Ухвала суду № 137552034, 18.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

18 червня 2026 р. справа № 520/9317/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо застосування із листопада 2023 року по лютий 2025 року включно розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби;

2. зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із листопада 2023 року по лютий 2025 року включно грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023,01.01.2024 та на 01.01.2025 відповідно, із врахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 23.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України, оскільки позивач особисто 17.02.2025 (в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення) ознайомився з нарахованими сумами при звільненні з військової служби.

Ухвалою суду від 26.05.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову, а саме для подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

16.06.2026 від позивача до суду надійшла заява з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 року у справі №1-7/2024(337/24).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до п.9 ч.3 ст.2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з 2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 1 ст.45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності заяв (скарг). Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява № 23436/03).

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Приписами ч.1 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод т інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особ дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, 19.07.2022 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів частині строків таких звернень.

Частина 2 ст.233 КЗпП України викладена у наступній редакції: із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані т виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 р. у справі №990/156/23 виснувала про те, що норм ст.233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. У взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосовувати правил пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи суб`єкта приватного права.

Положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над ч.5 ст.122 КАС України.

Отже, з 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом про стягнення всіх сум, що належать працівникові при звільненні становить три місяці з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом та зазначено в ухвалі суду від 26.05.2026 року, спірний період у позовній заяві зазначено з листопада 2023 року по лютий 2025 року.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 26.03.2025 року, в якій просив повідомити про порядок нарахування та виплати грошового забезпечення у період з 2023 по 2025 роки.

Листом від 02.04.2025 року №09/Д-1181/1189 повідомлено, що застосована стала величина у розмірі 1762 грн.

Згідно розрахункового листа за лютий 2025 року, позивач особисто 17.02.2025 (в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення) ознайомився з нарахованими сумами при звільненні з військової служби.

Тобто, тримісячний строк звернення до суду розпочався 18.02.2025 року та закінчився 18.05.2025.

До суду з даним позовом позивач звернувся 20.04.2026 року, тобто позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду.

Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

У даному випадку позивач особисто 17.02.2025 (в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення) ознайомився з нарахованими сумами при звільненні з військової служби, що позивачем не заперечується.

Тобто, датою, з якої починається перебіг строку звернення до суду з цим позовом є саме 18.02.2025 року (з наступного дня після звільнення).

Стосовно посилань позивача на рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025, суд зазначає наступне.

Так, Конституційний Суд України у рішенні Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 виходив з того, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.

Якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов`язок роботодавця щодо виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат і право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються, тоді як дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку. Працівник може опинитися в невигідному юридичному становищі, коли після спливу встановленого оспорюваними приписами Кодексу тримісячного строку відповідне право не підлягатиме захисту судом, а подальше отримання працівником сум заробітної плати значною мірою залежатиме від бажання роботодавця виплатити заборгованість в позасудовому порядку.

Таким чином, Конституційний Суд України виснував, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Наведене свідчить, що Конституційний Суд України розмежував:

тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;

тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Останній передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.

Таким чином, зміни у підходах до обчислення строків звернення до суду, що випливають із зазначеної правової позиції Конституційного Суду України та спрямовані на захист працюючих осіб від звуження їхніх конституційних прав, не поширюються на позивача та не мають правового значення для вирішення цієї справи.

Водночас до спірних правовідносин, в частині обчислення строків звернення до суду, застосовуються положення частини другої статті 233 КЗпП України, якою передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Отже, з огляду на обставини цієї справи, враховуючи, що позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів ще у лютому 2025 року, а звернувся до суду з даним позовом 20.04.2026 року, позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду.

Заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин позивачем до суду не надано.

Отже, з огляду на викладене, позов поданий поза межами строку звернення до суду без заяви про поновлення строку звернення та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись ст.ст. 9, 240, 241, 243, 248, 287 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву - залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання; може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати прийняття.

Суддя Марина Лук`яненко