Рішення № 137549479, 09.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Справа № 160/762/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Боженко Н.В.

за участі секретаря судового засідання: Сватко Є.А.

за участі:

представника позивача: Дружини Т.Г.

представника відповідача: Маланія М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/762/26 за позовною заявою Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1, код ЄДРПОУ: 14308368) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 57, код ЄДРПОУ: 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (далі позивач) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2025 року № 000/507/32- 00-07-13, в якому Контролюючий орган вимагає сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 621 226,00 грн. за порушення п.44.1 ст. 44, ст. 192, абз. а) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України і зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість протиправним;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2025 року № 000/507/32- 00-07-13, в якому Контролюючий орган вимагає сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 621 226,00 грн. за порушення п.44.1 ст. 44, ст. 192, абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України і зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість протиправним.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача, яке є предметом оскарження. Позивач зазначає, що прийняте відповідач безпідставно вважав нереальними господарські операції позивача з його контрагентами, оскільки необґрунтовано зробив висновки про їх непідтвердження з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності та економічної мети. Водночас, позивачем надані первинні документи, які належним чином підтверджують реальність спірних господарських операцій як до суду так і під час перевірки, зауваження до таких документів відповідачем не висловлені.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/29515/23, постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 лютого 2026 року

18 лютого 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що договори (угоди), укладені між ДП «ВО ПМЗ ІМ О.М.МАКАРОВА» та контрагентамипостачальниками щодо придбання ТМЦ спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування з ПДВ, та не мають під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети у зв`язку з обізнаністю підприємства з усіма ключовими моментами на кожному етапі постачання/продажу. Фактично ДП «ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних операцій з підприємствами постачальниками товарів, робіт та послуг, що фактично не здійснювалась з цими контрагентами. Висновки, щодо не підтвердження реальності взаємовідносин ДП «ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова» із зазначеними контрагентами-постачальниками зроблені за сукупністю обставин, встановлених в ході перевірок, а саме: на підставі аналізу наданих до перевірки паперових носіїв за формою первинних документів, договорів, баз даних АІС «Податковий блок». Також відповідач наводить доводи щодо контрагентів позивача, по господарським операціям з якими висунуто зауваження та в подальшому прийнято ППР.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року забезпечено участь представника Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» у судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №160/762/26.

Підготовче судове засідання, призначене на 24 лютого 2026 року, відкладене за клопотанням позивача. Наступне підготовче судове засідання призначено на 17 березня 2026 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року забезпечено участь представника Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» у судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №160/762/26.

16 березня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач повторює доводи позовної заяви.

Підготовче судове засідання, призначене на 17 березня 2026 року, відкладене за клопотанням відповідача. Наступне підготовче судове засідання призначено на 24 березня 2026 року.

23 березня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло доповнення до відповіді на відзив. Позивач повторює доводи позовної заяви.

Підготовче судове засідання, призначене на 24 березня 2026 року, відкладене за клопотанням відповідача. Наступне підготовче судове засідання призначено на 14 квітня 2026 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №160/762/26 на тридцять днів. Відкладено підготовче судове засідання у справі №160/762/26 на 14 квітня 2026 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року забезпечено участь представника Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» у судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №160/762/26.

Підготовче судове засідання, призначене на 14 квітня 2026 року, відкладене за клопотанням відповідача. Наступне судове засідання призначено на 28 квітня 2026 року.

27 квітня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач повторює доводи відзиву.

Підготовче судове засідання, призначене на 28 квітня 2026 року, знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відрядженні. Наступне підготовче судове засідання призначено на 05 травня 2026 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 травня 2026 року.

Судове засідання, призначене на 12 травня 2026 року, зняте з розгляду. Наступне судове засідання призначене на 19 травня 2026 року.

В судове засідання, призначене на 19 травня 2026 року, представники сторін з`явились. В судовому засіданні оголошено перерву до 09 червня 2026 року.

08 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо представництва позивача.

В судове засідання, призначене на 09 червня 2026 року, представники сторін з`явились, надали пояснення по суті позову та виступили з промовами в судових дебатах.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та об`єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Позивач зареєстрований юридичною особою 24.11.2000, Дата запису: 21.09.2004, Номер запису: 12241200000002325, код ЄДРПОУ: 14308368, основний вид економічної діяльності: 30.30. Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання.

Наказом відповідача від 31 жовтня 2024 року №273-п призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача тривалістю 15 робочих днів з 09.12.2024 року з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «МЕЙНСТРІМ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ: 40265690) при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин підприємства за червень 2018 року з їх відображенням в декларації з ПДВ за червень 2018 року або в наступних податкових періодах та показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток за Півріччя 2018 року або в наступних періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку (з урахуванням статті 102 Податкового кодексу), з ТОВ «АВІАБУДПРОГРЕС» (код ЄДРПОУ: 39812416) при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин підприємства за березень, квітень 2020 року з їх відображенням в деклараціях з ПДВ за березень, квітень 2020 року або в наступних податкових періодах та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток за перший квартал 2020 року, півріччя 2020 року або в наступних періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку (з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України), з ПП «АВІАСЕНС» (код ЄДРПОУ: 33901369) при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин підприємства за грудень 2020 року з їх відображенням в декларації з ПДВ за грудень 2020 року або в наступних податкових пперіодах та показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток за 2020 рік або в наступних періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку (з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України).

27 червня 2025 року відповідачем складено Акт про такої перевірки №461/32-00-07-04-14/14308368 (далі Акт перевірки).

Згідно додатку №3 до Акту перевірки при її проведенні використано: Реєстраційні та установчі документи, угоди, договори, контракти, Обігово-сальдові відомості по рахункам бухгалтерського обліку, Декларації з податку на прибуток підприємства та до додатки до них, Відомість аналітичного обліку по рах 631, Журнали-ордери, Бухгалтерські документи (акти прийому-передачі накладні, прибуткові доручення, рахунки, видаткові ордери, платіжні ТТН, тощо), Договори специфікації, Декларації з податку на прибуток та додатки до них, отримані (зареєстровані) податкові накладні.

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено наступні порушення:

- п.44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135, пп.140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Кодексу з урахуванням положень пп. 14.1.13, 14.1 ст. 14 Кодексу., ст.1, 3, 8, 9, 11 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями, розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, п.3.10, п.3.20 «Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності», затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 № 433, що призвело до заниження фінансового результату (завищення збитку) на загальну суму 10 320 422 грн.

Зазначене призвело до завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2021 року на загальну суму 10 320 422 грн. (півріччя 2018 року 619 644 грн, три квартали 2018 року 2 851 440 грн, півріччя 2020 року 1 321 652 грн, 2020 рік 4 101 678 грн, півріччя 2021 року 1 426 008 грн.).

- пп. «а» п.198.1, абз.1-3 п.198.2, абз.1,2 п.198.3 ст.198 п. з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами), що призвело до завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинах з вищенаведеними контрагентами на суму 1 621 226 грн., в тому числі: Червень 2018 року 577 814,00 грн., Липень 2018 року 700,00 грн., Червень 2020 року 1 000 000,00 грн., Лютий 2021 року 42 712,00 грн.

Вищевикладене призвело до порушення п.200.2 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, діючими в періоді, що охоплений перевіркою), а саме:

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в червні 2018 року на суму 577 814 грн.;

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в липні 2018 року на суму 700 грн.;

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в червні 2020 року на суму 1 000 000 грн.;

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в лютому 2021 року на суму 42 712 грн.

Листом від 18.07.2025 року №157/1179 позивач подав заперечення на Акт перевірки, які залишені без задоволення листом відповідача від 01.08.2025 року №3322/6/32-00-07-08.

08 серпня 2025 року відповідач на підставі Акту перевірки прийняв щодо позивача ППР №000/507/32-00-07-13, яким зменшив від`ємне значення суми ПДВ по деклараціям за червень-липень 2018 року, червень 2020 року, лютий 2021 року на загальну суму 1621226,00 грн.

В підставах прийняття ППР вказано: Перевіркою встановлено, що підприємством було завищено податковий кредит по операціям з контрагентами-постачальниками ТОВ "МЕЙНСТРІМ КОМПАНІ" (Код ЄДРПОУ 40265690), ТОВ "АВІАБУДПРОГРЕС" (код ЄДРПОУ 39812416), ПП "АВІАСЕНС" (код ЄДРПОУ 33901369), реальність взаємовідносин з якими не можливо підтвердити що призвело до порушення п.198.1, 1.198.2, п. 198.3 ст.198 абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України. Вказані вище обставини підтверджує інформація зазначена в первинних документах наданих до перевірки.

Вважаючи це ППР протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з пп. 14.1.36., 14.1.157 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний:

- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Пунктом 61.1. ст. 61 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 Податкового кодексу України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. Податкового кодексу України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За п.75.1, 75.2. ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пп. 78.1.8. п. 78.1. ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень

Відповідно до п. 79.1.-79.5. ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Пунктом 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно п. 193.1. ст. 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п. 200.1., 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.14. ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Передусім суд зауважує, що відсутній вихід за межі перевірки, оскільки вона стосувалася правомірності декларування показників в черні 2025 року. Як наслідок, якщо таке декларування є результатом господарських операцій, що мали місце в інші місяці, однак з урахуванням їх результатів відбувалося декларування показників червня 2025 року, дослідження таких господарських операцій є правомірним.

Суд вважає за необхідне перед здійсненням відповідної оцінки обставин справи та доводів сторін окреслити критерії та аспекти, виходячи з яких такий аналіз буде здійснено. В цьому відношенні суд керується сталими та актуальними правовими висновками Верховного Суду, які наводяться в цій частині рішення суду, однак саме крізь призму таких висновків та з їх урахуванням відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України буде здійснено оцінку усіх господарських операцій з усіма контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);

добросовісно (п. 5);

розсудливо (п. 6);

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.

Оцінюючи ці та усі наступні документи суд виходить з того, що первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту робіт, послуг, використаних матеріалів, робіт, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 19.08.2024 року у справі №1.380.2019.002186.

Певні недоліки оформлення первинних документів не є самостійною підставою для висновків про нереальність господарських операцій, відомості про які несуть в собі надані інші первинні документи на підтвердження реальності відповідних операцій.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі №1.380.2019.001522, від 13.01.2021 року у справі №826/506/16.

Верховними Судом вже сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Щодо достатності ресурсів для здійснення господарських операцій слід зважати на те, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагент податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договором.

Чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, земельних ділянок тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Аналогічні правові висновки міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 20.09.2024 року у справі №160/10727/22.

При цьому сталою та послідовною практикою Верховного Суду інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів, носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства добросовісним платником податку. Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постанові від 30 вересня 2021 року у справі №400/1986/19. У постанові від 03 вересня 2019 року у справі №810/3790/17 Верховний Суд також вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів Позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.07.2024 року у справі №803/1174/17.

Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.09.2024 року у справі №380/18771/22.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Про фіктивність господарських операцій може свідчити невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковість здійснених операцій.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником

Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі

Інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.07.2024 року у справі №440/2167/19.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не укладав господарські договори, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.11.2023 року у справі №140/5295/21.

Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.12.2023 року у справі № 520/19070/21.

Стосовно об`єктивних факторів збитковості розглядуваних (оспорюваних) операцій суд зазначає, що законодавець надав платнику податків право здійснювати господарську діяльність на власний ризик та можливість самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, з огляду на мету отримання економічного ефекту і приросту активів в майбутньому, а також самостійно обирати виконавців послуг або постачальників товарів, а, відтак, продаж позивачем продукції за ціною нижчою виробничої собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача. Збитковість операції виключає право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі доведення податковим органом відсутності у платника податків розумної ділової мети, свідомого здійснення платником податків завідомо збиткових операцій з метою отримання, зокрема, податкових вигод тощо.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі №200/4942/20-а.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте, із визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податків на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.12.2023 року у справі № 440/5151/19.

Адміністративний суд під час перевірки правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такого акта перевірки, не може підміняти контролюючий орган шляхом дослідження обставин, які не були зафіксовані в акті перевірки, для визначення обсягу податкових прав та обов`язків платника.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2022 року у справі №320/10521/20.

Суд почергово здійснює аналіз господарських операцій позивача з кожним з контрагентів, черговість визначено згідно Акту перевірки.

Виходячи з викладу ППР та Акту перевірки зауваження відповідача стосувалися господарських операцій позивача з 3 контрагентами, реальність яких поставлено під сумнів: ТОВ «МЕЙНСТРІМ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ: 40265690), ТОВ «АВІАБУДПРОГРЕС» (код ЄДРПОУ: 39812416), ПП «АВІАСЕНС» (код ЄДРПОУ: 33901369).

1. Господарські операції з ТОВ «МЕЙНСТРІМ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ: 40265690).

Зауваження по цим господарським операціям наявні у п. 3.1.1. Акту перевірки.

Відповідач вказав, що в червні-липні 2018 року цей контрагент виписував на позивача податкові накладні на суму : червень 578514,00 грн ПДВ, липень 700,00 грн ПДВ.

Позивач закуповував у цього контрагента плівку п/ет, стрічку поліпропіленову, марлю, бязь вибілену, паливо для реактивних двигунів, хладон 13, хладон 113, фторлонову тканину, неткане полотно.

Зауваження відповідача зводиться до обриву ланцюга постачання товарів за декілька ланок до самого контрагента в наявності невідповідність придбаного товару та реалізованим товаром по вищевказаному ланцюгу постачання, що свідчить про неможливість встановлення походження товару та фактичного його виробника.

Також вказано про недостатність ресурсів у контрагента позивача та інших суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання для здійснення господарських операцій.

Суд визнає цей аргумент безпідставним, оскільки стан податкової дисципліни контрагента позивача, тим більше по взаємовідносинам з третіми особами, не стосується реальності спірних господарських операцій.

Більш того, сам відповідач визнає, що згадана невідповідність закупленого контрагентами контрагента позивача товару не втілена в спірних господарських операціях, це зауваження відповідач висуває як загальний недолік суб`єктів господарювання далі по ланцюгу постачання.

Також суд звертається до раніше викладених правових висновків Верховного Суду, за змістом яких сама по собі податкова інформація по ланцюгу постачання не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій, натомість носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Окремо суд повторює правовий висновок про те, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Такі правовідносини не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Щодо зауваження до кількості ресурсів саме контрагента позивача суд також звертається до раніше викладених правових висновків Верховного Суду, в т.ч. про те, що згідно рішення ЄСПЛ від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

При цьому податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів Позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також суд зауважує, що констатуючи недостатність ресурсів для здійснення господарської операції, відповідач діє без жодного обґрунтування відповідного висновку, тобто така поведінка набуває ознаки свавілля, оскільки не містить жодного обґрунтування. Так, відповідачем робиться висновок, однак обґрунтування такого висновку відсутнє як таке відповідач не наводить жодного пояснення та розрахунків, з яких би можна було встановити методику та метрики, за якими відповідач визначає достатність або недостатність ресурсів (матеріальних, трудових і тд) для здійснення господарської операції.

Суд також звертає увагу на те, що недотримання нормативів (існування яких відповідач навіть не стверджував) саме по собі також ще не може свідчити про нереальність операції, оскільки належить аналізувати режим роботи підприємства, кількість змін роботи, можливі прояви порушення трудових прав працівників, що може мати місце та тягне за собою відповідальність, однак не нівелює реальність господарських операцій, а також інші суттєві фактора, аналіз яких відповідач не здійснював.

