Ухвала суду № 137546640, 18.06.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3036/26

Номер провадження 2-з/570/19/2026

УХВАЛА

18 червня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського районного суду Рівненської області Гладишева Х.В., розглянувши заяву керівника Рівненської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 , Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, про визнання недійсними договорів та повернення земельних ділянок, -

в с т а н о в и л а :

У провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 , Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, про визнання недійсними договорів та повернення земельних ділянок.

Ухвалою суду від 18.06.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява керівника Рівненської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 , Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, про визнання недійсними договорів та повернення земельних ділянок.

Таку заяву прокурор обгрунтовує наступним. Так, позовні вимоги у цивільній справі обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 в порушення вимог законодавства, а саме: ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. 377 ЦК України, ст. ст. 120, 124, 127, 128, 134 ЗК України набула у приватну власність земельні ділянки на позаконкурентних засадах на території Олександрійської сільської ради Рівненського району.

Встановлено, Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 22.09.2021 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,4000 га, кадастровий номер 5624686500:01:003:0069 (реєстраційний номер 2455326756060), цільове призначення якої будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Підставою для реєстрації був договір купівлі-продажу № 958, укладений 22.09.2021 між ОСОБА_1 та Олександрійською сільською радою.

Крім цього, згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 08.06.2023 за ОСОБА_1 також зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,2311 га з кадастровим номером 5624686500:01:003:0090 (реєстраційний номер 2745776756246), цільове призначення якої будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Підставою для реєстрації був договір купівлі-продажу № 701, укладений 08.06.2023 між ОСОБА_1 та Олександрійською сільською радою.

Продаж вказаних земельних ділянок здійснено без проведення земельних торгів у зв`язку з розташуванням на них об`єкта нерухомого майна будівлі очисних споруд із резервуарами площею 92,2 кв.м, право власності на яку належить ОСОБА_1 на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04.07.2007 у справі № 2-1016/2007.

Право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.01.2021 (реєстраційний номер 24533267560660).

Рішенням Рівненського районного суду від 04.07.2007 у справі № 2 1016/2007 за ОСОБА_1 визнано право власності на об`єкт нерухомого майна будівлю очисних споруд загальною площею 92,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для ухвалення рішення стало ухилення КП «Дитячий санаторно-оздоровчий комплекс «Електронік-Рівне» від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 19.12.2006.

Однак, постановою Рівненського апеляційного суду від 21.11.2024 вказане рішення скасовано , у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно будівлю очисних споруд, загальною площею 92,2 кв.м, відмовлено. Ухвалючи вказане рішення, було встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19 грудня 2006 року в силу статті 657 ЦК України, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання його дійсним.

Так, судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 19.12.2006 КП «Дитячий санаторно-оздоровчий комплекс «Електронік-Рівне» продало, а ОСОБА_1 купила за 4500,00 грн будівлю очисних споруд загальною площею 92,2 кв.м. У цей же день, остання внесла кошти, а заклад передав нерухоме майно - очисні споруди, що знаходяться на землях Кустинської сільської ради. Договір купівлі продажу виконано у простій письмовій формі.

Відтак, з урахуванням викладеного, ОСОБА_1 не є законним власником будівлі очисних споруд із резервуарами, площею 92,2 кв.м (реєстраційний номер 2271297056246), оскільки право на вказане нерухоме майно набуте неправомірно та в подальшому скасоване судом апеляційної інстанції.

Крім цього, згідно з документами проєктів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у власність шляхом викупу ОСОБА_1 (обґрунтування від 01.03.2019, заяви від 04.01.2022 та проектних планів), на вищевказаних земельних ділянках передбачено здійснення нового будівництва, а саме бази відпочинку площею забудови 220 кв.м., що не передбачає розміщення очисних споруд.

Зазначене свідчить, що фактичною метою ОСОБА_1 при отриманні на позаконкурентних засадах земельних ділянок загальною площею 0,6311 га з кадастровими номерами 5624686500:01:003:0090 та 5624686500:01:003:0069 було не обслуговування та експлуатація існуючих об`єктів нерухомого майна очисних споруд, а здійснення нового будівництва на цих земельних ділянках.

За наведених обставин земельні ділянки комунальної власності площею 0,2311 га з кадастровим номером 5624686500:01:003:0090 та площею 0,4000 га з кадастровим номером 5624686500:01:003:0069 були відчужені ОСОБА_1 без проведення земельних торгів за наявності на них об`єкта нерухомого майна будівлі очисних споруд із резервуарами, право власності на який у подальшому скасовано судом апеляційної інстанції.

Крім того, згідно з документацією із землеустрою спірні земельні ділянки передавались для здійснення нового будівництва бази відпочинку, а не для обслуговування та експлуатації існуючого об`єкта нерухомого майна.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявний висновок про знищення/знесення майна від 01.05.2024 за № 14, у зв`язку із поданням ОСОБА_1 заяви про демонтаж споруди 22.04.2024.

Зазначене свідчить, що дійсною метою ОСОБА_1 для отримання на позаконкурентних засадах земельних ділянок площею 0,6311 га, з кадастровими номерами 5624686500:01:003:0090, 5624686500:01:003:0069, було не обслуговування та експлуатація існуючої будівлі, а здійснення нового будівництва на них.

Вказане свідчить про наявність обґрунтованих підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між Олександрійською сільською радою Рівненського району Рівненської області та ОСОБА_1 від 22.09.2021 № 958 та від 08.06.2023 № 701.

На даний час відповідач протиправно користується спірними земельними ділянками, що дає об`єктивні підстави вважати можливим подальшу їх передачу у власність іншій особі, об`єднання чи поділ, що у подальшому призведе до неможливості їх повернення у комунальну власність за рішенням суду, ускладнить та навіть унеможливить ефективний захист інтересів держави, оскільки власник може реалізувати своє право володіння, в тому числі відчужити, передати в оренду чи заставу іншій особі, об`єднати або ж поділити.

Вищевикладене створює очевидну небезпеку для подальшого реального поновлення інтересів держави, а також може унеможливити або ускладнити виконання рішення суду.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 0,6311 га, з кадастровими номерами 5624686500:01:003:0090, 5624686500:01:003:0069.

Отже, враховуючи правомочності власника майна, які визначені у ч. 1 ст. 317 ЦК України, ОСОБА_1 вправі вчиняти дії щодо їх поділу та об`єднання, відчуження, а тому існує реальна можливість щодо зміни площі, конфігурації земельних ділянок.

На даний час, ОСОБА_1 протиправно користується спірними земельними ділянками, та отримавши копію позовної заяви з додатками може відчужити, передати в оренду чи заставу іншій особі, об`єднати або ж поділити їх.

Невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки, право власності на які має ОСОБА_1 , може призвести до неефективного захисту порушених інтересів держави та унеможливить їх поновлення, як наслідок потребуватиме у майбутньому затрат значних ресурсів, зокрема пред`явлення нових позовів, а також може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалах Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №9901/20/21 та від 25.07.2022 у справі № 640/4843/22, принцип процесуальної економії спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду судових справ та зменшення судових витрат.

Такий правовий висновок викладено також в постанові Верховного Суду від 14.08.2023 у справі №904/1329/23 за позовом прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих будівель. Забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь прокурора, а тому вважаю, що вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам.

Зважаючи на наведені обставини у справі, які свідчать про можливість поділу (об`єднання) або ж відчуження спірних земельних ділянок, з метою запобігання таким діям чи їх негативним наслідкам, що може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, прокурор просить відповідно до ст. ст. 149, 159 ЦПК України вжити заходів щодо забезпечення позову, шляхом:

1) накладення арешту на земельну ділянку площею 0,4000 га, кадастровий номер 5624686500:01:003:0069 та земельну ділянку площею 0,2311 га, кадастровий номер 5624686500:01:003:0090;

2) заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,4000 га, кадастровий номер 5624686500:01:003:0069 та земельну ділянку площею 0,2311 га, кадастровий номер 5624686500:01:003:0090 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

3) заборони державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 5624686500:01:003:0069, 5624686500:01:003:0090 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. 2. Стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 1331,2 грн. за наступними реквізитами: одержувач - р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви заяви, суддя дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до статті 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову, зокрема є: накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зважаючи на обґрунтування заявником способів забезпечення позову, яких він просить вжити, суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд неодноразово виснував, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Заборона іншим особам вчиняти будь - які дії щодо предмета спору, зокрема реєстраційні, вказує на заборону вчинення будь - які реєстраційної дії щодо предмета спору і не потребує переліку та/або конкретизування таких дій.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір, при цьому врахувавши наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Суд зазначає, що майно, на яке позивач просить накласти арешт та зоборонити вчиняти певні дії щодо такого майна, є предметом спору у справі №570/3036/26.

Так, з матеріалів заяви про забезпечення позову та позовної заяви вбачається, що між сторонами дійсно виник спір щодо порядку та підстав набуття у власність земельних ділянок площею 0,6311 га з кадастровими номерами 5624686500:01:003:0090 та 5624686500:01:003:0069.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 0,6311 га, з кадастровими номерами 5624686500:01:003:0090, 5624686500:01:003:0069.

Отже, суд погоджується з позицією прокурора про те, що враховуючи правомочності власника майна, які визначені у ч. 1 ст. 317 ЦК України, ОСОБА_1 вправі вчиняти дії щодо їх поділу та об`єднання, відчуження, а тому існує реальна можливість щодо зміни площі, конфігурації земельних ділянок.

Таким чином, вбачається, що існує висока вірогідність, що відповідачка отримавши копію позовної заяви з додатками може відчужити, передати в оренду чи заставу іншій особі, об`єднати або ж поділити вказані земельні ділянки, що в свою чергу може до неефективного захисту порушених інтересів держави та унеможливить їх поновлення, як наслідок потребуватиме у майбутньому затрат значних ресурсів, зокрема пред`явлення нових позовів, утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, у разі його задоволення.

Позовач наголошує, що вказані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, відповідачка є власником зазначеного майна, а тому має реальну можливість розпорядження цим майном на власний розсуд до ухвалення рішення у справі шляхом, зазначеним у клопотанні прокурора, що може призвести до невиконання або утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову; права інших осіб на вказане майно не зареєстровані, а тому не можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову.

Враховуючи предмет спору в даній справі, суд дійшов висновку, що застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на спірні земельні ділянки в цілому охоплюється предметом позову та буде співмірним із заявленими позовними вимогами.

Такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження прав відповідачів та не завдасть їм шкоди чи збитків, а лише тимчасово унеможливить розпорядження спірним майном до вирішення спору в суді, а тому суд вважає за можливе накласти арешт на спірні земельні ділянки.

Що стосується заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, слід врахувати, що арешт як вид забезпечення позову полягає крім іншого в проведенні опису майна і забороні розпоряджатися ним до вступу рішення в законну силу або до зняття арешту, а в разі потреби в обмежені права користуватися майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам, тому суд не вбачає доцільним та обґрунтованим застосування до даного виду забезпечення позову ще додатковий вид.

Крім цього, суд звертає увагу, що якщо арешт має комплексний характер регламентованої законом поведінки повноважних на те органів і посадових осіб, то заборона на вчинення дій, як вид забезпечення позову, полягає в покладенні адресного обов`язку на особу по утриманню від вчинення конкретно виражених юридично значущих дій.

За таких обставин, враховуючи предмет спору у цій справі, не є необхідним і співмірним додатково забороняти державним реєстраторам та органам держреєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна, в тому числі вносити до державного реєстру речових прав записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів тощо.

Заявником необґрунтовано необхідність та доцільність вжиття цих додаткових заходів забезпечення позову та наразі їх невжиття не може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому суд звертає увагу, що ні органи державної реєстрації, ні державні кадастрові реєстратори не можуть вчиняти будь-яких дій без волевиявлення власника земельної ділянки, а накладення арешту на спірну земельну ділянку забороняє власнику право розпоряджатися цим майном до визначення подальшої його долі.

Суд зазначає, що забезпечення позову має тимчасовий запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 149, 151, 152, 153, 158 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и л а:

Заяву керівника Рівненської окружної прокуратури про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,4000 га, кадастровий номер 5624686500:01:003:0069 та земельну ділянку площею 0,2311 га кадастровий номер 5624686500:01:003:0090.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Строк пред`явлення ухвали до виконання 3 (три) роки з моменту її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

У відповідності до ч.2 ст. 157 ЦПК України, копію цієї ухвали направити учасникам справи та Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, майдан Просвіти, 2) для вжиття відповідних заходів.

Про результати виконання даної ухвали повідомити Рівненський районний суд Рівненської області.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Стягувач: Рівненська окружна прокуратура (місцезнаходження: 33001, Рівненська область, м.Рівне, вул. Гарна, 29, код ЄДРПОУ 02910077);

Боржник: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Боржник: Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області (місцезнаходження: вул.Свято-Преображенська, 66, с.Олександрія, Рівненського району Рівненської області, 35320).

Суддя Гладишева Х.В.