Рішення № 137549066, 17.06.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2198/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 21.01.2026 №032350020348 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV);

зобов`язання зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 28.07.1981 згідно довідки установи освіти «Пінський державний коледж техніки та технологій» від 22.09.2025 №01/62 та здійснити призначення з 14.01.2026 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Згідно з принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області. 21.01.2026 рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №032350020348 було відмовлено у призначенні пенсії позивачу з тих підстав, що період навчання з 01.09.1980 по 28.07.1981 згідно довідки установи освіти «Пінський державний коледж техніки та технологій» від 22.09.2025 №01/62 (на території Білоруської РСР) не зараховано, оскільки документ не містить штамп про консульську легалізацію чи проставлення спеціального штампу «APOSTILLE». Враховано страховий стаж 21 рік 02 місяці.

Позивач вважає мотиви прийняття оскаржуваного рішення протиправними, оскільки одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян державучасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Білорусь. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України ввід 16.05.2025 №562 (далі - Порядок №562) у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

Відтак наразі відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Білорусь.

А тому всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією було припинено співробітництво та обмін поштою з іншими державами та неможливістю надати запит на звірку достовірності документів.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.18).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.80-83) позовні вимоги позивача не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що статтею 26 Закону №1058-IV передбачено право особи на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років. Вік позивача на момент звернення із заявою становив 63 роки. Необхідний страховий стаж у відповідності до статті 26 Закону №1058-IV становить 29 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 по 31 грудня 2025 - від 22 до 32 років.

Страховий стаж позивача становить 21 рік 2 місяці. До страхового стажу ОСОБА_2 не зараховано:

- період навчання з 01.09.1980 по 28.07.1981 згідно довідки установи освіти «Пінський державний коледж техніки та технологій» від 22.09.2025 №01/62 (на території Білоруської РСР), оскільки документ не містить штамп про консульську легалізацію чи проставлення спеціального штампу «APOSTILLE».

Інші документи, які підтверджують ці обставини позивачем не надано, тому виключається належне підтвердження страхового стажу за поданими документами до заяви про призначення пенсії.

Представник відповідача зазначає, що Головне управління діяло в порядку, передбаченому законодавством, обґрунтовано.

У відповіді на відзив представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.87-88).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.01.2026 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с.66-67).

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 21.01.2026 №032350020348 про відмову у призначенні пенсії (а.с.10) відмовлено в призначенні пенсії згідно з статтею 26 Закону №1058-IV у зв`язку із відсутністю необхідного стажу - 22 роки. Рішення обґрунтоване тим, що страховий стаж заявниці становить 21 рік 2 місяці. Результати розгляду документів доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1980 по 28.07.1981 згідно довідки установи освіти «Пінський державний коледж техніки та технологій» від 22.09.2025 №01/62 (на території Білоруської РСР), оскільки документ не містить штамп про консульську легалізацію чи проставлення спеціального штампу «APOSTILLE».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно із преамбулою Закону №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Отже, право на призначення пенсії за віком протягом 2025 року мають особи, які досягнули віку 60 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 32 років. У разі відсутності страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи, які досягнули 63 роки та за умови наявності у таких осіб страхового стажу від 22 до 32 років.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування..

За положеннями частини третьої цієї статті страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж особи є трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії за віком внаслідок неврахування до загального страхового стажу періоду навчання позивачки на території Республіки Білорусь з 01.09.1980 по 28.07.1981 у Пінському середньому міському професійно-технічному училищі №108 трикотажників.

Судом встановлено, що відповідно до довідки установи освіти «Пінський державний коледж техніки та технологій» про період навчання від 22.09.2025 №01/62 ОСОБА_1 (дівоче ОСОБА_3 ) навчалася у Пінському середньому міському професійно-технічному училищі №108 трикотажників з 01.09.1980 по 28.07.1981 та здобула професію прядильниці п`ятого розряду (а.с.54, переклад а.с.55).

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивачки НОМЕР_1 (а.с.35-42, 43-44) слідує, що вказані записи про навчання позивачки відсутні.

Спірний період навчання з 01.09.1980 по 28.07.1981 не зарахований відповідачем до страхового стажу у зв`язку з відсутністю на довідці установи освіти «Пінський державний коледж техніки та технологій» про період навчання від 22.09.2025 №01/62 штампу про консульську легалізацію чи проставлення спеціального штампу «APOSTILLE».

З даного приводу суд зазначає, що за правилами частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року та ратифіковану Законом України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» встановлено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

01.12.2022 було прийнято Закон України №2783-ІХ «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». 22.12.2022 Закон опубліковано у газеті «Голос України» та 23.12.2022 Закон набрав чинності.

Вказаний Закон передбачає: зупинення дії у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь Конвенції та Протоколу до неї; вихід з зазначеної Конвенції та Протоколу до неї.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 84 Мінської конвенції кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, направивши письмове повідомлення про це депозитарію за 12 місяців до закінчення поточного п`ятирічного терміну її дії. Мінська конвенція набрала чинності 19 травня 1994 року. Останнім днем чергового п`ятирічного періоду дії Конвенції для України є 18 травня 2024 року.

З 19 травня 2024 року Конвенція вважається припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами. Після виходу України з Мінської Конвенції правове співробітництво у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься на підставі двосторонніх міжнародних договорів України з відповідними державами-учасницями Мінської конвенції та багатосторонніх міжнародно-правових інструментів, що діють в рамках Ради Європи, ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, чинних у відносинах з відповідними державами. За відсутності міжнародного договору співробітництво судів та інших компетентних органів у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься згідно з внутрішнім законодавством на основі принципу взаємності.

Таким чином, відповідно до цих норм права Україна продовжує бути учасницею і дотримуватись зобов`язань за Конвенцією щодо її учасників до настання терміну виходу України з Конвенції (зважаючи на те, що Конвенція була ратифікована Україною в жовтні 1994 року, це щонайменше 1 рік). Однак, це правило не поширюється на відносини з Росією та РБ, оскільки Законом від 01.12.2022 було зупинено дію Конвенції у відносинах з цими країнами вже тепер.

Отже, після набуття зазначеним Законом чинності 23.12.2022, Конвенція перестала застосовуватись у відносинах, зокрема, з Республікою Білорусь щодо будь-яких документів виданих та посвідчених у цих країнах, незалежно від дати їх видачі та посвідчення.

Натомість, Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Зважаючи на той факт, що станом на 24 лютого 2022 року Конвенція і Протокол до неї у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь діяли, і виготовлені або засвідчені там документи приймалися на території України без спеціального посвідчення, з прийняттям цієї Постанови документи цих держав і надалі приймаються на території України без спеціального посвідчення, але лише під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Після припинення воєнного стану в Україні та закінчення строку 6 місяців після його припинення передбачається проставлення апостиля, що випливає з наведеного вище.

Враховуючи, що архівна довідка, видана на території Республіки Білорусь, тому твердження відповідача про необхідність проставлення апостилю є безпідставною.

Суд зазначає, що відсутність проставлення апостилю на довідці, виданій на території Республіки Білорусь, не може бути підставою для органів Пенсійного фонду в обмеженні особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Тому, період навчання позивачки з 01.09.1980 по 28.07.1981, який підтверджено довідкою 01.02.2022 №8/105798, виданою позивачу, підлягає зарахуванню до її страхового стажу.

При цьому, за умови зарахування періоду навчання до страхового стажу позивачки, враховуючи визначений відповідачем стаж 21 рік 2 місяці, такий становитиме більше 22 років станом на дату досягнення віку 63 роки (26.10.2025), що дає останній право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 21.01.2026 №032350020348 про відмову у призначенні пенсії та його скасування.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач ГУ ПФУ в Одеській області як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування періоду навчання з 01.09.1980 по 28.07.1981 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 21.01.2026 №032350020348 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1980 по 28.07.1981 та призначити останній з 14.01.2026 пенсію за віком.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 1064,96 грн (а.с.6).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.01.2026 №032350020348 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1980 по 28.07.1981 на підставі довідки установи освіти «Пінський державний коледж техніки та технологій» від 22.09.2025 №01/62 та призначити останній з 14.01.2026 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістсот чотири грн 96 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська обл., м.Одеса, вул.Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій