Рішення № 137547689, 18.06.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 695/502/26

номер провадження 2/695/1479/26

18 червня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі

судді Апанасенко К.І.,

за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

11.02.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 45993,24 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судові засідання 19.03.2026, 21.04.2026 та 08.06.2026 представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначив, що просить розгляд справи проводити у його відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Відповідач у судові засідання 19.03.2026, 21.04.2026 та 08.06.2026 не з`явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином була повідомлена про день та час розгляду справи, відзиву суду не надала.

Ухвалу про відкриття провадження та судові повістки суд неодноразово направляв відповідачу за її зареєстрованим місцем проживання, судові повідомлення отримувала.

Отже, відповідач належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

Відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 08.06.2026 суд постановив провести заочний розгляд справи та згідно з ч. 2 ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення у справі та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 11:50 год 18.06.2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

15.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем укладено кредитний договір № 1557206. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов`язується надати Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «К838».

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови кредитування.

Відповідно до п. 1.3 договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 7000 грн.

Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.5 договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

Знижена процентна ставка 0,010 % в день та застосовується вiдповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 15.05.2024 року протягом трьох календарних днiв, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумi не менше суми першого платежу, визначеного в Графiку платежів або здiйснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентiв, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Згідно з п. 1.7. договору денна процентна ставка на дату укладення Договору складає 2,50 % в день.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі шляхом його перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи iз фактичної кількості днів у мiсяці та у роцi, тобто метод, "факт/факт".

Також під час укладення вищевказаного кредитного договору відповідачем підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Додаток №1 до Договору про надання коштів у кредит № 1557206 від 15.04.2024, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором К838 15.04.2024 о 14:14:05 підписала паспорт споживчого кредиту.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 7000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК» (а.с. 14).

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через систему Pay Tech, на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ПЕЙТЕК».

У період з 15.04.2024 по 10.04.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в загальному розмірі 29 681,29 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, який надано первісним кредитором за кредитним договором № 1557206 від 15.04.2024 (а.с. 15-16), станом на 16.07.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ Слон Кредит становить 34 963,91 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 6 520,99 грн, заборгованість за нарахованими процентами 24 942,92 грн, 3 500 грн заборгованість за пенею (штрафом).

16.07.2025 між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №1607-25, відповідно до умов якого ТОВ «Слон кредит» передає (відступає) ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" приймає належні ТОВ «Слон кредит» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 1607-25 від 16.07.2025, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набула право грошової вимоги до відповідача у розмірі 34 800,74 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 6 520,99 грн, заборгованість за нарахованими процентами 24 779,75 грн, 3 500 грн заборгованість за пенею.

Згідно з п. 1.2 зазначеного Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги.

Згідно платіжної інструкції № 739 від 18.07.2025 року ТОВ «Слон кредит» провело оплату ТОВ ФК «ЄАПБ» за договором факторингу № 1607-25 від 16.07.2025.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що право вимоги до відповідача від позикодавця перейшло до позивача.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Крім цього, 02.05.2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було укладено кредитний договір № 408985409, у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору GDEW, який було відправлено 02.05.2024 18:05:50 на номер телефону відповідачки та введено нею 02.05.2024 о 18:07:25.

Згідно договору про надання споживчого кредиту № 408985409 були визначені наступні умови: тип кредиту кредитна лінія; сума кредиту становить 3000 грн (п. 2.1 договору).

Згідно з п.п. 2.2. - 2.4. Договору сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, є загальною сумою кредиту і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 3000 грн 02.05.2024 (що є датою надання кредиту). Другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п.п. 3.1.- 3.2. Договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 20 (двадцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та періоду Пільгової реструктуризації оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

У п. 5.1. Договору вказано, що кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом переказу грошових коштів, який завершується зарахуванням грошових коштів на поточний рахунок, для управління яким випущена Платіжна картка 5168-74XX-XXXX-1595, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів.

Згідно з п. 7.1, 7.2, 7.3 договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування 22.05.2024, а саме протягом 20 (двадцяти) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

- закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору;

- дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7 Договору.

Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту 01.06.2029

Згідно з п. 8.1. договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

Згідно з п. 8.3. договору на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024 Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає 1% за день користування таким Траншем.

У п. 8.8 договору вказано, що проценти в розмірі, визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору.

У п. 11.1 договору вказано, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Згідно з платіжним дорученням від 02.05.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сформувало платіжне доручення щодо переказу на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 3000 грн на платіжну картку № 5168-74XX-XXXX-1595. Призначення платежу було вказано «Переказ коштів згідно договору №408985409 від 02.05.2024…»

Відповідно до детального розрахунку заборгованості, наданого кредитодавцем за цим договором (а.с. 41 - 42), з 02.05.2024 року по 17.12.2024 року відображено фактичне нарахування відсотків за весь період користування кредитом, відповідно до умов договору.

При цьому розрахунок містить суперечливі положення на його першій та останній сторінках. Зокрема, на першій сторінці як оплати за договором наведені відповідні дати в 2024 році і загальна сума сплати - 6037 грн. На останній сторінці розрахунку наведені суми нарахувань боргу ОСОБА_1 та відповідних оплат і відповідні суми повністю співпадають, тобто можна дійти висновку про повну оплату відповідних сум станом на 17.12.2024.

Відповідно до договору факторингу № МВ-ТП/13 від 17.12.2024, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.

Наданий суду розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 17.12.2024, складений ТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 40), містить такі ж суперечності щодо нарахування й оплати за договором, що й розрахунок первісного кредитора - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

27.02.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/0225-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1 зазначеного Договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у додатку до цього договору.

Згідно платіжної інструкції № 22464 від 03.03.2025 року ТОВ ФК «ЄАПБ» провело оплату на користь ТОВ «Таліон плюс» за договором факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025.

У реєстрі прав вимог №4 від 04.08.2025 до договору факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» наведено право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 408985409 від 02.05.2024. Сума заборгованості за основною сумою боргу становить 11 192,50 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 2996,63 грн., заборгованість за відсотками 6697,55 грн., заборгованість за неустойкою 1498,32 грн (а.с. 48).

Вирішуючи правовий спір між сторонами, що виник, суд виходить із такого.

Положеннями статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронна ідентифікація це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При вирішенні спору суд керується принципом змагальності, згідно з яким учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Також кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України).

Щодо розміру права вимоги позивача суд установив наступне.

Щодо виконання сторонами кредитного договору № 1557206 від 15.04.2024, то позивач підтвердив перерахування відповідачеві позикодавцем суми кредитних коштів.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості по кредиту підтверджує часткову його сплату відповідачем ОСОБА_1 в сумі 29 681,29 грн.

Разом з тим, перевіряючи розрахунок процентів за кредитним договором, наданий позивачем (а.с. 15), суд не може погодитися з його правильністю з огляду на таке.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 2 Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Разом з цим, частиною 4 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Договір № 1557206 про надання споживчого кредиту було укладено 15.04.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому кредитор повинен був привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2.5%, протягом наступних 120 днів 1,5%. Однак перехідні положення закону застосовуються в разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосується особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу 1 цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Зазначене указує на те, що строк, встановлений в п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлювався для договорів, укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії договорів продовжувався після набрання чинності Законом.

Таким чином, суд доходить висновку, що умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані за процентною ставкою 2,5 %, незважаючи на те, що з 24 грудня 2023 року вже діяло законодавчо визначене обмеження по процентній ставці - 1%.

Тому суд проводить самостійний розрахунок відсотків за кредитним договором.

Як випливає з розрахунку боргу первісного позикодавця (а.с. 15), відповідач оплатила йому 500 грн коштів 14.05.2024, з яких 479,01 грн було зараховано в рахунок оплати тіла кредиту. Тому за період з 15.04.2024 до 13.05.2024 для відповідача застосували індивідуальну понижену ставку процентів і перерахували їх на суму 21 грн (згідно з п. 1.5 договору).

У подальшому відповідач оплат не робила, тому розрахунок суд здійснює за законною ставкою 1% за 331 день (360 днів за п. 1.4 договору - 29 днів за зниженою ставкою).

Отже, відсотки підлягали сплаті в сумі: 6520,99 х 1% х 331 = 21 584,48 грн.

Загалом за договором ОСОБА_1 мала сплатити: 7000 грн тіла кредиту + проценти: 21 грн + 21 584,48 грн = 28 605,48 грн.

Враховуючи сплачені відповідачем за договором кошти в сумі 29 681,29 грн, стягненню з ОСОБА_1 сума коштів за аналізованим кредитним договором не підлягає.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача неустойки по кредитному договору № 1557206 від 15.04.2024 у розмірі 3500 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.

У цій справі кредитний договір № 1557206 укладений між сторонами 15.04.2024, тобто в період дії воєнного стану в Україні. Отже, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойка за прострочення зобов`язань.

Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 неустойки в розмірі 3500 грн слід відмовити.

Щодо вимог позивача за кредитним договором № 408985409 від 02.05.2024 суд установив наступне.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивач ТОВ ФК «ЄАПБ» не надав доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 408985409 від 02.05.2024. Зокрема, не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № МВ-ТП/13 від 17.12.2024, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», а також витягу з реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору № 408985409 від 02.05.2024 слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Підсумовуючи вищенаведене, у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

Тому судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 284, 353-354 ЦПК України, ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя К.І. Апанасенко