Рішення № 137544953, 19.06.2026, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/655/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2026 року Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

До Корецького районного суду Рівненської області 17 квітня 2026 року надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 52313,00 грн за договором №502605692 укладеного 01 січня 2020 року.

Свій позов ТОВ "ФК "Ейс" обґрунтовує тим, що 01 січня 2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачкою укладено договір №502605692, підписанням якого остання акцептувала публічну пропозицію банку та беззастережно приєдналася до умов договору. Відповідно до умов договору первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 16000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога " та ТОВ "Таліон плюс" 28.11.2018 укладено Договір факторингу №28/1118-01, яке в свою чергу набуло право вимоги на підставі укладеного 05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" договору факторингу №05/0820-01, яке в свою чергу набуло право вимоги на підставі укладеного 11.07.2025 між ТОВ " ФК "Онлайн Фінанс " та ТОВ "ФК "Ейс" договору факторингу №11/07/25-Е.

У зв`язку з тим, що відповідачка ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, має заборгованість по кредитному договору в сумі 52313,00 грн, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляється, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у примусовому порядку.

30 квітня 2026 року відповідачкою подано відзив на позовну заяву. ОСОБА_1 визнає, що уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір кредитної лінії №502605692 від 01.01.2020 та отримала кредит в сумі 20000 грн. Проте не погоджується з вимогою позивача про стягнення заборгованості у розмірі 52 313,00 грн. за користування коштами з таких підстав. Заявлена позивачем сума заборгованості більш ніж удвічі перевищує суму отриманого кредиту та сформована переважно за рахунок нарахованих відсотків, штрафів та інших платежів у розмірі близько 32 000,00 грн. Позивачем не надано належного, повного та детального розрахунку заборгованості, який би підтверджував законність кожного нарахування та підстави його виникнення. Крім того, протягом тривалого часу зобов`язання фактично не обслуговувались у зв`язку з відсутністю стабільного доходу, що призвело до пасивного накопичення боргу виключно за рахунок штрафних санкцій та відсотків. Окремо просила звенути увагу суду на можливе спливання строку позовної давності. Кредитний договір укладений у 2020 році, при цьому позов подано у 2026 році. Також, вважає, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості саме у такій сумі є непропорційним, надмірним та таким, що не відповідає принципам розумності та добросовісності.

05.05.2026 року від представника позивача надійшла до суду відповідь на вищевказаний відзив. Свої доводи останній обгрунтовує тим, що з урахуванням визначених строків дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року. Зазначає, що відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Щодо оплати за договором факторингу, зазначає, що сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги. Щодо нарахування відсотків зазначає, що всі нарахування відсотків відбувались в межах погоджених умов кредитного договору. Доводи відповідача про заявлення позовних вимог зі спливом строків позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Проте, позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У разі неявки представника позивача у судове засідання, просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка у судове засідання двічі не з`явився, про дату, час і місце судових засідань була повідомлена своєчасно та належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до частквого задоволення з таких підстав.

Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.07.2025, ТОВ "ФК "ЕЙС" зареєстроване як юридична особа 07.05.2019, види економічної діяльності, 64.99 надання інших фінансових послуг ( крім страхування та пенсійного забезпечення) (а.с.13).

01.01.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір №502605692 в електронній формі, за умовами якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі в сумі 16000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4 цього договору. Згідно п. 1.2 -1.3 договору, строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів. Відповідно до п.1 4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,42 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору. У разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, Товариство має право нарахувати позичальнику пеню у розмірі 1,3% від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом (пункт 3.3 договору). Згідно п.4.2. договору сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3. договору, або додатковими угодами між сторонами , зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку якщо встановлена п.1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4-1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Відповідно до п.4.3 -4.4 договору сторони погодили, що зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70% розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3. договору. Сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п.4.2 та п.4.3 договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3 цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України.

До договору №502605692 надано додаток №1 - графік платежів, який містить обчислення загальної вартості позики у розмірі 22816,00 грн., з яких 16000,00 грн - сума позики за договором, 6816,00 грн - проценти за користування позикою.

31.01.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №502605692 від 01.01.2020, якою сторони обумовили наступне: сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №502605692 від 01.01.2020, на наступну кількість днів: двадцять вісім. Також, обмовлено збільшення суми кредиту на 4000,00 грн. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

На підтвердження укладення договору та додаткової угоди позивачем надано довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі та відповідне положення.

На підтвердження переказу коштів позивачем надано платіжні доручення від 01.01.2020 та 31.01.2020 згідно призначення платежу яких ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" здійснило переказ коштів згідно договору №502605692 від 01.01.2020, ОСОБА_1 , код 3396614024, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , у розмірі 16000,00 та 4000,00 грн.

З інформації, наданої АТ КБ "ПриватБанк" від 11.05.2026 №20.1.0.0.0/7-260430/75660-БТ, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № № НОМЕР_1 , номер телефону був/є фінансовим номером.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за кредитним договором 502605692 від 01.01.2020 ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20000,00 грн, за відсотками у розмірі 32313,00 грн.

28.11.2018 ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" уклали договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно із п.1.3, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно із п.4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Згідно із п.8.2 договору, строк цього договору закінчується 28.11.2019, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" укладено додаткові угоди №27, №31, №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.

До позовної заяви долучено копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №77 від 05.05.2020 за договором факторингу№28/1118-01 від 28.11.2018.

