Рішення № 137549917, 19.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2359/26 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі уповноваженого представника Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (65009, м. Одеса, Гагарінське плато 5/3 оф. 26) до 2 державного пожежно рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Набережна Незалежності, 1В, код ЄДРПОУ 38107486) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Єрьоміну Вікторію Анатоліївну звернувся до суду з позовною заявою до 2 державного пожежно рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області, якою просить: « 1) визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 30 жовтня 2024 року по 13 березня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100; 2) зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 30 жовтня 2024 року по 13 березня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100; 3) визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 березня 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; 4) зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державноїслужби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 березня 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати».

20 квітня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26 травня 2026 року ухвалою суду витребувано від 2 державного пожежнорятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області відомості щодо розміру належних ОСОБА_1 при звільненні виплат та відомості щодо виплаченої суми на виконання рішення суду у справі № 260/4705/25.

10 червня 2026 року, на виконання вимог ухвали суду, відповідачем надано суду докази.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що 13 березня 2026 року на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/4705/25 на розрахунковий рахунок Позивача була нарахована сума індексації грошового забезпечення. При цьому Відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми індексації грошового забезпечення у повному обсязі. Відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, дає необхідності стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

04 травня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Закарпатській області не погоджується із позицією Позивача щодо можливості застосовування до спірних правовідносин законодавства про працю України, оскільки вона фактично ототожнює поняття «особа начальницького складу служби цивільного захисту» та «працівник», що є цілком безпідставно, оскільки Позивач не перебував у трудових відносинах з 2 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Закарпатській області як працівник, а проходив службу цивільного захисту (приймав присягу служби цивільного захисту), та за своїм правовим статусом належав до кола осіб, правовідносини які регулюються нормами спеціального законодавства. Трудові відносини та служба цивільного захисту мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, а тому передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, в тому числі на правовідносини, які виникли між Позивачем та Головним управлінням ДСНС України у Закарпатській області, а відтак його посилання на законодавство про працю (статті 116, 117, 2371 КЗпП України та Порядок № 100) є безпідставним.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2024 року наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області № 445-НК/52 «Про кадрові питання» у відповідності до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу звільнено зі служби за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я) підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника 13 державної пожежно-рятувальної частини (смт Воловець) 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Закарпатській області з виключенням із списків особового складу ДСНС України та всіх видів забезпечення з 30 жовтня 2024 року, (а.с. 10-11).

31 жовтня 2025 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4705/25, яке набрало законної сили 10 березня 2026 року, зобов`язано 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

13 березня 2026 року відповідачем, на виконання рішення у справі № 260/4705/25, перераховано ОСОБА_1 79 393,97 грн, (а.с. 11, зворот).

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати всіх сум при звільненні, звернувся з даним адміністративним позовом до суду про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області в частині ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, судом встановлено наступне.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні зі служби з Державної служби України з надзвичайних ситуацій не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Водночас, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці в пожежно рятувальній частині, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні) передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

За змістом частини 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Як встановлено з матеріалів справи, позивача виключено із списків та усіх видів забезпечення з 30 жовтня 2024 року, а 13 березня 2026 року - дата повного розрахунку.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) у спірному випадку середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно пункту 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку №100).

Відповідно до довідки № 37 від 20 квітня 2026 року грошове забезпечення позивача, виходячи з розрахунку за два місяці перед виключенням зі списків становило 66 931,52 грн, середньоденний заробіток 1 097,24 грн (66 931,52 грн/61 календарний день).

Таким чином, кількість днів затримки розрахунку в межах шести місяців становить 182 (з 31 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року).

Сума середнього заробітку позивача за шість місяців затримки розрахунку при звільненні з урахуванням статті 117 КЗпП України становить: 1 097,24 грн (середньоденна заробітна плата позивача) * 182 (кількість днів затримки розрахунку в межах шести місяців) = 199 697,68 грн.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 відступила від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 6 грудня 2024 року у справі №440/6856/22, та сформулювала наступний правовий висновок:

«Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак, загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.».

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановленню підлягає:

(1) розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, обчислений за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100;

(2) загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат;

(3) частку коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; (4) частку коштів, яку не було виплачено позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних при звільненні виплат.

Тобто, в даному випадку стягненню на користь позивача підлягає такий відсоток суми середнього заробітку, який би відповідав відсотку несвоєчасно виплаченої суми по відношенню до загальної суми, що належала їй при звільненні.

У цій справі загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат складав 449 775,78 грн (366 150,55 грн + належна суму 83 625,23 грн згідно з рішенням у справі 260/4705/25).

Несвоєчасно виплачені суми грошового забезпечення 83 625,23 грн (рішення у справі 260/4705/25) становить 18,6 %.

Виходячи з принципу пропорційності, належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку було б стягнення на його користь 37 143,77 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (18,6 % від 199 697,68 грн).

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у даній адміністративній справі, з метою належного захисту прав позивача необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 37 143,77 грн середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Щодо позовних вимог в частині виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 березня 2026 року, судом встановлено наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до норм статей 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок № 159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Як визначено в пункті 3 Порядку № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі, заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу правових норм слід зробити висновок, що основними умовами для виплати компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі одноразової грошової допомоги) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Разом з тим, Судова палата у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20 дійшла висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до органу за виплатою такої компенсації.

Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості.

Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на виконання рішення суду у справі № 260/4705/25 відповідач 13 березня 2026 року перерахував на картковий рахунок позивача кошти в сумі 79 393,97 грн., (а.с. 11, зворот).

З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування і виплата остаточного розрахунку з позивачем відбулись з вини відповідача, тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення є протиправними, відтак, з метою належного захисту прав позивача, слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 березня 2026 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Щодо строків звернення до суду, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані із стягненням середнього заробітку за час затримку виплати позивачу при звільненні з публічної служби, то під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення КАС України, як норми спеціального закону, а не положення Кодексу законів про працю України.

Як свідчить зміст позовної заяви та додані до неї документи, остаточний розрахунок з позивачем здійснено 13 березня 2026 року та до суду за захистом своїх прав позивач звернувся 13 квітня 2026 року, тобто в місячний строк, передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно достатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову з мотивів, що вищезазначені.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 09 квітня 2026 року № 4220-9879-8277-5694, (а.с. 7).

Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до 2 державного пожежно рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні.

3. Стягнути з 2 державного пожежно рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 37 143,77 грн (тридцять сім тисяч сто сорок три гривні, 77 коп) середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

4. Визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 березня 2026 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

5. Зобов`язати 2 державний пожежно рятувальний загіну Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 березня 2026 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань 2 державного пожежно рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Набережна Незалежності, 1В, код ЄДРПОУ 38107486) судові витрати у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19 червня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль