Рішення № 137548465, 18.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3303/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Майор Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 поданого в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 04.12.2015 року між позивачкою та відповідачем ОСОБА_3 Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області було зареєстровано шлюб.

Вказує, що у шлюбі у сторін народилась дитина: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача вказує, що з серпня 2024 року сімейні стосунки позивача з відповідачем погіршились, а з серпня 2025 року сторони почали проживати окремо, неповнолітній син проживає разом з позивачем, отримує від позивача всі блага, які необхідні для нормального фізичного та духовного розвитку дитини.

Зазначає, що позивач разом із неповнолітньою дитиною проживає спільно та дитина знаходиться повністю на її утриманні. Відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, в добровільному порядку матеріально не забезпечує дитину, не бере участі у її вихованні.

Окрім цього, позивач зазначає, що відповідач є працездатною, здоровою особою, працевлаштований. Окрім того, позивач вказує на те, що відповідач не бере належної участі в утриманні сина. Позивач самостійно оплачує всі необхідні витрати пов`язані із утриманням дитини.

Представник зазначає, що відповідач зобов`язаний нести витрати по утриманню дитини. Таке утримання повинно забезпечувати хоча б мінімальні потреби дитини, необхідні для повноцінного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Оскільки в добровільному порядку відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Позивач зазначає, що відповідач є молодою та працездатною особою, без якихось вад зі здоров`ям, його стан здоров`я дозволяє йому працювати, а відтак він може сплачувати аліменти на утримання дитини.

З посиланням на викладене, представник позивача просить суд: стягнути із батька ОСОБА_3 на користь матері ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в частці від доходу, а саме 1/3 від усіх видів доходів відповідача (грошового забезпечення), включно з додатковими виплатами/преміями/винагородами щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позиція сторін по справі :

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Представник позивача подав до суду заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без їх участі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово був повідомлений у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, відзив до суду не надходив.

Відповідач ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній» за №R067166916590, R067172094640 та № R067173988920.

Окрім того, відповідач ОСОБА_3 має зареєстрований кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а відтак про час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом надсилання судової повістки до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету, зокрема, 15.05.2026 року.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс торон Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова торон України»).

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з`явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі торонни позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

06.03.2026 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, наякі вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з влас-ної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Заяви. Клопотання.

15.06.2026 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

15.06.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

15.06.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Як встановлено судом, 04 грудня 2015 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено шлюб зареєстрований Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області про що складено відповідний актовий запис №365, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.12.2015 року, копія якого наявна у матеріалах справи.

Як встановлено судом, під час перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 24.06.2016 року, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Судом встановлено, що згідно витягу з особової справи №08/363 від 21.01.2026 року вбачається, що в особовій справі ОСОБА_1 зазначено наступний сімейний стан та близькі родичі: чоловік ОСОБА_3 , 1991 р.н. та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що згідно довідки старшого офіцера відділення проходження служби особовим складом відділу кадрів військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_5 №08/362 від 21.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу у Державній прикордонній службі України з 20 квітня 2012 року та з 12 травня 2020 року по теперішній час у військовій частині НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що згідно довідки старшого офіцера відділення проходження служби особовим складом відділу кадрів військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_5 №08/361 від 21.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_3 дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 12 травня 2020 року по теперішній час.

Судом встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 року у справі №175/839/26 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу передано за підсудністю до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.

Судом встановлено, що згідно довідки переселенця №2116-5000006580 ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що згідно відповіді №33589912 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС вбачається, що ОСОБА_3 має зареєстрований кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Судом встановлено, що згідно довідки старшого офіцера відділення проходження служби особовим складом відділу кадрів військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_5 №08/1778 від 09.04.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 12 травня 2020 року по теперішній час.

Судом встановлено, що згідно довідки старшого офіцера відділення проходження служби особовим складом відділу кадрів військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_5 №08/1779 від 09.04.2026 року вбачається, що ОСОБА_3 дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 12 травня 2020 року по теперішній час.

Нормативно-правове регулювання:

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України, зокрема згідно до вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Так, відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідач ОСОБА_3 свій обов`язок утримувати дитину, що передбачений ст. 180 СК України , як стверджує позивач, не виконує.

Ненадання матеріальної допомоги на утримання дитини є порушенням обов`язку батьків піклуватися про свою дитину. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідаль-ність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини ( забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов`язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.

Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленністю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконан-ня батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 158/1638/18.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька, матері і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 1 статті 182 СК України зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 статті 182 СК України зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно ч.1 ст. 183 СК України - частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ст. 183 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від доходу її батька.

Частиною 5 ст. 183 СК України визначено стягнення аліментів у розмірі : на одну дитину однієї чверті; на двох дітей однієї третини; на трьох і більше дітей половини заробітку ( доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2026 рік» затверджено на 2026 рік прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2026 року - 3512 гривень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим,ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).

При визначенні способу стягнення аліментів суд погоджується з обраним позивачем способом стягнення аліментів та вважає, що він повинен бути визначений у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. ст. 182, 183 СК України, надані сторонами докази в підтвердження своїх позовних вимог та заперечень проти позовних вимог, враховує матеріальний стан позивача, відповідача, стан здоров`я, потреби дитини, та працездатний вік відповідача, відповідач є фізично здоровою особою (докази протилежного не надано до суду) , що здатна забезпечувати належний рівень утримання як себе, так і неповнолітню дитину, враховує встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, а також покладення обов`язку утримання дитини на обох батьків.

Факт відсутності у батька можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач в порядку ст.188 Сімейного Кодексу України від обов`язку утримувати дитину не звільнений, угоди про добровільну сплату аліментів згідно ст. 189 Сімейного кодексу України між сторонами на даний час не укладено.

Будь-яких обставин, що перешкоджали б відповідачу сплачувати аліменти на утримання дитини в судовому засіданні не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини,ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини -права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Оскільки дитина сторін проживає разом з матір`ю, а ОСОБА_3 є його батьком та на нього покладено однаковий з ОСОБА_1 обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто, а відтак наявні правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, які слід присудити у частці 1/4 частини усіх видів заробітку, щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за вибором матері дитини, разом з якою проживає дитина, починаючи стягувати з моменту подання позову і до досягнення дитиною повноліття, що відповідає приписам ст. 183 СК України, таким чином задовольняючи позовні вимоги частково.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері , так і батька.

З урахуванням вимог ч. 5ст. 183 СК України, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача аліментів у частці 1/3 від заробітку (доходу) та приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та присудження аліментів у частці 1/4 від заробітку (доходу) відповідача.

З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що для задоволення всіх потреб дитини: калорійного харчування та забезпеченням одягу відповідно до її віку, з урахуванням принципу співмірності, достатніх потреб дитини, дійсної участі батька у її утриманні, а також покладення обов`язку утримання дитини на обох батьків, слід визначити розмір аліментів в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача на утримання дитини , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з дня подачі позовної заяви до суду 03.03.2026 року і до досягнення дитиною повноліття,що відповідає приписам ст. 183 СК України, таким чином задовольняючи частково позовні вимоги.

Крім того, суд роз`яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, рівно як і платник аліментів вправі в порядку ст. 192 СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Оскільки з позовом позивач звернулася 03.03.2026 року, аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з цієї дати.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судом не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог тому суд вважає, що оскільки позивач за подання позову про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір", з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень .

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 15.06.2026 року, дата складання повного судового рішення 18.06.2026 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -18.06.2026 року.

Керуючись ст.ст.12,76,81,141, 259,263-265,268, 280-284, 272 273,352,354 ЦПК України, ст.ст. 182-184 Сімейного Кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 поданого в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у частці 1/4 від усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на одну дитину для дитини відповідного віку, починаючи із дня подачі позову до суду 03.03.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави суму судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Дата складання повного тексту рішення суду 18.06.2026.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца