Рішення № 137545165, 16.03.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/19903/25

Провадження № 2/932/6608/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 березня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Куцевола В.В.

при секретарі Травкіній В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2025 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 16.07.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір (оферти) №16.07.2024-100000909. Відповідно до умов укладеного договору, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 7000,00 грн., строком на 124 дні. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. ОСОБА_2 підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «Споживчий центр», а саме отримавши кредитні кошти. ОСОБА_2 не виконує свої зобов`язання за договором, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 19285,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 7000,00 грн., заборгованості по процентам - 7595,00 грн., заборгованості за комісією - 1260,00 грн., неустойки - 3430,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь та вирішити питання судових витрат.

Ухвалою суду від 19.12.2025 року відкрито провадження по справ та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові прохав розглядати справу у його відсутність та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач належним чином викликався до суду, однак у судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв чи клопотань не надав. Правом на подання відзиву на позов не скористався.

Через це суд, спираючись на норми ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що 16.07.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір (оферти) №16.07.2024-100000909, відповідно до умов укладеного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн., строком на 124 дні.

До матеріалів справи додана пропозиція про укладання кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 28.04.2024 року, заявка кредитного договору №28.04.2024-100000311 (кредитної лінії) від 28.04.2024 року, інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 від 28.04.2024 року, довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №28.04.2024-100000311 від 28.04.2024 року укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування чого зазначено про укладання договору №16.07.2024-100000909 від 16.07.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 та долучено докази про укладання договору з ОСОБА_1 №28.04.2024-100000311 від 28.04.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України - відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З доданої до матеріалів справи заяви позичальника вбачається, що кредитний договір підписано ОСОБА_1 28.04.2024 року, в той час, як в обґрунтування позову зазначено про укладання договору №16.07.2024-100000909 від 16.07.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 .

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відповідно до ст.ст. 77-78 ЦПК України суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вже зазначалось вище, позивач в поданій позовній заяві не навів обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладання кредитного договору між ним та відповідачем 16.07.2024 року.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

За даних обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору з відповідачем 16.07.2024 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються та покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.В. Куцевол