Рішення № 137544204, 18.06.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 524/2125/26

Провадження № 2/524/2828/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді Колеснікової О.М.,

секретар судового засідання Мирошніченко А.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

10.03.2026 до Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором №95874042000 № рах 26204966371980 від 26.11.2019 у розмірі 29470,17 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 24016,87 грн, заборгованість за процентами в розмірі 5453,30 грн, судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 26.11.2019 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №95874042000 № рах 26204966371980, відповідно до умов якого відповідачу було надано ліміт кредитування у розмірі 25000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.

АТ «Укрсиббанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. 27.11.2019 року відповідачем було активовано рахунок та здійснювались операції з використанням кредитного ліміту, що підтверджується рухом коштів по рахунку картки з лімітом.

Відповідач умови Кредитного договору не виконав, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернув, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 29470,17 грн.

10.12.2020 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №196, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за Договором №95874042000 № рах 26204966371980 від 26.11.2019.

Ухвалою судді від 11.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26.05.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилався на те, що він жодного разу не отримував офіційних повідомлень та належних первинних доказів про відступлення права вимоги за договором факторингу № 196 від 10.12.2020. Позивач приховав від суду факт вчинення за його заявою виконавчого напису № 30091 від 18.03.2021 року нотаріусом Гораєм О.С. та відкриття виконавчого провадження № 66130442 (яке було повернуто стягувачу 06.02.2023 р.). Позивачем не доведено розмір заборгованості. ОСОБА_2 , діючи без належних правових підстав, 13.02.2026 року підписав Досудову вимогу № 20279074 та Акт № 1478 наданих послуг. Оскільки дефолтне прострочення за рахунком виникло у серпні 2020 року, трирічний строк для звернення до суду безповоротно сплив 15.08.2023. Позивач подав позов лише у лютому 2026 року з пропуском строку позовної давності майже на 3 роки. Відповідач є ветераном війни та особою з інвалідністю. Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України, при розподілі судових витрат суд враховує майновий та соціальний стан сторін. Заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн є абсолютно неспівмірною, необґрунтованою та з огляду на соціальний статус відповідача не підлягає задоволенню.

29.05.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він вказав, щовиконавче провадження, на яке посилається позивач не стосується стягнення заборгованості за кредитним договором №95874042000 від 26.11.2019 року. Згаданий відповідачем виконавчий напис стосується стягнення заборгованості за кредитним договором №82198 від 08.06.2020 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Відповідач не виконав взяте на себе зобов`язання ні перед первісним кредитором - АТ «Укрсиббанк», ні перед новим кредитором - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». З урахуванням п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а також того факту, що станом на день розгляду вказаної справи термін дії воєнного стану продовжений, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду. Представником позивача 07.04.2026 року було надано обґрунтований, деталізований розрахунок заборгованості за основним боргом та нарахованими процентами, підписаний уповноваженою особою Начальником Центру дистанційного та аутсорсингового врегулювання заборгованості Департаменту клієнтських рішень АТ «Укрсиббанк» Маленюком В.О. Крім того, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

02.06.2026 від відповідача до суду надійшли заперечення, в яких він вказав, що долучений позивачем виконавчий напис №30091 від 18.03.2021 доводить, що вказана нотаріальна дія та виконавче провадження № 66130442 стосувалися стягнення заборгованості за договором перед ТОВ «Мілоан» і не має жодного відношення до предмету даного спору. Таким чином, сам Позивач підтвердив, що за оскаржуваним Кредитним договором АТ «Укрсиббанк» № 95874042000 від 26.11.2019 року жодних дій щодо стягнення боргу чи пред`явлення вимог не вчинялося понад 5 років. Трирічний строк для захисту права безповоротно сплив 15.08.2023, що згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України є самостійною підставою для повної відмови у позові. Наданий розрахунок заборгованості є лише односторонньою таблицею Позивача від 2026 року, яка не містить реквізитів первинного обліку банку, що прямо порушує ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 4 розділу 10 Положення НБУ № 75.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду в судове засідання не прибув, у матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду в судове засідання не прибув, у відзиві просив справу розглянути без його участі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що 26.11.2019 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 підписано договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №95874042000 та анкету-заявку на надання споживчого кредиту, за умовами яких банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває клієнту та обслуговує на умовах Тарифного плану «Картка з лімітом «Шоппінг картка 55 grace», розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com й на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку поточний рахунок та встановлює ліміт овердрафту (надає кредит) на картковому рахунку клієнта, а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит. (далі Кредитний договір)

Відповідно до Розділу 2 Кредитного договору ліміт кредитування за договором становить 25000,00 грн. Строк дії ліміту кредитування - до 05.12.2021, процентна ставка 55% річних.

Кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується виписками АТ «Укрсиббанк» про рух коштів по рахунку картки з лімітом ОСОБА_1 за періоди з 16.11.2019 по 15.01.2021.

У зв`язку порушенням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у відповідача станом на 07.04.2021 утворилася заборгованість в розмірі 29470,17 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 24016,87 грн, заборгованість за процентами в розмірі 5453,30 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим Начальником Центру дистанційного та аутсорсингового врегулювання заборгованості Департаменту клієнтських рішень АТ «Укрсиббанк» ОСОБА_3 . Відповідач на спростування розміру заборгованості доказів не надав.

10.12.2020 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №196, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за Договором №95874042000 від 26.11.2019 у розмірі 29470,17 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 24016,87 грн, заборгованість за процентами в розмірі 5453,30 грн.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч. 1ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на законних підставах.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Посилання відповідача на відсутність обов`язку погашення заборгованості перед ТОВ «ФК «Кредит-капітал» через неповідомлення позичальнику про таке відступлення суд не бере до уваги, оскільки у разі неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, позичальник не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові і таке виконання є належним.

В свою чергу матеріали справи не містять відомостей про виконання ОСОБА_1 свого обов`язку із погашення заборгованості за Кредитним договором ані перед первісним кредитором, ані перед позивачем.

Щодо застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Позивач просив стягнути з відповідача основну суму заборгованості та нараховані відсотки за користування кредитним коштами за період з 27.11.2019 по 08.12.2020. В свою чергу строк дії ліміту кредитування Кредитним договором було встановлено до 05.12.2021.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025 пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено. Перебіг позовної давності відновився після набрання цим законом чинності 04.09.2025.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинявся до 04.09.2025.

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача 13.02.2026.

Зважаючи на викладене, позивачем не було пропущено строк позовної давності для стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, оскільки відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, суд вважає за необхідне, задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд виходить з такого.

При звернені до суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було сплачено 2662 грн. 40 коп. судового збору.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. суду надано: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; акт наданих послуг №1478 від 13.02.2026; детальний опис наданих послуг до акту №1478 від 13.02.2026.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 вказаної статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Відповідач заперечував проти розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, вважаючи їх розмір необгрунтованим.

Враховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, суд звертає увагу на той факт, що поданий позов про стягнення заборгованості за кредитним договором є типовим та має шаблонний характер з огляду на вид діяльності позивача. За таких обставин суд доходить висновку про неспівмірність заявленої вартості витрат на правничу допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача з 8000,00 грн. до 4000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено повністю з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2662,40 грн. на відшкодування сплаченого позивачем судового збору та 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10,12,81,141,258,259,263 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за Договором №95874042000 від 26.11.2019 у розмірі 29470,17 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 24016,87 грн, заборгованість за процентами в розмірі 5453,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», адреса місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, ідентифікаційний код юридичної особи 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 18 червня 2026 року.

Суддя О.М.Колеснікова