Ухвала суду № 137550953, 19.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2318/25

У Х В А Л А

з питань встановлення судового контролю

за виконанням судового рішення

19 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/2318/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 380/2318/25 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою заборгованості по пенсії в сумі 21435,78 грн, що розрахована на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006717 та виплачена в жовтні 2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів (пенсії), нарахованої на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006717 у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 06.10.2020 по день фактичної виплати.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 380/2318/25 без змін.

25.05.2026 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що на виконання вказаного рішення суду Головним управлінням здійснено розрахунок компенсації втрати часини доходу за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 (визначення індексу за березень 2019 року - шляхом множення місячних індексів за період з 01.04.2019 по 30.09.2024), та за підрахунками Головного управління загальна сума нарахованої компенсації становить 13801,61 грн, про що ним зазначено у наданому письмовому розрахунку.

Разом з тим, відповідачем лише здійснено розрахунок та нараховано компенсацію втрати частини доходу за період з 05.03.2019 по 31.12.2019, про що ним зазначено у листі відповіді від 29.04.2026.

Тобто відповідач самостійно, на власний розсуд, а не так як визначено в рішенні суду визначив період за який необхідно нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу.

Таким чином відповідач фактично змінив резолютивну частину вказаного судового рішення.

Крім того, відповідач не надав доказів того, що рішення по справі є виконаним в частині виплати компенсації втрати частини доходу.

02.06.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення проти встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі. Обґрунтовуючи подані заперечення, відповідач вказує, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 380/2318/25 в частині здійснення нарахування позивачу компенсації втрати часини доходу виконане в повному обсязі, водночас нараховані суми заборгованості будуть виплачені позивачу після надходження відповідних коштів з Бюджету.

Враховуючи вищенаведене, просить відмовити в задоволенні заяви позивача.

При постановленні ухвали суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Згідно з ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, аналіз вищевказаних положень ст.ст. 382, 382-1 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Крім того, суд наголошує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

З цього приводу Верховний Суд у постанові від 20.02 2019 у справі №806/2143/15 звернув увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судових рішень. Підставами для її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі.

Подібна позиція висловлена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №800/592/17.

Таким чином, з аналізу правових позицій Верховного Суду випливає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 19 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.006717 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, із урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006717, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведений перерахунок пенсії позивачу та за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 нараховано 21435,78 грн заборгованості, яку виплачено 18.10.2024, що не заперечується сторонами.

Зокрема, за березень 2019 року доплачено 1805,02 грн, за квітень 2019 року 2072,43 грн, за травень 2019 року 2072,43 грн, за червень 2019 року 2072,43 грн, за липень 2019 року 2052,33 грн, за серпень 2019 року 2294,56 грн, за вересень 2019 року 2294,56 грн, за жовтень 2019 року 2294,56 грн, за листопад 2019 року 2294,56 грн, за грудень 2019 року 2182,92 грн, разом 21435,78 грн.

Згідно з п. 4, 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі Порядок №159) передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Приклад обчислення суми компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати наведений у додатку до Порядку №159, де чітко роз`яснено, що якщо для прикладу грошовий дохід, нарахований за січень 2001 року, виплачується у лютому 2003 року, індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу визначається шляхом множення місячних індексів за період з лютого 2001 року по січень 2003 року включно.

Тобто індекс споживчих цін визначається шляхом множення місячних індексів, починаючи з місяця, що йде наступним за тим, у якому мало бути виплачено дохід, та закінчуючи місяцем, що передує місяцю виплати такого доходу.

Судом встановлено, що відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі №380/2318/25 проведено нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів (пенсії) на суми несвоєчасно виплаченої пенсії в розмірі 21435,78 грн, яка належала позивачу за період з березня 2019 року по грудень 2019 року.

Розмір нарахованої компенсації становить 13801,61 грн.

З наданого розрахунку випливає, що відповідно до вимог Порядку № 159 індекс споживчих цін відповідач обчислив окремо по кожному місяцю несвоєчасно виплаченої пенсії за період березня - грудня 2019 року, починаючи з місяця, що йшов наступним за тим, у якому мало бути виплачено дохід, та закінчуючи місяцем, що передував місяцю виплати такого доходу, зокрема в даному випадку вересень 2024 року.

Водночас, доводи позивача щодо неправильності розрахунку не знаходять свого підтвердження та є безпідставними.

Таким чином, судове рішення у справі №380/2318/25 в частині здійснення нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів (пенсії), нарахованої на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006717 у зв`язку з порушенням строків їх виплати виконане відповідачем відповідно до вимог Порядку № 159.

Водночас, суд враховує, що подальше виконання рішення у справі №380/2318/25 в частині виплати нарахованих сум заборгованості залежить від отримання Пенсійним фондом України коштів з Державного бюджету України, за рахунок яких забезпечується виплата пенсій згідно з ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та, відповідно, отримання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області коштів для фінансування відповідної виплати позивачу.

Суд враховує, що згідно з обліком рішень суду, що набрали законної сили, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі №380/2318/25 внесене відповідачем до обліку рішень суду, які підлягають виконанню.

Отже, Головним управлінням в межах наданої компетенції проведений комплекс заходів задля повного та неухильного виконання судового рішення у цій справі.

Суд також враховує, що фактична невиплата нарахованих 13801,61 грн заборгованості зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття. Тому, за умови дотримання Головним управлінням Пенсійного фонду у Львівській області встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23.04.2020 у справі № 560/523/19.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідач, маючи можливість здійснити відповідну виплату заборгованості позивачу, створює перешкоди для виконання рішення суду.

Одночасно суд враховує, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а, від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, ухвалі від 10.06.2026 у справі № 580/2522/24 та інших, невиконання боржником (державним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлюється об`єктивними причинами, а належні докази, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення у матеріалах справи відсутні, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю у цій справі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 248, 370, 372, 382 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна