Рішення № 137550061, 19.06.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/4369/26

Провадження №2/592/1719/26

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СУМИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді Литовченка О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення моральної шкоди,

установив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі позивач) через представника ОСОБА_2 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми суду з позовом, сформованим в системі «Електронний суд» і просить стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області (далі відповідач) на його користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві суму грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Свої вимоги мотивує тим, що з 31.01.2000 року він працював на підприємстві Приватного виробничого сільськогосподарського кооперативу агрофірма «Синівка», ЄДРПОУ 03777373. За час роботи на підприємстві з ним стався нещасний випадок, що підтверджується актом № 3 про нещасний випадок, форми Н-1 від 16.09.2004 та актом розслідування нещасного випадку що стався 14.09.2004 о 09 год. 45 хв.

Пунктом 3 акту розслідування нещасного випадку вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: 14.09.2004 з 8:00 год. тваринники ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 привезли дерть на МТФ №2 з складу, а в 09 год. 30 хв. почали вигоняти худобу на випасання. ОСОБА_6 і два учні Синівської школи пішли на перед стада, ОСОБА_1 з лівого боку під огорожею, а ОСОБА_4 вигонив з базка корів. В процесі руху стада корів, одна з них стрибнула на іншу корову і при падінні з неї вдарила рогом ОСОБА_1 , і він одержав черепно-мозкову травму. Пастухи надали першу допомогу, визвали швидку допомогу, якою був направлений в Липоводолинську районну лікарню, звідки був направлений в Сумську обласну лікарню.

Відповідно до п.4 акту розслідування нещасного випадку, причинами нещасного випадку є непередбачені дії тварин.

Згідно з п.6 акту розслідування нещасного випадку, нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом.

Відповідно до п. 9 Акту форми Н-1 йому був встановлений діагноз, травма обличчя, множинні переломи решетчайної кістки зі зміщенням та інші.

Згідно з витягом із акту огляду ЛТЕК від 22.03.2004 йому первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 5% по травмі.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК № 001531 від 01.02.2005 йому первинно було визначено втрату працездатності на рівні 100% та встановлено першу групу інвалідності.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК № 001570 від 31.01.2006 йому повторно було визначено втрату працездатності на рівні 100% та встановлено першу групу інвалідності.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК № 001825 від 29.01.2008 року йому повторно було визначено втрату працездатності на рівні 100% та встановлено першу групу інвалідності.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК № 006305 від 18.01.2011 року йому повторно безстроково було визначено втрату працездатності на рівні 100% та встановлено першу групу інвалідності. Позивач має скарги на стан свого здоров`я, потребує постійного лікування.

Зазначає, що у зв`язку з вказаною травмою порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Ушкодження має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання роботодавцем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці.

10.04.2026 представником відповідача за довіреністю Владимирець Ю.І. через систему «Електронний суд» подано до суду Відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. По-перше, зазначає про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області як отримувач страхових виплат, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV. Позивач має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що стався 14.09.2004 в ПВСК АГРОФІРМА «СИНІВКА», ЕДРПОУ 03777373 згідно до акту Н-1 від 16.09.2004 №3. За випискою з акта огляду МСЕК, зокрема, від 18.01.2011 № 006305 потерпілому встановлено стійку втрату професійної працездатності 100% з 18.01.2011 - безтерміново. Заявнику призначено та щомісячно виплачуються страхові виплати: щомісячна страхова виплата в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого, розмір якої з 01.03.2026 складає 9317,75 грн.; витрати на постійний сторонній догляд, зокрема, з 01.01.2026 у розмірі 4323,50 грн. та побутове обслуговування - 2161,75 грн. Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України у разі, якщо порушено законні права працівника, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відшкодування шкоди працівнику провадиться роботодавцем. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Таким чином, потерпіла особа не позбавлена права на відшкодування моральної шкоди, а має право вимагати відшкодування моральної шкоди незалежно від часу настання такої шкоди, виключно з роботодавця на підставі статті 1167 ЦК України та статті 237-1 КЗпП України.

По-друге, щодо судових витрат зазначають, що згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються статтею 23 цього Кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на фінансування пенсійних програм, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня. Відповідно до ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Згідно із ч. 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Тому, враховуючи заборону використовувати кошти Пенсійного фонду на цілі, не передбачені пенсійним законодавством, та відсутність рахунків в органах Казначейства вважають правильним відшкодувати понесені судові витрати позивача за рахунок Державного бюджету України.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26.03.2026 по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 31.01.2000 працював на підприємстві Приватного виробничого сільськогосподарського кооперативу агрофірма «Синівка», ЄДРПОУ 03777373, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 № 255.

За час роботи на підприємстві з позивачем ОСОБА_1 стався нещасний випадок, що підтверджується актом № 3 про нещасний випадок, форми Н-1 від 16.09.2004 та актом розслідування нещасного випадку що стався 14.09.2004 о 09 год. 45 хв.

Пунктом 3 акту розслідування нещасного випадку вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: 14.09.2004 з 8:00 год. тваринники ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 привезли дерть на МТФ №2 з складу, а в 09 год. 30 хв. почали вигоняти худобу на випасання . ОСОБА_6 і два учні Синівської школи пішли на перед стада, ОСОБА_1 з лівого боку під огорожею, а ОСОБА_4 вигонив з базка корів. В процесі руху стада корів, одна з них стрибнула на іншу корову і при падінні з неї вдарила рогом ОСОБА_1 , і він одержав черепно-мозкову травму. Пастухи надали першу допомогу, визвали швидку допомогу, якою був направлений в Липоводолинську районну лікарню, звідки був направлений в Сумську обласну лікарню.

Відповідно до п.4 акту розслідування нещасного випадку, причинами нещасного випадку є непередбачені дії тварин.

Згідно з п.6 акту розслідування нещасного випадку, нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом.

Відповідно до п. 9 Акту форми Н-1 позивачу був встановлений діагноз, травма обличчя, множинні переломи решетчайної кістки зі зміщенням та інші.

Згідно з витягом із акту огляду ЛТЕК від 22.03.2004 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 5% по травмі.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК № 001531 від 01.02.2005 року ОСОБА_1 первинно було визначено втрату працездатності на рівні 100% та встановлено першу групу інвалідності.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК № 001570 від 31.01.2006 року ОСОБА_1 повторно було визначено втрату працездатності на рівні 100% та встановлено першу групу інвалідності.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК № 001825 від 29.01.2008 року ОСОБА_1 повторно було визначено втрату працездатності на рівні 100% та встановлено першу групу інвалідності.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК № 006305 від 18.01.2011 року ОСОБА_1 повторно безстроково було визначено втрату працездатності на рівні 100% та встановлено першу групу інвалідності.

Також позивачем надано медичні документи про проходження ним лікування, виписку № 11770, медичне заключення з історії хвороби № 441252 та виписку № 25969 Нейрохірургічного відділення Одеської обласної клінічної лікарні.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За правовою нормою ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини першої ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Як визначено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності. Зазначений висновок стосувався визначення періоду виникнення у потерпілого права на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням того, що питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, момент виникнення права на відшкодування моральної шкоди мав значення для визначення особи, яка має виплачувати таке відшкодування (за рахунок Фонду соціального страхування чи за рахунок роботодавця).

Тобто від дати встановлення стійкої втрати працездатності вперше залежить, яка особа має відшкодувати заподіяну працівнику моральну шкоду.

Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року, з подальшими змінами та доповненнями, № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Отже, при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди необхідно з`ясовувати, коли виникли правовідносини сторін та коли завдана моральна шкода.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Вказана правова позиція знайшла своє відображення у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, справа № 210/3177/17.

Відповідальність роботодавця за заподіяння моральної шкоди умовами виробництва була вперше передбачена Законом України «Про охорону праці» № 2694-XII від 14.10.1992 року, згодом Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, та в подальшому 24 грудня 1999 року була закріплена у статті 237-1 КЗпП України.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачу первинно встановлено відсоток втрати професійної працездатності за професійним захворюванням висновком МСЕК від 01 лютого 2005 року.

Згідно сталої практики Верховного Суду, потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків, якщо стійка втрата працездатності у зв`язку з травмою на виробництві або професійним захворюванням уперше встановлена МСЕК в період з 01 квітня 2001 року по 31 грудня 2005 року

На день встановлення позивачу втрати працездатності на рівні 100 % та встановлення першої групи інвалідності (01 лютого 2005 року) передбачалося відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно пункту «е» частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, діючій станом на 13 червня 2002 року), у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі виплатити грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Як визначалося частиною 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, діючій станом на 13 червня 2002 року), сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (постанова Верховного Суду від 17 грудня 2019 року по справі № 210/5259/16-ц).

01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду шляхом реорганізації та приєднання до Пенсійного фонду України.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Сумській області та виступає органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій.

Згідно з пунктом 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Позивачу було встановлено безстроково 100 % втрати професійної працездатності та першу групу інвалідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Закон № 1105-XIV, який визначав правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, набрав чинності з 01 квітня 2001 року. Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, прийнятим відповідно до цих основ Законом № 1105-XIV.

01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким припинено функціонування Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду шляхом реорганізації та приєднання до Пенсійного фонду України.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Сумській області та виступає органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій.

Тому з відповідача ГУ ПФУ в Сумській області підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок його роботи на підприємстві Приватного виробничого сільськогосподарського кооперативу агрофірма «Синівка» він отримав професійне захворювання про що було складено Акт розслідування нещасного випадку (аварії), що стався від 14.09.2004 року, та останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Таким чином, при визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Під час визначення розміру моральної шкоди суд враховує й вину позивача у нещасному випадку. За таких обставин, суд вважає розумним та справедливим стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 250 000 грн, а в іншій частині відмовити.

Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164. 2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так після цієї дати чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. (Постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21)

У зв`язку із зазначеним, моральна шкода на користь позивача підлягає стягненню без з утримання податку та обов`язкових платежів.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги є частково обґрунтованими.

Щодо ненадання судом оцінки кожному аргументу сторін, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судові витрати.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з отриманим ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві суму грошових коштів у розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судовий збір у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, місцезнаходження: м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43, ЄДРПОУ 21108013.

Суддя Олександр ЛИТОВЧЕНКО