведеного службового розслідування встановлено, що стрілець-санітар 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , діючи в умовах воєнного стану, в порушення вимог статей 6, 11, 12, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 13 січня 2025 року самовільно залишив місце служби - місце тимчасового розташування НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 (у районі населеного пункту АДРЕСА_1 ), перебуваючи поза місцем проходження військової служби понад три доби (з 13 січня 2025 року по теперішній час), використовує службовий час на свій власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв. В діях солдата ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби вчинене в умовах воєнного стану.

Згідно пояснень солдата ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_7 , які проходять службу разом із солдатом ОСОБА_2 , 13 січня 2025 року під час перевірки особового складу виявлено відсутність солдата ОСОБА_2 , пошукові заходи солдата ОСОБА_2 позитивних результатів не дали. Про якісь проблеми пов`язані із проходженням військової підготовки або зі станом здоров він не говорив. Про наміри здійснити самовільне залишення території військової частини в розмовах не згадував. Останній раз солдата ОСОБА_2 бачили зранку 12 січня 2025 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 січня 2025 року №13 стрілець-санітар З стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 вважається таким, що самовільно залишив частину, з 13 січня 2025 року знятий з усіх видів забезпечень (підстава: рапорт командира НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 13 січня 2025 року за вхідним №1399).

Із наявного в матеріалах справи повідомлення правоохоронним органам про кримінальне правопорушення та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за фактом самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану ОСОБА_2 .

Доказів перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у полоні Російської Федерації матеріали справи не містять.

На ухвалу суду від 03.06.2026 від Координаційного штабу з питань поводження із військовополоненими (Консультаційний центр Східного регіону (Харківська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Сумська області), Національного комітету Товариства Червоного Хреста України таких відомостей до суду не надходило.

Стосовно посилань позивача на розбіжності у формулюваннях, суд зазначає, що відповідно до положень Інструкції про надання доповідей, що затверджена Наказом Міністерства оборони України від 29 листопада 2018 року №604 «Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту», доповіді та донесення надаються негайно (протягом 15 хвилин) після отримання інформації про подію, кримінальне правопорушення, адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, - усно (у доповіді мають зазначатися умовне найменування, пункт дислокації та підпорядкованість військової частини, дата і час скоєння правопорушення, стислий зміст, обставини та місце скоєння (вчинення), ким виявлено правопорушення, заподіяні матеріальні збитки, загибель, поранення людей, демографічні дані учасників, військове звання, прізвище, ім`я, по батькові командира військової частини, номери телефонів для уточнення інформації). Про обставини вчинення події, кримінального правопорушення, самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями - за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції письмово протягом доби з моменту надання усної доповіді (п. 4 Інструкції №604).

Тобто, суть доповіді зводиться до оперативного інформування командного складу про факт настання події/вчинення діяння, яке може бути кваліфіковано, як дисциплінарне, адміністративне чи кримінальне правопорушення.

Аналіз доповіді №848 від 13 січня 2025 року свідчить, що від командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 надійшла доповідь про самовільного залишення поля бою солдатом ОСОБА_2 .

Того ж дня подано рапорт №1399, відповідно до якого підтверджено інформацію, зазначену в доповіді №848 від 13 січня 2025 року.

Аналіз положень наказу №1612-ОД від 07 березня 2025 року підтверджує обставини викладені в Доповіді №848 та Рапорті №1399.

Отже, жодних розбіжностей у формулюваннях між інформацією в Доповіді №848 та Наказом №1612-ОД, що складено на підставі службового розслідування судом не виявлено.

Щодо пояснень солдата ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_7 , які на думку позивача є формальними, однаковими та такими, що не містять жодних доказів вини чи вчинення правопорушення, суд зазначає, що дані припущення позивача не підтверджуються фактичними обставинами справи.

До того ж, свідчать про фактичні обставини стосовно відсутності солдата ОСОБА_2 13 січня 2025 року під час шикування та перевірки особового складу, які за своєю суттю і є однаковими.

Відтак, суд висновує, що під час службового розслідування доведено ті обставин, про які відповідач посилається в обґрунтування правомірності своїх дій (рішення) про встановлення факту самовільного залишення військової частини позивачем.

Натомість, позивачем до позовної заяви не надано жодного доказу зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що встановлення факту зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 може бути здійснено у порядку цивільного судочинства за нормами Цивільного кодексу України.

Проте, такого судового рішення до матеріалів справи не надано.

У свою чергу, під час проведення службового розслідування відносно стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 встановлено факт самовільного залишення військової частини, який мав місце 13 січня 2025 року, що матеріалами справи не спростовано.

Суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті у справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд висновує, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1612-ОД від 07.03.2026 року про результати службового розслідування відносно солдата ОСОБА_2 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відсутність факту невідповідності закону реально вчиненого суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення спричиняє відсутність факту порушеного права приватної особи у сфері публічно-правових відносин, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору та відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 18.06.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко