Ухвала суду № 137551322, 19.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14197/26

УХВАЛА

19 червня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 15 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , як адвоката, до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на дванадцять місяців.

Ухвалою від 20.05.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України.

Ухвалою від 12.06.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 , встановив позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними підставами для поновлення строку.

16 червня 2026 року позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, додатком до якої є заява про поновлення строку звернення до суду.

В обгрунтування причин пропуску строку звернення до суду, позивач вказує, що він є інвалідом ІІІ групи.

Крім того, позивач стверджує, що у зв`язку з погіршенням станом здоров`я він проходив обстеження та лікування в різних медичних закладах Одеської області.

Також позивач зазначає, що 05.02.2026 йому був встановлений діагноз: туберкульоз, у зв`язку з чим призначено амбулаторне лікування, соціальну ізоляцію та заборону відвідувати закриті громадські місця та усунення від роботи.

Позивач вказує, що тільки 10.05.2026 встановлено, що загроза туберкульозу мінімальна і позивачу дозволено спілкування без обмежень, водночас картка із захворювання на туберкульоз не закрита.

У зв`язку з вищенаведеним, позивач просить поновити строк звернення до суду з позовною заявою.

Вирішуючи заяву позивачу про поновлення строку звернення до суду, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив таке.

Згідно з частиною тринадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Вирішуючи питання дотримання строку звернення до суду з цією позовною заявою, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 15 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на дванадцять місяців.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому ч.3 ст.122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним законом який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні є Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI).

Згідно з ч.1 ст.42 Закону №5076-VI, адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем оскаржується рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 15.12.2025 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Суд відхиляє доводи позивача щодо перебування під вартою як поважної причини пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою. Так, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з-під варти 15.01.2026 у зв`язку з внесенням застави на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 761/511/26. Зазначена обставина також не заперечується самим позивачем у поданих до суду запереченнях. Відтак перебування позивача під вартою не може бути визнано обставиною, яка об`єктивно перешкоджала його зверненню до суду після 15.01.2026.

Суд встановив, що 20.01.2026 позивач звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області із заявою, в якій просив ознайомити та надати можливість зробити копії з матеріалів дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_1 .

При цьому, в зазначеній заяві міститься примітка, засвідчена особистим підписом адвоката ОСОБА_1 , про ознайомлення ним 28.01.2026 о 15 год. 30 хв. з матеріалами дисциплінарної справи та виготовлення відповідних фотокопій.

Відтак, суд доходить висновку що з саме з цієї дати позивачу достеменно стало відомо про зміст рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 15 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Стосовно доводів позивача про перебування протягом значного часу на лікуванні та про захворювання на туберкульоз, у зв`язку з чим позивач з 05.02.2026 до 10.05.2026 перебував на амбулаторному лікуванні, суд зазначає таке.

Зазначені доводи позивача не підтверджується наданими позивачем доказами.

Зокрема, у наданій разом із заявою про поновлення строку виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «ООЦСЗХ» ООР» від 03.02.2026, за результатами обстеження активних туберкульозних змін в легенях немає.

Відомості щодо наявності/відсутності/виліковності хвороби також відсутні і в наданому позивачем досліджені-комп`ютерної томографії від 10.05.2026 №1748-1752.26.

З наданих позивачем консультаційних медичних висновків від 20.01.2026, від 03.02.2026, від 04.02.2026, від 05.02.2026, від 02.03.2026, від 06.03.2026, від 09.05.2026, від 10.05.2026, від 16.05.2026 вбачається, що позивач у зазначені дати проходив медичне обстеження, а на стаціонарному лікуванні перебував лише з 02.03.2026 до 06.03.026.

Суд зазначає, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, що визначений у ст.77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його доводи.

Суд критично оцінює зауваження позивача про те, що з огляду на встановлений йому діагноз він вимушений постійно звертатися до лікарів, проходити обстеження, що займає багато часу, адже, як вже зазначено судом, з наданих позивачем консультаційних висновків вбачається, що позивач проходив обстеження у такі дати: 20.01.2026, 03.02.2026, 04.02.2026, 05.02.2026, 02.03.2026, 06.03.2026, 09.05.2026, 10.05.2026, 16.05.2026.

Суд також виходить з того, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.02.2020 у справі № 560/3070/19, від 27.08.2021 у справі № 520/17941/2020, амбулаторне лікування полягає в лікувально-профілактичних діях, які надаються особі в амбулаторії (без залишення в лікарні на стаціонар) та/або вдома. Перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежать виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.11.2019 у справі № 120/4137/18-а, відповідно до якої перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника.

Окрім того, відповідно до вимог ч.6 ст.18 КАС України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Суд встановив, що позивач має зареєстрований Електронний кабінет ЄСІТС з 24.03.2019, а тому не був позбавлений можливості звернутись до суду шляхом подання позову через Електронний кабінет ЄСІТС.

До суду позивач звернувся 18.05.2026, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого ч.1 ст.42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Суд зауважує, що позивачем не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних непереборних причин, що зумовили поважність пропуску встановленого законом строку звернення до суду.

Суд вказує, що з аналізу наведених норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» убачається, що законодавець, визначаючи порядок оскарження рішень у дисциплінарній справі, прямо встановив можливість їх оскарження протягом тридцяти днів з дня прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Використання у наведених положеннях сполучника «або» має юридично значиме змістове навантаження, така конструкція норми вказує на надання особі права вибору одного з двох способів оскарження рішення - адміністративного чи судового.

Разом із тим, зазначені норми містять не лише визначення альтернативного способу оскарження, а й встановлюють конкретний строк для його реалізації - тридцять днів з дня прийняття рішення. Такий строк сформульовано як єдиний для оскарження рішення у дисциплінарній справі незалежно від обраного суб`єкта розгляду скарги, тобто незалежно чи до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури чи до суду.

Отже, законодавець, використовуючи конструкцію «…до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду», закріпив саме альтернативність способів захисту, але при цьому прямо визначив спеціальний строк для їх реалізації.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 31 січня 2020 року у справі № 640/3026/19 та від 14 серпня 2024 року у справі №600/6484/23-а.

Крім того суд зазначає, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п.69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії» №7888/03 тощо).

Так, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №640/3026/19 зазначено, що доводи щодо застування до спірних правовідносин Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими, оскільки тридцятиденний строк оскарження прямо передбачений спеціальною нормою для цих правовідносин Законом № 5076-VI, тоді як норми КАС України у цьому випадку мають загальний характер.

З урахуванням наведеного, положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у цьому випадку застосуванню не підлягають, оскільки регулюють загальні строки звернення до адміністративного суду, тоді як спірні правовідносини врегульовані спеціальним законом.

Отже, строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень КДКА становить тридцять днів, про що прямо встановлено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відтак, звернувшись 18.05.2026 до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 15 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , як адвоката, до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на дванадцять місяців, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду.

Пунктом 7 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк встановлений судом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.123, частиною п`ятнадцятою статті 171, пунктом 7 частини першої статті 240, статтями 241-243, 248, 250, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду від 16.06.2026.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 293-295 КАС України.

Суддя Дмитро БАБЕНКО