В т.ч. доцільно зауважити, що необхідним є і обґрунтування того, що певна кількість ресурсів може бути недостатня для господарських операцій з наявними показниками, однак все ще може бути достатня для господарських операцій з меншими показниками тобто, необхідно обґрунтувати, що недостатність ресурсів свідчить саме про повну неможливість здійснити усі оспорені господарські операції, а не, наприклад, половину від таких операцій.

Отже, саме лише твердження про недостатність ресурсів для здійснення господарської операції, без будь-яких пояснень щодо підстав такого висновку, алгоритму його формування, наведення відповідних розрахунків є неприпустимим узагальненням та не може зумовлювати притягнення особи до юридичної відповідальності.

Вищевказане відповідачем не враховано, натомість відповідач фактично на основі самих лише поверхневих податкових даних заперечив реальність господарської операції останніх. Жодні інші зауваження, в т.ч. щодо належності документального підтвердження реальності господарської операції, відповідач не наводив.

Таким чином, висновки Акту перевірки в цій частині є необґрунтованими.

2. Господарські операції з ТОВ «АВІАБУДПРОГРЕС» (код ЄДРПОУ: 39812416).

Зауваження по цим господарським операціям наявні у п. 3.1.2. Акту перевірки.

Відповідач вказав, що в березні-квітні 2020 року цей контрагент виписував на позивача податкові накладні на загальну суму 1041160,00 грн ПДВ.

Позивач закуповував у цього контрагента склотканину Т-10-14, продукт ПГ-2.

Зауваження відповідача зводиться до обриву ланцюга постачання товарів за декілька ланок до самого контрагента в наявності невідповідність придбаного товару та реалізованим товаром по вищевказаному ланцюгу постачання, що свідчить про неможливість встановлення походження товару та фактичного його виробника.

Також вказано про недостатність ресурсів у контрагента позивача та інших суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання для здійснення господарських операцій.

Суд визнає цей аргумент безпідставним, оскільки стан податкової дисципліни контрагента позивача, тим більше по взаємовідносинам з третіми особами, не стосується реальності спірних господарських операцій.

Більш того, сам відповідач визнає, що згадана невідповідність закупленого контрагентами контрагента позивача товару не втілена в спірних господарських операціях, це зауваження відповідач висуває як загальний недолік суб`єктів господарювання далі по ланцюгу постачання.

З наведених судом раніше підстав щодо першого спірного контрагента позивача суд констатує, що відповідач фактично на основі самих лише поверхневих податкових даних заперечив реальність господарської операції останніх. Жодні інші зауваження, в т.ч. щодо належності документального підтвердження реальності господарської операції, відповідач не наводив.

Додатково відповідач вказав, що далі по ланцюгу постачання в наявності суб`єкт господарювання, щодо якого прийнято рішення про його відповідність як платника ПДВ критеріям ризиковості. Однак суд повторює, що йдеться не про позивача і не про його контрагента, а про обставини далі по ланцюгу постачання, що не може ставитися у провину позивача без будь-яких змістовних зауважень саме до спірних господарських операцій, проведених за участю позивача.

Таким чином, висновки Акту перевірки в цій частині є необґрунтованими

3. Господарські операції з ПП «АВІАСЕНС» (код ЄДРПОУ: 33901369).

Зауваження по цим господарським операціям наявні у п. 3.1.3. Акту перевірки.

Відповідач вказав, що в грудні 2020 року цей контрагент виписував на позивача податкові накладні на загальну суму 168712,00 грн.

Позивач закуповував у цього контрагента Емаль КЧ-7101 ВВ салатна, Емаль ХП-5237 чорна, Емаль ЕТ-147 зелена, Емаль ХС-928 чорна в комплекті з ДГУ 70%.

