Рішення № 137550303, 18.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2026 р. справа № 640/27270/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" про визнання протиправними дій, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо", за змістом якого просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача виплатити на користь позивача гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ "Банк Камбіо" за договором строкового банківського вкладу (депозиту) "Classic" в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 17.09.2014 № 206дф, у розмірі 200000,00 грн., оформлену листом від 28.07.2020 № 02-036-9956/20;

- стягнути з відповідача на користь позивача гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ "Банк Камбіо" за договором строкового банківського вкладу (депозиту) "Classic" в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 17.09.2014 № 206дф. у розмірі 200000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.09.2014 між позивачем та ПАТ «Банк Камбіо» укладено Договір № 206дф строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення, відповідно до умов якого Банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 13 903,88 доларів США. Після віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб його не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду, і постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/10308/15 бездіяльність уповноваженої особи Фонду було визнано протиправною, а останню зобов`язано подати інформацію про позивача до Фонду для здійснення виплати. Надалі Фонд повторно відмовив у виплаті гарантованої суми відшкодування, посилаючись на накладений у межах кримінального провадження арешт на кошти. Після скасування арешту ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2020 позивач знову звернувся із заявою про виплату 200 000 грн гарантованого відшкодування. Однак, Фонд листом від 28.07.2020 повідомив, що попри включення позивача до переліку вкладників, виплата неможлива у зв`язку з відсутністю інформації про скасування постанови слідчого щодо визнання коштів речовими доказами у кримінальному провадженні. Таким чином, позивач вважає, що Фонд безпідставно не здійснює виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, попри наявність судових рішень та скасування арешту коштів, що порушує його право на отримання гарантованого державою відшкодування.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/27270/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.52-53).

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, судову справу №640/27270/20 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №640/27270/20 зареєстрована 12.03.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025, справу № 640/27270/20 передано судді Панікару І.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 прийняти до провадження адміністративну справу № 640/27270/20 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін (а.с.129).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.02.2021 (а.с.57-62) та повторно 02.04.2025 (а.с.150-159), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що діяв у межах спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який має пріоритет у відповідних правовідносинах. ПАТ «Банк Камбіо» виведено з ринку, запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 02.03.2015 розпочато ліквідацію, строки якої неодноразово продовжувались, у подальшому повноваження ліквідатора передавались різним уповноваженим особам, а з 21.02.2020 Фонд здійснював повноваження безпосередньо. Фонд вказує, що позивача, на підставі додаткової інформації уповноваженої особи та рішення виконавчої дирекції про внесення змін до реєстру, включено до Загального реєстру вкладників із сумою гарантованого відшкодування 200 000 грн. Разом з тим, виплата була призупинена у зв`язку з арештом коштів та визнанням їх речовими доказами у межах кримінального провадження, оскільки згідно з пунктом 11 частини 4 статті 26 Закону Фонд не відшкодовує кошти, що перебувають під арештом, а також зобов`язаний виконувати процесуальні рішення слідчих і суду. Фонд наголошує, що належним чином завірена копія ухвали про скасування арешту надійшла до Фонду лише 26.07.2022, після чого рішенням виконавчої дирекції від 08.09.2022 виплату поновлено. Водночас, відповідач зазначає, що позивач до Фонду з метою актуалізації даних та отримання відшкодування у період після поновлення виплат і до їх припинення не звертався, внаслідок чого, 22.08.2024 затверджено ліквідаційний баланс і відповідно припинено виплату гарантованих сум на підставі статті 28 Закону. Фонд вважає, що саме бездіяльність позивача призвела до втрати можливості отримати відшкодування, а протиправної бездіяльності з боку Фонду не було.

Третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" скористалася правом подання письмових пояснень щодо позовної заяви, які надійшли на адресу суду 02.04.2025, згідно змісту якого підтримує позицію відповідача та посилається на аналогічні фактичні й правові підстави. Зокрема, третя особа зазначає, що порядок та умови виплати гарантованого відшкодування визначаються спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а Фонд діє виключно в межах наданих повноважень. Також наголошується, що виплата відшкодування була об`єктивно призупинена у зв`язку з накладенням арешту/визнанням коштів речовими доказами у кримінальному провадженні, а після надходження належним чином завірених процесуальних документів підстави для призупинення були усунуті. Крім того, третя особа вказує, що позивач, маючи достатній проміжок часу після поновлення виплат, не вжив необхідних дій для актуалізації даних та отримання відшкодування до моменту припинення виплат у зв`язку із затвердженням ліквідаційного балансу банку, унаслідок чого відсутні підстави вважати, що права позивача порушені діями чи бездіяльністю Фонду.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

17.09.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Камбіо» укладено Договір № 206дф строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення, відповідно до умов якого Банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 13 903,88 доларів США та відкрито вкладний (депозитний) рахунок вкладнику № НОМЕР_1 . Вкладник вносить Вклад в день підписання сторонами цього Договору у сумі, визначені пунктом 1.1. Договору (а.с.17).

У відповідності до пункту 1.4 Договору строк розміщення Вкладу складає 30 днів: з 17.09.2014 по 17.10.2014.

Процентна ставка складає 3,75% (три цілих сімдесят п`ять сотих процентів) річних. (пункт 1.5. Договору)

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що Банк зобов`язується повернути суму Вкладу, нарахувати та сплатити Вкладнику проценти за Вкладом на першу вимогу Вкладника згідно умов цього Договору.

Згідно з пунктом 2.4.2. Договору Вкладник має право вимагати від Банку належного виконання зобов`язань перед Вкладником відповідно до положень цього Договору.

Як встановлено судом на депозитний рахунок ОСОБА_1 , відкритий у ПАТ "Банк Камбіо" 17.09.2014 надійшли грошові кошти у розмірі 13 903,88 доларів США, призначення платежу: Прийом депозиту згідно депозитної угоди № 206дф від 17.09.2014.

Постановою Правління НБУ від 04.12.2014 № 782 Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.12.2014 № 140 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» розпочата процедура виведення Банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 05.12.2014 по 04.03.2015.

На підставі Постанови Правління НБУ від 27.02.2015 № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ "Банк Камбіо".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання з 02.03.2015 та призначено Уповноваженою особою на 1 рік з 02.03.2015 по 01.03.2016 включно.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - http://www.fg.gov.ua/not-paying/temporary/22-kambio, термін ліквідації банку встановлений з 02.03.2015 по 01.03.2018.

Згідно Протоколу комісії з перевірки вкладів фізичних осіб від 27.02.2015, Комісія з перевірки вкладів фізичних осіб запропонувала Уповноваженій особі тимчасово обмежити здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам.

Внаслідок чого, 06.03.2015 позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» із заявою про включення його до Загального реєстру вкладників, однак, останнього не було включено до Загального реєстру вкладників.

В подальшому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 826/10308/15 (а.с.18-25) визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" щодо невключення ОСОБА_1 , як вкладника за договором строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 17.09.2014 № 206дф до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 , який має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за договором строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті зі сплатою процентів наприкінці строку без права поповнення від 17.09.2014 № 206дф.

У зв`язку із набрання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 826/10308/15 законної сили ОСОБА_1 звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виплати відшкодування за вкладом у ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак, листом від 28.07.2020 відповідач відмовив у виплаті гарантованої суми відшкодування за вкладами, оскільки на грошові кошти накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках фізичних осіб, в тому числі на кошти ОСОБА_1 , та внесено заборону щодо розпорядження цими коштами у порядку кримінального провадження (а.с.29-30).

Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний був здійснити виплату гарантованої суми вкладу, проте, протиправно відмовив у виплаті, а, відтак, є підстави для звернення до суду за захистом своїх прав шляхом стягнення з відповідача гарантованої суми вкладу в порядку, встановленому Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI (далі Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону 4452-VI вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського рахунку, банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Частиною 2 статті 27 Закону № 4452-VI визначено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

4-1) перелік рахунків вкладників, фінансові операції за якими зупинено відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

4-2) переліки рахунків вкладників, до яких застосовано санкції іноземними державами (крім держав, що здійснили або здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному в Законі України "Про оборону України") або міждержавними об`єднаннями, або міжнародними організаціями та/або застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції";

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

В свою чергу, частиною 3 вищезазначеної норми визначено, що виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Продовжуючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з того, що вони врегульовані Конституцією України, Законом № 4452-VI, Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення № 14).

У відповідності до пунктів 3, 4 розділу ІІІ Положення № 14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Згідно пунктів 2, 4 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує загальний реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

За змістом частини першої статті 35 Закону № 4452-VI здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу.

Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VІ. Для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти. Рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25 Закону № 4452-VI).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фонду відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що право на відшкодування коштів за рахунок Фонду мають виключно вкладники банку, тобто фізичні особи, які вступили у правовідносини із банком безпосередньо на підставі договору банківського вкладу (депозиту) або є власниками депозитних іменних сертифікатів.

При цьому, жодних виключень з вказаного правила законодавством не передбачено.

Таким чином, лише набуття фізичною особою статусу вкладника банку є правовою підставою для включення її Уповноваженою особою до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 813/6165/15 зазначив: "… підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом № 4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку який відкритий на її ім`я, тобто, наявність вкладу та статусу вкладника у особи. Водночас вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, а також які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що на момент спірних правовідносин положення чинного законодавства не пов`язували визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів".

Повертаючись до обставин справи, 17.09.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Камбіо» укладено Договір № 206дф строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення, відповідно до умов якого Банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 13 903,88 доларів США та відкрито вкладний (депозитний) рахунок вкладнику № НОМЕР_1 . Вкладник вносить Вклад в день підписання сторонами цього Договору у сумі, визначені пунктом 1.1. Договору (а.с.17).

Як встановлено судом на депозитний рахунок ОСОБА_1 , відкритий у ПАТ "Банк Камбіо" 17.09.2014 надійшли грошові кошти у розмірі 13 903,88 доларів США, призначення платежу: Прийом депозиту згідно депозитної угоди № 206дф від 17.09.2014.

В подальшому, листом від 23.05.2017 № 847 в.о. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» повідомила, що листом від 14.12.2016 за № 01/2809 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» надано додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с.26).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону № 4452-VI та підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом, оскільки, має банківський рахунок у ПАТ "Банк Камбіо" та на відповідному рахунку до запровадження тимчасової адміністрації було розміщено грошові кошти.

У зв`язку із набрання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 826/10308/15 законної сили ОСОБА_1 повторно звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виплати відшкодування за вкладом у ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом від 28.07.2020 за № 02-036-9956/20 повідомив вкадника про те, що інформація за вкладом включена до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, однак відмовив ОСОБА_1 у виплаті відшкодування у зв`язку з тим, що у фонді відсутні відомості про скасування постанови старшого слідчого в ОВС 1-го ВРКП СУ РФ ГУ ДФС в м. Києві Харлапа М.Д. від 21.11.2016 у кримінальному провадженні № 32016100000000135 від 09.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 218-1 КК України, якою визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів вказаного кримінального провадження грошові кошти фізичних осіб, які знаходяться на рахунках, відкритих в ПАТ «Банк Камбіо», у тому числі кошти, належні ОСОБА_1 . Також вказано, що виплата гарантованої суми відшкодування за вкладами, розмішеними на рахунках фізичних осіб у ПАТ «Банк Камбіо», які визнано речовими доказами, можлива лише після прийняття відповідних процесуальних рішень у вказаному кримінальному провадженні, а також отримання Фондом всієї необхідної інформації та документів у зв`язку з цим (а.с.29-30).

В даному аспекті суд вказує на таке.

За приписами пункту 11 частини 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не відшкодовує кошти розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Враховуючи викладені вище положення Кримінального процесуального кодексу України, з метою уникнення негативних наслідків для посадових осіб Фонду та уповноважених осіб Фонду, пов`язаних із невиконання законних вимог та процесуальних рішень слідчих, з метою належного виконання зобов`язання щодо збереження речових доказів у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні, призупинено виплати гарантованих сум відшкодувань вкладникам ПАТ «БАНК КАМБІО», в тому числі позивачу.

В подальшому, 29 січня 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власника майна адвоката Вавдійчика Б.П. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 32016100000000135 від 09.11.2016.

Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року в рамках вказаного кримінального провадження було задоволено клопотання слідчого з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Харлап М.Д. та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках фізичних осіб, в тому числі на кошти ОСОБА_1 із забороною відчужувати, розпоряджатися та використовувати грошові кошти, на які накладено арешт. При цьому, ОСОБА_1 жодного відношення до вказаного кримінального провадження не має, жодним процесуальним статусом у кримінальному проваджені не наділений. Крім того, грошові кошти не мають жодного доказового значення у кримінальному провадженні №32016100000000135, не були набуті злочинним шляхом, їх походження є законним. Крім того, 19.11.2018 р. постановою старшого слідчого з ОВС ГСУ Національної поліції України Колотигіної Т.В. кримінальне провадження № 32016100000000135 від 09.11.2016 було закрито у зв`язку відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ст. 218-1 КК України, таким чином представник вважає, що відпала потреба в застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження, у зв`язку із чим просить скасувати арешт.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі від 17 лютого 2020 року № 761/3010/20 клопотання адвоката Вавдійчика Богдана Павловича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №32016100000000135 від 09.11.2016 задоволено та скасовано арешт та заборону відчуження, розпорядження та використання грошових коштів ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ «Банк Камбіо», накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва 21.12.2016 по справі № 761/44571/16-к (провадження № 1-кс/27244/2016) (а.с.27-28).

У зв`язку з скасуванням арешту на рахунки вкладника, було знято призупинення та поновлено виплату гарантованої суми відшкодування на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду від 08.09.2022 № 700, однак, оскаржена виплата не відбулася, оскільки на думку сторони відповідача після скасування арешту грошових коштів на рахунку ОСОБА_1 та до моменту припинення виплат гарантованих сум відшкодування вкладникам ПАТ «БАНК КАМБІО» (22.08.2024) у позивача було достатньо часу (декілька років) для здійснення процедури актуалізації даних та отримання виплати, що останнім не було здійснено.

Оцінюючи вище вказані обставини, суд зазначає, що у липні 2020 року позивач повторно ініціював питання здійснення виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом після повідомлення про скасування арешту. У відповідь на таке звернення Фонд листом від 28.07.2020 № 02-036-9956/20 повідомив заявника про наявність процесуальних обмежень, пов`язаних із визнанням грошових коштів речовими доказами у кримінальному провадженні, та зазначив про необхідність отримання підтвердження щодо їх скасування.

Тобто, в даному випадку, лист Фонду від 28.07.2020 № 02-036-9956/20 за своєю правовою природою не є рішенням про відмову у виплаті гарантованої суми відшкодування, а має характер проміжного повідомлення про наявність процесуальних обмежень та необхідність отримання підтвердження їх скасування, тобто, у цьому листі Фонд прямо зазначив, що виплата можлива після прийняття відповідних процесуальних рішень у кримінальному провадженні та отримання необхідної інформації.

Внаслідок чого, позовна вимога про визнання протиправною відмови, оформленої листом від 28.07.2020 № 02-036-9956/20, задоволенню не підлягає.

Разом з тим, судом встановлено та не заперечується сторонами, що 26.07.2022 на адресу Фонду надійшла належним чином завірена копія ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2020 у справі № 761/3010/20 (провадження 1-кс/761/2327/2020) про скасування арешту грошових коштів на рахунку ОСОБА_1 відкритому в ПАТ «БАНК КАМБІО», раніше накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2016 по справі № 761/44571/16-к на грошові кошти, що знаходяться на рахунках 1096 фізичних осіб, відкритих у ПАТ «БАНК КАМБІО», в рамках розслідування кримінального провадження №32016100000000135, відкритого 09.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 218-1 КК України.

Таким чином, з цього моменту у відповідача виник обов`язок діяти відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення № 14, зокрема, в частині виплати гарантованої суми відшкодування вкладнику, включеному до Загального реєстру.

Доводи відповідача про те, що після зняття арешту позивач мав самостійно здійснити процедуру актуалізації даних та повторно ініціювати отримання коштів, не можуть автоматично свідчити про втрату ним права на гарантоване відшкодування.

Суд зазначає, що позивач ще у липні 2020 року звернувся до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування, тобто вчинив активні дії, спрямовані на реалізацію свого права після зняття із арешту коштів. За таких обставин він не може вважатися таким, що повністю самоусунувся від реалізації свого права чи допустив бездіяльність, яка б свідчила про відмову від отримання належних йому коштів.

Суд також враховує доводи відповідача та третьої сторони про те, що рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.08.2024 затверджено ліквідаційний баланс ПАТ «БАНК КАМБІО», у зв`язку з чим припинено виплату гарантованих сум відшкодування вкладникам.

Разом з тим, зазначена обставина не може автоматично свідчити про втрату позивачем права на отримання гарантованої суми відшкодування, оскільки належне підтвердження скасування арешту грошових коштів на рахунку позивача надійшло до Фонду 26.07.2022, після чого відпали всі передбачені законом обмеження для здійснення виплати.

Невчинення відповідачем належних дій після 26.07.2022 не може покладатися на позивача як негативний правовий наслідок у вигляді втрати права на отримання відшкодування у зв`язку із завершенням ліквідаційної процедури 22.08.2024, оскільки право позивача на гарантовану суму відшкодування виникло раніше та не було реалізоване з причин, що залежали від дій (бездіяльності) самого відповідача.

Інше тлумачення означало б можливість уникнення суб`єктом владних повноважень виконання встановленого законом обов`язку шляхом тривалого невчинення дій до моменту завершення ліквідаційної процедури, що суперечить принципу верховенства права.

Зокрема, суд також звертає увагу на те, що принцип легітимних очікувань як складова принципу верховенства права передбачає, що особа, право якої підтверджене законом та відповідними рішеннями уповноважених органів, має право розраховувати на його реальну та своєчасну реалізацію. Невчинення відповідачем необхідних дій після усунення об`єктивних правових перешкод порушує баланс між публічним інтересом та правом позивача на володіння майном.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

У пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень без зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як йшлося вище, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов`язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відсутність бажаного результату виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки бажаний результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

Таким чином, суд констатує, що саме після надходження до відповідача 26.07.2022 належним чином завіреної копії ухвали суду про скасування арешту виникли всі юридичні передумови для завершення процедури виплати гарантованої суми відшкодування позивача, оскільки з вказаної дати у відповідача відпали правові підстави для призупинення виплати, а, відтак, виник обов`язок діяти відповідно до вимог Закону № 4452-VI та Положення № 14 з метою завершення процедури виплати гарантованої суми відшкодування.

У зв`язку з викладеним вимога про стягнення з відповідача гарантованої суми відшкодування задоволенню не підлягає, оскільки суд не підміняє собою уповноважений законом орган та не здійснює безпосередньо процедуру визначення, перевірки та виплати гарантованої суми відшкодування, що віднесено до компетенції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За таких обставин суд доходить висновку, що ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що полягала у невчиненні належних дій щодо завершення процедури виплати гарантованої суми відшкодування після 26.07.2022 та зобов`язати відповідача продовжити та завершити процедуру вирішення питання щодо виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом позивача відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів у повному об`ємі правомірність своїх дій.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із платіжною інструкцією від 11.08.2020 підтвердив сплату судового збору на суму 2840,80 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів сплачений судовий збір в розмірі 1420,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що полягала у невчиненні належних дій щодо завершення процедури виплати гарантованої суми відшкодування ОСОБА_1 після 26.07.2022.

Зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, вул. Січовий Стрільців, 17, м. Київ, 04053) продовжити та завершити процедуру вирішення питання щодо виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, вул. Січовий Стрільців, 17, м. Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) частково сплачений судовий збору у розмірі 1420,40 грн. (одна тисяча чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, вул. Січовий Стрільців, 17, м. Київ, 04053).

Третя особа:

Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" (код ЄДРПОУ 26549700, вул. Заньковецької (Станіславського), 3/1, м. Київ, 01001).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.