Рішення № 137549186, 18.06.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2176/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі ГУНП у Волинській області, відповідач 1), Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі Луцьке РУП, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування пункт 1 наказу Луцького РУП від 05.02.2026 №45/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника СЮП ВП Луцького РУП» про накладення дисциплінарного стягнення у виді оголошення зауваження капітану поліції ОСОБА_1 , старшому інспектору сектору ювенальної превенції відділу превенції Луцького РУП.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 05.02.2026 Луцьким РУП, що є територіальним (відокремленим) підрозділом ГУНП у Волинській області, видано наказ №45/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника СЮП ВП Луцького РУП», у відповідності з пунктом 1 якого до капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Луцького РУП застосовано дисциплінарне стягнення у виді оголошення зауваження.

Зауважує, що вказане службове розслідування призначено та проведено безпідставно, з порушенням встановленого законом порядку, висновки дисциплінарної комісії є упередженими, необ`єктивними, необґрунтованими, поверхневими та неповними, суперечать фактичним обставинам та наявним матеріалів, а наказ від 05.02.2026 №45/в, в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення, виданий за відсутності належних на те правових підстав, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Під час проведення службового розслідування, призначеного наказом Луцького РУП від 23.01.2026 №32, не було встановлено та перевірено всіх фактичних обставин, належна об`єктивна та неупереджена оцінка наявних матеріалів і відомостей не проведена, а відсутність в діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку умисно прихована, що призвело до безпідставного та протиправного притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Так, 19.01.2026 до Луцького РУП надійшов рапорт старшого інспектора чергового чергової частини ВМ Луцького РУП Скупейко Р. по факту можливого порушення старшим інспектором СЮП ВП Луцького РУП Назарук І. Л. вимог Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції НП України, затвердженої наказом МВС України № 1044 від 19.12.2017.

Згідно даного рапорту, 18.01.2026 о 20.41 до чергової частини ВП №1 (місто Ківерці) Луцького РУП з лінії «102» надійшло повідомлення від працівників ЕМД про те, що в селі Хопнів мати малолітньої дитини спить у нетверезому стані, а дитина, якій 7 місяців, плаче на руках у сусіда, має ознаки виснаження, кволий плач. В будинку взагалі немає їжі.

Після отримання більш детальної інформації по цій події від чергового ВП №1 (місто Ківерці), а також доповіді начальнику Луцького РУП, старший інспектор-черговий ОСОБА_2 близько 21:00 год зателефонував до старшого інспектора сектору ювенальної превенції ОСОБА_1 та повідомив їй про дану ситуацію, а також про необхідність виїзду на місце події з метою вирішення питання про вилучення малолітніх дітей із вказаної сім`ї.

В цьому ж рапорті вказано про те, що ОСОБА_1 сказала у відповідь черговому, що вже пізня пора, дітей вилучати ніхто не зможе, а тому працівники СЮП разом із службою у справах дітей займуться цим наступного дня. За деякий час черговий знову зателефонував до ОСОБА_1 та повторно наголосив на необхідності вилучення дітей по вищевказаній події.

На підставі вказаних у цьому рапорті відомостей, ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ від 23.01.2026 №32 «Про призначення та проведення службового розслідування», та створено відповідну дисциплінарну комісію для проведення службового розслідування.

У відповідності до складеного за результатами проведеного службового розслідування висновку від 03.02.2026, окрім зазначення тих же даних, що зафіксовані у рапорті від 19.01.2026 вказано наступне. Зокрема, дисциплінарною комісією було здійснено перегляд відеозапису з камери відеоспостереження, встановленої у приміщенні чергової частини Луцького РУП, та прослухано аудіозапис розмови по мобільному телефону старшого інспектора-чергового ЧЧ ОСОБА_3 із старшим інспектором СЮП ВП Іванною Назарук. В ході розмови старший інспектор-черговий повідомив старшому інспектору СЮП про надзвичайну ситуацію, в якій перебувають малолітні діти, озвучив вказівку керівника про необхідність якісного збору матеріалів та вжиття заходів щодо вилучення із даної сім`ї потерпілих дітей.

У резолютивній частини висновку зазначено, що в ході проведення службового розслідування встановлено, що під час виконання службових обов`язків по здійсненню реагування на повідомлення, пов`язане з надзвичайними подіями з дітьми в діях старшого інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Луцького РУП капітана поліції ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного правопорушення, що виразилось в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 18, пунктів 3, 4, 5, 17 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців 4 та 5 пункту 1, абзацу 3 пункту 2 розділу II, пункту 3 розділу V Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, а тому за скоєння дисциплінарного проступку дисциплінарна комісія вважала би оголосити зауваження.

Переконана, що висновки даного службового розслідування, всупереч вимогам Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту НП України, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції є неповними, поверхневими, необ`єктивними та ґрунтуються на упередженому та односторонньому розгляді обставин події, без з`ясування фактичних даних та навіть суперечать зібраним в ході самого службового розслідування матеріалам, а тому наказ від 05.02.2026 №45/в, в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення є протиправним, за відсутності належних на те правових підстав, оскільки фактичними обставинами повністю доводиться відсутність в діянні позивача дисциплінарного проступку, що повністю виключає правову можливість притягнення ОСОБА_1 , як поліцейської, до дисциплінарної відповідальності.

Позивач зауважує, що 17.01.2026 на виконання доручення Луцького РУП №7781/2026 від 17.01.2026, в період з 17:24 год. в складі пішого наряду здійснювались заходи комплексного відпрацювання місті Луцьк та Луцького районі. Станом на 18.01.2026 не перебувала складі чергового наряду.

Дійсно, 18.01.2026 в 21:33 год. до позивача зателефонував черговий Луцького РУП ОСОБА_2 та повідомив, що цього ж дня, о 20:41 до ВП №1 (місто Ківерці) надійшло повідомлення про те, що медпрацівники, які приїхали за викликом в село Хопнів, виявили жінку, котра спить у нетверезому стані, а дитина, якій 7 місяців та має ознаки виснаження, плаче на руках у сусіда. Черговий також повідомив, що ним отримано вказівку від начальника Луцького РУП про те, щоб працівник СЮП «вникнув в цю ситуацію та вилучив дітей». А якщо потрібна детальна інформація за цим фактом, то необхідно звертатись до чергового ВП №1 (місто Ківерці).

Вказівки про здійснення виїзду на місце цієї події від чергового чи інших посадових осіб Луцького РУП не отримувала. Здійснити самостійний виїзд, не перебуваючи в складі наряду, без відповідного екіпірування та за відсутності закріпленого за ОСОБА_1 будь якого службового транспортного засобу не могла.

Зважаючи на інформацію про обставини надзвичайної події, пов`язаної з дітьми, та на виконання отриманої вказівки керівництва, позивач зателефонувала до чергового ВП №1 (місто Ківерці). Останній повідомив, що для реагування на вказану подію ним скеровано наряд ГРПП, який прибувши на місце виявив громадянку в стані сильного алкогольного сп`яніння, поруч з останньою перебувала малолітня дитина віком 7 місяців. Там же перебували ще малолітні діти цієї ж жінки. Лікарями прийнято рішення про госпіталізацію найменшої дитини до ВОДТМО. Також, на цю подію він додатково скерував СОГ, надавши мені їх контакти для комунікації. Тобто черговий вже задіяв сили та засоби необхідні для належного реагування на цю подію.

Оскільки отримана попередня інформація свідчила про потребу забезпечення безпеки життя та здоров`я дітей, організації поміщення їх в безпечне середовище, а у відповідності до статті 170 Сімейного кодексу України, рішення про вилучення дітей приймається судом або, у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків, тобто працівники ювенальної превенції самостійно не уповноважені на такі заходи, вона негайно телефоном звернулась до начальниці служби у справах дітей Ківерцівської міської ради Поліщук О. Л., узгодивши з нею термінове залучення головного спеціаліста служби ОСОБА_4 та алгоритм здійснення необхідних подальших заходів з цими дітьми. За тим, я телефоном провела комунікацію членів СОГ та вказаного спеціаліста, для забезпечення її виїзду до місця перебування цих дітей. У подальшому, також контактувала телефоном з начальницею ССД ОСОБА_5 щодо прийняття рішення про вилучення малолітніх дітей та належної організації їх поміщення до профільного закладу, і перебувала з нею на зв`язку до завершення відповідних процедур.

Малолітніх дітей по цій події, в т.ч. за результатами організованих та вжитих мною заходів, поміщено до Волинського обласного притулку для дітей (місто Рожище). А за виявленим фактом злісного невиконання обов`язків по догляду за дитиною відомості слідчими СВ Луцького РУП внесені до ЄРДР під № 1202603059000033 від 19.01.2026 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 166 КК України.

Таким чином позивачем, як працівником СЮП ВП Луцького РУП, вжито всіх необхідних вичерпних заходів в ході реагування на описану подію, виконано вказівку керівництва, а тому жодних порушень чи недотримання своїх посадових обов`язків, та/або вимог Інструкції з організації роботи підрозділів ЮП НПУ, не допущено.

Зауважує, що відсутність отримання ОСОБА_1 вказівки про виїзд на місце події також підтверджена наявним в матеріалах службового розслідування актом перегляду відеозапису з камери системи відеоспостереження від 30.01.2026, та описана в самому висновку, однак залишена комісією та керівником без належної оцінки.

Натомість, без проведення об`єктивної перевірки усіх обставин цієї події, реального обсягу здійснених й потреби/доцільності вжиття додаткових заходів реагування, дисциплінарною комісією зроблено надуманий та безпідставний висновок про вчинення мною порушення службової дисципліни, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-6).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 17).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 12.03.2026 позовні вимоги не визнала мотивуючи тим, що в даному випадку позовні вимоги не можуть пред`являтись до ГУНП у Волинській області, оскільки спірний наказ на притягнення до дисциплінарної відповідальності видано начальником Луцького РУП в межах компетенції та ГУНП не могло жодним чином впливати на права чи обов`язки позивача (арк. спр. 20-22).

На адресу суду 16.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 зазначила, що службові особи відповідача 1, являючись прямими керівниками щодо першого, яким затверджено висновок службового розслідування від 03.02.2026 та видано наказ від 05.02.2026 №45/в, що є неправомірними з вказаних у своїй позовній заяві підстав, були наділеними відповідними повноваження щодо відновлення порушених прав позивача (арк. спр. 32-34).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 залучено до участі у справі як співвідповідача - Луцьке РУП (арк. спр. 36-37).

Зазначена ухвала разом із адміністративним позовом надіслана відповідачу 2 за допомогою підсистеми «Електронний Суд» та доставлена до електронного кабінету 19.03.2026 та 18.03.2026 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (арк. спр. 40-41).

Відповідач 2, Луцьке РУП, правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач 2 пред`явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Наказом Луцького РУП від 05.02.2026 №45/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника СЮП ВП Луцького РУП ГУНП у Волинській області» встановлено, що на виконання вимог наказу Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 23.01.2026 № 32 «Про призначення та проведення службового розслідування» проведено службове розслідування за фактом можливого порушення старшим інспектором СЮП ВП Луцького РУП капітаном поліції ОСОБА_1 вимог Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України № 1044 від 19.12.2017.

В ході проведення службового розслідування встановлено, що під час виконання службових обов`язків по здійсненню реагування на повідомлення, пов`язане з надзвичайними подіями з дітьми в діях старшого інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Луцького РУП капітана поліції ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного правопорушення, що виразилось порушенні вимог пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 18, пунктів 3, 4, 5, 17 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців 4 та 5 пункту 1, абзацу 3 пункту 2 розділу II, пункту 3 розділу V Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України (висновок службового розслідування від 23.02.2026 №15082-2026).

Такий стан речей свідчить про неналежне виконання своїх службових обов`язків останнім та недотримання ним вимог чинного законодавства України та нормативних документів, що регламентують діяльність органів поліції.

Керуючись вимогами статтями 11, 12, 19, 20, 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктом 1 вказаного наказу визначено, що за скоєння дисциплінарного проступку, а саме порушення вимог пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 18, пунктів 3, 4, 5, 17 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців 4 та 5 пункту 1, абзацу 3 пункту 2 розділу II, пункту 3 розділу V Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України № 1044 від 19.12.2017, капітану поліції ОСОБА_1 (0056580), старшому інспектору сектору ювенальної превенції відділу превенції Луцького РУП, оголосено зауваження (арк. спр. 8).

Уважаючи пункт 1 вказаного наказу протиправним, ОСОБА_1 за захистом своїх прав та інтересів звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Обов`язки поліцейського визначені статті 18 Закону №580-VIII, відповідно до вимог якої останній зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частиною першою статті 23 Закону №580-VIII, серед іншого, встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, вживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням серед дітей, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначено Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (стаття 11 Дисциплінарного статуту).

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Відповідно до частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (частина третя статті 14 Дисциплінарного статуту).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності є порушення службової дисципліни, тому для притягнення до такої відповідальності необхідно з`ясувати всі обставини дисциплінарного проступку.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Отже, з метою встановлення обставин дисциплінарного проступку, визначення його тяжкості, заподіяної шкоди та ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.

Частиною третьою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

В силу вимог частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно з частинами першою та другою статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Згідно з частиною першою статті 24 Дисциплінарного статуту, поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.

Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану визначено розділом V Дисциплінарного статуту.

Так, стаття 26 Дисциплінарного статуту визначає, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Зокрема, згідно з частинами першою та другою статті 29 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07.11.2018 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок №893).

Відповідно до пунктів 1-2 розділу V Порядку №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування розпочинається з дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Пунктом 4 розділу V Порядку №893 визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Отже, мета службового розслідування полягає в тому, щоб повно, об`єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника НП і його ставлення до вчиненого.

Суд зазначає, що наказ, як документ офіційно-ділового стилю повинен характеризуватися точністю, стислістю і зрозумілістю викладення. Зрозумілість наказу полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту наказу. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 справі № 813/3820/17.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у наказі ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.02.2026 №45/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника СЮП ВП Луцького РУП ГУНП у Волинській області» не зазначено суті вчиненого порушення, в чому конкретно виразилося неналежне виконання службових обов`язків позивачем.

Суд зазначає, що будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують недотримання позивачем службової дисципліни, що призвели до застосування до позивача дисциплінарного стягнення «зауваження» відповідачем 2 до суду надано не було.

Саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 1340/4847/18.

Суд наголошує, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Тому, Луцьке РУП в оскаржуваному наказі повинен був чітко зазначити суть вчиненого позивачем порушення, в чому конкретно виразилося неналежне виконання його посадових обов`язків, а також, за яких обставин було здійснення норм чинного законодавства, за яких мало місце порушення. Крім того, відповідач 2 повинен був в оскаржуваному наказі зазначити окрім виду дисциплінарного проступку його юридичну кваліфікацію, чого також не було зроблено.

Відповідно до мотивів позову судом встановлено, що 19.01.2026 до Луцького РУП надійшов рапорт старшого інспектора чергового чергової частини ВМ Луцького РУП ОСОБА_2 по факту можливого порушення старшим інспектором СЮП ВП Луцького РУП Назарук І. Л. вимог Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції НП України, затвердженої наказом МВС України № 1044 від 19.12.2017.

Згідно даного рапорту, 18.01.2026 о 20:41 год. до чергової частини ВП №1 (місто Ківерці) Луцького РУП з лінії «102» надійшло повідомлення від працівників ЕМД про те, що в селі Хопнів мати малолітньої дитини спить у нетверезому стані, а дитина, якій 7 місяців, плаче на руках у сусіда, має ознаки виснаження, кволий плач. В будинку взагалі немає їжі.

Після отримання більш детальної інформації по цій події від чергового ВП №1 (місто Ківерці), а також доповіді начальнику Луцького РУП, старший інспектор-черговий ОСОБА_2 близько 21:00 год зателефонував до старшого інспектора сектору ювенальної превенції ОСОБА_1 та повідомив їй про дану ситуацію, а також про необхідність виїзду на місце події з метою вирішення питання про вилучення малолітніх дітей із вказаної сім`ї.

В цьому ж рапорті вказано про те, що ОСОБА_1 сказала у відповідь черговому, що вже пізня пора, дітей вилучати ніхто не зможе, а тому працівники СЮП разом із службою у справах дітей займуться цим наступного дня. За деякий час черговий знову зателефонував до ОСОБА_1 та повторно наголосив на необхідності вилучення дітей по вищевказаній події.

На підставі вказаних у цьому рапорті відомостей, Луцьким РУП видано наказ від 23.01.2026 №32 «Про призначення та проведення службового розслідування», та створено відповідну дисциплінарну комісію для проведення службового розслідування.

У відповідності до складеного за результатами проведеного службового розслідування висновку від 03.02.2026, окрім зазначення тих же даних, що зафіксовані у рапорті від 19.01.2026 вказано, зокрема, що дисциплінарною комісією було здійснено перегляд відеозапису з камери відеоспостереження, встановленої у приміщенні чергової частини Луцького РУП, та прослухано аудіозапис розмови по мобільному телефону старшого інспектора-чергового ЧЧ ОСОБА_3 із старшим інспектором СЮП ВП Іванною Назарук. В ході розмови старший інспектор-черговий повідомив старшому інспектору СЮП про надзвичайну ситуацію, в якій перебувають малолітні діти, озвучив вказівку керівника про необхідність якісного збору матеріалів та вжиття заходів щодо вилучення із даної сім`ї потерпілих дітей.

У резолютивній частини висновку зазначено, що в ході проведення службового розслідування встановлено, що під час виконання службових обов`язків по здійсненню реагування на повідомлення, пов`язане з надзвичайними подіями з дітьми в діях старшого інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Луцького РУП капітана поліції ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного правопорушення, що виразилось в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 18, пунктів 3, 4, 5, 17 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців 4 та 5 пункту 1, абзацу 3 пункту 2 розділу II, пункту 3 розділу V Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, а тому за скоєння дисциплінарного проступку дисциплінарна комісія вважала би оголосити зауваження.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2017 №1044 «Про затвердження Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України» затверджено Інструкцію з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України (далі Інструкція), яка визначає особливості організації роботи, завдання та повноваження підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України (далі - НПУ) (пункт 1 розділу І Інструкції).

Пунктом 2 розділу І вказаної Інструкції, до підрозділів ювенальної превенції (далі - підрозділи ЮП) входять: підрозділ ЮП центрального органу управління поліцією; підрозділи ЮП головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві (далі - ГУНП); підрозділи ЮП територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції основними завданнями підрозділів ЮП є:

профілактична діяльність, спрямована на запобігання вчиненню дітьми кримінальних і адміністративних правопорушень, виявлення причин і умов, які цьому сприяють, вжиття в межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

ведення профілактичного обліку дітей, схильних до вчинення правопорушень та проведення із ними заходів індивідуальної профілактики;

участь в установленні місцезнаходження дитини в разі її безвісного зникнення чи отриманні даних для цього в межах кримінального провадження, відкритого за фактом її безвісного зникнення;

вжиття заходів щодо запобігання та протидії домашньому насильству, вчиненому дітьми та стосовно них, а також жорстокому поводженню з дітьми;

вжиття заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, у тому числі здійснення поліцейського піклування щодо неповнолітніх осіб;

провадження діяльності, пов`язаної із захистом права дитини на здобуття загальної середньої освіти;

взаємодія з іншими підрозділами НПУ, органами державної влади та місцевого самоврядування з питань забезпечення прав та законних інтересів дітей;

здійснення у межах компетенції досудового розслідування кримінальних проступків у формі дізнання.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Інструкції, Основними повноваженнями підрозділів ЮП є:

планування і реалізація профілактичних заходів у дитячому середовищі щодо попередження негативних явищ серед дітей;

контроль за дотриманням суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавства щодо заборони продажу неповнолітнім особам алкогольних, слабоалкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також щодо дотримання обмежень перебування дітей у нічний час у закладах, в яких провадиться діяльність у сфері розваг, та закладах громадського харчування;

вжиття заходів для запобігання і припинення стосовно дитини будь-яких протиправних діянь;

притягнення до адміністративної відповідальності дітей віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, а також батьків або осіб, що їх замінюють, які не виконують передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей;

унесення до підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності обов`язкових для розгляду подань про необхідність усунення причин та умов, що призводять до вчинення дітьми адміністративних і кримінальних правопорушень;

участь у профілактичних заходах щодо запобігання дитячій бездоглядності та правопорушенням серед дітей;

сприяння у межах компетенції веденню обліку дітей шкільного віку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684 «Про затвердження Порядку ведення обліку дітей шкільного віку та учнів»;

затримування і тримання не більше 8 годин у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей, які залишилися без нагляду, на період до передання їх батькам, законним представникам або до влаштування їх до закладів відповідно до законодавства. Інформація про дитину в обов`язковому порядку вноситься до журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених відповідного органу поліції із зазначенням часу доставлення та вибуття;

проведення ознайомлювальних, попереджувальних і виховних бесід з дітьми та їх батьками, законними представниками, членами сім`ї з метою усунення причин і умов, які сприяли вчиненню адміністративного чи кримінального правопорушення дитиною;

відвідування дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання разом із службою у справах дітей для з`ясування умов проживання;

виклик дітей та їх батьків, інших законних представників під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, учинене дитиною;

залучення дітей до участі в просвітницько-профілактичних чи корекційних програмах;

інформування відповідних місцевих органів державної влади щодо батьків, інших законних представників, які не виконують обов`язки щодо виховання дітей, жорстоко з ними поводяться чи вчиняють стосовно дітей домашнє насильство;

ініціювання перед службами у справах дітей, відділами охорони здоров`я місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування питання про направлення дитини до відповідного закладу для надання необхідної медичної, психологічної допомоги;

участь у судовому розгляді за участю неповнолітнього обвинуваченого відповідно до статей 496, 500 Кримінального процесуального кодексу України;

вжиття заходів індивідуальної профілактики з дітьми, схильними до вчинення правопорушень;

виявлення фактів вчинення домашнього насильства та своєчасне реагування на них.

Водночас пунктом 3 розділу V Інструкції визначено, що поліцейські ювенальної превенції здійснюють поліцейське піклування щодо дітей відповідно до законодавства України.

У разі надходження повідомлення про вчинення домашнього насильства дитиною та стосовно неї, поліцейський проводить оцінку ризиків, за результатами якої може бути винесений терміновий заборонний припис, та негайно інформує службу у справах дітей про виявлену дитину для організації її соціального захисту.

До проведення такої оцінки можуть бути додатково залучені інші суб`єкти виявлення та/або організації соціального захисту дітей у межах їх повноважень.

В свою чергу ОСОБА_1 зауважує, що 17.01.2026 на виконання доручення Луцького РУП №7781/2026 від 17.01.2026, в період з 17:24 год. в складі пішого наряду здійснювались заходи комплексного відпрацювання місті Луцьк та Луцького районі. Станом на 18.01.2026 не перебувала складі чергового наряду.

До позивача 18.01.2026 в 21:33 год. зателефонував черговий Луцького РУП Скупейко Р. та повідомив, що цього ж дня, о 20:41 до ВП №1 (місто Ківерці) надійшло повідомлення про те, що медпрацівники, які приїхали за викликом в село Хопнів, виявили жінку, котра спить у нетверезому стані, а дитина, якій 7 місяців та має ознаки виснаження, плаче на руках у сусіда. Черговий також повідомив, що ним отримано вказівку від начальника Луцького РУП про те, щоб працівник СЮП «вникнув в цю ситуацію та вилучив дітей». А якщо потрібна детальна інформація за цим фактом, то необхідно звертатись до чергового ВП №1 (місто Ківерці).

Вказівки про здійснення виїзду на місце цієї події від чергового чи інших посадових осіб Луцького РУП не отримувала. Здійснити самостійний виїзд, не перебуваючи в складі наряду, без відповідного екіпірування та за відсутності закріпленого за ОСОБА_1 будь якого службового транспортного засобу не могла.

Зважаючи на інформацію про обставини надзвичайної події, пов`язаної з дітьми, та на виконання отриманої вказівки керівництва, позивач зателефонувала до чергового ВП №1 (місто Ківерці). Останній повідомив, що для реагування на вказану подію ним скеровано наряд ГРПП, який прибувши на місце виявив громадянку в стані сильного алкогольного сп`яніння, поруч з останньою перебувала малолітня дитина віком 7 місяців. Там же перебували ще малолітні діти цієї ж жінки. Лікарями прийнято рішення про госпіталізацію найменшої дитини до ВОДТМО. Також, на цю подію він додатково скерував СОГ, надавши мені їх контакти для комунікації. Тобто черговий вже задіяв сили та засоби необхідні для належного реагування на цю подію.

Оскільки отримана попередня інформація свідчила про потребу забезпечення безпеки життя та здоров`я дітей, організації поміщення їх в безпечне середовище, а у відповідності до статті 170 Сімейного кодексу України, рішення про вилучення дітей приймається судом або, у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків, тобто працівники ювенальної превенції самостійно не уповноважені на такі заходи, вона негайно телефоном звернулась до начальниці служби у справах дітей Ківерцівської міської ради Поліщук О. Л., узгодивши з нею термінове залучення головного спеціаліста служби ОСОБА_4 та алгоритм здійснення необхідних подальших заходів з цими дітьми. За тим, я телефоном провела комунікацію членів СОГ та вказаного спеціаліста, для забезпечення її виїзду до місця перебування цих дітей. У подальшому, також контактувала телефоном з начальницею ССД ОСОБА_5 щодо прийняття рішення про вилучення малолітніх дітей та належної організації їх поміщення до профільного закладу, і перебувала з нею на зв`язку до завершення відповідних процедур.

Малолітніх дітей по цій події, в т.ч. за результатами організованих та вжитих заходів, поміщено до Волинського обласного притулку для дітей (місто Рожище). А за виявленим фактом злісного невиконання обов`язків по догляду за дитиною відомості слідчими СВ Луцького РУП внесені до ЄРДР під № 1202603059000033 від 19.01.2026 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 166 КК України.

Суд констатує, що відповідно до частини другої статті 170 Сімейного кодексу України у виняткових випадках, за наявності безпосередньої загрози життю або здоров`ю дитини, рішення про її негайне відібрання від батьків приймається органом опіки та піклування або прокурором.

Отже, повноваження щодо прийняття рішення про негайне відібрання дитини законодавством покладені виключно на визначених законом суб`єктів та не належать до компетенції працівників підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України.

Враховуючи наведені обставини, суд установив, що після отримання інформації про подію позивач здійснила комунікацію з черговою частиною ВП № 1 (місто Ківерці), з`ясувала обставини події та пересвідчилася, що для реагування вже скеровано наряд ГРПП і слідчо-оперативну групу. Крім того, ОСОБА_1 невідкладно повідомила службу у справах дітей Ківерцівської міської ради, узгодила залучення її представника до місця події, забезпечила взаємодію між працівниками поліції та уповноваженими посадовими особами служби у справах дітей, а також підтримувала координацію дій до завершення необхідних процедур щодо забезпечення безпеки дітей, що підтверджується відповідними знімками екрану мобільного телефону щодо комунікації із зазначеними працівниками (арк. спр. 9-13).

За результатами вжитих заходів малолітніх дітей було поміщено до спеціалізованого закладу, а за фактом неналежного виконання матір`ю обов`язків щодо догляду за дитиною розпочато кримінальне провадження, що сторонами не заперечується.

Таким чином, наведені обставини свідчать про фактичне реагування на подію та організацію взаємодії із суб`єктами, уповноваженими законом приймати рішення щодо подальшого влаштування дітей.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про невжиття позивачем необхідних заходів реагування або невиконання позивачем отриманої вказівки керівництва, оскільки доказів того, що ОСОБА_1 була наділена повноваженнями самостійно приймати рішення про вилучення дітей чи отримувала обов`язкову для виконання вказівку щодо особистого виїзду на місце події, матеріали справи не містять.

Враховуючи наведе суд погоджується із позивачем, що нею, як працівником СЮП ВП Луцького РУП, вжито всіх необхідних вичерпних заходів в ході реагування на описану подію, виконано вказівку керівництва, а тому жодних порушень чи недотримання своїх посадових обов`язків, та/або вимог Інструкції з організації роботи підрозділів ЮП НПУ, не допущено.

Окрім того суд також звертає увагу, що отримавши ухвалу про залучення відповідача в адміністративній справі разом із адміністративним позовом через підсистему «Електронний суд», що підтверджено довідками про доставку електронного листа, представником Луцького РУП не надіслано до суду відзиву на позов, як і не надіслано матеріалів службового розслідування разом із доказами здійснення позивачем дисциплінарного проступку, причин поважності їх неподання також не повідомлено.

Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, обставини, про які йдеться в матеріалах службового розслідування, не підтверджені належними та допустимими доказами під час судового розгляду даної справи.

Отож, Луцьким РУП, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення зауваження.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною перша статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд уважає за належне задовольнити позов ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним та скасування пункт 1 наказу Луцького РУП від 05.02.2026 №45/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника СЮП ВП Луцького РУП» про накладення дисциплінарного стягнення у виді оголошення зауваження капітану поліції ОСОБА_1 , старшому інспектору сектору ювенальної превенції відділу превенції Луцького РУП.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач згідно із квитанцією про сплату судового збору від 19.02.2026 №7E3S-BU6Z-R2YE сплатила судовий збір в розмірі 1331,20 грн (арк. спр. 7), тоді як сплаті підлягав судовий збір в сумі 1 064,96 грн (1331,20 грн х 0,8 = 1 064,96 грн, оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Питання про повернення судового збору, надміру сплаченого за подання даного адміністративного у розмірі 266,24 грн, може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 40108604), Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області (43601, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Звитяжна, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 40108604) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення пункт 1 наказу Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області від 05.02.2026 №45/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника СЮП ВП Луцького РУП ГУНП у Волинській області» про накладення дисциплінарного стягнення у виді оголошення зауваження капітану поліції ОСОБА_1 , старшому інспектору сектору ювенальної превенції відділу превенції Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області судовий збір в сумі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

18 червня 2026 року