Згідно витягу з Реєстру права вимоги №77 від 05.05.2020, клієнт ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступив факторові ТОВ "Таліон Плюс" право вимоги заборгованості в сумі 51529,00 грн згідно кредитного договору №502605692 до боржника ОСОБА_1

05.08.2020 ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" уклали договір факторингу №05/0820-01 на строк до 04.08.2021, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

03.08.2021, 30.12.2022 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" укладено додаткові угоди №2, №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020.

Згідно Реєстру права вимоги №9 від 30.05.2023, клієнт ТОВ "Таліон Плюс" відступив факторові ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" право вимоги заборгованості в сумі 52313,00 грн згідно кредитного договору №502605692 до ОСОБА_1

11.07.2023 ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" уклали договір факторингу №11/07/23-Е строком на 5 років, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.35-38).

До позовної заяви долучено копію акту прийому-передачі Реєстру боржників від 11.07.2023 за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025.

Згідно Реєстру боржників до Договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025, клієнт ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" відступив факторові ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" право вимоги заборгованості в сумі 52573,00 грн. згідно кредитного договору №502605692 до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки з особового рахунку ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором №502605692 від 01.01.2020 ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 має заборгованість у розмірі 52573,00 грн, що складається із простроченої заборгованості за тілом у розмірі 20000,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 32313,00 грн, штрафні санкції 260,00 грн.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідност.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 01.01.2020 між відповідачкою та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" в електронній формі укладено договір №502605692, з дотриманням наведених норм законодавства, та відповідачка була ознайомлена з усіма його істотними умовами та прийняла їх.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 кредитного договору. Відсутні також і докази виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором у повному обсязі.

Відповідно до статті 514 ЦК України, частини першої статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Наведене дає підстави для висновку про порушення відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором по поверненню грошових коштів, наданих позичальнику у кредит та на сплату процентів за користування кредитом, відтак позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права в частині стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом.

Між тим, незважаючи на те, що позивач є новим кредитором, його вимоги до задоволення в повному обсязі не підлягають, позаяк нарахована попередніми кредиторами заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами здійснена поза межами строку кредитування.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору від 01.01.2020 кредит надається строком на 30 днів, до 31.01.2020. При цьому, сума кредиту становить 16000 грн., нараховані проценти 6816 грн.

Додатковою угодою від 31.01.2020 строк довогору продовжено на 28 днів, а суму кредиту збільшено на 4000 грн. При цьому, сума кредиту становила 20000 грн, а нараховані проценти 7100 грн.

Подальше поза строком кредитування нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами за кредитним договором є безпідставним.

Також суд зазначає, що неповернення кредиту в погоджений стронами у Кредитному договорі строк, не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідок продовження строку дії договру, а є порушенням грошового зобов`язання за укладеним договором, за що настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

Позивач у позовній заяві не заявляв до стягнення з відповідача неустойки в порядку, установленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, як наслідок прострочення ОСОБА_1 виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому ст. 1048 ЦК України, що не відповідає акцептованим відповідачем умовам оферти.

За наведених обставин, нараховані відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, у даному випадку після 28 лютого 2020 року, є безпідставним.

Право кредитодавця ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та в подальшому його правонаступників нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 28 лютого 2020 року, у зв`язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця та його правонаступників забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №502605692 від 01.01.2020 розмірі 27100,00 грн, з яких 20000 грн - заборгованість за кредитом, 7100,00 грн - заборгованість по відсоткам.

Щодо доводів представника відповідача пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду та вимоги про його застосування, суд зазначає наступне.

Цивільним кодексом України визначено, що позовна давність - це строк,у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. ст.256, 257 ЦК України).

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Окрім того,11.03.2020 Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року N 211впроваджено дію карантину на території України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу Українибули продовжені на строк дії такого карантину(п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).

24.02.2022 Законом України "Про правовий режим воєнного стану"в Україні введено режим воєнного стану.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії ( п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).

У цей же строк позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (штрафи, пені) нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, які підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

1 липня 2023 р. завершено дію карантину (Постанова КМУ №651від 27.06.2023). Однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з 11.03.2020 р. продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Таким чином, строки позовної давності в даному випадку позивачем повністю дотримано.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У розумінні ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір про надання правничої допомоги №05/06/25-02 від 05.06.2025 укладений між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС»; додаткову угоду №25770514669 до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-02 від 05.06.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 на загальну суму 7000,00 грн.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія №4956 (а.с. 24-25,23,22,21).

Суд вважає, що витрати в розмірі 7000,00 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідності. Доданий договір про надання правничої допомоги свідчить про те, що адвокатом було виконано роботу по складанню та поданню не одного позову від імені позивача, які є ідентичними та не потребують значного часу для вивчення матеріалів і складання позовної заяви.

Враховуючи недотримання співмірності витрат на правничу допомогу, суд вважає, що необхідно зменшити розмір стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу до суми 4000,00 грн, яка відповідатиме принципу розумності.

Відповідно до ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати на сплату судового збору пропорційно до суми задоволених позовних вимог в сумі 1379,22 грн .

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 12, 81, 141, 142, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за договором № 502605692 укладеного 01.01.2020 в розмірі 27100 (двадцять сім тисяч сто) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1379 (одна тисяча триста сімдесят дев`ять) гривень 22 копійки та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (02090, місто Київ, вулиця Алматинська,8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя