Ухвала суду № 137545112, 19.06.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/48/24

(1-кп/199/124/26)

У Х В А Л А

19 червня 2026 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючий суддя ОСОБА_1

За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023100000000046, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 звернулася до суду в межах вказаного кримінального провадження з клопотанням, за яким просить скасувати арешт майна - 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_8 від 21 червня 2023 року (справа № 752/7308/23, провадження № 1-кс/752/4484/23), запис в Державному реєстрі речових прав про обтяження № 51565739 від 24 липня 2023 року.

Клопотання обґрунтовується тим, що в ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.06.2023 у справі № 752/7308/23 (провадження № 1-кс/752/4484/23) задоволено клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , накладено арешт у кримінальному провадженні № 42023100000000046 від 30.01.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України на нерухоме майно, яке на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_4 , зокрема, на частину квартири АДРЕСА_2 , зареєстрованої за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , частка власності 1/3. Згідно зазначеної ухвали слідчого судді, арешт майна підозрюваного було застосовано на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою забезпечення, зокрема: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, яке передбачено санкцією ч. 3 ст. 332 КК України. В подальшому Управлінням державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до Державного реєстру речових прав 24.07.2023 внесено відповідний запис про обтяження № 51565739 (вид обтяження: арешт нерухомого майна; тип об`єкта речових прав: квартира; адреса: АДРЕСА_1 ; додаткові відомості: 1/3 частина квартири). Разом з тим, ОСОБА_4 з 29.09.2005 не є власником майна, на яке було накладено арешт ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.06.2023 у справі № 752/7308/23 (1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , відповідно, арешт на це майно накладено безпідставно з огляду на таке. На підставі свідоцтва про право власності на житло від 06.12.1993, виданого Виконкомом міської ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_2 загальною площею 50,8 кв.м. належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та членам її родини: ОСОБА_10 та ОСОБА_4 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». В подальшому, 29 вересня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування частини квартири, згідно з умовами якого ОСОБА_4 подарував їй належну йому 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 . Зазначений договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі за № 4139. Отже, у зв`язку з зазначеним, належне ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 з 29.09.2005 перейшло до неї і на час вирішення слідчим суддею питання про арешт майна підозрюваного ОСОБА_4 вже не належало останньому, відтак, підстав до накладення на це майно арешту на підставі п. З ч. 2 ст. 170 КПК України з метою забезпечення, зокрема: конфіскації майна як виду покарання не було. Про арешт належного їй нерухомого майна вона дізналась лише 19.05.26 від свого сина ОСОБА_4 , який є обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. Оскільки вона не є підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні № 42023100000000046 від 30.01.2023, належне їй майно не може бути предметом арешту згідно п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України у цьому кримінальному провадженні. З врахуванням наведеного вище та того, що на момент вирішення слідчим суддею питання про арешт майна підозрюваного ОСОБА_4 , нерухоме майно - 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 ) не належало ОСОБА_4 на праві власності, арешт накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.06.2023 у справі № 752/7308/23 (провадження № 1-кс/752/4484/23) на це майно є таким, що накладено необгрунтовано. Отже, клопотання власника майна, на яке накладено арешт про скасування арешту майна підлягає задоволенню, а арешт, накладений на належне ОСОБА_6 нерухоме майно - 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.06.2023 у справі № 752/7308/23 (провадження № 1-кс/752/4484/23) підлягає скасуванню у зв`язку з обгрунтованістю доводів зазначеного вище клопотання.

Власник майна ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала клопотання та фактичні обставини, на яких воно ґрунтується.

Прокурор ОСОБА_3 просить вирішити клопотання на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 і його захисник ОСОБА_5 підтримали клопотання. ОСОБА_4 пояснив, що вказану частку квартиру він дійсно подарував матері в 2005 році і з того часу вона в його власності не перебувала.

Суд керується приписами ч. 1 ст. 174 КПК України, за якими арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власника майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Вирішуючи клопотання, суд виходить з того, що за наданими заявником правовстановлюючим документами, за копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 06 грудня 1993 року Виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_2 загальною площею 50,8 кв.м. належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та членам її родини: ОСОБА_10 та ОСОБА_4 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

29 вересня 2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали договір дарування частини квартири, згідно з умовами якого ОСОБА_4 подарував ОСОБА_6 належну йому 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 . Зазначений договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі за № 4139.

В той же час, за наявною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформацією, ОСОБА_4 і до цього значиться зареєстрованим власником подарованої ним частки вказаної квартири.

Суд враховує правовий висновок, сформований Великою палатою Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року (справа № 334/3161/17), за яким суперечність між одночасно чинними нормами частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) та частини четвертої статті 334 ЦК України (у редакції, чинній до 01 січня 2013 року) слід вирішувати на користь норми ЦК України: до 01 січня 2013 року право власності в набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 цього Кодексу - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину. Особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Оскільки державну реєстрацію зазначеного договору дарування частки квартири було здійснено належним чином, ОСОБА_6 29 вересня 2005 року набула право власності на раніше належну ОСОБА_4 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , навіть попри те, що вона не здійснила в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Таким чином, станом на час постановлення 21 червня 2023 року слідчим суддею ухвали про арешт вказаної частки квартири, ОСОБА_4 не був її власником.

Суд враховує, що відсутність в розпорядженні органу досудового розслідування та слідчого судді зазначених відомостей на скасовує вказаної обставини.

Таким чином, арешт на вказану частку квартиру було накладено необґрунтовано, що є підставою для його скасування в порядку ч. 1 ст. 174 КПК України.

Керуючись ч. 1 ст. 174, ст. 350 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту частки квартири - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати арешт 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_8 від 21 червня 2023 року (справа № 752/7308/23, провадження № 1-кс/752/4484/23), запис в Державному реєстрі речових прав про обтяження № 51565739 від 24 липня 2023 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Головуючий:

19.06.2026