Рішення № 137545414, 19.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/15254/25

2/212/58/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу, у складі: головуючого судді Зіміна М.В., за участю секретаря судового засідання Пелешенко К.В., в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕФЕСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У грудні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕФЕСТ» (далі ТОВ «ФК ГЕФЕСТ») звернулося до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № №94109217000 від 25.10.2017 у розмірі 17937,89 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 25.10.2017 між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» (далі - АТ «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 94109217000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано споживчий кредит у розмірі 10000,00 грн., а останній зобов`язувався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі у строк, визначений умовами договору.

11.10.2018 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Авістар» було укладено Договір факторингу №123, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» відступило ТОВ «ФК «Авістар» належні йому права вимоги права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за Кредитним договором №94109217000 від 25.10.2017, укладеним між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 на суму заборгованості 17937,89 грн.

19.11.2019 між ТОВ «ФК «Авістар» та ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» було укладено Договір факторингу №2019/11/19, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авістар» відступило ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» належні йому права вимоги права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за Кредитним договором №94109217000 від 25.10.2017, укладеним між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 на суму заборгованості 17937,89 грн.

Внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору у відповідача перед позивачем виникла кредитна заборгованість, яка складає 17937,89 грн., з яких: 9339,22 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5497,07 грн. заборгованість за відсотками; 3101,60 грн. заборгованість по комісії.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 08 січня 2026 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача до суду не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням відсутності заперечень сторони позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 25.10.2017 ОСОБА_1 надав АТ «УКРСИББАНК» Анкету-заявку на надання споживчого кредиту та 25.10.2017 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 94109217000, який підписаний власноручно відповідачем, за умовами якого відповідачу було відкрито картковий рахунок та надано кредит у розмірі 10000,00 грн., на строк до 25.10.2019. Розмір ануїтетного платежу становить 814,00 грн. Згідно з пунктом 3.8 кредитного договору процентна ставка за договором встановлюється у розмірі 73 % річних. Пунктом 3.9 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений договором термін процентна ставка встановлюється у розмірі 80 %, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення.

Крім того, 25.10.2017 ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 договір укладено сторонами в письмовій формі.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

11.10.2018 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Авістар» було укладено Договір факторингу №123, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» відступило ТОВ «ФК «Авістар» належні йому права вимоги права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за Кредитним договором №94109217000 від 25.10.2017, укладеним між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 на суму заборгованості 17937,89 грн.

19.11.2019 між ТОВ «ФК «Авістар» та ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» було укладено Договір факторингу №2019/11/19, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авістар» відступило ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» належні йому права вимоги права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за Кредитним договором №94109217000 від 25.10.2017, укладеним між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 на суму заборгованості 17937,89 грн.

Наданими позивачем доказами підтверджено, що між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачем укладено договір № 94109217000 від 19.11.2019 в письмовій формі та відповідно наявність між сторонами кредитних відносин.

Судом встановлено, що права вимоги за Кредитним договором №94109217000 від 25.10.2017, укладеним між первісним кредитором АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» на підставі Договорів факторингу №123 від 11.10.2018 та №2019/11/19 від 19.11.2019.

Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором № 94109217000 від 19.11.2019 перед новим кредитором ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Згідно із поданим ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» розрахунком, який визначено в позовній заяві, заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 94109217000 від 19.11.2019 складає 17937,89 грн., з яких: 9339,22 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5497,07 грн. заборгованість за відсотками; 3101,60 грн. заборгованість по комісії.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримавши кредитні кошти не виконав взятого на себе обов`язку зі своєчасного їх повернення та сплати відсотків за користування ними.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» підлягають частковому задоволенню, та з відповідача слід стягнути заборгованість у розмірі 14836,29 грн., з яких: 9339,22 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5497,07 грн. заборгованість по відсоткам.

Щодо вимоги ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» про стягнення з відповідача комісії у розмірі 3101,60 грн. суд зазначає наступне.

Так, Додаток № 1 до договору №94109217000 від 25.10.2017, розділ «Комісії» містить інформацію про: найменування комісії, розмір комісії, порядок сплати та умови нарахування комісії. Із розділу встановлено, що:

-щомісячна комісія за управління кредитом (нараховується один з варіантів КОМІСІЯ 1 чи КОМІСІЯ 2). КОМІСІЯ 1 у розмірі 0,00% від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу) та нараховується виключно у випадку дотримання кожної з нижчезазначених умов, а саме якщо: щомісяця позичальник здійснюватиме страховий платіж у порядку, передбаченому пунктом 3.5.1 договору, а також у разі, якщо дію договору добровільного страхування не буде припинено; КОМІСІЯ 2 у розмірі 1,60 % від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу) може нараховуватися банком у випадку, якщо хоча б одна з вищезазначених умов нарахування КОМІСІЇ 1 не дотримується позичальником;

- комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредитну при простроченні сплати чергового платежу встановлюється у розмірі - до 500,00 грн. Комісія сплачується при простроченні чергового платежу. Банк має право не застосовувати цю комісію або застосовувати не в повній мірі, про що банк повідомляє клієнтів шляхом розміщення оголошення на сайті банку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні оплати чергового платежу, визначена у розмірі до 500 грн чи 1,60 % від суми кредиту, що включається до суми ануітетного платежу (Додаток № 1 до кредитного договору, розділ «Комісії») може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачена необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з управлінням кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу.

Щомісячний розмір комісії за управлінням кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу становить 160,16 грн, за період з 25 жовтня 2017 року до 25 жовтня 2019 року загальна сума комісії склала 3843,84 грн.

При цьому в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банк встановив щомісячну комісію за обслуговування кредиту.

Таким чином, враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення договору у розділі «Комісії» додатку № 1 до договору №94109217000 від 25.10.2017 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за управління кредитом є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Отже, судом встановлено, що умови кредитного договору, а саме положення розділу «Комісії» додатку № 1 до кредитного договору, який є невід`ємною частиною кредитного договору та яким визначено щомісячну сплату комісії за управління кредитом, є нікчемним у силу вимог закону, а тому позивач не мав підстав для нарахування щомісячної комісії за управління кредитом, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача комісії у розмірі 3101,60 грн. слід відмовити.

При зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» та Адвокатським бюро «Остащенко» укладено Договір про надання правової допомоги № 16 від 15.06.2020.

Відповідно до Акту виконаних робіт від 25.12.2025, складеного Адвокатським бюро «Остащенко», сума наданих адвокатським бюро послуг ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 склала 12000,00 грн., з яких: аналіз матеріалів, які подані до позову в якості доказів тривалістю 2 години вартістю 3000,00 грн., написання позовної заяви тривалістю 3 години вартістю 9000,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатським бюро послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, 9000,00 грн. судових витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги відповідають таким критеріям.

За положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2000,57 грн. (2422,40 грн. х 82,71%), а також з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 7443,90 грн. (9000,00 грн. х 82,71%).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕФЕСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕФЕСТ» заборгованість за кредитним договором №94109217000 від 25.10.2017 у сумі 14836 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 29 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕФЕСТ» судові витрати в сумі 9444 (дев`ять тисяч чотириста сорок чотири) гривні 47 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕФЕСТ», місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Барановицького Ігоря, буд.3, ЄДРПОУ 42350033.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 19 червня 2026 року.

Суддя: М. В. Зімін