Ухвала суду № 137550822, 18.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

18 червня 2026 року м. Київ 320/22891/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадженні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КДД СТАНДАРТ"

до Державної інспекції архітектури та містобудування України

про визнання протиправними та скасування наказу від 14.04.2026 № 85, визнати

протиправними дії, визнання протиправним та скасування та припису від 04.05.2026

та постанову від 13.05.2026 №17-2026/02-1-03, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "КДД СТАНДАРТ" з адміністративним позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування наказу від 14.04.2026 № 85, визнати протиправними дії, визнання протиправним та скасування та припису від 04.05.2026 та постанову від 13.05.2026 №17-2026/02-1-03.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення зупинення дії припису головного інспектора будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної інспекції архітектури та містобудування України Стеблецької Юлії Юріївни та головного інспектора будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної інспекції архітектури та містобудування України Богача Олександра Сергійовича зупинення підготовчих та будівельних робіт від 04.05.2026 року.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що у разі невжиття ініційованих заходів забезпечення позову, зупинення будівельних робіт позбавляє ТОВ КДД СТАНДАРТ права на подальше здійснення такої діяльності та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі в разі ухвалення позитивного рішення суду. Крім того, зупинення виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва за адресою: просп. Оболонський, 18, Оболонський район, м. Київ, здійснене на виконання Припису, тягне за собою значні негативні наслідки не тільки і не стільки для ТОВ КДД СТАНДАРТ, а й для Замовника будівництва та безпосередньо інвесторів, які придбали майнові права на об`єкти нерухомого майна за адресою: просп. Оболонський, 18, Оболонський район, м. Київ. Зупинення будівництва зумовлює перенесення строків закінчення будівництва та, відповідно, введення в експлуатацію, що в свою чергу впливає на права третіх осіб - інвесторів цього будівництва отримати у власність об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до частин 1-3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.

Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Факт наявності порушення прав заявника потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів лише під час розгляду справи по суті, а не шляхом подачі заяви про забезпечення позову.

Також суд зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Суд звертає увагу, що обставини правомірності (протиправності) дій та прийнятих рішень можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх доказів.

Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача у справі може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

При цьому суд враховує сталу позицію Верховного Суду, яка загалом полягає в тому, що: самі по собі твердження про можливі збитки або незручності не є достатніми; сторона повинна надати докази реальності та істотності таких наслідків; суд має зіставити можливі негативні наслідки від зупинення будівництва з можливими наслідками продовження будівництва у разі, якщо воно виявиться незаконним.

Так, наприклад, у справі № 826/10936/18, постанова Верховного Суду від 24.04.2019 зазначив, що можливі фінансові втрати від зупинення будівництва не є підставою для забезпечення позову.

У справі №826/16334/18 Верховний Суд у постанові від 26.04.2019 виклав висновок про те, необхідність дослідження не лише потенційних втрат забудовника, а й того, наскільки такі наслідки є доведеними, реальними та безпосередніми.

У справі № 640/12373/21, постанова Верховного Суду від 24.01.2022 суд погодився, що примусове припинення будівництва може призвести до істотних втрат та ускладнити захист прав забудовника. Проте ключовим було не саме існування збитків, а наявність доказів того, що без забезпечення позову подальший захист прав стане істотно ускладненим або неможливим.

Тому, суд звертає увагу заявника, що надаючи оцінку доводам зазначеним в заяві суд оцінює не абстрактні твердження про можливі збитки, порушення прав інвесторів, а наявність конкретних доказів того, що зупинення робіт призведе до істотних та реальних негативних наслідків для забудовника чи самого об`єкта.

Заявник не надав суду жодного доказу про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та законним інтересам не тільки позивача, а й третіх осіб (інвесторів) до ухвалення рішення у справі.

При цьому, суд зауважує, що у випадку порушення прав інвесторів за у даних спірних правовідносинах відповідальність несе виключно позивач, а не відповідач який виконує свої повноваження.

Водночас, суд не надає оцінку твердженням щодо можливих порушень Закону України Про адміністративну процедуру та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. №553 допущених відповідачем, оскільки доведення даних обставин і є безпосереднім предметом доказування у спірних правовідносинах під час розгляду справи по суті.

Так Верховний Суд у постанові від 13.05.2021 справа № 320/3957/20 зазначив, що сама наявність ознак протиправності акта або дій органу влади не є достатньою підставою для забезпечення позову. Позивач повинен також довести, що невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить або унеможливить виконання майбутнього рішення суду чи ефективний захист його прав.

У справі №160/8226/20 Верховний Суд у постанові від 04.06.2021 скасував заходи забезпечення позову, якими забудовнику фактично дозволялося продовжувати будівництво на час спору. Суд наголосив, що доводи про незаконність рішень контролюючого органу потребують дослідження під час розгляду справи по суті, забезпечення позову не може підміняти собою майбутнє рішення суду, надання забудовнику можливості продовжувати будівництво попри виявлені порушення фактично означає вирішення спору наперед

У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заявлені позивачем заходи забезпечення позову.

З огляду на викладене заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КДД СТАНДАРТ" про забезпечення позову - відмовити.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Жук Р.В.