Зауваження відповідача зводиться до обриву ланцюга постачання товарів за декілька ланок до самого контрагента в наявності невідповідність придбаного товару та реалізованим товаром по вищевказаному ланцюгу постачання, що свідчить про неможливість встановлення походження товару та фактичного його виробника.

Також вказано про недостатність ресурсів у контрагента позивача та інших суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання для здійснення господарських операцій.

Суд визнає цей аргумент безпідставним, оскільки стан податкової дисципліни контрагента позивача, тим більше по взаємовідносинам з третіми особами, не стосується реальності спірних господарських операцій.

Більш того, сам відповідач визнає, що згадана невідповідність закупленого контрагентами контрагента позивача товару не втілена в спірних господарських операціях, це зауваження відповідач висуває як загальний недолік суб`єктів господарювання далі по ланцюгу постачання.

З наведених судом раніше підстав щодо першого спірного контрагента позивача суд констатує, що відповідач фактично на основі самих лише поверхневих податкових даних заперечив реальність господарської операції останніх. Жодні інші зауваження, в т.ч. щодо належності документального підтвердження реальності господарської операції, відповідач не наводив.

Додатково відповідач вказав, що стосовно контрагента позивача в наявності рішення про його відповідність критеріям ризиковості платника ПДВ. Водночас, сам відповідач вказав, що таке рішення датовано 14.12.2021 року, в той час як господарські операції позивача з цим контрагентом мали місце в грудні 2020 року, тобто задовго до прийняття згаданого рішення. Ретроспективне його застосування є необґрунтованим та законодавством не передбачене.

Таким чином, висновки Акту перевірки в цій частині є необґрунтованими.

Інших зауважень відповідач щодо податку на додану вартість (по якому і прийнято спірне ППР) не висував.

Стосовно аргументу позивача в частині строків давності визначення податкових зобов`язань суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року №533-IX, який набрав чинності 18.03.2020, до Податкового кодексу України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктами 52-1-52-5.

Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (із змінами, внесеними Законом України від 13.05.2020 року № 591-IX, що набрав чинності 29.05.2020 року) на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинений перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Кодексу.

Проте дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України зупинялася на період дії воєнного, надзвичайного стану відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-IX (далі Закон №2120-IX), який набрав чинності 17.03.2022 року.

Законом №2120-IX запроваджувалася альтернативна норма щодо зупинення перебігу строків п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, згідно якої на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В подальшому прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 року №2260-IX (далі Закон №2260-IX), що набрав законної сили 27.05.2022 року та яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України доповнено словами «крім випадків, передбачених цим Кодексом» та змінено редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, виклавши його наступним чином: для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.

Відповідно, з набранням 27.05.2022 року чинності Законом №2260-IX діяло загальне правило п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України про зупинення перебігу строків згідно Податкового кодексу України, з якого могли передбачатися виключення, та пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який фактично повторював загальне правило та визначав відповідні конкретні виключення з нього, які не стосувалися перебігу строку звернення до суду контролюючим органом з позовом про стягнення податкового боргу.

Проте, 01.08.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 року №3219-IX (далі Закон №3219-IX), яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України виключено, а редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено наступним чином:

Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.

Отже, з 02.08.2023 року остаточно скасовано зупинення строків звернення до суду з цим позовом, яке було запроваджено в зв`язку з дією правового режиму воєнного стану.

При цьому згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно, в період з 18.03.2020 року (згідно Закону №533-IX від 17.03.2020 року та наступними змінами Закону №591-IX) по 16.03.2022 року строк звернення до суду з цим позовом було зупинено в зв`язку з дією карантину, згідно пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України

Закон №2120-IX з 17.03.2022 зупинив дію цих положень, які в подальшому 30.06.2023 року втратили юридичну силу в зв`язку з закінченням самого карантину, з цієї дати зупинення строку звернення до суду з цим позовом передбачалося п. 102.9. ст. 102 та пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Отже, з 17.03.2022 року до 01.08.2023 року зупинення перебігу строку для звернення з цим позовом передбачалося в зв`язку з дією правового режиму воєнного стану. Але з 01.08.2023 року набрав чинність Закон №3219-IX, який скасував п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, а пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України змінив, фактично визначивши 01.08.2023 року останнім днем зупинення строку, в зв`язку з чим з 02.08.2023 року перебіг строку відновився.

Узагальнено вищевикладене свідчить, що зупинення строку діяло з 18.03.2020 року по 01.08.2023 року.

Правильність саме такого обчислення підтверджується правозастосуванням, що міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2025 року у справі №160/23946/23.

Відповідач безпідставно посилався також і на Закон №3453-IX, яким строки давності для визначення податкових зобов`язань не змінювалися, натомість передбачено зміну нормативно-правового регулювання щодо порядку проведення перевірок. Як наслідок, відповідач хоча й підпорядкований дії законодавства щодо порядку проведення перевірок, не має правових підстав для автоматичного ототожнення мораторію на проведення перевірок з зупиненням перебігу строків давності для визначення платникам податків податкових зобов`язань.

Правозастосування, за змістом якого саме в серпні 2023 року (а не грудні 2023 року, як стверджував відповідач) відновився перебіг строків давності для визначення податкових зобов`язань міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.01.2025 року у справі №160/10591/24.

Підпунктом 102.1 ст. 102, визначено застосування строку давності 1095 днів, і зазначено, що цей строк застосовується податковим органом у випадку проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2023 року у справі №821/850/18.

При плануванні, організації, проведенні документальних перевірок, нарахуванні за їх результатами грошових зобов`язань, контролюючі органи повинні враховувати строки давності, визначені пунктом 102.1 статті 102 ПК України, які поширюються також і на період діяльності, який може бути охоплений перевіркою.

Після закінчення встановленого такою нормою строку контролюючому органу заборонено як донараховати платникам податків грошові зобов`язання, так і проводити перевірку правильності відображення в податковому обліку таких зобов`язань загалом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2025 року у справі №160/33004/24.

Як наслідок, в наявності періоди до та після вищевказаного зупинення перебігу строків давності.

Для податкової декларації за червень 2018 року строк обчислюється наступним чином: з 21.07.2018 року по 17.03.2020 року + з 02.08.2023 року по 08.08.2025 року. Сумарно в наявності кількість днів, що істотно перевищує 1095 днів, в зв`язку з чим податкове зобов`язання не могло бути визначено.

Аналогічним чином пропущено строк для податкового зобов`язання, визначеного по податковій декларації за липень 2018 року.

Водночас, для декларації з червня 2020 року та лютого 2021 року строки давності не спливли, оскільки мали б почати свій перебіг вже в період їх зупинення згідно вищевказаних положень законодавства, з огляду на що фактично їх перебіг почався з 02.08.2023 року та станом на 08.08.2025 року не сплив.

Отже, спірне ППР в частині визначення податкових зобов`язань з ПДВ за червень 2018 року (на 577814,00 грн) та липень 2018 року (на 700,00 грн) має додаткову окрему та самодостатню підставу для скасування (окрім безпідставності самих висновків про нереальність господарських операцій) визначення таким ППР податкових зобов`язань за межами передбачених строків давності.

За вказаних обставин, податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 серпня 2025 року №000/507/32-00-07-13 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами правомірність його прийняття, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 33280,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.01.2026 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі, що підлягав сплаті за подання цього позову: 1621226*1,5% = 24318,39 грн.

В свою чергу сума 8961,61 є надмірно сплаченою та може бути повернута позивачу за його клопотанням у відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1, код ЄДРПОУ: 14308368) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 57, код ЄДРПОУ: 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 серпня 2025 року №000/507/32-00-07-13.

Стягнути з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 57, код ЄДРПОУ: 43968079) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1, код ЄДРПОУ: 14308368) сплачений судовий збір у розмірі 24318,39 гривень (двадцять чотири тисячі триста вісімнадцять гривень 39 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 19 червня 2026 року.

Суддя Н.В. Боженко