Рішення № 137550192, 17.06.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 17.06.2026Справа № 554/11534/25 Провадження № 2/554/207/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м.Полтава

Шевченківській районний суд міста Полтави в складі:

Головуючого судді- Материнко М.О.,

за участю секретаря - Шляхової Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Полтави з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.11.2025 р., просив стягнути з відповідача на користь позивача 336990,28 грн. в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу), 30000,00 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, 3669,90 грн. сплаченого судового збору, 10000,00 грн. витрат на залучення судового експерта. Крім того, позивач просив повернути йому 1330,05 грн. судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником легкового автомобіля TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 . 29.06.2025 р. близько 21 год. 27 хв. (час орієнтовний) за адресою АДРЕСА_1 , виникла пожежа в спеціальному легковому фургоні житловому MERCEDES-BENZ SPRINTER HYMER MLT 580, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_3 . Місце виникнення пожежі - кабіна водія. Причина пожежі - несправність електричної системи. Пожежею був пошкоджений, зокрема, легковий автомобіль TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач ОСОБА_1 . Дані обставини підтверджуються Актом про пожежу, складеним 30.06.2025 р. уповноваженою посадовою особою ГУ ДСНС України в Полтавській області в присутності відповідача ОСОБА_2 . Відповідно до Висновку експерта № 17/09-25 за результатами транспортно-товарознавчого дослідження автомобіляTOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 25.09.2025 р. судовим експертом Булахом І.О., вартість відновлювального ремонту автомобіля становитиме 336 990,28 грн. Позивач зазначає, що відповідач має відшкодувати йому майнову шкоду, яка з урахуванням вимог справедливості, добросовісності та розумності має складатися, зокрема, з вартості відновлювального ремонту, що забезпечить приведення транспортного засобу позивача у стан, який він мав до пожежі. Позивач також вказує на те, що крім майнової шкоди він зазнав й моральної шкоди, яка полягає у тому, що в момент, коли він дізнався про пожежу та пошкодження свого автомобіля, він пережив значний психологічний стрес. Згодом виявилося, що автомобіль хоча і не знищено повністю, проте він зазнав значних пошкоджень, які унеможливлюють його експлуатацію без проведення складного і дороговартісного ремонту. Натепер він не може користуватися належним йому майном і змушений відриватися від звичайних занять, щоб займатися питаннями стягнення завданої шкоди та подальшим ремонтом автомобіля. Вказує на те, що щоденно змушений добиратися на роботу в м. Полтава з с. Супрунівка Полтавського району громадським транспортом, що створює для нього та його родини додаткові незручності. Просить врахувати, що відповідач навіть формально не вибачився перед ним та увесь час, що минув з моменту завдання шкоди, замість того, щоб домовитися про відшкодування, поводив себе абсолютно байдуже. Таке ставлення відповідача до проблеми лише посилило негативні емоції позивача. При цьому, дані публічних державних реєстрів свідчать про те, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, має у власності щонайменше 14 транспортних засобів та 12 об`єктів нерухомого майна в Полтаві, Києві, Яремчі (5 земельних ділянок, 3 будинки, 2 квартири, 2 нежитлових приміщення), тобто його майновий стан дозволяє відшкодувати майнову шкоду.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Представник відповідача адвокат Момот Т.Г. 13.10.2025 р. подав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві зазначив, що з Акту про пожежу, складеного 30.06.2025 р. уповноваженою посадовою особою ГУ ДСНС України в Полтавській області, слідує, що пожежа відбулася на майданчику ТОВ «МІКСАВТО ПЛЮС», код ЄДРПОУ 33714820, за адресою м. Полтава, вул. Леоніда Каденюка, 4. Територія огороджена, охороняється цілодобово, в`їзд на територію обмежений встановленим шлагбаумом. Автомобіль відповідача MERCEDES-BENZ SPRINTER HYMER MLT 580, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та інші автомобілі відповідача перебували біля авторемонтної майстерні з метою проведення ремонтних робіт, оскільки були технічно несправні. Позивач свій транспортний засіб припаркував в безпосередній близькості біля автомобіля відповідача, який знаходився в несправному стані. Позивач достеменно знав, що автомобіль відповідача потребував ремонту, а отже є потенційною небезпекою для оточуючих. Проте ані позивач, ані власник автомайстерні не вжили заходів, щоб убезпечити автомобілі від можливих небезпечних наслідків. Вважає, що недбалість позивача, яка спричинила пошкодження його майна, не є підставою для відшкодування йому матеріальної шкоди. Проти відшкодування моральної шкоди заперечив з тих самих підстав.

Ухвалою суду від 09.09.2025 р. відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 02.10.2025 р.

02.10.2025 р. підготовче судове засідання було відкладено за клопотанням представника відповідача адвоката Момота Т.Г. на 27.11.2025 р.

27.11.2025 р. в підготовче судове засідання з`явилися представник позивача адвокат Остапенко А.І. та представник відповідача адвокат Момот Т.Г. Судом були виконані вимоги, передбачені ч. 2 ст. 197 ЦПК України, а також вимоги ст. 221 ЦПК України, зокрема з`ясовано обізнаність учасників справи з їхніми правами та обов`язками. Від представника відповідача адвоката Момота Т.Г. надійшло усне клопотання про оголошення перерви в підготовчому засіданні для додаткового ознайомлення із заявою представника позивача про зменшення розміру позовних вимог від 18.11.2025 р. Інші заяви та клопотання від представника відповідача не надходили. Судом було оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 23.12.2025 р.

В підготовче судове засідання, призначене судом на 23.12.2025 р., відповідач та його представник не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Заяв або клопотань до суду не подавали.

Ухвалою суду від 23.12.2025 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2026 р.

11.02.2026 р. судове засідання не відбулося у зв`язку з неявкою відповідача та його представника. Суд відклав розгляд справи на 24.02.2026 р.

В судовому засіданні 24.02.2026 р. позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Остапенко А.І. позов підтримали та просили його задовольнити з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.11.2025 р. Проти обставин, викладених у відзиві відповідача, заперечували. Представник відповідача адвокат Момот Т.Г. проти задоволення позову заперечував з тих підстав, які викладені у відзиві на позов. В судовому засіданні оголошено перерву до 25.03.2026 р.

В судовому засіданні 25.03.2026 р. був присутній відповідач ДубінськийВ.Г., який проти задоволення позову заперечував. Надав суду усні пояснення, в яких зазначив, що на його думку він є неналежним відповідачем з тих підстав, які зазначені у відзиві на позов. Вважає себе постраждалою особою. Підтвердив, що з Актом про пожежу він був ознайомлений і підписав його без зауважень. Натепер має зауваження до дій пожежників та способу гасіння пожежі. З вказаними в Акті про пожежу місцем та причиною загоряння він згоден. Зауважень до Акту технічного огляду автомобіля позивача судовим експертом він не має, але з визначеною експертом вартістю відновлювального ремонту він не згоден, оскільки вважає її завищеною.

13.04.2026 р. від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Момота Т.Г. надійшло клопотання про призначення повторної судової експертизи. Представник відповідача просив призначити у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса (м. Харків). В обгрунтування клопотання представник відповідача зазначав, що встановлення розміру матеріального збитку має суттєве значення для розгляду спору по суті.

Ухвалою суду від 17.06.2026 р. відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

В судове засідання, призначене судом на 17.06.2026 р., сторони не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, зокрема через Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд. Від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі позивача та його представника. Від відповідача та його представника заяв та клопотань про відкладення судового засідання не надходило.Причину своєї неявки відповідач та його представник не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 19.08.2020 р. ТСЦ 5341, є власником легкового автомобіля TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 є власником спеціального легкового фургону житлового MERCEDES-BENZ SPRINTER HYMER MLT 580, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , що підтверджується наданими позивачем витягом з бази даних МТСБУ щодо транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_3 та витягом з Єдиного державного реєстру МВС щодо транспортного засобу з номером шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 . Факт належності даного транспортного засобу на праві власності саме відповідачу ним самим та його представником не заперечувався.

Відповідно до наданого позивачем листа Полтавського районного управління ГУ ДСНС України в Полтавській області від 01.07.2025 р. вих. № 61-19.01-2543/61-19.01, Полтавське районне управління повідомляє, що 29.06.2025 р. орієнтовно о 21 год. 26 хв. в спеціальному житловому фургоні MERCEDES-BENZ SPRINTER HYMER MLT 580 поблизу розташування легкового автомобіля TOYOTA RAV4, 2016 р., НОМЕР_1 за адресою: м. Полтава, вул. Леоніда Каденюка, 4, сталася пожежа.

Судом також встановлено, що 30.06.2025 р. уповноваженою посадовою особою Полтавського районного управління ГУ ДСНС України в Полтавській області було складено Акт про пожежу, відповідно до якого установлено факт пожежі, яка виникла 29.06.2025 р. о 21 год. 27 хв. (орієнтовно) в спеціальному фургоні житловому MERCEDES-BENZ SPRINTER HYMER MLT 580 НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_2 . Адреса пожежі: м. Полтава, вул. Леоніда Каденюка, 4. Місце виникнення пожежі: кабіна водія. Пожежу ліквідовано 29.06.2025 р. о 22 год. 37 хв. Причина пожежі: несправність електричної системи. В Акті про пожежу наводиться детальний опис знищеного та пошкодженого майна, зокрема вказано, що пожежею знищено TOYOTA RAV4 НОМЕР_1 (наводиться опис). Акт про пожежу складено в присутності власника об`єкту пожежі відповідача ОСОБА_2 , який підписав його без зауважень, заяв та клопотань.

Відзив відповідача на позов, пояснення відповідача та його представника, надані ними в судовому засіданні, не містять заперечень щодо встановлених співробітниками ДСНС дати, місця, часу, місця виникнення, безпосередньої причини та наслідків пожежі у вигляді пошкодження автомобіля позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, суд вважає доведеними обставини щодо дати, часу, місця виникнення, причини пожежі та її наслідків, а саме, що 29.06.2025 р. о 21 год. 27 хв. (орієнтовно) за адресою АДРЕСА_1 , в належному відповідачу ОСОБА_2 на праві власності спеціальному фургоні житловому MERCEDES-BENZ SPRINTER HYMER MLT 580, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в кабіні водія, через несправність електричної системи, виникла пожежа, внаслідок якої було пошкоджено, зокрема, належний позивачу ОСОБА_1 легковий автомобіль TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Тлумачення ст. 1187 ЦК України свідчить, що:

перелік видів діяльності, що створює підвищену небезпеку, який наведений у частині першій статті 1187 ЦК України не вичерпний. Окремі предмети матеріального світу мають одночасно декілька потенційно шкідливих властивостей, через що поводження з такими предметами слід кваліфікувати як змішані джерела підвищеної небезпеки. Змішані джерела підвищеної небезпеки можуть існувати в межах одного об`єкта матеріального світу. Автомобіль є складною технічною системою, під час експлуатації якої використовується механічна, хімічна, електрична енергія, вогненебезпечні, отруйні речовини тощо;

транспортний засіб, який не рухався (зберігався на автостоянці), але спричинив завдання шкоди внаслідок його загоряння через технічну несправність електричної чи паливної системи, слід кваліфікувати як джерело підвищеної небезпеки у розумінні частини першої статті 1187 ЦК України. Транспортний засіб кваліфікується як джерело підвищеної небезпеки не через його можливість рухатись, а через його конструктивні особливості, що зумовлює наявність у власника або особи, яка володіє відповідним транспортним засобом на іншому правовому титулі, обов`язків, що опосередковують необхідність недопущення завдання шкоди іншим особам, (зокрема, необхідність дотримання низки технічних вимог, порушення яких може мати наслідком ймовірне неконтрольоване завдання шкоди);

транспортний засіб, який не використовується (зберігається), створює ймовірне підвищене заподіяння шкоди через неможливість повного контролю з боку особи у процесі його використання за умови наявності у відповідного транспортного засобу небезпечних конструктивних елементів (зокрема, паливна та електрична системи автомобіля);

для відшкодування шкоди володільцем джерела підвищеної небезпеки за правилами статті 1187 ЦК України не має значення, чи використовує він таке джерело за призначенням. Визначальним є те, що відповідні потенційні шкідливі властивості такого джерела проявились і призвели до завдання шкоди іншим особам.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду впостанові від 05.12.2022 р. у справі № 214/7462/20.

В ч. 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи спірні правовідносини на предмет їх подібності, суд керується висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 р. у справі № 233/2021/19, застосовуючи, насамперед, змістовий критерій порівняння.

Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою (постанова Верховного Суду від 23.01.2019 р. в справі № 674/1666/14-ц).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

У даній справі судом встановлено, що шкода, завдана транспортному засобу позивача, завдана внаслідок пожежі, яка сталась через загоряння транспортного засобу відповідача, який не рухався та був припаркованийвідповідачем поруч з автомобілем позивача.

Транспортний засіб, який не рухався (зберігався на автостоянці), але спричинив завдання шкоди внаслідок його загоряння через технічну несправність електричної чи паливної системи, слід кваліфікувати як джерело підвищеної небезпеки у розумінні ч. 1 ст. 1187 ЦК України. Транспортний засіб кваліфікується як джерело підвищеної небезпеки не через його можливість рухатись, а через його конструктивні особливості, що зумовлює наявність у власника або особи, яка володіє відповідним транспортним засобом на іншому правовому титулі, обов`язків, що опосередковують необхідність недопущення завдання шкоди іншим особам (зокрема, необхідність дотримання низки технічних вимог, порушення яких може мати наслідком ймовірне неконтрольоване завдання шкоди).

Суд встановив, що власником спеціального легкового фургону житлового MERCEDES-BENZ SPRINTER HYMER MLT 580, реєстраційний номер НОМЕР_3 , є відповідач ОСОБА_2 . При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що в момент пожежі транспортним засобом на відповідному правовому титулі (договір оренди, позички тощо) користувалася інша фізична або юридична особа, яка б прийняла на себе цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану транспортним засобом.

У разі коли особа вважає, що їй завдано збитків неналежним виконанням обов`язків за договором зберігання автомобіля, така особа повинна довести обставини як наявності у зберігача як суб`єкта підприємницької діяльності права на здійснення зберігання транспортних засобів на засадах підприємницької діяльності (тобто здійснення такої діяльності на професійній основі), так і укладення між сторонами саме договору зберігання у письмовій формі згідно з вимогами ч. 1 ст. 937 ЦК України, відповідно до якої зберігач зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності, або наявність між сторонами укладення публічного договору зберігання транспортних засобів. Обставина, що автомобіль у момент його пошкодження перебував на автостоянці, не свідчить про наявність договірних правовідносин між вказаними особами (постанови Верховного Суду від 15.02.2023 р. у справі № 444/3133/19, від 09.07.2020 р. у справі № 534/87/16-ц).

З цих підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що пожежа відбулася на майданчику ТОВ «МІКСАВТО ПЛЮС», біля авторемонтної майстерні, якою володіє інша фізична особа, оскільки доказів цьому відповідачем не надано і сам по собі факт зберігання або перебування автомобіля відповідача у момент загоряння на автостоянці чи поруч з автомайстернею, не свідчить про наявність договірних правовідносин між відповідачем та іншими особами (власниками автостоянки, автомайстерні тощо), з можливістю покладення на останніх цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки.

Суд враховує, що обов`язок відшкодування майнової шкоди незалежно від вини покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, яким є відповідач.

З цих причин суд відхиляє аргументи відповідача про те, що він нібито є неналежним відповідачем за позовною вимогою про відшкодування майнової шкоди.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовує завдану шкоду якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Проте у даній справі таких обставин не встановлено, а відповідачем не доведено ані впливу непереборної сили, яка стала причиною завдання шкоди, ані умислу потерпілого позивача ОСОБА_1 .

Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких доказів недбалості позивача, про яку стверджується у відзиві на позовну заяву. В матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема правил зупинки, стоянки чи паркування.

Суд окремо зауважує, що стверджуючи про недбалість позивача, відповідач разом з тим не зміг вказати, яких конкретно заходів вжив він особисто для унеможливлення завдання шкоди іншим особам. З відзиву на позов та з особистих пояснень відповідача вбачається, що він наперед знав про несправність свого транспортного засобу та передбачав можливість завдання шкоди іншим особам. Проте відповідач не вказує, що він завчасно встановив будь-які знаки небезпеки на транспортному засобі або поруч з ним, не огородив транспортний засіб, не припаркував його на безпечній відстані або окремо від інших транспортних засобів, не від`єднав елементи електричної системи автомобіля тощо.

З цих причин суд відхиляє й доводи відповідача про те, що позивач достеменно знав, що автомобіль відповідача становить потенційну небезпеку, адже доказів цьому немає.

Згідно з наданою позивачем інформацією МТСБУ цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» на підставі Полісу № 224655348.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої заподіяно шкоду життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

В п. 5 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страхова (регламентна) виплата не здійснюється за шкоду, заподіяну внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, війни або збройного конфлікту, воєнних дій, терористичного акту, стихійного лиха, вибуху, пожежі, не пов`язаних з дорожньо-транспортною пригодою.

Таким чином, суд вважає слушними доводи позивача про те, що в даному випадку відсутні підстави для отримання страхової (регламентної) виплати і позивач має право пред`явити даний позов безпосередньо до відповідача як власника джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоду.

Відповідно до Рахунку № MRD-919-2374644 від 25.07.2025 р., виставленого ФОП ОСОБА_4 , вартість ремонту легкового автомобіля TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , може складати 469 995,67 грн. (без ПДВ), у тому числі 119400,00 грн. вартість робіт та 350 595,67 грн. вартість запчастин, матеріалів.

Згідно з Висновком експерта № 17/09-25 за результатами транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , складеного 25.09.2025 р. судовим експертом Булахом І.О., вартість відновлювального ремонту автомобіля складатиме 336 990,28 грн. У висновку експерта зазначено, що він підготовлений для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тобто вимоги ч. 5 ст. 106 ЦПК України виконано.

Додатком до Висновку експерта № 17/09-25 є Акт огляду колісно-транспортного засобу від 19.09.2025 р., в якому міститься детальний опис встановлених пошкоджень та зазначено, що під час огляду був присутній представник відповідача адвокат Момот Т.Г. В судовому засіданні 25.03.2026 р. відповідач ОСОБА_2 пояснив, що зауважень до Акту огляду автомобіля судовим експертом у нього немає. Поданий представником відповідача відзив на позов також не містить в собі зауважень щодо повноти та коректності даних, відображених в Акті огляду автомобіля судовим експертом.

Судом встановлено, що відповідач та його представник були завчасно повідомлені про дату запланованого огляду 19.09.2025 р. наявним в матеріалах справи листом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Остапенка А.І. від 12.09.2025 р., який відповідач ОСОБА_2 особисто отримав 15.09.2025 р.

Уважно дослідивши зміст Висновку експерта № 17/09-25суд висновує, що висновки експерта, зокрема в частині вартості відновлювального ремонту, не викликають сумнівів щодо їх правильності. Відзив відповідача на позов, клопотання представника відповідача від 13.04.2026 р. про призначення повторної судової експертизи, пояснення відповідача та його представника, надані ними в судовому засіданні, не містять в собі жодного обгрунтування того, з яких конкретно підстав поданий позивачем висновок експерта має викликати сумніви щодо його правильності.

Відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідач протягом розгляду справи не подав суду висновок експерта, підготовлений на його замовлення, який би в змагальному процесі спростовував поданий позивачем Висновок експерта № 17/09-25.

Системний аналіз ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 1192, ст.1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу (постанова Верховного Суду від 02.02.2022 р. у справі № 757/54513/16).

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 336990,28 грн. в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу згідно Висновку експерта № 17/09-25.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 р. в справі № 487/6970/20).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 р. в справі № 487/6970/20).

Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 р. в справі № 477/874/19).

У даній справі позивач вказував, що через сам факт пошкодження його транспортного засобу він зазнав моральної шкоди. Крім того, позивач має зареєстроване місце проживання в с. Супрунівка Полтавського району. Натомість з довідки ПП «Експертно-технічний центр ТГП» від 31.07.2025 р. вих. № 198-25 вбачається, що позивач працює на даному приватному підприємстві на посаді директора і його робоче місце розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 146А. Отже, суд вважає доведеними обставини того, що позивач з 29.06.2025 р. не може користуватися належним йому транспортним засобом і змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням встановлених обставин та розподілу тягаря доказування відсутні підстави стверджувати, що відповідачем доведено відсутність протиправності та вини в завданні моральної шкоди.

При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивача, суду вважає, що на користь позивача підлягає стягненню 30 000,00 грн. грошової компенсації моральної шкоди.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 6 ст. 139 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 4999,95 грн.

У зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог, на підставі п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», підлягає поверненню позивачу переплачена сума судового збору в розмірі 1330,05 грн. (4999,95 3669,90 = 1330,05 грн.). Натомість з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3669,90 грн. судового збору.

Відповідно до наданого позивачем Договору № 15/09-25 від 19.09.2025 р. про проведення транспортно-товарознавчого дослідження, укладеного між позивачем та судовим експертом Булахом І.О., позивач сплатив на користь судового експерта 10000,00 грн., що підтверджується Квитанцією до прибуткового касового ордера № 15 від 19.09.2025 р., Актом № 15/09-25 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 19.09.2025 р.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.11.2023 р. у справі № 712/4126/22 вказала, що витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України). Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Висновок експерта № 17/09-25, складений судовим експертом Булахом І.О., безпосередньо пов`язаний з розглядом цієї справи, виготовлений на замовлення позивача, заперечень щодо розміру витрат за його проведення відповідачем не заявлялось.

З урахуванням наведеного, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути витрати, пов`язані з проведенням транспортно-товарознавчого дослідження, в розмірі 10000,00грн.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18.07.2006 року, заява № 63566/00, § 23).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 11, 15, 16, 22, 23, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст.12-13, 76, 81, 89, 133, 139, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 336990,28 (Триста тридцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто грн. 28 коп.) грн. відшкодування майнової шкоди та 30000,00(Тридцять тисяч грн. 00 коп.) грн. грошової компенсації моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3669,90 грн. та 10000,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням транспортно-товарознавчого дослідження.

Повернути ОСОБА_1 1330,05 грн. судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );.

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Суддя М.О.Материнко