Ухвала суду № 137547350, 11.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6961/26

н/п 1-кс/953/3317/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого слідчого відділення ВСП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026052110000031 від 14.05.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Біла Церква Київської області, який одружений, має неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (В/Ч НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу ендоскопічного відділу, має військове звання підполковник, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

встановив :

Сторона обвинувачення просить застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», з визначенням розміру застави.

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що згідно наказу №108 від 21.05.2024 командира військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_5 призначено на посаду начальника ендоскопічного відділення хірургічної клініки військової частини НОМЕР_1 .

ОСОБА_5 у своїй роботі керується чинним законодавством України про охорону здоров`я, наказами та розпорядженнями міністерства оборони України, міністра охорони здоров`я, Директора Департаменту охорони здоров`я МОУ, командира військової частини НОМЕР_1 , муніципальних органів охорони здоров`я та іншими нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я.

Як встановлено, ОСОБА_5 , займаючи посаду начальника відділу ендоскопічного відділу Військово-медичного клінічного центру Східного регіону, умисно вчинив корупційний злочин за таких обставин.

Так, 27.05.2026, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на території ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , реалізуючи спільний злочинний умисел, висловив вимогу військовослужбовцю військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_8 , надання неправомірної вигоди йому у сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення членами військово-лікарської комісії щодо визнання останнього непридатним до військової служби.

При цьому, ОСОБА_5 залучив до вказаної злочинної діяльності іншу невстановлену особу, яка діючи відповідно до заздалегідь узгодженого плану, забезпечила оформлення медичної документації, необхідної для подальшої реалізації злочинного умислу, а саме складання та надання 27.05.2026 консультативного висновку із зазначенням діагнозу та рекомендацій щодо проведення оперативного втручання, яке в подальшому мало бути використано для проходження військоволікарської комісії та вирішення питання щодо непридатності ОСОБА_8 до військової служби.

Надалі, 01.06.2026 близько 18 год. 00 хв., перебуваючи поблизу будівлі Дніпровського академічного театру опери та балету за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, повторно підтвердив вимогу ОСОБА_8 щодо сприяння у проходженні військово-лікарської комісії, оформленні відповідної медичної документації, встановленні інвалідності та визнанні останнього непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, після чого одержав від останнього першу частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у сумі 6 800 (шість тисяч вісімсот) доларів США.

Надалі, 09.06.2026 близько 17 год. 20 хв., перебуваючи поруч з ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, під час зустрічі з ОСОБА_8 , який діяв під контролем правоохоронних органів у межах проведення контролю за вчиненням злочину, одержав від останнього решту раніше обумовленої неправомірної вигоди у сумі 3 200 (три тисячі двісті) доларів США.

Отже, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими досудовим розслідуванням особами, одержав неправомірну вигоду у загальній сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме прийняття рішення членами військово-лікарської комісії про визнання ОСОБА_8 непридатним до військової служби.

09.06.2026 о 17 годин 27 хвилин слідчим СВ ВСП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5

10.06.2026 громадянина України ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , проходить військову службу у Військово-медичному клінічному центрі Східного регіону м. Дніпро (В/Ч НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу ендоскопічного відділу, має військове звання підполковник, раніше не судимий, однак вказані факти недостатньо свідчать про можливість належного виконання процесуальних обов`язків покладених на підозрюваного, у тому числі щодо забезпечення його явки до суду та правоохоронних органів, оскільки зазначені обставини існували на час вчинення злочину, який інкримінується, та не стали для нього стримуючим фактором, а тому не можуть бути достатніми для спростування наявності ризику переховування його від правосуддя. А тому ОСОБА_5 усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, здійснювати вплив на свідків в тому числі посадових осіб Військовомедичному клінічному центрі Східного регіону м. Дніпро (В/Ч НОМЕР_1 ), вчинити інше кримінальне правопорушення, що може привести до перешкоджання встановлення істини по справі, а тому наявні ризики для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 .

