Ухвала суду № 137550012, 19.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 червня 2026 рокуСправа № 280/7392/25 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Конишева О.В розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премії), в тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2023 роки, за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, за період з 29.01.2020 по 31.12.2020; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 28.10.2019 по 25.07.2025;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 28.10.2019 по 25.07.2025.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2025 року позов задоволено частково.

15.06.2026 до суду від позивача надійшла заява подана в порядку ст.382 КАС України. В обґрунтування заяви зазначає, що на теперішній час рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2025 року не виконано.

Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2025 року, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 року включно, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Враховуючи викладене, суд вказує, що нарахування та виплата грошового забезпечення не відноситься до випадків, встановлених частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак не зумовлює прямого обов`язку суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Між тим, суд також зазначає наступне.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень під час прийняття рішення або після винесення такого, однак суд наділений відповідним правом, а не обов`язком.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15, звертав увагу на те, що застосування ст.382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Однак, суд також враховує, що задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України, а тому зазначає про таке.

Як встановлено судом, представником позивача не наведено жодних обґрунтувань необхідності встановлення судового контролю, окрім посилання на невиконання належним чином судового рішення.

Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду заявником не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування такого обраного виду судового контролю, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позивач у вказаній заяві зазначає, що виконавче провадження з приводу виконання зазначеного рішення відкрито. Однак, суд звертає увагу, що до суду не надано доказів закінчення виконавчого провадження у зв`язку з неможливість виконання рішення суду.

Таким чином, станом на момент прийняття даної ухвали суду у суду відсутні підстави вважати, що заходи примусового виконання рішення суду відбувались та не дали очікуваного результату, а тому суд зазначає, що фактично встановлення в даному випадку судового контролю може бути за своєю суттю підміною одного способу контролю за виконанням судового рішення іншим, який буде полягати за перевіркою дотримання державним виконавцем своїх обов`язків щодо примусового виконання рішення суду.

Суд зазначає, що наразі неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дало очікуваних результатів, та, відповідно, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.

Відтак, враховуючи вказані вище обставини, суд не вбачає фактичних та правових підстав для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов`язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у зв`язку із чим у задоволенні заяви позивача належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю -відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя О.В.Конишева