Рішення № 137546108, 18.06.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №344/5608/26

Провадження №2/338/758/26

18 червня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №81625838. Вказаний договір укладено в електронній формі шляхом акцептування відповідачем пропозиції кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 6300 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку та строки, визначені договором.

Позивач зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Однак відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, кредитні кошти та проценти за користування ними не повернула, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

01 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №81625838 від 10 червня 2021 року.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 01 вересня 2025 року загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 11970 грн, з яких: 6300 грн заборгованість за тілом кредиту, 5670 грн заборгованість за процентами.

Оскільки в добровільному порядку відповідач заборгованість не погасила, позивач просить стягнути з неї на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 11970 грн, судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило. Доказів поважності причин неявки відповідач не надала.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, неподання нею відзиву, неявку в судове засідання та відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, надані позивачем, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №81625838.

Зі змісту кредитного договору встановлено, що він укладений в електронній формі шляхом розміщення кредитодавцем пропозиції укласти договір в онлайн-системі на веб-сайті товариства та її акцептування відповідачем.

Відповідно до умов договору відповідь клієнта про прийняття пропозиції надається шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовий ідентифікатор передається кредитодавцем клієнту у текстовому повідомленні засобом мобільного зв`язку на номер телефону, зазначений клієнтом у системі.

У договорі зазначено, що клієнтом є ОСОБА_1 із зазначенням її анкетних даних, реєстраційного номера облікової картки платника податків, адреси проживання, електронної адреси та номера телефону.

Кредитний договір містить електронний підпис кредитодавця та електронний підпис відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, і якщо він підписаний його стороною.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 зазначив, що електронний договір про надання фінансового кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором, за наявності доказів проходження процедури його укладення, створює для сторін такі ж права та обов`язки, як і договір, укладений у письмовій формі.

У постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19 вказано, що договір, укладений в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, є таким, що укладений у письмовій формі, якщо сторони погодили саме такий спосіб укладення договору.

Оцінюючи надані у справі докази, суд враховує, що позивач надав кредитний договір, у якому зазначені ідентифікаційні дані відповідача, умови надання кредиту, порядок його повернення, розмір процентів, а також розрахунок заборгованості. Відповідач жодних заперечень щодо факту укладення договору чи отримання кредитних коштів не подала.

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт укладення між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 кредитного договору №81625838 від 10 червня 2021 року є доведеним належними та допустимими доказами.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 6300 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти у строки та на умовах, визначених договором.

Факт отримання коштів відповідачкою підтверджується випискою з її рахунку, наданою АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості залишок основного боргу становить 6300 грн, залишок процентів за кредитом становить 5670 грн, а загальна сума заборгованості становить 11970 грн. Відсотки нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кредитний договір недійсним у встановленому законом порядку не визнавався. Відповідачка не подала суду доказів, які б спростовували факт укладення договору або наявність заборгованості.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає таке.

01 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №81625838 від 10 червня 2021 року.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.1077 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Таким чином, ТОВ «ФК «Позика» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №81625838 від 10 червня 2021 року в обсязі, який існував на момент переходу права вимоги.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Позика» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №81625838 від 10 червня 2021 року у розмірі 11970 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду, акт наданих послуг та детальний опис виконаних робіт, згідно з якими вартість правничої допомоги становить 5500 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, а також висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 та від 01 грудня 2021 року у справі №641/7612/16-ц, відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на правничу допомогу, якщо встановить, що їх розмір є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим часом та значенням справи для сторони.

Суд враховує, що дана справа є малозначною, виникла з типових кредитних правовідносин, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, не відзначалася складністю фактичних обставин чи правового регулювання, відповідач відзиву не подала, представник позивача участі в судових засіданнях не брав.

З урахуванням характеру спору, ціни позову, обсягу виконаних представником позивача робіт, часу, який об`єктивно був необхідний для їх виконання, а також принципів розумності, співмірності та справедливості, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5500 грн є завищеним.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим та співмірним характеру і складності справи розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 204, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 1048, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором №81625838 від 10 червня 2021 року у розмірі 11970 грн 00 коп., з яких: 6300 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 5670 грн 00 коп. заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий О. А. Шишко