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких корупційниї злочинів та караються позбавленням волі від трьох до восьми років з конфіскацією майна, що вказує на підвищенну суспільну небезпеку як самого діяння так і особи підозрюваного.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_5 , може чинити тиск на свідків.

Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 , у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов`язана з тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, м`якість застосування якого створить в очах суспільства уяву безкарність та свавілля.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту або домашнього арешту в певний період доби, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину у складі групи осіб, має широке коло професійних та службових зв`язків серед працівників закладів охорони здоров`я та членів військово-лікарських комісій, а також обізнаний про осіб, які можуть бути допитані як свідки у даному кримінальному провадженні. Перебуваючи за місцем проживання, навіть в умовах домашнього арешту, підозрюваний матиме реальну можливість за допомогою засобів зв`язку, мережі Інтернет та через третіх осіб незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних та невстановлених співучасників кримінального правопорушення, узгоджувати з ними позиції щодо надання показань, приховувати або знищувати речі та документи, які мають значення для досудового розслідування, а також іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. За таких обставин застосування домашнього арешту, у тому числі в нічний час, не здатне належним чином мінімізувати наявні ризики, а тому лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може забезпечити досягнення мети, визначеної ст. 177 КПК України.

Сторона обвинувачення зазначає, що встановлена наявність ризиків, які дають достатні підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_5 , запобіжного заходу вигляді тримання під вартою, а також підстави вважати що вказаним у клопотанні ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказував на недоведеність ризиків, зазначив, зокрема, що обставини вчинення кримінального правопорушення вони не оспорюють, однак заперечують кваліфікацію кримінального правопорушення за ознаками вимагання, просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, підтримав захисника, просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що він показання дає добровільно, при цьому зазначив, що працівники Служби Безпеки України при його затриманні пропонували йому визнати вину за краще ставлення в СІЗО, здійснювали на нього тиск.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №42026052110000031 від 14.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 09.06.2026, 09.06.2026 о 17.34 год. ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

10.06.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, що підтверджується: показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які містяться в протоколах їх допитів відповідно; протоколом огляду речей від 28.05.2026; протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 01.06.2026; протоколом огляду особи від 01.06.2026; протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 09.06.2026; протоколом огляду особи від 09.06.2026; протоколами обшуку від 09.06.2026.

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5, ч.1 ст. 177 КПК України: переховуваня від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на свідка; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Згідно наданих даних, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Біла Церква Київської області, одружений, має неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (В/Ч НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу ендоскопічного відділу, має військове звання підполковник, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Враховуючи викладене, існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 , тяжкого кримінального правопорушення в сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 07.08.2026 включно.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

При цьому, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава в розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а тому призначає заставу у розмірі, що перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в розмірі 150 (сто п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 499200 гр. (3328 гр. х 150 = 499200 гр.), достатню для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених КПК України, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Вказаний розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Крім того, враховуючи надані підозрюваним в судовому засіданні пояснення, слідчий суддя вважає наявним підстави для доручення в порядку ст. 206 КПК України прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, здійснити перевірку усної заяви підозрюваного ОСОБА_5 про застосування психологічного тиску зі сторони співробітників СБУ при його затриманні 09.06.2026.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят) днів - до 07 серпня 2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 499200 гр. (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті гривень), які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UА 208201720355299002000006674 (справа № 953/6961/26 н/п 1-кс/953/3317/26) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він мешкає м. Дніпро, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;

4) утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Зобов`язати слідчого слідчого відділення ВСП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.

В порядку ст. 206 КПК України доручити прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, здійснити перевірку усної заяви підозрюваного ОСОБА_5 про застосування психологічного тиску зі сторони співробітників СБУ при його затриманні 09.06.2026.

Встановити строк дії даної ухвали, в межах строку досудового розслідування, з 11 червня 2026 року до 07 серпня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1