Рішення № 137550741, 19.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м.Київ № 826/1924/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПД ЛОНДРІ МЕНЕДЖМЕНТ" до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ПД ЛОНДРІ МЕНЕДЖМЕНТ" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2017 № 8242615141 № 8252615141, № 8262615141 та № 0052551409.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 26.04.2019 адміністративний позов було задовольнити частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 12.10.2017 № 8252615141, № 8242615141, а також стягнуто сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 17 096, 10 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.12.2022 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2017 № 8252615141, № 8242615141 та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження та розпочато розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ПД Лондрі Менеджмент" посилалося на порушення Відповідачем при встановленні порушень у висновку акта перевірки за результатами перевірки позивача, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, норм Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідач після прийняття справи до провадження своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що 15.03.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про скасування податкових повідомлень - рішень. Відповідно до даного відзиву, подаковий орган не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав.

В акті перевірки вказано, що позивач до перевірки надав картки рахунків 201 «Сировина й матеріали» за 2015 рік, 2016 рік, відповідно до яких встановлено списання рушників з кредиту бухгалтерського рахунку 201 «Сировина й матеріали» у дебет бухгалтерського рахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг»; у актах про списання рушників, які надав для перевірки позивач, відсутня інформація щодо причин списання товарів; оскільки при придбанні списаного товару був сформований податковий кредит, то відповідно до п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту; позивач в порушення п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України не нарахував податкові зобов`язання з податку на додану вартість в момент списання товару, що призвело до заниження податкових зобов`язань у жовтні 2015 року - у грудні 2016 року на загальну суму 927 803,00 грн.

Також перевіркою встановлено наявність понадлімітних залишків готівки у касі на загальну суму 6 565,60 грн; ліміт залишку готівки у касі на підприємстві не розраховувався та не встановлювався. Крім того, позивачем порушено граничний термін сплати грошових зобов`язань самостійно визначених у податковій декларації з податку на додану вартість у сумі 6 635 грн за червень 2015 року згідно з податковою декларацією від 15.07.2015 № 9148090469 (граничний термін сплати 30.07.2015, фактично сплачено 07.08.2015).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ст. ст. 20, 77, 82 ПК України відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок платників податків за ІІІ квартал 2017 року, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві № 7300 від 02.08.2017 була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ПД Лондрі Менеджмент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.10.2014 по 31.12.2016, валютного законодавства за період з 08.10.2014 по 31.12.2016, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08.10.2014 по 31.12.2016.

На підставі зазначеної перевірки оформлено акт від 25.09.2017 № 392/26-15-14-01-03/39434118 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ПД Лондрі Менеджмент» податкового законодавства за період з 08.10.2014 по 31.12.2016, валютного законодавства за період з 08.10.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08.10.2014 по 31.12.2016».

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 885 497,00 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень у сумі 42 306,00 грн;

п. 57.1 ст. 57 ПК України в частині порушення граничних термінів сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 6 635,00 грн, п. 2.8 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 в частині перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства на загальну суму 6 565,6 грн.

На підставі акту було винесено наступні податкові повідомлення рішення від 12.10.2017 № 8242615141, № 8252615141, № 8262615141, № 0052551409.

Не погоджуючись із висновками, що були викладені в акті, та спірними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач реалізував своє право щодо адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень - рішень до ДФС України. Проте, рішенням ДФС України від 28.12.2017 № 32002/6/99-99-11-01-01-25 було залишено без змін спірні податкові повідомлення - рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 26.04.2019 адміністративний позов було задовольнити частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 12.10.2017 № 8252615141, № 8242615141, а також стягнуто сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 17 096, 10 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.12.2022 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2017 № 8252615141, № 8242615141 та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, не скасувавши їх у адміністративному порядку, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (у редакції станом на 20.11.2016) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (у редакції станом на 20.11.2016) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Відповідно до інформації з ЄДРПОУ видами економічної діяльності позивача є наступні: 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 77.29 прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, 46.41 оптова торгівля текстильними товарами, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 81.21 загальне прибирання будинків, 96.01 прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем здавалися в оренду текстильні вироби, а саме рушники, а також надавалися послуги з їх прання, що узгоджується із видами діяльності позивача, а саме видами діяльності 77.29 прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, 96.01 прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів.

Матеріали справи свідчать, про те що ТОВ «ПД Лондрі Менеджмент» було списано рушники з кредиту бухгалтерського рахунку 201 «Сировина й матеріали» у дебет бухгалтерського рахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

На підтвердження списання рушників позивачем для перевірки було надано відповідачу відповідні акти списання, а саме: № 28 від 31.10.2015 на суму 670 039,25 грн, № 27 від 30.11.2015 на суму 682 223,10 грн, № 36 від 31.12.2015 на суму 472 165,15 грн, № 12 від 31.03.2016 на суму 797 694,80 грн, № 21 від 31.05.2016 на суму 96 215,35 грн, № 26 від 30.06.2016 на суму 376 324,35 грн, № 36 від 30.09.2016 на суму 826 168,50 грн, № 57 від 31.10.2016 на суму 100 000,75 грн., № 45 від 30.11.2016 на суму 303 093,75 грн, № 56 від 31.12.2016 на суму 265 621,95 грн, № 51 від 31.12.2016 на суму 49 464,90 грн.

Проте, як зазначає відповідач, у зазначених актах відсутня інформація щодо причин списання товарів.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об`єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

ТОВ «ПД Лондрі Менеджмент» не надало до суду первинні документи для здійснення контрольних заходів обґрунтування причин списання товарів, наказів керівника про проведення інвентаризації товарних запасів та затвердження складу комісії, протоколів інвентаризаційної комісії, відомостей (інвентаризаційних описів) щодо результатів проведених інвентаризацій, наказів керівника про списання товарів, актів утилізації списаних товарів тощо.

Після прийняття справи до провадження, позивачем не було не було враховано висновки Верховного Суду та не направлено до суду жодного додаткового доказу для підтвердження своїх обґрунтувань. Наведені вище документи відсутні в матеріалах справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.