Ухвала суду № 137549071, 16.06.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду

16 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10864/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Новак Л.О.,

за участю представників позивача Поремчук Л.І., Юшина Д.В.,

представника відповідача Яртись І.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України» до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Волинський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі - позивач) звернувся із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі- ППР).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 позов Дочірнього підприємства Волинський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Волинський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України задоволено, скасовано ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду у справі №140/10864/24, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Крім того, 28.07.2025 представником позивача через систему Електронний суд подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить скасувати винесені ППР №00113142408 від 15.09.2023 форма "Д"; №00113122408 від 15.09.2023 форма "Д"; №0113760706 від 18.09.2023 форма "П"; №0113800706 від 18.09.2023 форма "Н"; №0114220706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0113950706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0114030706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0114200706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0113940706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0114140706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0113960706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0113930706 від 18.09.2023 форма "ПС"; №0114160706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0114170706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0114070706 від 18.09.2023р. форма "Р"; №0114100706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0113900706 від 18.09.2023 форма "ПС"; №0113880706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0113910706 від 18.09.2023 форма "ПС"; №0114080706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0114010706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0114000706 від 18.09.2023 форма "Р; №0113990706 від 18.09.2023 форма "Р"; № 0113970706 від 18.09.2023 форма "Р"; №011050706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0113780706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0114130706 від 18.09.2023 форма "Р"; № 0113870706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0113920706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0114180706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0114120706 від 18.09.2023 форма "Р"; №0114090706 від 19.09.2023 форма "Р"; №0113770706 від 19.09.2023 форма "Р"; №0113790706 від 19.09.2023 форма "Р"; №0184490706 від 27.12.2023 форма "Р"; №0020200706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020160706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020210706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020180706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020140706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020170706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020180706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020150706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020220706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020250706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020230706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020110706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020120706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020100706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020090706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020270706 від 05.02.2024 форма "ПС"; №0020260706 від 05.02.2024 форма "ПС", як безпідставні, та як такі, що винесені з порушенням законодавства.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.08.2025, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026, позов Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України» до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишено без розгляду.

Проте, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.04.2026 касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задоволено, скасовано ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 про залишення позовної заяви без розгляду та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23.04.2026 дана справа повернулася до Волинського окружного адміністративного суду та передана судді Лозовському О.А.

Ухвалою суду від 28.04.2026 справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 14:30 год. 21.05.2026, яке було відкладено за клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи на 14:30 год. 10.06.2026.

У зв`язку із вступом у справу нового представника позивача та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, розгляд підготовчого судового засідання 10.06.2026 відкладено на 16:00 год. 16.06.2026.

14.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з порушенням строку звернення.

Дане клопотання обґрунтовано тим, що враховуючи усталену судову практику, та положення норм чинного законодавства вбачається, що останнім днем строку звернення до суду з позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень щодо яких застосовувалась процедура адміністративного оскарження є 02.02.2024, тоді як позивач звернувся до суду з позовом 02.10.2024, тобто з пропущенням встановленого строку майже на вісім місяців.

Разом з тим, останнім днем строку звернення до суду з позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень щодо яких не застосовувалась процедура адміністративного оскарження є 12.08.2024, тоді як позивач звернувся до суду з позовом 02.10.2024, тобто з пропущенням встановленого строку більш ніж на два місяці.

15.06.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення щодо клопотання про залишення позову без розгляду, у яких зазначив, що першочерговим для вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду є встановлення дати, з якої особа-позивач дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав. Вказує, що позивач протягом усього розгляду справи посилався на зазначену норму та стверджував, що а ні рішення за результатами адміністративного оскарження, ані податкові повідомлення-рішення, винесені після такого рішення, не були отримані ні ним, ні його представником. Позивач наполягав, і це підтверджується матеріалами справи, що зазначені документи отримувались особою з прізвищем ОСОБА_1 . При цьому Позивач наполягав, що йдеться про ОСОБА_2 , яка не була і не є уповноваженою особою ДП «Волинський облавтодор». За твердженням Позивача, за результатами проведеного розслідування встановлено, що ця особа працювала інженером з кадрів ДП «Львівський облавтодор», тобто в іншій юридичній особі, хоча відповідна філія зареєстрована за тією ж адресою, що й ДП «Волинський облавтодор». Зазначені доводи мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки безпосередньо стосуються встановлення моменту отримання оскаржуваних рішень, а відтак і визначення початку перебігу строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Також в поясненнях представник позивача посилається на те, що в серпні 2023 року трьома спеціалістами ДПС була проведена поверхнева та по суті формальна перевірка діяльності підприємства. За результатами даної перевірки був складений акт та без розгляду заперечення винесені оскаржувані ППР, які підприємству не були надіслані у встановленому Законом порядку. Згідно п. 42.5. ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). ДПС не направляло на нашу адресу оскаржуваних ППР, тому оскаржувані ППР вважаються не врученими, оскільки вони не направлялись підприємству рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Єдиною особою, яка мала право на отримання кореспонденції від підприємства в 2023 році до січня 2024 року був т. в. о. директора Андросюк М.О. Проте він не отримував жодних ППР. ДП "Волинський облавтодор" дізналось про оскаржувані ППР лише 17.09.2024, коли ДПС направило заяву про грошові вимоги до Господарського суду Волинської області у справі №903/806/21, де серед додатків до заяви були, зокрема, оскаржувані ППР.

Так, Єдиною уповноваженою особою ДП «Волинський облавтодор» був керівник ДП Андросюк Микола, що підтверджується відомостями із ЄДРПОУ, будь-яких інших працівників у ДП «Волинський облавтодор» не було і немає. Водночас, ознайомившись із документами ДПС щодо отримання оскаржуваних ППР вбачається, що їх начебто отримала ОСОБА_2 , яка не була і не є уповноваженою особою ДП «Волинський облавтодор». За результатами проведеного розслідування, зясовано, що ОСОБА_2 працювала інженером з кадрів ДП «Львівський облавтотодор», філії, що є зовсім іншою окремою юридичною особою. Філія ДП «Львівський облавтодор» зареєстрована за адресою знаходження ДП «Волинський облавтодор». При врученні ППР вказаного не було враховано, та вручено не тому ДП. Дочірні підприємства відповідно до вимог ст. 96 ЦК України, статутних вимог ДП і Компанії не відповідають за зобов`язаннями один одного, як і не відповідають за зобов`язаннями засновника, а тому навіть якщо дійсно вказано особа отримала оскаржувані ППР, то від імені ДП «Львівський облавтодор», якого спірні рішення не стосуються.

З наведених підстав просить клопотання представника ГУ ДПС у Волинській області від 14.05.2026 залишити без розгляду.

В підготовчому судовому засіданні 16.06.2026 представник відповідача підтримала заявлене клопотання про залишення позову без розгляду.

Представники позивача в підготовчому судовому засідання просили відмовити в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи, суд приходить до висновку, що клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

Тобто, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.08.2018 в адміністративній справі №813/2897/16.

У сфері оподаткування права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 ПК України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

За пунктом 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 уже сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Суд зауважує, що правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 тривалий час застосовують адміністративні суди у своїй судовій практиці, його, зокрема, підтримав Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі №520/1810/23, у якій констатував, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що за сформованою судовою практикою, яка є обов`язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання за умови попереднього використання досудового порядку становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Отже, в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Із системного аналізу означених правових норм чинного законодавства, які регулюють правовідносини при дотриманні строків звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень після застосування процедури досудового (адміністративного) оскарження таких повідомлень-рішень, Велика Палата дійшла висновку, що загальною нормою є частина четверта статті 122 КАС України, а спеціальною нормою є пункт 56.19 статті 56 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 у справі №500/2276/24.

Повертаючись до обставин справи, судом встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України складено акт про результати документальної перевірки від 28.08.2023 №13105/07-06/32035139, який надіслано засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу позивача, який отримано 04.09.2023.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДПС у Волинській області були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 15.09.2023 №001131224080, яким донараховано суму податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1265628,93 грн, з них основного боргу 1117015,83 грн, фінансових санкцій 61706,42 грн та пені 86906,68 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 15.09.2023 №00113142408, яким донараховано військового збору на загальну суму 84265,32 грн , з них основного боргу 70754,42 грн, фінансових санкцій 5142,25 грн. та пені 8368,65 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №011050706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 9677,07 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №00113850706, яким застосовано штрафні санкції за платежем екологічний податок за період 1-4 кв. 2022 року на загальну суму 4080,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113800706, яким застосовано штрафну санкції за платежем податок на додану вартість за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на загальну суму 5825,42 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113960706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 42890,03 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114260706, яким донараховано грошові зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки рік на загальну суму 18781,87 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114250706, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за період 2023 рік на загальну суму 1020 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113810706, яким застосовано штрафні санкції за платежем екологічний податок за період 1-4 кв. 2022 року на загальну суму 4080,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113820706, яким застосовано штрафні санкції за платежем екологічний податок за період 1-4 кв. 2022 року на загальну суму 4080,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113840706, яким застосовано штрафні санкції за платежем екологічний податок за період 1-4 кв. 2022 року на загальну суму 4080,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113860706, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1360,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113870706, яким застосовано штрафні санкції за платежем земельний податок на загальну суму 1020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113880706, яким застосовано штрафні санкції за платежем земельний податок на загальну суму 1020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113900706, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за період 2023 рік на загальну суму 1020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113910706, яким застосовано штрафні санкції за платежем земельний податок на загальну суму 1020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113920706, яким застосовано штрафні санкції за платежем земельний податок на загальну суму 1020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113930706, яким застосовано штрафні санкції за платежем земельний податок на загальну суму 1020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113950706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 1816,33 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113760706, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2021 рік на загальну суму 6662535,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113970706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 6491,7 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113990706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 23723,12 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114000706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 47964,82 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114010706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 54487,59 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114020706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 23723,12 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114030706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 109541,44 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114070706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 90070,50 грн;

-податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114080706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 21850,18 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114100706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 178827,22 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114120706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 2197,45 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114130706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 17715,99 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114140706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 14285,16 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114160706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 91825,61 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114170706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 97766,37 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114180706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 20478,68 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114200706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 112740,72 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113780706, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на прибуток на загальну суму 1360,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0113940706, яким застосовано штрафні санкції за платежем земельний податок на загальну суму 1020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114220706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 112740,72 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 19.09.2023 №0113890706, яким застосовано штрафні санкції за платежем земельний податок на загальну суму 1020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 19.09.2023 №0113790706, яким донараховано грошові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 13406842 грн, з них основного боргу 13365959 грн, фінансових санкцій 40883,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 19.09.2023 №0113770706, яким донараховано грошові зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 65278681,00 грн, з них основного боргу 64968851,00 грн, фінансових санкцій 309830,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 19.09.2023 №0114090706, яким донараховано грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 35080,6 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 19.09.2023 №0113900706, яким застосовано штрафні санкції за платежем земельний податок на загальну суму 1020,00 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек номер поштового відправлення №4302703078959) та одержані позивачем 11.10.2023, про що свідчать відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 82, том 3).

Як вбачається з долучених до матеріалів справи ГУ ДПС у Волинській області доказів, до податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами перевірки, застосовувалась процедура адміністративного оскарження шляхом подання скарги до ДПС України.

Так, на податкові повідомлення-рішення від 15.09.2023 №№001131224080, 00113142408, від 18.09.2023 №№ 011050706, 00113850706, 0113800706, 0113960706, 0114260706, 0114250706, 0113810706, 0113820706, 0113840706, 0113860706, 0113870706, 0113880706, 0113900706, 0113910706, 0113920706, 0113930706, 0113950706, 0113760706, 0113970706, 0113990706, 0114000706, 0114010706, 0114020706, 0114030706, 0114070706, 0114080706, 0114100706, 0114120706, 0114130706, 0114140706, 0114160706, 0114170706, 0114180706, 0114200706, 0113780706, 0113940706, 0114220706, від 19.09.2023 №№ 0113890706, 0113790706, 0113770706, 0114090706, 0113900706 Дочірнім підприємством Волинський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія було подано до Державної податкової служби України (далі ДПС України) скаргу (вх. ДПС №35115/6 від 27.10.2023) до якої долучено копії одержаних податкових повідомлень-рішень, та докази отримання останніх позивачем (а. с. 111-177, том 3).

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги №37838/6/99-00-06-01-01-06 від 22.12.2023, яким Державна податкова служба України частково задовольнила скаргу позивача та відповідно:

- скасувала податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 18.09.2023 №№ 0113810706, 0113820706, 0113840706, 00113850706, 0113860706, 0114260706, 0113900706, 0114250706, від 19.09.2023 №0113890706;

- скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 18.09.2023 №0114020706 у частині нарахування земельного податку у сумі 21 402,56 грн та застосування штрафу у сумі 2 140,25 грн, а в іншій частині зазначене ППР - залишено без змін;

- залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 15.09.2023 №№00113122408, 00113142408, від 18.09.2023 №№ 0113950706, 0113940706, 0114220706, 0114030706, 0113960706, 0113970706, 0113990706, 0114000706, 0114120706, 0113930706, 011050706, 0114010706, 0113910706, 0114080706, 0113880706, 0114070706, 0114160706, 0113870706, 0114140706, 0114130706, 0114170706, 0114100706, 0113920706, 0114180706, 0114200706, 0113800706, 0113760706, 0113780706, від 19.09.2023 №№ 0113790706, 0113770706, 0114090706, 0113900706.

Рішення про результати розгляду скарги №37838/6/99-00-06-01-01-06 від 22.12.2023 направлено на юридичну адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек номер поштового відправлення №0600072338828) та отримане 02.01.2024 про що свідчать відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 85, том 3).

На підставі вищезазначеного рішення ДПС про результати розгляду скарги, з врахуванням вимог ДПС України в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0114020706 у частині нарахування земельного податку у сумі 21402,56 грн та застосування штрафу у сумі 2140,25 грн, ГУ ДПС у Волинській області винесено нове податкове повідомлення рішення від 27.12.2023 №0184490706, яке направлено на юридичну адресу Дочірнього підприємства Волинський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України.

Також на підставі висновків, викладених у рішенні ДПС України у частині скасування податкових повідомлень-рішень з невірним зазначенням бюджетних рахунків отримувачів (номерів рахунків), найменування отримувачів, ГУ ДПС у Волинській області були винесені нові податкові повідомлення-рішення від 05.02.2024 №0020200706, №0020160706, №0020210706, №0020180706, №0020140706, №0020170706, №0020180706, №0020150706, №0020220706, №0020250706, №0020230706 , №0020110706 , №0020120706, №0020100706, №0020090706 №0020270706, №0020260706, які направлені на юридичну адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек номер поштового відправлення №4301644881460) та отримані 12.02.2024 про що свідчать відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с 83, том 3).

Податкові повідомлення-рішення, які винесені ГУ ДПС у Волинській області на підставі рішення про результати розгляду скарги ДПС України, а саме податкові повідомлення-рішення №0184490706 від 27.12.2023, №0020200706 від 05.02.2024, №0020160706 від 05.02.2024, №0020210706 від 05.02.2024, №0020180706 від 05.02.2024, №0020140706 від 05.02.2024, №0020170706 від 05.02.2024, №0020180706 від 05.02.2024, №0020150706 від 05.02.2024, №0020220706 від 05.02.2024, №0020250706 від 05.02.2024, №0020230706 від 05.02.2024, №0020110706 від 05.02.2024, №0020120706 від 05.02.2024, №0020100706 від 05.02.2024, №0020090706 від 05.02.2024, №0020270706 від 05.02.2024, №0020260706 від 05.02.2024, у подальшому не оскаржувались позивачем у адміністративному поряду.

Суд звертає увагу, що з врахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог від 28.07.2025, предметом спору у даній справі є податкові повідомлення - рішення №00113142408 від 15.09.2023, №00113122408 від 15.09.2023, №0113760706 від 18.09.2023, №0113760706 від 18.09.2023, №0113800706 від 18.09.2023, №0114220706 від 18.09.2023, №0113950706 від 18.09.2023, №0114030706 від 18.09.2023, №0114200706 від 18.09.2023, №0113940706 від 18.09.2023, №0114140706 від 18.09.2023, №0113960706 від 18.09.2023, №0113930706 від 18.09.2023, №0114160706 від 18.09.2023, №0114170706 від 18.09.2023, №0114070706 від 18.09.2023, №0114100706 від 18.09.2023, №0113880706 від 18.09.2023, №0113910706 від 18.09.2023, №0114080706 від 18.09.2023, №0114010706 від 18.09.2023, №0114000706 від 18.09.2023, №0113990706 від 18.09.2023, №0113970706 від 18.09.2023, №011050706 від 18.09.2023, №0113780706 від 18.09.2023, №0114130706 від 18.09.2023, №0113870706 від 18.09.2023, №0113920706 від 18.09.2023, №0114180706 від 18.09.2023, №0114120706 від 18.09.2023, №0114090706 від 19.09.2023, №0113770706 від 19.09.2023, №0113790706 від 19.09.2023, №018449070, які за наслідками адміністративного оскарження залишені без змін.

Отже, останнім днем строку звернення до суду з позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень щодо яких застосовувалась процедура адміністративного оскарження є 02.02.2024, тоді як позивач звернувся до суду з позовом 02.10.2024, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

Водночас, податкові повідомлення-рішення №0184490706 від 27.12.2023, №0020200706 від 05.02.2024, №0020160706 від 05.02.2024, №0020210706 від 05.02.2024, №0020180706 від 05.02.2024, №0020140706 від 05.02.2024, №0020170706 від 05.02.2024, №0020180706 від 05.02.2024, №0020150706 від 05.02.2024, №0020220706 від 05.02.2024, №0020250706 від 05.02.2024, №0020230706 від 05.02.2024, №0020110706 від 05.02.2024, №0020120706 від 05.02.2024, №0020100706 від 05.02.2024, №0020090706 від 05.02.2024, №0020270706 від 05.02.2024, №0020260706 від 05.02.2024 не оскаржувались позивачем у адміністративному порядку, тому щодо даних податкових повідомлень-рішень застосовується загальний строк на звернення до суду, який становить 6 місяців.

Відповідно, у даному випадку останнім днем строку звернення до суду з позовом про скасування вищезазначених спірних податкових повідомлень-рішень щодо яких не застосовувалась процедура адміністративного оскарження є 12.08.2024, тоді як позивач звернувся до суду з позовом 02.10.2024, тобто з пропущенням встановленого строку.

Разом з тим, беручи до уваги заперечення представника позивача щодо заявленого клопотання, суд зазначає наступне.

Так, представник позивача зазначає, що в серпні 2023 року трьома спеціалістами ДПС була проведена поверхнева та по суті формальна перевірка діяльності підприємства. Під час перевірки взагалі не досліджувались жодні первинні документи, які були надані перевіряючим.

За результатами даної перевірки був складений акт та, залишивши без розгляду заперечення на акт перевірки, контролюючим органом винесені оскаржувані ППР, які ДПС не направляло на адресу позивача, тому оскаржувані ППР вважаються не врученими, оскільки не були направлені підприємству рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивач вказує, що дізнався про оскаржувані ППР лише 17.09.2024, коли ДПС направило заяву про грошові вимоги до Господарського суду Волинської області у справі №903/806/21, де серед додатків до заяви були, зокрема, оскаржувані ППР.

Обґрунтовуючи відсутність належного вручення спірних податкових повідомлень-рішень, Позивач зазначає, що контролюючий орган не дотримався вимог пункту 42.5 статті 42 ПК України, оскільки не направляв їх рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків. Водночас надані відповідачем докази свідчать про отримання кореспонденції особою, яка не перебувала у трудових або представницьких відносинах із Позивачем, а працювала в іншій юридичній особі. Єдиною уповноваженою особою на отримання кореспонденції був виконуючий обов`язки директора, який відповідні рішення не отримував.

Позивач також наголошує на наявності об`єктивних перешкод, що унеможливлювали своєчасне отримання інформації про прийняття спірних рішень, які не ураховувались судами попередніх інстанцій. Так, з листопада 2021 року підприємство перебувало у процедурі ліквідації, а з 23 лютого 2022 року - у процедурі банкрутства. У лютомуберезні 2022 року всі працівники підприємства були звільнені, у зв`язку з чим фактичне функціонування підприємства було суттєво обмежене. Крім того, попередній керівник підприємства перебував під вартою та був звільнений без передачі документації новому керівництву, що, за твердженням Позивача, унеможливило отримання інформації про наявність податкових повідомлень-рішень та стан їх адміністративного оскарження.

Стосовно строків оскарження Позивач посилається на правові висновки Верховного Суду та практику Вищого адміністративного суду України, відповідно до яких строк для оскарження податкового повідомлення-рішення становить 1095 днів з дня його отримання. При цьому Позивач вважає, що суди мали застосовувати нормативне регулювання та судову практику, чинні на момент прийняття відповідних рішень, а у разі наявності неоднозначного тлумачення норм Податкового кодексу України - застосовувати підхід, найбільш сприятливий для платника податків. Позивач вважає, що пропуск строку звернення до суду зумовлений об`єктивними та незалежними від його волі обставинами, а відтак підлягає поновленню з метою забезпечення реалізації права на ефективний судовий захист.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.08.2018 в адміністративній справі №813/2897/16.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, дійсно відповідно до правозастосування наведених норм щодо тривалості строку звернення у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору було відображено у низці постанов та зводилось до наявності у платника податків права на звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Відповідно до сформованої практики застосування наведених норм щодо тривалості строку звернення до суду у разі судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, Верховний Суд у постановах, зокрема від 03.04.2018 у справі №826/5325/17, від 23.05.2018 у справі №803/728/17 та від 18.06.2018 у справі №805/1146/17-а виходив із того, що платник податків має право звернутися до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 500/2486/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.

Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Колегія суддів зазначила що, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Отже, у означеній постанові у справі №160/11673/20 Судова палата відступила від висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 03.04.2018 у справі №826/5325/17, від 23.05.2018 у справі №803/728/17, від 18.06.2018 у справі №805/1146/17-а.

У постановах від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Верховний Суд звертав увагу на те, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

У постановах від 23.09.2021 у справі №640/11650/21, а в подальшому від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Верховний Суд роз`яснив зміст вищенаведеного висновку. Суд зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26.11.2020, однак, під час вирішення питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

У постановах від 23.09.2021 у справі №640/11650/21 та в подальшому від 03.04.2023 у справі №640/12898/21 Верховний Суд вказував, що не можна вважати порушенням правової визначеності як елементу принципу верховенства права сам факт зміни судової практики, в тому числі і в питанні правозастосування норм щодо строків звернення до суду у бік їх скорочення, у разі забезпечення особі можливості доступу до суду у розумний строк, якщо він є об`єктивно достатнім для реалізації цього права.

21.11.2024 Верховний Суд ухвалою передав справу №500/2276/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав наявності виключної правової проблеми й указав, що формування ВП ВС правового висновку щодо строку оскарження податкового повідомлення-рішення у справах №140/1770/19 та №320/12137/20, у яких предмет спору стосувався бюджетного відшкодування податку на додану вартість, призвело до різного застосування таких правових висновків адміністративними судами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24 також вирішувала питання визначення строку звернення до суду із позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та за наслідками аналізу норм Податкового кодексу України у взаємозв`язку з нормами КАС виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень: 1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України); 2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України); 3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).

Відтак, твердження представників позивача що до спірних правовідносин застосовується строк звернення до суду 1095 днів є безпідставним та не обгрунтованим.

Отже, зміст наведених правових висновків зводиться до того, що першочерговим для вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду є встановлення дати, з якої особа-позивач дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав.

Так, за правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 01.04.2026, якою касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» задоволено та скасовано ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 про залишення позовної заяви без розгляду та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, звернув увагу на те, що суди вважали підтвердженою обставину вручення (отримання) Позивачем (його представником) відповідного рішення за результатами розгляду скарги, а також інших податкових повідомлень-рішень, які не були оскаржені у судовому порядку, та ототожнили цю обставину безпосередньо з днем, коли Позивач (його представник) дізнався про порушення своїх прав та інтересів оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями і саме з фактом отримання відповідних актів вважали слід обраховувати строк звернення до суду з відповідним позовом.

У контексті означених доводів необхідно звернути увагу на приписи статі 42 ПК України, яка визначає правила листування платників податків та контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як слідує з матеріалів справи, позивач стверджував, що ані рішення за результатами адміністративного оскарження, ані податкові повідомлення-рішення, винесені після такого рішення, не були отримані ні ним, ні його представником, оскільки були отримані особою з прізвищем ОСОБА_1 . При цьому Позивач наполягав, що йдеться про ОСОБА_2 , яка не була і не є уповноваженою особою ДП «Волинський облавтодор». За твердженням Позивача, за результатами проведеного розслідування встановлено, що ця особа працювала інженером з кадрів ДП «Львівський облавтодор», тобто в іншій юридичній особі, хоча відповідна філія зареєстрована за тією ж адресою, що й ДП «Волинський облавтодор».

Суд вважає, що зазначені доводи мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки безпосередньо стосуються встановлення моменту отримання оскаржуваних рішень, а відтак і визначення початку перебігу строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Водночас судом не надано правової оцінки наведеним доводам Позивача, а також не досліджено доказів щодо повноважень особи, яка отримувала кореспонденцію.

Саме встановлення належності, актуальності та достовірності таких відомостей щодо дійсного отримання відповідних рішень має істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема у частині перевірки доводів щодо належного повідомлення Позивача про прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та моменту його обізнаності про відповідні податкові зобов`язання.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2026 у справі №520/22570/25 констатував, щоравовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

З урахуванням предмету цього позову строк звернення до суду починається з дня коли Позивач дізнався або повинен був дізнатися про наявність (прийняття відносно нього) саме оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

За приписами пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 812/821/17.

Водночас у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №640/9016/20, від 24.09.2025 у справі №520/7480/25.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають та відносини між ними регулюють Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила № 270).

Відповідно до пункту 73 Правил №270 інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку.

Пунктом 86 Правил №270 передбачено, що у разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод (пункту 101 Правил № 270).

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати (пункт 102 Правил №270).

Суд погоджується з тим, що хоча і встановлено дотримання відповідачем вимог ПК України при направленні позивачу податкових повідомлень-рішень, водночас не перевірено чи було поштове відправлення, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені Позивачу належним чином доставлено на адресу Позивача та чи дотримано порядок його вручення.

Крім того, представники позивача покликаються на те, що позивач не був обізнаний та повідомлений контролюючим органом щодо прийнятих відносно нього податкових повідомлень-рішень.

Водночас, в рамках цієї справи вказані обставини мають визначальне значення для вирішення питання щодо моменту, з якого Позивач фактично дізнався або мав можливість дізнатись про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки за відсутності підтвердження факту отримання Позивачем оскаржуваних ППР, в нього були відсутні обґрунтовані підстави вважати наявними обставини для їх прийняття. Сам факт того, що Позивач знав про проведення щодо нього фактичної перевірки для цієї справи, виходячи зі змісту наведених сторонами у цій справі доводів, не може беззаперечно свідчити, що в нього були відповідні підстави вважати, що за її результатами будуть прийняті податкові повідомлення-рішення.

Суд погоджується з твердженням представників позивача, що вирішальним фактом отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є те, коли саме позивач фактично дізнався чи об`єктивно мав можливість дізнатись про їх наявність.

За відсутності належного встановлених судом обставин, коли Позивач фактично дізнався чи мав об`єктивно можливість дізнатись про прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи заперечення отримання ним податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про відсутність належного доставлення та вручення позивачу податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження у даній справі, відтак висновок відповідача про відсутність поважних причини пропуску строку на звернення до суду є передчасними.

Забезпеченню правової визначеності як складової принципу верховенства права, закріпленої у пункті 1 частини третьої статті 2 КАС України сприятиме підхід, за яким суд зобов`язаний встановити дату і час, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, для цілей вирішення питання про дотримання строку звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява Дочірнього підприємства Волинський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, яка подана 02.10.2024, свідчить про те, що позивачем були пропущені строки на звернення до адміністративного суду з поважних причин.

За таких підстав, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову у даній справі без розгляду.

Керуючись статтями 238, 240, 248, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України» (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, 41, код ЄДРПОУ 32035139) до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду даної справи.

Суддя О.А. Лозовський

Повний текст ухвали складено 17 червня 2026 року